Рішення

від 22.04.2019 по справі 826/3733/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И місто Київ 22 квітня 2019 року                                            справа №826/3733/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомПриватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Авторитет” (далі по тексту – позивач, ПрАТ “СК “Авторитет”) доНаціональної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі по тексту – відповідач, Нацкомфінпослуг) третя особаДержавна регуляторна служба України (далі по тексту – третя особа) провизнання протиправними та скасування розпоряджень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 вересня 2016 року №2177 “Про усунення порушень Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “Авторитет” ліцензійних умов” та від 15 листопада 2016 року №2856 “Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Авторитет” В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправними розпорядження відповідача від 06 вересня 2016 року №2177 “Про усунення порушень Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “Авторитет” ліцензійних умов” та від 15 листопада 2016 року №2856 “Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Авторитет”, у зв'язку з відсутністю правових підстав для здійснення заходів контролю та прийняття рішень за їх результатами за відсутності затверджених Кабінетом Міністрів України Ліцензійних умов. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/3733/17; закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Відповідач надав до суду письмове заперечення проти позову, в якому зазначив, що оскаржувані розпорядження є правомірними, прийняті в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, мотивуючи тим, що позивачем порушено ліцензійні умови, встановлені для провадження страхової діяльності №101/13/6-09. Третя особа подала пояснення на позовну заяву, в яких зазначила про відсутність затверджених Кабінетом Міністрів України ліцензійних умов як на час проведення перевірки відповідачем, так і на час винесення спірного розпорядження від 15 листопада 2016 року №2856, з урахуванням чого позовні вимоги підлягають задоволенню. У судовому засіданні 13 листопада 2017 року представник позивача та представник третьої особи позовні вимоги підтримали, представник відповідача до суду не прибув, у зв'язку із чим, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції. Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне. Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 16 червня 2016 року №1294 затверджено план здійснення заходів державного нагляду (контролю) Нацкомфінпослуг на ІІІ квартал 2016 року, відповідно до якого, зокрема, позивача включено до переліку суб'єктів нагляду, які підлягають перевірці. 28 липня 2016 року відповідачем видано наказ №216 “Про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю)”, яким призначено перевірку позивача на предмет дотримання вимог законодавства у сфері ринків фінансових послуг за період з 31 грудня 2014 року по 05 вересня 2016 року; видано направлення від 03 серпня 2016 року №37/13/7-09 на здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) ПрАТ “СК “Авторитет”. За результатами проведеної перевірки Нацкомфінпослуг складено акт перевірки дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері надання страхових послуг від 05 грудня 2016 року №70/13/6-09, яким встановлено порушення позивачем: - частини третьої статті 16 Закону України “Про страхування” та пункту 1.14  Ліцензійних умов, що полягає у застосуванні позивачем в деяких договорах добровільного страхування майна страхових тарифів, які не відповідають страховим тарифам, що обчислені (математично) актуарієм та затверджені правилами страхування, а саме: у договорах добровільного страхування майна від 14 травня 2014 року №М-2014-00154, від 14 травня 2014 року №М-2014-00155 та від 14 травня 2014 року №М-2014-00156 страхові тарифи не відповідають мінімально допустимим страховим тарифам, що обчислені (математично) актуарієм та затверджені Правилами добровільного страхування майна (іншого ніж передбачено пунктами 5-9 статті 6 Закону України “Про страхування”, зареєстрованих Держкомфінпослуг за №1170220 від 16 січня 2007 року (далі – Правила страхування майна) та не відповідають мінімально допустимим страховим тарифам, що затверджені Правилами страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ, зареєстрованих Держкомфінпослуг за №1070221 від 16 січня 2007 року (далі – Правила страхування вогневих ризиків; - абзацу другого та вісімнадцятого частини другої статті 17 Закону України “Про страхування”, пункту 1.14 Ліцензійних умов, а саме: у Правилах добровільного страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту), зареєстрованих Держкомфінпослуг за №1671664 від 05 липня 2007 року, не визначено предмет страхування; у Правилах страхування майна та Правилах страхування вогневих ризиків не визначено особливих умов. На підставі вказаного акта відповідачем прийнято розпорядження від 06 вересня 2016 року №2177 “Про усунення порушень Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “Авторитет” ліцензійних умов”, яким зобов'язано позивача усунути виявлені порушення законодавства про фінансові послуги, в тому числі відповідних ліцензійних умов, визначених у пунктах 1 та 2 констатуючої частини цього розпорядження та повідомити про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін до 17 листопада 2016 року включно. 11 листопада 2016 року посадовими особами Нацкомфінпослуг складено акт про невиконання ПрАТ “СК “Авторитет” розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для провадження страхової діяльності №101/13/6-09, згідно якого станом на 11 листопада 2016 року позивачем не надано до Нацкомфінпослуг інформацію про виконання вимог розпорядження №2177 від 06 вересня 2016 року, що свідчить про його невиконання. На підставі акта від 11 листопада 2016 року №101/13/6-09 відповідачем прийнято розпорядження від 15 листопада 2016 року №2856 “Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Авторитет”, яким позивачу анульовано ліцензії на провадження страхової діяльності із добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ, що видана розпорядженням Держфінпослуг №6614 від 16 січня 2007 року; на провадження страхової діяльності із добровільного страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту), що видана розпорядженням Держфінпослуг №7550 від 05 липня 2007 року; на провадження страхової діяльності із добровільного страхування майна (крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту), вантажів та багажу (вантажобагажу), що видана розпорядженням Держфінпослуг №6614 від 16 січня 2007 року, яке набирає чинності з 16 грудня 2016 року. Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 29 листопада 2016 року №2968 “Про внесення змін до розпорядження від 15 листопада 2016 року №2856 “Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності ПрАТ “СК «Авторитет” абзац другий констатуючої частини викладено в наступній редакції: “Актом перевірки дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері надання страхових послуг від 05  вересня 2016 року №70/13/6-09 зафіксовані порушення вимог ліцензійних умов та законодавства про фінансові послуги, а саме:”; в абзаці п'ятому констатуючої частини розпорядження посилання на “пункту 8 частини другої”. За результатами розгляду скарги позивача щодо прийняття Нацкомфінпослуг розпорядження №2856 від 15 листопада 2016 року Державною регуляторною службою України прийнято розпорядження від 27 січня 2017 року №20 “Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування”, яким зобов'язано відповідача усунути порушення вимог пункту 3 частини другої статті 6, частини другої статті 9, частини сьомої статті 19  Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, скасувавши розпорядження від 13 листопада 2016 №2856 про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності ПрАТ “СК “Авторитет” та повідомити Державну регуляторну службу України про виконання цього розпорядження. Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг” встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг. Згідно абзацу четвертого частини першої статті 21 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється щодо інших ринків фінансових послуг - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Відповідно до пункту 2, 3 частини першої статті 27 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” основними завданнями національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, є: здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг та додержанням законодавства у цій сфері; захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування у межах своїх повноважень заходів впливу з метою запобігання і припинення порушень законодавства на ринку фінансових послуг. Частиною першою статті 28 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” встановлено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції, серед іншого: розробляє і затверджує нормативно-правові акти, обов'язкові до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринків фінансових послуг, їх об'єднаннями, контролює їх виконання; проводить самостійно чи разом з іншими державними органами перевірку діяльності учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг), а також інших юридичних осіб та фізичних осіб, які здійснюють діяльність з надання фінансових послуг, для якої законом встановлені вимоги щодо одержання ліцензії та/або реєстрації, без відповідної ліцензії та/або реєстрації; у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення. Відповідно до положень статті 30 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, має право проводити в межах своїх повноважень перевірку (інспекцію) діяльності учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг), їх афілійованих та споріднених осіб. З аналізу вказаних правових норм вбачається, що Нацкомфінпослуг уповноважена на здійснення державного нагляду (контролю) за наданням фінансових послуг із дотримання вимог та додержанням законодавства у цій сфері учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг). Відповідно до статті 39 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів. Відповідно до частин першої статті 40 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати, серед іншого, такі заходи впливу як, зокрема: зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення; тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг. Відповідно до статті 1 Закону України “Про страхування” страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Частинами першої, третьою статті 6 Закону України “Про страхування” визначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування, зареєстрованими Уповноваженим органом. Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 16 Закону України “Про страхування” договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування. Договір страхування повинен містити: назву документа; назву та адресу страховика; прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження; прізвище, ім'я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу; зазначення предмета договору страхування; розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя; розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя; перелік страхових випадків; розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати; страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума); строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; умови здійснення страхової виплати; причини відмови у страховій виплаті; права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін; підписи сторін. Відповідно до пункту 1.14 розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг “Про затвердження Ліцензійних умов провадження страхової діяльності” від 28 серпня 2003 року №40, вимоги, установлені законодавством України у сфері регулювання страхової діяльності, повинні виконуватись страховиками протягом дії ліцензії. Так, перевіркою встановлено порушення позивачем частини третьої статті 16  Закону України “Про страхування” та пункту 1.14 Ліцензійних умов, що полягає у застосуванні позивачем в деяких договорах добровільного страхування майна страхових тарифів, які не відповідають страховим тарифам, що обчислені (математично) актуарієм та затверджені правилами страхування, а саме: у договорах добровільного страхування майна від 14 травня 2014 року №М-2014-00154, від 14 травня 2014 року №М-2014-00155  та від 14 травня 2014 року №М-2014-00156 страхові тарифи не відповідають мінімально допустимим страховим тарифам, що обчислені (математично) актуарієм та затверджені Правилами добровільного страхування майна (іншого ніж передбачено пунктами 5-9 статті 6 Закону України “Про страхування”, зареєстрованих Держкомфінпослуг за №1170220 від 16 січня 2007 року) та не відповідають мінімально допустимим страховим тарифам, що затверджені Правилами страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ, зареєстрованих Держкомфінпослуг за №1070221 від 16  січня 2007 року. Положеннями частини п'ятнадцятої статті 9 Закону України “Про страхування” визначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування або законом. З аналізу вказаних правових норм вбачається, що договори страхування (у тому числі і добровільного) мають укладатися відповідно до правил страхування. При цьому, як законодавством, так і умовами договору можуть встановлюватися тарифи, відмінні від мінімально допустимих, що затверджені правилами страхування. Крім того, відповідачем під час проведення перевірки ПрАТ “СК “Авторитет” встановлено порушення абзацу другого та вісімнадцятого частини другої статті 17 Закону України “Про страхування”, пункту 1.14 Ліцензійних умов, а саме: у Правилах добровільного страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту), зареєстрованих Держкомфінпослуг за №1671664 від 05 липня 2007  року, не визначено предмет страхування; у Правилах страхування майна та Правилах страхування вогневих ризиків не визначено особливих умов. Згідно положень статті 17 Закону України “Про страхування” правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування. Правила страхування повинні містити: предмет договору страхування; порядок визначення розмірів страхових сум та (або) розмірів страхових виплат; страхові ризики; виключення із страхових випадків і обмеження страхування; строк та місце дії договору страхування; порядок укладення договору страхування; права та обов'язки сторін; дії страхувальника у разі настання страхового випадку; перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків; порядок і умови здійснення страхових виплат; строк прийняття рішення про здійснення або відмову в здійсненні страхових виплат; причини відмови у страховій виплаті або виплаті страхового відшкодування; умови припинення договору страхування; порядок вирішення спорів; страхові тарифи за договорами страхування іншими, ніж договори страхування життя; страхові тарифи та методику їх розрахунку за договорами страхування життя; особливі умови. У разі, якщо страховик запроваджує нові правила страхування чи коли до правил страхування вносяться зміни та (або) доповнення, страховик повинен подати ці нові правила, зміни та (або) доповнення для реєстрації до Уповноваженого органу. Уповноважений орган має право відмовити у видачі ліцензії та реєстрації правил чи змін та (або) доповнень до них, якщо подані правила страхування або зміни чи доповнення до них суперечать чинному законодавству, порушують чи обмежують права страхувальника або не відповідають вимогам цієї статті. З аналізу вказаних правових норм вбачається, правила страхування підлягають реєстрації в Уповноваженому органі. При цьому, Уповноважений орган має право відмовити, зокрема, у реєстрації правил, якщо подані правила страхування суперечать чинному законодавству, порушують чи обмежують права страхувальника або не відповідають вимогам статті 17 Закону України “Про страхування”. Проте, з пояснень позивача та з тексту акта перевірки вбачається, що Правила страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ зареєстровані Держкомфінпослуг за №1070221 від 16 січня 2007 року, Правила добровільного страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту) зареєстровані Держкомфінпослуг за №1671664 від 05 липня 2007 року. Таким чином, у суду є підстави вважати, що станом на дату реєстрації правил страхування відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для відмови в їх реєстрації та, як наслідок, відсутності невідповідностей вимогам статті 17 Закону України “Про страхування”. З урахуванням вищевикладеного, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування розпорядження від 06 вересня 2016 року №2177 “Про усунення порушень Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “Авторитет” ліцензійних умов” підлягають задоволенню. У зв'язку із доведенням неправомірності прийняття Нацкомфінпослуг розпорядження від 06 вересня 2016 року №2177 “Про усунення порушень Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “Авторитет” ліцензійних умов” суд також задовольняє позовні вимоги про визнання протиправним та скасування розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 15 листопада 2016 року №2856 “Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Авторитет”, які є похідними позовними вимогами. Стосовно доводів позивача про відсутність правових підстав для здійснення заходів контролю та прийняття рішень за їх результатами за відсутності затверджених Кабінетом Міністрів України Ліцензійних умов, суд зазначає наступне. Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг “Про затвердження Ліцензійних умов провадження страхової діяльності” від 28 серпня 2003  року №40 опубліковано в Офіційному віснику України, 2003, №38 (03 жовтня 2003 року, ст. 2047) та втратили чинність 30 травня 2017 року на підставі розпорядження Нацкомфінпослуг “Про визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Держфінпослуг з питань ліцензування діяльності з надання фінансових послуг” від 04  квітня 2017 року №868. Тобто, станом на дату винесення спірних розпоряджень вказані Ліцензійні умови були чинними та зареєстрованими у встановленому порядку Міністерством юстиції України. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 №913  та набрали чинності 10 грудня 2016  року. Таким чином, оскільки Ліцензійні умови провадження страхової діяльності, затверджені розпорядженням Держфінпослуг від 28 серпня 2003 року №40, були чинними станом на дату проведення перевірки позивача, відповідач мав правові підстави для їх застосування. Водночас, оскільки судом встановлено, що ПрАТ “СК “Авторитет” не порушувало норми частини третьої статті 16, абзац другого та вісімнадцятого частини другої статті 17  Закону України “Про страхування” та пункту 1.14 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 28 серпня 2003  року №40, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних розпоряджень Нацкомфінпослуг та наявність підстав для їх скасування. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)  на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)  обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своїх розпоряджень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19  Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПрАТ “СК “Авторитет” підлягає задоволенню. Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином, на користь позивача належить присудити сплачену ним суму судового збору у розмірі 3 200,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - В И Р І Ш И В: 1.  Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Авторитет” задовольнити. 2.  Визнати протиправними та скасувати розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 вересня 2016  року №2177 “Про усунення порушень Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “Авторитет” ліцензійних умов” та від 15 листопада 2016 року №2856 “Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Авторитет”. 3.  Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Авторитет” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3  200,00 грн. (три тисячі двісті гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Авторитет” (04071, м. Київ, вул. Щекавицька, 30/39; ідентифікаційний код 34578000); Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (01001, м. Київ, вул. Грінченка, 3; ідентифікаційний код 38062828); Державна регуляторна служба України (01011, м. Київ, вул. Арсенальна, 9/11; ідентифікаційний код 39582357). Суддя                                                                                                    В.А. Кузьменко