Рішення

від 22.04.2019 по справі 420/1039/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2019 року м. Одеса Справа № 420/1039/19

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пересувна механізована колона №15 до Ізмаїльського управління Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення - рішення від 30.01.2019 року за формою Н №008365206 про застосування штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.12.2018 року Ізмаїльським управлінням Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області було проведено камеральну перевірку щодо своєчасності реєстрації товариством з обмеженою відповідальністю Пересувна механізована колона № 15 (далі - ТОВ ПМК-15 ) податкових накладних №1 від 17.11.2017 року та № 9 від 08.06.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних. За результатами перевірки відповідачем було винесено акт №001439/15-32-52-06/13890478 від 12.12.2018 року у висновках якого зазначено про порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних та винесене податкове повідомлення-рішення №0008365206 від 30.01.2019 року за формою Н, яким на позивача було накладено штраф у розмірі 21866, 67 грн.

Разом з тим, ТОВ ПМК-15 не погоджується з даним податковим повідомленням-рішенням та вважає його протиправним, оскільки воно винесене не уповноваженим на те суб'єктом владних повноважень. Так позивач зазначає, що державні податкові інспекції не наділені повноваженнями, щодо проведення камеральних перевірок та винесення на підставі них податкових повідомлень-рішень. Крім того, позивач зазначає, що до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції встановленні статтею п.120-1.1 ст.120-1 ПК України, оскільки складенні ним податкові накладні №1 від 17.11.2017 року та № 9 від 08.06.2018 року не надається отримувачу (покупцю), оскільки він не є платником ПДВ.

Представник Ізмаїльського управління Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, який є одночасно представником Головного управління ДФС в Одеській області надав до суду письмовий відзив та додаткові письмові пояснення, в яких зазначив, що 12.12.2018 року фахівцями ГУ ДФС в Одеській області було проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації позивачем податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, дата виписки яких припадає на листопад 2017 року та червень 2018 року. Перевіркою було встановлено порушення TOB ПМК-15 граничних термінів реєстрації податкових накладних, а саме податкової накладної №1 від 17.11.2017 року на 4 дні, а податкової накладної №9 від 08.06.2018 року та 9 днів. З огляду на зазначене, в силу приписів п.120-1.1 ст.120-1 ПК України Головним управлінням ДФС в Одеській області було винесено спірне податкове повідомлення рішення, яке є законним та скасуванню не підлягає.

Також представник Головного управління ДФС в Одеській області зазначає, що податкове повідомлення - рішення №008365206 від 30.01.2019 року було винесено та підписано уповноваженою на те особою, що підтверджується копією наказу Про надання повноважень на виконання певних функцій від 14.11.2018 року №8920.

Ухвалою суду від 27.02.2019 року адміністративний позов залишено без руху.

Ухвалою суду від 06.03.2019 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Сторони в судове засідання не з'явились, повідомлялись належним чином про дату, час та місце проведення розгляду справи. Разом з тим, від позивача через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розглянути заяву в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши письмові докази та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні доказів, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так судом встановлено, що 12.12.2018 року головним державним ревізором-інспектором відділу податків і зборів з юридичних осіб Ізмаїльського управління ГУ ДФС в Одеській області було проведено камеральну перевірку щодо своєчасності реєстрації TOB ПМК-15 податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних дата виписки яких припадає на листопад 2017 року та червень 2018 року.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт №001439/15-32-52-06/13890478 від 12.12.2018 року (а.с.16-17, 38-39), у висновках якого зазначено про порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених ст.201 ПК України (із змінами та доповненнями), на яких відповідно до вимог статтей 192 та 201 ПКУ покладено обов'язок щодо такої реєстрації.

Так зокрема, реєстрацію податкової накладної №1 від 17.11.2017 року було здійснено TOB ПМК-15 - 19.12.2017 року, тобто з пропуском строку на 4 дні, а податкову накладну №9 від 08.06.2018 року - 09.07.2018 року, з пропуском строку на 9 днів.

На підставі вищезазначеного акту №001439/15-32-52-06/13890478 від 12.12.2018 року Ізмаїльським управління ГУ ДФС в Одеські області було винесено податкове повідомлення-рішення від 30.01.2019 року за формою Н №0008365206 про накладення штрафу в розмірі 10% у сумі 21 866,67 грн.

Не погоджуючись із винесенням вищезазначеного податкового повідомлення-рішення, вважаючи його протиправним та незаконним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п.п. 75.1.1 . п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) (далі - ПК України ) зазначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно п.76.1 та п.76.3 ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Пунктом 86.2 статті 86 ПК України зазначено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 розділу II Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року №1204 контролюючий орган визначає суму нарахування (зменшення) грошових, податкових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, що передбачені Кодексом або іншим законодавством, і складає податкове повідомлення-рішення.

Згідно до п.42.1 ст.42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Відповідно до п.86.8 ст.86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків".

Статтею 41 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючим органам є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), та його територіальні органи.

Згідно пункту 1 Положення про Головне управління ДФС України в Одеській області, затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 01.02.2019 року №80, ГУ ДФС в Одеській області є територіальним органом Державної фіскальної служби України. У складі ГУ ДФС в Одеській області на правах відокремлених підрозділів утворюються управління, до складу яких входять державні податкові інспекції.

Відповідно до статті 19-3 Податкового кодексу України до функцій державних податкових інспекцій входить: 1) здійснення сервісного обслуговування платників податків; 2) здійснення реєстрацій та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; 3) формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; 4) виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.

Таким чином, системний аналіз вищезазначених правових норм свідчить про те, що функції з проведення перевірок (у тому числі камеральних), складання за їх результатами актів та винесення на підставі них податкових повідомлень-рішень належать виключно контролюючим органам, зокрема в даному випадку - Головному управлінню ДФС в Одеській області.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи камеральну перевірку щодо своєчасності реєстрації позивачем податкових накладних №1 від 17.11.2017 та №9 від 08.06.2018 року, складання акту №001439/15-32-52-06/13890478 від 12.12.2018 року та винесення податкового повідомлення-рішення від 30.01.2019 року №008365206 було здійснено не уповноваженим на те суб'єктом владних повноважень, а саме Ізмаїльським управлінням Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, що суперечить нормам чинного законодавства та є протиправним.

З даного приводу суд не приймає до уваги надані до суду представником головного управління ДФС в Одеській області додаткові письмові пояснення, в яких зазначено, що камеральна перевірка та складений за результатами неї акт №001439/15-32-52-06/13890478 від 12.12.2018 року були здійснені саме Головним управлінням ДФС в Одеській, оскільки зазначені обставини спростовуються матеріалами справи з яких вбачається, що зазначену камеральну перевірку та акт виносило саме Ізмаїльське управління ГУ ДФС в Одеській області, так як в рядку найменування контролюючого органу та його місцезнаходження зазначено: Ізмаїльське управління ГУ ДФС в Одеській області, м. Ізмаїл, вул. Кишинівська, 3, стоїть печатка Ізмаїльського управління та підписано заступником начальника Ізмаїльського управління ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_2.

Також суд враховує, що відповідачем до суду надано нове податкове повідомлення-рішення №008365206 від 12.12.2018 року, яке винесене на підставі акту перевірки №001439/15-32-52-06/13890478 від 12.12.2018 року вже не Ізмаїльським управлінням ГУ ДФС в Одеській області, а Головним управління ДФС в Одеській області, доказів того, що воно надсилалось позивачу суду не надано, так само як й не надано доказів в того, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідачем відкликалось, а тому є дійсним.

При цьому суд вважає, що дане порушення не є формальним, так як складено не уповноваженою особою.

Зазначені обставини також не спростовуються наданою до суду копією наказу начальника Головного управління ДФС в Одеській Про надання повноважень на виконання певних функцій від 14.11.2018 року №8920, оскільки відповідно до п.20.1 статті 20 ПК України керівник контролюючого органу має право надавати посадовим (службовим) особам такого органу повноваження на виконання певних функцій, передбачених цим Кодексом, законодавством з питань сплати єдиного внеску, законодавством з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи , за погодженням з керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Тобто, наказом від 14.11.2018 року №8920 ОСОБА_2 - заступнику начальника управління - начальника відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Ізмаїльського управління ГУ ДФС в Одеській області надавались повноваження на винесення податкових повідомлень рішень саме від імені контролюючого органу, а не від Ізмаїльського управління ГУ ДФС в Одеській області, та не надано суду доказів погодження проекту цього наказу з керівником Центрального органу - ДФС України.

На підставі вищезазначеного, враховуючи те, що податкове повідомлення-рішення прийнято не повноваженою особою, а його структурним підрозділом суд доходить висновку про протиправність і незаконність оскаржуваного рішення, з огляду на що воно підлягає скасуванню.

Разом з тим, суд вважає хибними твердження позивача, щодо не розповсюдження на нього дії статті п.120-1.1 ст.120-1 ПК України, з огляду на наступне.

Так згідно вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Крім того, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

Як встановлено судом, податкову накладну №1 від 17.11.2017 року на загальну суму 1 212 000, 00 грн. у тому числі ПДВ - 202 000, 00 грн. було зареєстровано TOB ПМК-15 - 19.12.2017 року, тобто з пропуском строку на 4 дні, а податкову накладну №9 від 08.06.2018 року на загальну суму 100 000, 00 грн. у тому числі ПДВ 16 666, 67 грн. - 09.07.2018 року з пропуском строку на 9 днів.

Як зазначено позивачем у адміністративному позові податкові накладні №1 від 17.11.2017 року та №9 від 08.06.2018 року не надавались його контрагентам, оскільки вони не є платниками ПДВ.

Суд зазначає, що з 01 січня 2017 року законодавцем змінено редакцію пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України. На відміну від попередньої редакції цієї статті, яка встановлювала штрафні санкції за порушення термінів реєстрації виключно податкових накладних, що підлягають наданню покупцям, чинною на момент виникнення правовідносин редакцією визначено, що штрафні санкції застосовуються за порушення граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації всіх податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Винятком є виключно порушення термінів реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Відповідно до пункту 8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.12.2015 №1307 при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі "Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини" робиться помітка "X" та зазначається тип причини, зокрема, 04 - складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання, 08 - складена на постачання для операцій, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість; 09 - складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість.

Отже, положеннями вказаного Порядку визначено детальний перелік податкових накладних, які не підлягають наданню отримувачу (покупцю). Цей перелік включає в себе не тільки податкові накладні, складені на постачання для операцій, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість та операції, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість, але й інші групи операцій, здійснення яких обумовлює ненадання податкових накладних продавцю.

Згідно з положеннями Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, до графи 8 податкових накладних вноситься - код ставки податку на додану вартість, за якою здійснюється оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, що постачаються.

Зокрема, у графі 8 зазначається код ставки: 20 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою.

Системний аналіз статті 201, пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.12.2015 №1307 дає підстави для висновку про те, що для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), необхідна наявність двох обов'язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Вказана правова позиція висловлена у рішеннях Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі № 807/68/18 та від 04.09.2018 року по справі № 816/1488/17.

Так судом встановлено, що податкові накладні, які зареєстровані позивачем з порушенням граничного строку, встановленого пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, містять код ставки податку на додану вартість 20 , що свідчить про те, що податкові накладні складені на постачання товарів/послуг для операцій, що оподатковуються податком на додану вартість.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що трактування позивачем пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України в частині звільнення його від відповідальності встановленої за порушення граничного строку для реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до них, є помилковим та таким, що не відповідає чинному законодавству, а отже судом до уваги не приймається.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що відповідач не довів суду правомірність оскаржуваного податкового повідомлення рішення, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.9, 139, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Пересувна механізована колона №15 до Ізмаїльського управління Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 30.01.2019 року №0008365206 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Ізмаїльського управління Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (68609, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Кишинівська, 3) №008365206 від 30.01.2019 року.

Стягнути з Ізмаїльського управління Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39639539, місцезнаходження: 68609, Одеська область, м. Ізмаїл, вул.. Кишинівська, 3) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Пересувна механізована колона №15 (код ЄДРПОУ 13890478, місцезнаходження: 68500, Одеська область, смт. Тарутине, вул. Красна, 212) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 грн. сплаченого за платіжним дорученням №343 від 18.02.2019 року.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та з урахуванням п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іванов Е.А.

.