Постанова

від 23.04.2019 по справі 820/959/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

23 квітня 2019 року

справа №820/959/16

адміністративне провадження №К/9901/32974/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року у складі судді Панченко О.В.,

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року у складі судді Старостіна В.В., Рєзнікової С.С., Бегунца А.О.,

у справі № 820/959/16

за позовом Публічного акціонерного товариства Харківхолодмаш

до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

01 березня 2016 року Публічне акціонерне товариство Харківхолодмаш (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (яка є правонаступником Основ'янською ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області), (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 28 серпня 2014 року №0001082201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 1495597 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 747798 грн 50 коп., від 29 вересня 2014 року №0002152205 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 230400 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 115200 грн, від 03 лютого 2015 року та №0000472205 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 216000 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 108000 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

12 травня 2016 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року, задоволено позов Товариства, скасовані податкові повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0001082201 від 28 серпня 2014 року, №0002152205 від 29 вересня 2014 року та №0000472205 від 03 лютого 2015 року.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій встановили, що господарські операції позивача з його контрагентами спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, податковий кредит сформований платником податків правомірно, внаслідок чого відсутні підстави для прийняття податкових повідомлень - рішень.

03 травня 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

08 червня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 05 травня 2017 року та витребувана справа №820/959/16 з Харківського окружного адміністративного суду.

30 червня 2017 року Товариством подані заперечення на касаційну скаргу податкового органу до Вищого адміністративного суду України, у якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

14 липня 2017 року справа № 820/959/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

03 березня 2018 року справа № 820/959/16 разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/32974/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 14307966, перебуває на податковому обліку з 19 квітня 1999 року, є платником податку на додану вартість.

Податковим органом проведено позапланові документальні невиїзні перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ Укрінвестальянс ЛТД за періоди з 01.12.2013 року по 31.12.2013 року та з 01.03.2014 року по 31.05.2014 року, на підставі яких складені акти №2741/20-38-22-01-04/14307966 від 07.08.2014 року, №3044/20-38-22-05-08/14307966 від 10.09.2014 року, №110/20-38-22-05-08/14307966 від 16.01.2015 року, на підставі висновків цих актів перевірки керівником податкового органу прийняті податкові повідомлення - рішення, які є предметом розгляду у цій справі.

28 серпня 2014 року керівником податкового органу згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки від 08 листопада 2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001082201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 1495597 грн за порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 747798 грн 50 коп. без визначення правової підстави їх застосування.

29 вересня 2014 року керівником податкового органу згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки від 10 вересня 2014 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002152205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 230400 грн за порушення статті 1, частини 2 статті 3, статті 4, частини 6 статті 8, частини першої та частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-14, пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 115200 грн на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

03 лютого 2015 року керівником податкового органу згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки від 16 січня 2015 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000472205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 216000 грн за порушення статті 1, частини 2 статті 3, статті 4, частини 6 статті 8, частини першої та частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-14, пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 108000 грн на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

За результатами документальної перевірки підтвердження господарських відносин Товариства із ТОВ Укрінвестальянс за грудень 2013 року, березень 2014 року, складений акт перевірки від 07 серпня 2014 року, висновками якого встановлено порушення Товариством пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Розділу V Податок на додану вартість Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 1 495 597,00 грн, а саме: у грудні 2013 року на суму 1 144 780,00 грн, у березні 2014 року на суму 350 817,00 грн, 28 серпня 2014 року прийняте податкове повідомлення - рішення № 0001082201, у якому помилково зазначено про те, що прийнято воно на підставі акта перевірки від 08 листопада 2013 року (том 1 арк. справи 8).

Результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства щодо фінансово-господарських відносин із платником податків ТОВ "Укрінвестальянс" за квітень 2014 року, викладені в акті від 10 вересня 2014 року № 3044/20-38-22-05-08/14307966, яким встановлене порушення зайвого включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за квітень 2014 року в розмірі 230400,00 грн, на підставі якого 29 вересня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002152205.

Результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства, щодо фінансово-господарських відносин із платником податків ТОВ Укрінвестальянс за травень 2014 року, викладені в акті перевірки від 16 січня 2015 року № 110/20-38-22-05-08/14307966, яким встановлено зайве включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 216 000,00 грн, за травень 2014 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 лютого 2015 року № 0000472205.

Аналізуючи господарські взаємовідносини Товариства з ТОВ Укрінвестальянс ЛТД (далі власна назва або контрагент позивача), суди попередніх інстанцій встановили, що 04 грудня 2013 року між позивачем та його контрагентом укладено та виконано договір купівлі-продажу № 04122013, за яким позивачем придбано олію соняшникову нерафіновану, українського походження, врожаю 2013 року, факт придання олії соняшникової підтверджується складеними контрагентом позивача видатковими накладними, рахунками на оплату, податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, повний перелік яких наведений судовими рішеннями, які є предметом касаційного перегляду, копії первинних документів долучені до матеріалів справи.

Використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності в оподаткованих операціях встановлена судами попередніх інстанцій на підставі того, що в подальшому олію соняшникову нерафіновану передано позивачем за договорами купівлі-продажу № 1212/01 від 12.12.2013 року та № 0512/01 від 05.12.2013 року Компанії Oleos Trading Limited, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: договорами купівлі-продажу № 1212/01 від 12.12.2013 року, № 0512/01 від 05.12.2013 року, електронними митними деклараціями МД-2№ ЕК10ДР 504010000/2014/000046, МД-2№ ЕК10ДР 504010000/2014/000047, МД-2№ ЕК10ДР 504010000/2014/000048 від 01.08.2014 року, посвідченнями якості, актами звірки поставок та відвантажень олії рослинної, інвойсами.

Між Товариством, як покупцем та ТОВ Укрінвестальянс ЛТД , як постачальником укладено та виконано договір постачання від 28 березня 2014 року № 2803-2014, з трьома специфікаціями до нього, які є невід'ємною частиною цього договору, за умовами якого постачальник передав покупцю олію соняшникову нерафіновану (товар), що відповідає по якості ДСТУ 4492:2005 Олія соняшникова нерафінована , що підтверджується рахунками на оплату, видатковими накладними, податковими накладними, посвідченнями про якість, платіжними дорученнями, повний та виключний перелік яких наведений судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, копії цих первинних документів долучені до матеріалів справи.

Оцінюючи первинні документи за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, яка діяла на час вирішення справи, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що не вбачає недоліків у їх складанні котрі в силу статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , статті 44 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак, оглянуті документи здатні призвести до зміни в структурі і стані активів платника податків - сторони правочину, у зв'язку з цим сприймаються судом як належні та допустимі в розумінні статті 70 КАС України докази реальності вчинення господарських операцій.

Відтак, фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника податків наміру набути у спірних правовідносинах безпідставну податкову вигоду, суд в ході розгляду справи не виявив.

Доводи відповідача стосовно того, що господарські операції по придбанню товару фактично не відбувалися суди попередніх інстанцій визнали неприйнятними, встановивши при цьому, що зберігання придбаного Товариством товару здійснювалося на підставі договору зберігання № 28/03/14-01, укладеного між позивачем та ТОВ Укрінвестальянс ЛТД .

Факт надходження товару на склад зберігача підтверджується актами здачі-приймання майна до договору відповідального зберігання № 28/03/14-01 від 28.03.2014 року та актами повернення майна до договору відповідального зберігання № 28/03/14-01 від 28.03.2014 року та рахунком на оплату № 55 від 30.06.20114 року на суму 192,84 грн. (у т.ч. ПДВ 32,14 грн.), податковою накладною № 15 від 30.06.2014 року на суму 192,84 грн. (у т.ч. ПДВ 32,4 грн.), що спростовує доводи податкового органу про те, що зберігання товару в травні 2014 року не обумовлено наявними договорами, висновки податкової інспекції не підтверджуються наявними у справі доказами.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що перевезення товару здійснювалося на підставі договору № 12/05/2014-ХМ транспортного експедирування від 12 травня 2014 року, укладеного між Товариством (замовник) та ТОВ Укрінвестальянс ЛТД (експедитор), на підтвердження реальності вчинення господарських операцій по перевезенню товару позивачем надано заявки на перевезення по договору, товарно-транспортні накладні, копії яких долучені до матеріалів справи.

Оцінюючи посилання податкового органу на висновки викладених в акті перевірки обставин господарської діяльності контрагента позивача - ТОВ Укрінвестальянс ЛТД , суд апеляційної інстанції висновувався на тому, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статті 191 КК України та статті 212 КК України, а діяння по відображенню в документах обов'язкової податкової звітності, тобто в офіційних документах завідомо недостовірних відомостей, є об'єктивною стороною злочину, передбаченого статті 366 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статті 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним), дійшов висновку про те, що у ході розгляду справи відповідачем не надано жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень також не надано.

В силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків. При цьому, такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може поширюватись на третіх осіб, у т.ч. на його контрагентів.

В силу приписів частини 4 статті 70 КАС України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ № 1232 від 27.12.2010 року (далі за текстом - Порядок № 1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772 (далі за текстом - Порядок №984) отримання податковим органом акта перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону.

Досліджуючи правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій здійснили системний аналіз положень пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, дійшли висновку про те, що встановлені фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операції між позивачем та його контрагентами, а також правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми сплаченого у складі товару податку на додану вартість, відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності поставки контрагентом позивача товару та подальшого використання його Товариством в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаного позивачем товару.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем податкового кредиту по факту придбання товару (продукції) та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд визнає прийнятними дослідження судів попередніх інстанцій, які зумовили висновок про те, що визнання актами перевірок податкового органу угод нечинними знаходиться за межами компетенції та способу реалізації владних управлінських функцій цим органом.

Суд вважає недоведеними склади податкових правопорушень покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що відповідачем касаційною скаргою не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права внаслідок чого, у цій частині касаційна скарга є невмотивованою.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року у справі № 820/959/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер