Рішення

від 22.04.2019 по справі 826/2564/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И місто Київ 22 квітня 2019 року                                          справа №826/2564/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Маркетбуд” (далі по тексту – позивач, ТОВ “БК “Маркетбуд”) доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Голосіївському районі) провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 вересня 2016 року №0088981202 В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято за наслідками незаконної камеральної перевірки при наявності законодавчих обмежень, з урахуванням чого є протиправним та підлягає скасуванню. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/2564/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Відповідач у письмовому запереченні проти позову зазначив про наявність підстав для застосування штрафних санкцій у зв'язку з порушенням термінів сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість. В судовому засіданні 23 листопада 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив; на підставі частини четвертої статті 122  Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив розглядати справу у письмовому провадженні. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції. Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне. Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі від 06  вересня 2016 року №0088981202 за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та на підставі абзацу другого статті 126  Податкового кодексу України за затримку на 18, 16 календарних дні сплати грошового зобов'язання у розмірі 29  247,00 грн. позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 2  924,70 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 26 серпня 2016 року №950/1-26-50-12-02 “Про результати перевірки своєчасності сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість ТОВ “БК “Маркетбуд” (код ЄДРПОУ 39121009)” (далі по тексту – акт перевірки). У висновку акта перевірки встановлено, що за порушення термінів сплати (перерахування) податку на додану вартість у строки, визначені пунктом 57.1 статті 57  Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2924,70 грн., передбачені статтею 126 Податкового кодексу України. Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані тим, що згідно з наявною в базах даних інформацією, наданою платником податків до територіальних органів ДФС України, платником порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57  Податкового кодексу України у розмірі 2  924,70 грн. Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач подав первинну скаргу від 19 вересня 2016 року, за наслідками розгляду якої рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 16 листопада 2016 року №24250/10/26-15-10-01-35 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 06 вересня 2016 року №0088981202, а скаргу – без задоволення. Не погоджуючись з рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 16 листопада 2016 року №24250/10/26-15-10-01-35 та податковим повідомленням-рішенням, позивач подав повторну скаргу від 25 листопада 2016 року вих. №2511/16-1, за результатами розгляду якої рішенням ДФС України від 16 січня 2017 року №782/6/99-99-11-03-01-25 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 06 вересня 2016 року №0088981202, а скарги – без задоволення Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, виходить із наступних міркувань. Підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (тут і далі – в редакції, чинній на момент проведення перевірки) встановлює, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VІІІ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20  мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється: з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість; з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій. З викладеного слідує, що обмеження стосовно проведення перевірок в частині їх проведення виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України стосуються лише підприємств з обсягом доходу до 20  мільйонів гривень за попередній рік. Підприємства, у яких обсяг доходів перевищує 20  мільйонів гривень за попередній рік, не підпадають під ці обмеження. Тобто, визначальним у даному випадку є обсяг доходів за попередній рік. Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Проте, суд звертає увагу, що відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що ТОВ “БК “Маркетбуд” за попередній 2015 рік мало обсяг доходу більше 20 мільйонів гривень, а тому перевірка позивача може бути проведена лише з дозволу Кабінету Міністрів України. Доказів наявності інших обставин, які надають право відповідачу провести перевірку ТОВ “БК “Маркетбуд” без отримання дозволу Кабінету Міністрів України, а саме: за заявкою позивача щодо його перевірки, рішення суду про проведення перевірки або відповідне рішення щодо проведення перевірки ТОВ “БК “Маркетбуд” з вимогами Кримінального процесуального кодексу України, відповідач до суду не надав. При цьому відповідачем жодними доказами не спростовано доводи позивача щодо відсутності підстав для проведення перевірки, а лише зазначив про встановлені під час перевірки порушення термінів сплати (перерахування) податку на додану вартість у строки, визначені пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України. За правилами пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Таким чином, камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних податкової звітності суцільним порядком та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів), відповідно, підстав для перевірки своєчасності сплати податку до бюджету в межах камеральної перевірки контролюючий орган не має правових підстав, оскільки це потребує використання інших даних, ніж зазначені у податковій звітності, та може бути предметом документальної перевірки відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1  статті 75 Податкового кодексу України. При цьому суд звертає увагу, що нормами Податкового кодексу України (чинними на момент проведення перевірки) не передбачено проведення перевірки своєчасності сплати грошових зобов'язань у межах камеральної перевірки. Під час проведення камеральної перевірки питання своєчасності сплати узгодженого грошового зобов'язання не досліджується. Перевірці підлягають виключно дані, зазначені у податкових деклараціях. У своє чергу своєчасність сплати грошового зобов'язання може бути перевірена проведенням документальної перевірки. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 14 червня 2018  року у справі №812/1028/17 (адміністративне провадження №К/9901/685/17). Наведене свідчить, що ДПІ у Голосіївському районі здійснила не камеральну перевірку позивача, а документальну; водночас посилань на будь-які норми Податкового кодексу України, які визначають підстави та порядок проведення перевірок контролюючими органами, акт перевірки не містить. Таким чином, суд приходить до висновку, що дії ДПІ у Голосіївському районі з проведення камеральної перевірки позивача, за результатами якої складено акт від 26 серпня 2016 року №950/1-26-50-12-02 “Про результати перевірки своєчасності сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість ТОВ “БК “Маркетбуд” (код ЄДРПОУ 39121009)” суперечать нормам Податкового кодексу України та є протиправними. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, що викладена у постанові від 27 січня 2015 року у справі №21-425а14, незаконна перевірка не створює правових наслідків. Так само, згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21  лютого 2018 року №К/9901/1970/17, невиконання вимог пункту 79.2 статті 79  Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення); як наслідок, акт такої перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення не можуть бути визнані правомірними. Отже, незаконність дій з проведення документальної перевірки та порушення порядку її проведення є підставою для скасування рішень, прийнятих за наслідком проведення такої перевірки; у свою чергу акт перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення не можуть бути визнані правомірними. Відповідно до пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. Таким чином, проведена відповідачем перевірка позивача, за результатами якої складено акт від 26 серпня 2016 року №950/1-26-50-12-02 “Про результати перевірки своєчасності сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість ТОВ “БК “Маркетбуд” (код ЄДРПОУ 39121009)”, не створює правових наслідків, зокрема у вигляді прийняття податкових повідомлень-рішень. Доводи відповідача, наведені у запереченні проти позову щодо порушення позивачем граничного терміну сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість не спростовують факту незаконності проведення перевірки позивача, а тому підстави для надання їм правової оцінки відсутні. Аналогічна позиція щодо відсутності підстав оцінювати висновки незаконної перевірки викладена у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018  року №К/9901/1970/17. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 06 вересня 2016 року №0088981202, прийняте за насідками незаконних дій, є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)  на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)  з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)  обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6)  розсудливо; 7)  з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19  Конституції України та частиною другою статті 2  Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “БК “Маркетбуд” підлягає задоволенню. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Оскільки позов задоволено, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Голосіївському районі. Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - В И Р І Ш И В: 1.  Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Маркетбуд” задовольнити повністю. 2.  Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 06  вересня 2016 року №0088981202. 3.  Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Маркетбуд” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві. Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Маркетбуд” (03083, м. Київ, пр. Науки, 54-б, оф. 5; ідентифікаційний код 39121009); Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23; ідентифікаційний код 39468461). Суддя                                                                                          В.А. Кузьменко