Рішення

від 22.04.2019 по справі 342/1260/18

ГОРОДЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 342/1260/18

Провадження № 2/342/185/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2019 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Гайдич Р.М.,

секретаря судового засідання Лукасевич М.М.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача-адвоката ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача-адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городенка справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_6 районної державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулися в суд з позовом до ОСОБА_3, в якому просять ухвалити рішення про визначення їм додаткового терміну для прийняття спадщини після смерті їхньої матері ОСОБА_7 померлої 22 травня 2006 року.

В позовній заяві зазначено, що позивачі являються рідними дітьми ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, Крім них, у мами був ще один син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. У ОСОБА_7 була квартира АДРЕСА_1. В 2006 року ОСОБА_7 померла. Коли в серпні місяці 2006 року приїхала сестра із-за кордону то вони троє, тобто позивач, сестра-дочка ОСОБА_9 та старший син - брат ОСОБА_8 зібралися разом в квартирі матері та обговорили питання спадкової квартири. На наступний день пішли до ОСОБА_6 нотаріальної контори з особистими документами та свідоцтвом про смерть матері, яке знаходилося у старшого сина ОСОБА_10, але цей день був не прийомний. Наступного дня вони знову прийшли до нотаріуса, пояснили йому суть їхнього звернення, показали документи, після чого наторіус їм продиктував зміст заяв, які вони написали та залишили у нього, так як він не встиг їх зареєструвати, тому що його терміново викликали по телефону. Він їм пояснив, що документи на спадщину вони зможуть отримати у будь-який час, але після шести місяців після смерті матері. 15 травня 2018 року брат ОСОБА_8 помер. Після його смерті вони почули від людей, що син ОСОБА_3 має заповіт на згадану квартиру, що позивача дуже здивувало, як це могло бути коли він мав би мати заповіт тільки на частку свого батька. Позивачі були впевнені, що їх частки зберігаються за ними. Позивач зайшов на сайт Держреєстру і зробив витяг з якого він довідався, що брат тайком від них успадкував квартиру за законом і склав заповіт. Ознайомившись з даним витягом із Держреєсру речових прав на нерухоме майно вони з сестрою звернулися з письмовими заявами до ОСОБА_6 нотаріальної контори за відповідними розясненнями. З отриманої відповіді слідувало, що 20.11.2006 року до нотаріальної контори звернувся син померлої ОСОБА_8, ґкий проживав у с. Стрільче із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_7 на підставі якої заведена спадкова справа № 810/2006. Інших заяв про прийняття спадщини не надходило. Позивачі допускають, що їх брат, який працював сільським головою с. Стрільче з 1991-2006 рр., знав як обійти закон, зумів переконати нотаріуса щоб не реєструвати подані ними заяви та отримати у спадок повністю квартиру в якій він згодом, як голова районного осередку партії "Батьківщина" розмістив штаб партії за, що отримав орендні платежі з яких вони мали частку. Коли їх брат розірвав сімейні стосунки у 2016 році з третьою цивільною дружиною і був виписаний через суд з її будинку то попросив у позивачів дозволу проживати у згаданій квартирі. Тому, брат завжди наполягав щоб не продавати квартиру на всяк випадок в житті кожного з них. Він мабуть боявся, що вони дізнаються, що він тайком успадкував квартиру за законом. Таким чином по вині брата і можливо нотаріуса їх заяви про прийняття спадщини за законом не зареєстровані в нотаріальній конторі і тому виходить, що позивачі пропустили шестимісячний термін на прийняття спадщини. Оскільки син померлого ОСОБА_8 - ОСОБА_11 має заповіт від батька на спірну квартиру то вони з сестрою намагалися вирішити це питання з ОСОБА_3 добровільно для чого було направлено листа на який він не відповів. На особистій зустрічі з ним з участю адвоката позивачів не бажав категорично розмовляти на цю тему та попросив залишити його помешкання. Позивачі звернулися в липні та серпні 2017 року із заявами до державного нотаріуса, де отримали роз'яснення про можливість звернутися до суду для визначення додаткового строку достатнього для подання ними заяви про прийняття спадщини згідно ст.1272ЦК України.

Ухвалою суду від 03.01.2019 року залучено до участі в даній справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на строні відповідача - ОСОБА_6 районну державну нотаріальну контору.

03 січня 2019 року до суду від відповідача ОСОБА_3 поступив відзив на позовну заяву. З даного відзиву слідує, що відповідач категорично заперечує проти позову в повному обсязі з підстав зазначених у відзиві.

25 січня 2019 року до суду позивачі подали відповідь на відзив відповідача ОСОБА_3 Згідно відповіді на відзив позивачі вважають, що відзив є не обгрунтованим і не може братися до уваги при розгляді справи і ухвалення рішення по ній з підстав наведених у відповіді. Позивач ОСОБА_1 та за дорученям ОСОБА_5 просить задовольнити позов.

Відповідач ОСОБА_3 скориставшись своїм правом подачі заперечення згідно ст.180 ЦПК Укаїни, подав 05.02.2019р. до суду заперечення. В поданому заперечені відповідач просить суд відмовити у позові в повному обсязі.

19.02.2019 року позивач ОСОБА_1 та за дорученням ОСОБА_5 подав до суду відповідь на заперечення відповідача на позов ОСОБА_1 та ОСОБА_5 З поданої відповіді слідує, що позивач просить заперечення відповідача не брати до уваги при розгляді справи з підстав наведених у відповіді та задовольнити позов.

Позивач ОСОБА_1, який також є представником по довіреності позивачки ОСОБА_5, та представник позивача адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали позовні вимоги зазначені в позовній заяві, позов просять задовольнити з наведених в заяві підстав.

Відповідач та представник відповідача у судовому засіданні заперечила щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачі не навели обґрунтування поважності пропуску строку з поважних підстав. Також просили вирішити питання судових витрат на суму 2800 грн. які були понесені відповідачем під час розгляду даної справи.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_6 районної державної нотаріальної контори в судове засідання не зявилася. Від державного нотаріуса ОСОБА_6 РДНК ОСОБА_12 до суду поступила заява про розгляд справи у її відсутності, рішення прийняти на розсуд суду.

Суд, вислухавши учасників справи, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України закріплено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Судом не здійснювався виклик свідків про яких позивачі зазначили в останньому реченні позовної заяви на стадії підготовчого розгляду оскільки, згідно вимог ч.2 ст.91 ЦПК України у заяві про виклик свідків, крім іншого має бути зазначено і про обставини, які він може підтвердити. У реченні де позивачі зазначили про необхідність виклику свідків не зазначено жодної обставини, яку свідки мають підтвердити. Не було подано позивачами та їх представником і жодного обґрунтування для виклику даних свідків і під час підготовчого судового засідання. А вже в судовому засіданні вони стверджували про необхідність виклику свідків які ними зазначені в позовній заяві. Хоча з приводу свідка ОСОБА_13 вони самі зазначали, що на даний час його немає. А обґрунтовуючи необхідності допиту свідків - нотаріусів, то вони стверджували виключно про необхідність пояснення нотаріусами юридичного обґрунтування вчинених ними дій, які не були предметом даного судового розгляду, а згідно вимог ч.1 ст.90 ЦПК України показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи і їх виклик та допит призвів би тільки до затягування розгляду справи, а не встановлення обставин, що мають значення для даної справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 померла 22 травня 2006 року у віці 78 років в м. Городенка Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис № 53, що підтверджується копією повторного сідоцтва про смерть серії І-НМ № 271935 виданого ОСОБА_6 районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (а.с.5).

Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина на належне їй майно.

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло виданого 09.03.1995 року Коломийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації згідно з розпорядженням (наказом) від 21.02.1995 року № 10/336 ОСОБА_7 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_2 загальною площею 80.0 кв.м.

З копії Виписки з інвентаризаційних матеріалів № 8020 виданої 24.03.2017 року ОКП Коломийське МБТІ слідує, що станом на 31.12.2012 р. в Коломийському міжрайонному бюро технічної інвентаризації право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано в реєстровій книзі під реєстровим № 2296 за ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на житло видане Коломийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації 09.03.1995р., згідно з розпорядженням № 10/336 від 21.01.1995р. В примітках зазначено, що загальна площа змінилася з 80,0 м.кв. на 81,5 м.кв, житлова площа змінилася з 51,5 м.кв. на 52,8 м.кв. за рахунок помилки допущеної при попередній інвентаризації (а.с.93-94).

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1223, ч.1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

За ст.ст. 1268-1269 Цивільного кодексу України прийняття спадщини - це: постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подання спадкоємцем, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_14 у позовній заяві зазначили, що вони є рідними дітьми ОСОБА_7. В серпні місяці 2006 року вони троє, тобто позивачі та старший брат ОСОБА_3 звернулися до ОСОБА_6 нотаріальної контори з особистими документами та свідоцтвом про смерть матері, яке знаходилося у старшого сина ОСОБА_10, пояснили суть їхнього звернення нотаріусу, показали документи, після чого нотаріус їм продиктував зміст заяв, які вони написали та залишили у нього, так як він не встиг їх зареєструвати, тому що його терміново викликали по телефону. Він їм пояснив, що документи на спадщину вони зможуть отримати у будь-який час, але після шести місяців після смерті матері. Хоча жодного доказу на підтвердження даного факту ними до суду не було надано.

Після смерті брата ОСОБА_3, позивачі дізналися, що брат уже успадкував мамину квартиру. Звернувшись із заявами до в.о. державного нотаріуса ОСОБА_6 РДНК про надання їм відповіді, чи є в матеріалах нотаріальної справи рішення Городенківського районного суду про продовження строку прийняття спадщини ОСОБА_8, позивачі отримали повідомлення в.о. державного нотаріуса ОСОБА_6 РДНК ОСОБА_15 № 1142/01-16 від 24.07.2018р. та № 2257 від 14.08.2018р. З наданих повідомлень вбачається, що 20.11.2006 року до ОСОБА_6 РДНК звернувся син померлої ОСОБА_8 із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_7, на підставі якої заведена спадкова справа за № 810/2006. Інших заяв про прийняття спадщини не надходило. Згідно довідки виконкому ОСОБА_6 міської ради № 467 від 16.03.2017р. померла на день смерті проживала одна. Отже, спадкоємцем за законом був син померлої ОСОБА_8, якому 16.05.2017 року було видано свідоцтво про право на спадщину на квартиру, належну його матері ОСОБА_7 Тому спадкоємцю не потрібно було звертатися до суду із заявою про продовження терміну на прийняття спадщини після смерті матері.

Позивачі стверджують, без надання будь-яких підтверджень, що по вині брата і можливо нотаріуса їх заяви про прийняття спадщини за законом не зареєстровані в нотаріальній конторі, що є поважною причиною пропуску ними шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Із копії спадкової справи № 810/2006р. наданої суду державним нотаріусом ОСОБА_6 РДНК ОСОБА_12 вбачається, що ОСОБА_8 20 листопада 2006 року подав до ОСОБА_6 районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті мами ОСОБА_7, яка померла 22 травня 2006 року. Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 7469395 виданого 27.11.2006 року ОСОБА_6 районною деражвною нотаріальною конторою свідчить проте, що до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис про реєстрацію спадкової справи спадкодавця ОСОБА_7, номер у спадковому реєстрі 41192135, номер у нотаріуса 810. 16 травня 2017 року ОСОБА_8 подав до ОСОБА_6 районної державної нотаріальної контори заяву про видачу свідоцтва на спадщину за законом після смерті мами ОСОБА_7. Копією свідоцтва про право на спадщину за законом виданим 16 травня 2017 року в.о. державного нотаріуса ОСОБА_6 районної державної нотаріальної контори ОСОБА_15 та зареєстрованим в реєстрі за № 573 стверджується, ОСОБА_8 прийняв спадщину після смерті мами ОСОБА_7, яка померла 22 травня 2006 року, спадщина на яку видано це свідоцтво, складається з двохкімнатної квартири № 3, загальною площею 81,5 кв.м, житловою площею 52,8 кв.м, що знаходиться за адресою : Івано-Франківська область, Городенківський район, м. Городенка вул. Володимира Великого,9. Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 47723387 виданий 16.05.2017 р. Першою Снятинською державною нотаріальною конторою свідчить про те, що до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис про реєстрацію видачі свідоцтва про право на спадщину спадкодавця ОСОБА_7, спадкоємець ОСОБА_8, номер у спадковому реєстрі 41192135, номер у нотаріуса 810/2006 (а.с.81-98).

Частиною 1 ст.1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Процедура подання заяви про прийняття спадщини визначена пунктом 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 . Відповідно до вказаного Порядку (п. 3.3, 3.4, 3.5, 3.6, 3.11, 3, 15, 3.23), заяви про прийняття спадщини подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі. Якщо спадкоємець особисто прибув до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, нотаріальне засвідчення справжності його підпису на таких заявах не вимагається. У цьому випадку нотаріус встановлює особу заявника, про що на заяві робиться відповідна службова відмітка. Ця відмітка скріплюється підписом нотаріуса. Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Заява про прийняття спадщини підлягає реєстрації у Книзі обліку і реєстрації спадкових справ у день надходження. У разі надходження такого документа поштою він підлягає також реєстрації у Журналі реєстрації вхідних документів. Своєчасно надісланою вважається заява, справжність підпису особи, на якій засвідчена (або не засвідчена) нотаріально, що направлена поштовим відправленням до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини і яка надійшла нотаріусу після закінчення цього строку. Нотаріус приймає такі заяви, заводить спадкову справу та у випадку надходження заяви, справжність підпису на якій не засвідчено нотаріально, надсилає лист спадкоємцю, в якому пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. У таких випадках конверт підшивається у спадкову справу.

Тобто, заява про прийняття спадщини має бути виконана (написана) спадкоємцем особисто, однак подана може бути безпосередньо спадкоємцем до нотаріуса або направлена йому засобами поштового зв'язку, при цьому справжність підпису спадкоємця може бути посвідчена нотаріально або не посвідчена нотаріально.

Державним нотаріусом ОСОБА_6 РДНК ОСОБА_12 разом із копією спадкової справи № 810/2006 було надано суду копію із книги обліку та реєстрації спадкових справ за 2006 рік з якої вбачається, що в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за 2006 р. є запис про те, що 20 листопада 2006 року ОСОБА_8 подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 (зворотня сторона а.с.99) та 16.05.2017р. було видано свідоцтво про право на спадщину.

Також, в матеріалах справи є заява (а.с.70), згідно якої позивач ОСОБА_5 28.08.2017 року подавала заяву в нотаріуса ОСОБА_16 в якій зазначила, що їй відомо про смерть матері в 2006 році і що вона не зверталась про оформлення спадщини після її смерті та, що вона оформляти свої спадкові права не буде.

У відповідності до ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом шести місяців з часу відкриття спадщини не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Частиною третьою цієї статті визначено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Наведені правові позиції викладені у постановах Верховного суду України №6-85цс12 від 26.09.2012 року та №6-1486цс15 від 04.11.2015 року.

Ще відповідно до ч.3 п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про спадкування № 7 від 30 травня 2008 року, при розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, наявність підстав для звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини має бути підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії по оформленню спадкових прав у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини.

Проте, позивачами не надано суду доказів, що вони особисто чи за допомогою засобів поштового зв'язку будь-коли зверталися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті їх матері ОСОБА_7 і отримали обгрунтовану постанову про відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з пропущенням шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Листом ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року передбачено, що вирішуючи питання про те, чи підлягають розгляду судом справи про право на спадкування без попереднього звернення особи до нотаріальної контори для оформлення права на спадщину та відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, судам потрібно врахувати. У разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

Зважаючи на вищенаведена та на те, що позивачі не надали суду обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, суд приходить до висновку, що позивачі передчасно звернулися до суду з вищезазначеними позовними вимогами, а тому це не було підставою для відмови у відкритті провадження по справі, але є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Крім того, суд зазначає, що як вбачається зі змісту ч.3 ст.1272 ЦК України обов'язковою умовою для визначення позивачеві додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є поважність причини пропущення строку для подання такої заяви.

Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснив що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтовування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ( Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

У даному випадку позивачі не надала суду належних допустимих доказів, що вони у зв'язку із причинами, пов'язаними з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами не мали можливості особисто чи за допомого засобів поштового зв'язку подати до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, як і не подали доказів, що вони з часу відкриття спадщини взагалі звертались до нотаріуса і їм було відмовлено у прийнятті їх заяв з приводу спадкування майна після смерті їх матері. Суд також зазначає, що після відкриття спадщини до часу звернення позивачів до суду минуло більше 12 років.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що вимоги позивачів є неогрунтованими, тому в їх задоволенні слід відмовити. Також слід вирішити питання судових витрат, які були понесені учасниками справи.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 141, 206, 223, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_6 районної державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - відмовити.

Стягнути солідарно з позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь відповідача ОСОБА_3 витрати за надання правової допомоги у розмірі 2800 грн. (дві тисячі вісімост гривень)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду або через Городенківський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Місце проживання позивача ОСОБА_1 - вул. Сковороди,10, м. Городенка, Івано-Франківська область, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Місце проживання позивача ОСОБА_5 - вул. Гоголя,11, м. Городенка, Івано-Франківська область, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Місце проживання відповідача ОСОБА_3 - вул. Франка,2, с. Стрільче, Городенківський район, Івано-Франківська області.

Місцезнаходження третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_6 районної державної нотаріальної контори - вул. Шевченка,69, м. Городенка, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 02891760.

Повне судове рішення складне 23.04.2019 року.

Суддя: Гайдич Р. М.