Постанова

від 27.03.2019 по справі 367/1315/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 березня 2019 року

м. Київ

справа № 367/1315/15-ц

провадження № 61-18748св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача -Пророка В. В., суддів: Висоцької В. С., Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач -прокурор міста Ірпеня Київської області в інтересах держави, відповідачі: -Ірпінська міська рада Київської області, -ОСОБА_6, -ОСОБА_7, -ОСОБА_8, -ОСОБА_9, -ОСОБА_10, -ОСОБА_11, -ОСОБА_12, -ОСОБА_13, -ОСОБА_14, -ОСОБА_15, особа, яка звернулася з касаційною скаргою -Перший заступник прокурора Київської області,

розглянув у порядку письмового провадження справу, відкриту за позовом прокурора міста Ірпеня Київської області в інтересах держави до Ірпінської міської ради Київської області, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, про визнання недійсними рішень, державних актів на земельну ділянку, за касаційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12 грудня 2016 року, ухвалене суддею Пархоменко О. В., та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 березня 2017 року, постановлену колегією суддів у складі: Гуля В. В., Іванової І. В., Сліпченка О. І.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 18 лютого 2015 року прокурор міста Ірпеня Київської області в інтересах держави (далі - прокуратура) звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до Ірпінської міської ради Київської області (далі - Ірпінська міськрада), ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, який в уточненому вигляді зводився до вимог про визнання недійсними рішень, державних актів на земельну ділянку.

2. Позовна заява мотивована тим, що рішенням Ірпінської міськради від 07 грудня 2007 року № 1198-33-V Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, надання права на оренду земельних ділянок та дозволу на розробку технічної документації щодо складання договорів оренди Обслуговуючому кооперативу Житлово-будівельний кооператив Зелений гай (далі - ОК ЖБК Зелений гай ) надано право оренди земельної ділянки площею 8,3920 га в місті Ірпінь на вулиці Луговій під котеджну забудову (далі - орендована земельна ділянка).

3. На підставі зазначеного рішення між Ірпінською міськрадою та ОК ЖБК Зелений гай 29 січня 2008 року укладено договір оренди орендованої земельної ділянки під котеджну забудову строком на 5 років та зареєстровано у Державному реєстрі земель, про що вчинено запис від 30 січня 2008 року за № 040834000009 (далі - договір оренди від 29 січня 2008 року).

4. З інформації Управління Державного агентства земельних ресурсів України в місті Ірпені від 29 квітня 2013 року № 01-06/300 орендована земельна ділянка, що перебувала в оренді ОК ЖБК Зелений гай на момент звернення прокуратури до суду, передана у власність членів ОК ЖБК Зелений гай .

5. Рішенням Ірпінської міськради від 03 березня 2010 року № 4243-84-V Про внесення змін в рішення Ірпінської міської ради від 16.06.2009 № 3055-70-V Про надання дозволу громадянам на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельні ділянки в м. Ірпені по вул. Луговій (далі - Рішення Ірпінської міськради від 03 березня 2010 року) надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в існуючих межах орендованої земельної ділянки ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_14

6. На підставі Рішення Ірпінської міськради від 03 березня 2010 року Приватним підприємством Геополісся розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельні ділянки членів ОК ЖБК Зелений гай .

7. Рішенням Іріпнської міськради від 14 травня 2010 року № 4554-88V Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадян (далі - Рішення Ірпінської міськради від 14 травня 2010 року), яким затверджено вищезазначену технічну документацію із землеустрою та передано безкоштовно у власність земельні ділянки площами по 0,1 га кожна з орендованої земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд ОСОБА_6 на АДРЕСА_1; ОСОБА_10 на АДРЕСА_2; ОСОБА_12 на АДРЕСА_3; ОСОБА_14 на АДРЕСА_4 (далі - спірні земельні ділянки).

8. На підставі рішення Ірпінської міськради від 16 червня 2009 року № 3055-70-V Про надання дозволу громадянам на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельні ділянки в м. Ірпені по вул. Луговій (далі - Рішення Ірпінської міськради від 16 червня 2009 року), Рішення Ірпінської міськради від 03 березня 2010 року та Рішення Ірпінської міськради від 14 травня 2010 року видано державні акти на право власності на спірні земельні ділянки: ОСОБА_6 (04 листопада 2010 року, а.с. 37, том 1), ОСОБА_10 (27 жовтня 2010 року, а.с. 41, том 1), ОСОБА_12 (26 жовтня 2010 року, а.с. 40, том 1), ОСОБА_14 (10 грудня 2010 року, а.с. 39, том 1).

9. Спірні земельні ділянки, які незаконно вибули із власності держави у власність зазначених відповідачів по справі, на момент звернення прокуратури до суду відчужені на підставі цивільно-правових угод. ОСОБА_6 продала свою спірну земельну ділянку ОСОБА_7, у якого поділену на частини відповідну земельну ділянку в подальшому придбали ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Спірну земельну ділянку ОСОБА_10 придбав ОСОБА_11 А ОСОБА_13 придбав спірну земельну ділянку ОСОБА_12 В свою чергу, ОСОБА_15 придбала спірну земельну ділянку ОСОБА_14

10. Як встановлено прокурорською перевіркою на час передачі спірних земельних ділянок у власність відповідачів, виготовлення та видачі державних актів на їх імена право користування орендованою земельною ділянкою не було припинено, оскільки договір оренди від 29 січня 2008 року анульовано лише в 2012 році, на підставі рішення Ірпінської міськради від 28 лютого 2012 року № 1687-27-VІ, що підтверджується довідкою відділу Держкомзему в місті Ірпінь від 10 квітня 2012 року № 01-05/562.

11. Перевіркою діяльності ОК ЖБК Зелений гай встановлено, що відповідачі по справі ніколи не були членами зазначеного кооперативу, на час отримання спірних земельних ділянок не проживали у відповідній місцевості, не перебувати на квартирному обліку, як такі, що потребують покращення житлових умов, не писали заяв про вступ до зазначеного кооперативу, рішення загальних зборів про їх прийняття у члени цього кооперативу не приймались, членські та пайові внески зазначеного кооперативу відповідачами не сплачувались, що відповідно не відображалось в бухгалтерських документах кооперативу, як члени цього кооперативу не обліковувались та не отримували відповідні посвідчення про членство.

12. Прокурорською перевіркою встановлено недотримання окремих вимог законодавства при передачі спірних земельних ділянок ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_14 та видачі їм зазначених актів на ці земельні ділянки, зокрема статей 116, 118, 125, 141, 142 Земельного кодексу України від ?25 жовтня 2001 року № 2768-III (далі - ЗК України), статей 31, 32, 34 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV Про оренду землі (далі - Закон про оренду землі), статей 10, 11, 14 Закону України від 10 липня 2003 року № 1087-IV Про кооперацію , статей 133, 135, 137, 141 Житлового кодексу УРСР від 30 червня 1983 року № 5464-X, тощо.

13. Зважаючи на встановлені порушення під час прийняття Рішення Ірпінської міськради від 16 червня 2009 року, Рішення Ірпінської міськради від 03 березня 2010 року та Рішення Ірпінської міськради від 14 травня 2010 року, вони підлягають скасуванню в судовому порядку.

14. Враховуючи наведені обставини, зазначені державні акти на спірні земельні ділянки підлягають визнанню недійсними з одночасним скасуванням їх державної реєстрації. Зазначені договори купівлі-продажу спірних земельних ділянок або їх частин є нікчемними. Рішення про державну реєстрацію прав на спірні земельні ділянки, які прийняті на підставі цих договорів купівлі-продажу також підлягають скасуванню.

15. Незаконне вибуття з володіння держави спірних земельних ділянок порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, володіння та користування належним державі майном, що згідно зі статтею 121 Конституції України, статтею 36-1 Закону України Про прокуратуру (без уточнення редакції) є підставою для їх захисту шляхом пред'явлення прокурором цього позову.

16. Позивач, подаючи позов в інтересах держави, визначив Державну інспекцію сільського господарства (далі - Держсільгоспінспекція України) як орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, який не наділений повноваженнями на звернення до суду з відповідним позовом, що призвело до набуття відповідним прокурором статусу позивача у цій справі.

17. Справа неодноразово розглядалася судами.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

18. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 12 грудня 2016 року позов прокуратури залишений без задоволення.

19. Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що суд, дослідивши докази у справі, встановивши обставини справи, дійшов висновку про те, що Рішення Ірпінської міськради від 16 червня 2009 року, Рішення Ірпінської міськради від 03 березня 2010 року, Рішення Ірпінської міськради від 14 травня 2010 року були прийняті з порушенням вимог статей 20, 125, 141, 142 ЗК України, статей 31, 32, 34 Закону про оренду землі.

20. Однак, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та оцінюючі надані докази в їх сукупності, суд, враховуючи статті 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі позначення цього документа у редакції, чинній на момент вчинення відповідних правочинів або виникнення відповідних прав та обов'язків, - ЦК України), пункт 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі (далі - Постанова № 14) прийшов до висновку, що позивачем по справі було пропущено строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом.

21. Відповідачі, ОСОБА_9, ОСОБА_15, ОСОБА_7 ОСОБА_8, безпосередньо або через своїх представників подали до суду заяви про застосування строку позовної давності до вимог прокуратури.

22. Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, вказав, що ним не пропущені строки позовної давності, оскільки про зазначені у позовній заяві порушення позивач дізнався лише у 2013 році після проведення відповідної перевірки.

23. Перебіг позовної давності за вимогами прокуратури мав початись у 2010 році, тобто після передачі спірних земельних ділянок у власність зазначених відповідачів у справі, оскільки саме тоді особа в інтересах якої подано позов, довідалася, або могла довідатися про порушення відповідних прав.

24. Суд першої інстанції встановив, що пункт четвертий частини першої статті 268 (вимоги, на які позовна давність не поширюється) ЦК України не розповсюджується на вимоги прокуратури.

25. На час передачі спірних земельних ділянок у власність (2010 рік), контроль за використанням земельних ділянок і розпорядженнями ними здійснювали органи Державного комітету України по земельних ресурсах. Саме ці органи погоджували документацію із землеустрію та здійснювали реєстрацію відповідних державних актів. Отже про передачу зазначених земельних ділянок у власність громадян їм стало відомо від часу самої приватизації земельних ділянок. Тому саме з цього часу починається перебіг позовної давності (стаття 261 ЦК України). Зміни у законодавстві щодо покладення контролюючих функцій на інші органи державної влади не змінюють та не переривають цей строк.

26. За таких обставин, суд першої інстанції враховує заяви відповідачів про застосування до позовних вимог строку позовної давності, а також те, що прокуратура подала позов лише у лютому 2015 року, тобто із пропуском встановленого законом трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України), оскільки клопотання про поновлення строку не заявляла, доказів поважності причин пропуску строку позовної давності не надала.

27. Враховуючи встановлені обставини справи, правову позицію Верховного Суду України від 01 липня 2015 року (провадження № 6-178цс15), висновки і мотиви скасування рішень Ірпінського міського суду Київської області та Апеляційного суду Київської області по даній справі, викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 25 листопада 2015 року, суд відмовляє позивачу у позові у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції

28. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 21 березня 2017 року апеляційна скарга Заступника прокурора відхилена.

29. Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи та вимогам закону.

30. Апеляційний суд вважає за необхідне також застосувати наступні правові висновки Верховного Сулу України.

31. Вимоги прокурора є похідними від вимог органу державної влади, права та інтереси якого він захищає, тому і перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган державної влади, а не прокурор (постанова Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі з провадженням № 3-126гс15).

32. Прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої прокурор звертається до суду (постанова Верховного Суду України від 25 березня 2015 року у справі з провадженням № 3-21гс15).

33. Посилання прокурора на те, що органи Державного комітету України по земельних ресурсах не мали права самостійного звернення до суду вказаних висновків не спростовують, оскільки згідно Положення про Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 року № 1958 (далі - Постанова КМУ № 1958), Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 459/2011 (далі - Положення про Держсільгоспінспекцію), контролюючі органи зобов'язані були виявляти та реагувати на порушення вимог земельного законодавства шляхом звернення до правоохоронних органів із доведенням факту порушення для подальшого належного реагування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

34. У квітні 2017 року Заступник прокурора подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважаючи, що суди попередніх інстанцій прийняли судові рішення, неправильно застосувавши норми матеріального права та порушивши норми процесуального права.

35. У касаційній скарзі Заступник прокурора просить скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 березня 2017 року, ухвалити нове рішення, задовольнивши позовні вимоги.

Рух справи в суді касаційної інстанції

36. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією ЦПК України, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією ЦПК України.

37. Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

38. 19 квітня 2018 року справа передана на розгляд Верховного Суду.

39. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

40. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

41. Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

42. На підставі наявних в матеріалах справи доказів суди попередніх інстанцій в порушення статей 57-59, 64, 212 та 213 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - ЦПК України 2004) не встановили правильно момент, з яким закон пов'язує початок відліку строку позовної давності.

43. Висновок цих судів про початок перебігу позовної давності з 2010 року, тобто з часу прийняття оскаржуваних рішень Ірпінською міськрадою, коли державі в особі органів, наділених повноваженнями щодо контролю за використанням та охороною земель, було і об'єктивно могло бути відомо про порушення права власності держави на землю, не відповідає статті 261 ЦК України. Державний комітет України по земельних ресурсах, який через свої органи (Державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земель) здійснював контроль за розпорядженням земельними ділянками державної та комунальної власності не є особою, чиє цивільне право порушено, чи учасником спору. Ці контролюючі органи не наділені повноваженнями щодо звернення до суду в інтересах держави з позовом визнання незаконними та скасування рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Отже, строк позовної давності за вимогами про відновлення порушених інтересів держави почався з моменту, коли право на судовий захист міг реалізувати уповноважений державою суб'єкт - прокуратура, а саме після проведення відповідної прокурорської перевірки.

44. Строк позовної давності до вимог прокуратури про витребування майна не застосовується в силу правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанов від 16 вересня 2016 року у справі з провадженням № 6-1203цс15 та від 05 жовтня 2016 року у справі № 916/2129/15.

45. Інші доводи Заступника прокурора, в тому числі ті, що вимагають переоцінки доказів та встановлення обставин справи, суд касаційної інстанції не бере до уваги відповідно до статей 76, 77, 80 та 400ЦПК України, враховуючи, що вони не можуть спростувати висновки судів попередніх інстанцій.

(2) Позиція інших учасників справи

46. Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву) на касаційну скаргу не скористалися.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

47. Згідно з частиною першою статті 25 ЦПК України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.

48. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

49. Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Частина друга цієї статті передбачає, що суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

50. Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

51. Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України.

52. Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

(1.1) Щодо строку позовної давності

53. Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

54. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (частина друга статті 10 ЦПК України 2004).

55. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України 2004 (частина третя статті 10 ЦПК України 2004).

56. Статті 57, 58, 60 ЦПК України 2004 визначають що є доказами в рамках судового розгляду справи, які вимоги до них висуваються. Предмет доказування під час судового розгляду визначений статтею 179 ЦПК України 2004.

57. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті (стаття 212 ЦПК України 2004).

58. Стаття 213 ЦПК України 2004 визначає суть законності та обґрунтованості судового рішення, а стаття 214 ЦПК України 2004 -питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення.

59. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (частина друга статті 303 ЦПК України 2004).

60. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України 2004).

61. Органи та інші особи, які відповідно до статті 45 ЦПК України 2004 звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду (згідно із частиною першою статті 46 ЦПК України 2004).

62. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (частина перша статті 256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша статті 257 ЦК України).

63. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України (частина перша статті 260 ЦК України).

64. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

65. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

66. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (частина перша статті 170 ЦК України).

67. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (абзац третій частини другої статті 331 ЦК України). Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).

68. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац перший частини третьої статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII Про прокуратуру в редакції, чинній на момент звернення відповідного прокурора до суду (далі - Закон про прокуратуру).

69. Наявність зазначених у попередньому абзаці обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 23 Закону про прокуратуру (згідно з абзацом другим частини третьої статті 23 Закону про прокуратуру).

70. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді (абзац перший частини четвертої статті 23 Закону про прокуратуру). Прокурор здійснює представництво інтересів, зокрема, держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (згідно з абзацом другим частини четвертої статті 23 Закону про прокуратуру).

71. До повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, зокрема належить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок (абзаци другий та четвертий пункту а частини першої статті 6 Закону України від 19 червня 2003 року № 963-IV Про державний контроль за використанням та охороною земель в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин).

72. На момент, коли відбувалась зазначена реєстрація права власності на спірні земельні ділянки, діяла редакція постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2009 року № 901, відповідно до якої Постанова КМУ № 1958 втратила чинність (пункт 2). Пунктом 4 цієї постанови передбачено початок ліквідації Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель, що діє у складі Державного комітету із земельних ресурсів як урядовий орган державного управління, та її територіальних органів. Цією ж постановою внесено зміни у пункт 7 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 року № 224 (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Положення № 224), який був чинним на момент зазначеної реєстрації права власності на спірні земельні ділянки та діяв паралельно з чинним на той час Положенням про Державний комітет України по земельних ресурсах, затвердженим у відповідній редакції Указом Президента України від 14 серпня 2000 року № 970/2000 (далі - Положення про Держкомзем), які регулювали діяльність того самого комітету, який пройшов певні реорганізації, однією з яких стало утворення комітету, передбаченого Постановою № 224. Зазначений пункт 7 було доповнено наступним абзацом: Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель є структурним підрозділом центрального апарату Держкомзему та має територіальні підрозділи у складі територіальних органів Держкомзему в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі .

73. Основними завданнями Держкомзему України, зокрема є здійснення державного контролю за використанням та охороною земель (абзац четвертий пункту третього Положення про Держкомзем). Це положення корелюється з абзацом четвертим пункту 3 Положення № 224.

74. Держкомзем України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема здійснює в межах своїх повноважень державний контроль за додержанням земельного законодавства, в тому числі, встановленого порядку вилучення і надання земельних ділянок, режиму використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення та умов надання, власниками земельних ділянок і землекористувачами (підпункт 7 пункту 4 Положення про Держкомзем).

75. Державний комітет із земельних ресурсів (Держкомзем) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України (пункт 1 Положення № 224).

76. Держкомзем відповідно до покладених на нього завдань, зокрема здійснює державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель та інших законів, а також державний геодезичний нагляд за виконанням топографо-геодезичних і картографічних робіт відповідно до Закону України Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність (підпункт 7 пункту 4 Положення № 224).

77. Положення про Держсільгоспінспекцію було затверджено 13 квітня 2011 року Указом Президента України № 459/2011.

78. Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього (абзац третій пункту 11 Постанови № 14).

79. Прокуратура визначила Держсільгоспінспекцію України як орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, який не наділений повноваженнями на звернення до суду з відповідним позовом. Разом з тим, прокуратура не заявляла та не довела, що вона дізналась про заявлене нею порушення права держави раніше, ніж Держсільгоспінспекція України.

80. Стаття 261 ЦК України пов'язує початок перебігу строку позовної давності не лише з моментом коли особа дізналася про порушення її права, а й з моментом, коли особа в силу розумних причин мала дізнатися про таке порушення, що передбачає презумпцію можливості та обов'язку особи цікавитися станом своїх майнових прав, оскільки відповідно до частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов'язує. Тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України 2004, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

81. Враховуючи зазначене, позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Ця позиція відповідає правовим висновкам, зробленим Верховним Судом України 01 липня 2015 року (провадження № 6-178цс15).

82. Контроль за використанням і розпорядженням спірними земельними ділянками на момент їх відповідної першої передачі відповідачам здійснювали органи Держкомзему України, які погоджували документацію із землеустрою та здійснювали реєстрацію державних актів. Це відповідає чинному на той момент законодавству та встановлено судами попередніх інстанцій, не спростовано та не оскаржується сторонами спору.

83. Аргумент Заступника прокурора з приводу того, що застосовані апеляційним судом правові висновки Верховного Суду України, зокрема зроблені Верховним Судом України 01 липня 2015 року (провадження № 6-178цс15), щодо розповсюдження вимог до умов дотримання строків позовної давності як особою, чиї права порушено, так і суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах такої особи, не можуть бути прийняті до уваги в силу зазначеного змісту статей 45, 46 ЦПК України 2004 та статті 23 Закону про прокуратуру, з урахуванням встановлених обставин справи. Відсутність повноважень на звернення до суду в органу, передбаченого статтею 45 ЦПК України 2004, надає повноваження прокурору набути статусу позивача - стати суб'єктом відповідних процесуальних прав, а не суб'єктом порушеного права.

84. Законодавством не передбачено, що строк позовної давності до вимог прокуратури про витребування майна не застосовується. Аналогічні правові висновки, зокрема, підтверджені у постановах Великою Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18) та від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18), які відповідно до вимог частини шостої статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII Про судоустрій і статус суддів в редакції, чинній на момент прийняття цієї постанови Верховним Судом, та частини другої статті 416 ЦПК України мають бути ним застосовані. Також необхідно зазначити наступне.

85. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі, забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ( Stubbings and Others v. the United Kingdom , заяви № 22083/93, № 22095/93, пункт 51).

86. У рішенні ЄСПЛ від 18 марта 2008 року у справі Дачія С. Р. Л. проти Молдови ( Dacia S.R.L. v. Moldova , заява № 3052/04, пункти 76, 77) суд зазначив, що звільнення державних організацій у випадках, коли вони позиваються про повернення державного майна, від обов'язку додержуватися установлених строків давності, котрі б перешкодили розгляду позовів, вчинюваних приватними особами чи компаніями, потенційно може призводити до руйнування багатьох правовідносин, заснованих на існуючому стані речей, і надає дискримінаційну перевагу державі без будь-якої переконливої підстави. За відсутності переконливих аргументів щодо зазначених прав змінювання правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або які повинні були б стати остаточними, якби строк позовної давності було застосовано без дискримінації на користь держави, є несумісним із принципом правової визначеності та порушує пункт 1 статті 6 Конвенції.

87. Верховний Суд України, приймаючи своє судове рішення у справі 916/2129/15 враховував обставини тієї справи, які відрізняються від обставин цієї справи, та не розглядав зазначену практику ЄСПЛ. А правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанов від 16 вересня 2016 року у справі з провадженням № 6-1203цс15, взагалі не зачіпає питання строків позовної давності.

88. Враховуючи зазначене, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, суди попередніх інстанцій зробили правильні висновки щодо пропуску строку позовної давності прокуратурою. Отже, з урахуванням принципу пропорційності у цивільному судочинстві, передбаченого частиною першою статті 11 ЦПК України, рішення судів попередніх інстанцій не підлягають скасуванню, а касаційна скарга задоволенню.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

89. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частини перша та друга статті 410 ЦПК України).

90. На підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні касаційної скарги першого заступника прокурора Київської області, залишити без змін рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 березня 2017 року.

(2.2) Щодо судових витрат

91. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

92. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

93. За результатом касаційного розгляду вимоги позивача не підлягають задоволенню, отже на прокуратуру Київської областіпокладається судовий збір за подання касаційної скарги. Інші учасники справи не заявляли до відшкодування судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 416, 419 та підпунктом 4 пункту 1 розділу ХIII Перехідні положення ЦПК України,

Постановив:

1. Залишити без задоволення касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області .

2. Залишити без змін рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 березня 2017 року .

3. Покласти на прокуратуру Київської області витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А. О.Лесько

С. Ю. Мартєв

В. В.Пророк

І.М. Фаловська