Постанова

від 18.04.2019 по справі 922/648/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2019 р. Справа № 922/648/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А. , суддя Фоміна В.О.

за участі секретаря судового засідання Крупи О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ компанія «Ботік» (вх.№793 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 23.04.2018 у справі № 922/648/18 (прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Калініченко Н.В., повне рішення складено 27.04.2018)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Груп» , с.Оліївка,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство ОСОБА_2» , с.Картамиш,

треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : 1) Первомайський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, м.Первомайськ,

2) Товариство з обмеженою відповідальністю компанія «Ботік» , с.Веселе,

про зняття арешту та виключення з реєстру обтяжень, визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2018 року ТОВ ОСОБА_1 Груп звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом про визнання за ТОВ Сільськогосподарське підприємство ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно, зазначене в позовній заяві.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.04.2018 позов задоволено повністю.

Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Груп" право власності на нерухоме майно, за адресами:

-нежитлова будівля, будинок механізаторів, Харківська обл., Первомайський р., с. Картамиш, вулиця Октябрьська, будинок 63, що належить власнику на підставі свідоцтва про право власності, САС № 372613, 06.11.2012, виконавчий комітет Картамиської сільської ради;

-нежитлова будівля, Паливно-мастильний склад, Харківська обл., Первомайський р., с. Картамиш, вул. Октябрьська, буд. 68, що належить власнику на підставі свідоцтва про право власності, САС № 372614, 06.11.2012, виконавчий комітет Картамиської сільської ради;

-нежитлова будівля, Будівля продуктового складу, Харківська обл., Первомайський р., с. Картамиш, вулиця Центральна, будинок 13, що належить власнику на підставі: свідоцтво про право власності, САС № 372615, 06.11.2012, виконавчий комітет Картамиської сільської ради;

-нежитлова будівля, Критий тік, Харківська обл., Первомайський р., с. Картамиш, вулиця Центральна, будинок 17, що належить власнику на підставі свідоцтва про право власності, САС № 372616, 06.11.2012, виконавчий комітет Картамиської сільської ради;

-нежитлова будівля, Пункт технічного обслуговування, Харківська обл., Первомайський р., с. Лозівське, вулиця Шкільна, будинок 12, що належить власнику на підставі свідоцтва про право власності, САС № 372618, 06.11.2012, виконавчий комітет Картамиської сільської ради;

-нежитлова будівля, Насіннєвий склад, Харківська обл., Первомайський р., с. Картамиш, вулиця Центральна, будинок 14, що належить власнику на підставі свідоцтва про право власності, САС № 372621, 06.11.2012 виконавчий комітет Картамиської сільської ради;

-будинок, загальна площа (м): 100,90, житлова площа (м): 49,40, адреса: Харківська обл., Первомайський р., с. Картамиш, вулиця Октябрьська, будинок 39, що належить власнику на підставі договору купівлі-продажу, ВРХ № 780627, 09.10.2012, посвідченого приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за № 2078.

Знято арешт та виключено з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна запис про арешт нерухомого майна, за адресами: 1) нежитлова будівля, будинок механізаторів, Харківська обл., Первомайський р., с. Картамиш, вулиця Октябрьська, будинок 63, що належить власнику на підставі свідоцтва про право власності, САС № 372613, 06.11.2012, виконавчий комітет Картамиської сільської ради; 2) нежитлова будівля, паливно-мастильний склад, Харківська обл., Первомайський р., с. Картамиш, вул. Октябрьська, буд. 68, що належить власнику на підставі свідоцтва про право власності, САС № 372614, 06.11.2012, виконавчий комітет Картамиської сільської ради; 3) нежитлова будівля, будівля продуктового складу, Харківська обл., Первомайський р., с. Картамиш, вулиця Центральна, будинок 13, що належить власнику на підставі свідоцтва про право власності, САС № 372615, 06.11.2012, виконавчий комітет Картамиської сільської ради; 4) нежитлова будівля, критий тік, Харківська обл., Первомайський р., с. Картамиш, вулиця Центральна, будинок 17, що належить власнику на підставі свідоцтва про право власності, САС № 372616, 06.11.2012, виконавчий комітет Картамиської сільської ради; 5) нежитлова будівля, пункт технічного обслуговування, Харківська обл., Первомайський р., с. Лозівське, вулиця Шкільна, будинок 12, що належить власнику на підставі свідоцтва про право власності, САС № 372618, 06.11.2012, виконавчий комітет Картамиської сільської ради; 6) нежитлова будівля, Насіннєвий склад, Харківська обл., Первомайський р., с. Картамиш, вулиця Центральна, будинок 14, що належить власнику на підставі свідоцтва про право власності, САС № 372621, 06.11.2012 виконавчий комітет Картамиської сільської ради; 7) будинок, загальна площа (м): 100,90, житлова площа (м): 49,40, адреса: Харківська обл., Первомайський р., с. Картамиш, вулиця Октябрьська, будинок 39, що належить власнику на підставі договору купівлі-продажу, ВРХ № 780627, 09.10.2012, посвідченого приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за № 2078.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство ОСОБА_2" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Груп" 3712,00 грн судового збору.

ТОВ компанія «Ботік» з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції про визнання права власності та скасування арештів.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ компанія «Ботік» на рішення Господарського суду Харківської області від 23.04.2018 у справі № 922/648/18.

02.07.2018 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4993), в якому позивач проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що позивач набув право власності на спірне майно раніше, ніж було накладено арешт та раніше, ніж відбулися торги з його реалізації. Наявність права власності у ТОВ ОСОБА_1 Груп на спірне нерухоме майно виключає виникнення права власності у ТОВ компанія Ботік .

03.07.2018 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№5051), в якому відповідач проти апеляційної скарги заперечував, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що договір від 11.08.2017, укладений між позивачем та відповідачем, це договір прямого лізингу і до нього не застосовується розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 22.01.2014 №21. Закон України Про фінансовий лізинг застосовується лише в тій частині, яка стосується загальних положень лізингу. ОСОБА_4 надані додаткові документи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 зупинено провадження у справі №922/648/18 до вирішення Господарським судом Харківської області пов'язаної з нею справи № 922/1319/18 та набрання законної сили рішенням у зазначеній справі.

Відповідно до Указу Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" від 29.12.2017 №454/2017 постановлено ліквідувати Харківський апеляційний господарський суд та утворити Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.

На підставі Указу Президента України від 28.09.2018 №295/2018 "Про переведення суддів" переведено суддів Харківського апеляційного господарського суду на роботу на посадах суддів Східного апеляційного господарського суду.

У відповідності до частини 6 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у газеті "Голос України" (№185 (6940) від 03.10.2018) розміщено повідомлення про початок роботи Східного апеляційного господарського суду з 03.10.2018.

На виконання розпорядження керівника апарату Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2018 "Про передачу судових справ до Східного та Північного апеляційних господарських судів" відділом документального забезпечення та контролю здійснено передачу судової справи №922/648/18, що перебувала у провадженні Харківського апеляційного господарського суду за відповідним актом до Східного апеляційного господарського суду.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2018 для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі №922/648/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В.О.

19.03.2019 до суду від відповідача надійшло клопотання (вх.№2829) про поновлення провадження у справі №922/648/18, в якому відповідач просив прийняти до свого провадження та задовольнити клопотання ТОВ «СП Добрий ОСОБА_2» про поновлення провадження у справі №922/648/18, поновити провадження у справі за апеляційною скаргою ТОВ компанія «Ботік» на рішення Господарського суду Харківської області від 23.04.2018 у справі № 922/648/18. Надав копію рішення Господарського суду Харківської області від 20.09.2018 у справі № 922/1319/18 та копію постанови Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 у справі №922/1319/18.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.03.2019 прийнято справу №922/648/18 за апеляційною скаргою ТОВ компанія «Ботік» на рішення Господарського суду Харківської області від 23.04.2018 у справі № 922/648/18 до провадження Східного апеляційного господарського суду. Поновлено апеляційне провадження у справі №922/648/18 за апеляційною скаргою ТОВ компанія «Ботік» на рішення Господарського суду Харківської області від 23.04.2018 у справі № 922/648/18. Розгляд справи призначено на "18" квітня 2019 р. на 11:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 104, про що повідомлено учасників справи.

12.04.2019 до суду від апелянта надійшли письмові пояснення (вх.№3767) та клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№3768), в якому апелянт просив зупинити апеляційне провадження у справі №922/648/18 до вирішення Верховним Судом справи №922/1319/18.

18.04.2019 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№3981), в якому відповідач просив суд розгляд справи відкласти, посилаючись на те, що не отримував ухвалу суду про поновлення провадження у справі та призначення її до розгляду на 18.04.2019, а дізнався про неї лише 18.04.2019 з ЄДРСР.

18.04.2019 до суду від Управління державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Харківській області надійшли письмові пояснення (вх.№3987).

Представник апелянта у судовому засіданні не наполягав на розгляді клопотання про зупинення провадження у справі, в зв'язку з чим колегія суддів залишає його без розгляду.

Представники апелянта та Управління державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Харківській області проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи заперечували.

Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, вважає, що у задоволенні клопотання слід відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.11 ст.270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ СП Добрий ОСОБА_2 ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 29.03.2019 про поновлення провадження у справі №922/648/18 та призначення її до розгляду на 18.04.2019 не отримало, ухвала повернута до суду з довідкою поштового відділення з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

З гідно з пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання заявником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Дана правова позиція викладена і в постанові ВСУ від 25.06.2018 у справі №904/9904/17.

Як вбачається з матеріалів справи, всі документи, які направлялись судом апеляційної інстанції, повертались до суду Укрпоштою у зв'язку з неотриманням позивачем та відповідачем. При цьому, ТОВ СП Добрий ОСОБА_2 , так само як і ТОВ ОСОБА_1 Груп , подавались до суду відзиви на апеляційну скаргу, що свідчить про обізнаність позивача та відповідача з ходом розгляду справи судом апеляційної інстанції. Слід зазначити, що саме за клопотанням відповідача було поновлено апеляційне провадження, що з урахуванням передбачуваності положень ч.1 ст.230 ГПК України щодо встановленого 10-ти денного строку для поновлення провадження у справі, свідчить про недобросовісність користування відповідачем як своїми правами, так і обов'язками встановленими ст.42 ГПК України.

Крім того, відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Враховуючи те, що саме відповідач подавав до суду клопотання (вх.№2829 від 19.03.2019) про поновлення провадження у справі №922/648/18, ухвалу суду було направлено всім учасникам справи за адресою відомою суду, відповідач повинен був опікуватись щодо розгляду його клопотання про поновлення провадження у справі, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник Управління державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Харківській області у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Колегія суддів не приймає до уваги надані відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу (вх.№5051 від 03.07.2018) додаткові документи, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Проте, відповідачем взагалі не зазначено причин неможливості подання доданих до відзиву документів до суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ ОСОБА_1 Груп , лізингоодержувачем, та ТОВ Сільськогосподарським підприємством ОСОБА_2 , лізингодавцем, підписаний договір прямого лізингу від 11.08.2017, згідно з яким лізингодавець зобов'язаний передати лізингоодержувачу у платне користування майно, яке належить йому на праві власності (надалі предмет лізингу/нерухомість) та наведене у специфікації (додаток 1 до дійсного договору) і було набуте лізингодавцем без попередньої домовленості з лізингоодержувачем, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі і інші платежі, передбачені даним договором.

Відповідно до п.1.2. договору лізингодавець надає лізингоодержувачу предмет лізингу у користування в строк до 10 березня 2018 року включно, а лізингоодержувач сплачує лізингові платежі згідно із графіком та на умовах, передбачених договором. Тип лізингового платежу за цим договором - фіксований платіж.

Згідно з п.1.3. договору строк обчислюється з моменту підписання акта приймання-передачі предмету лізингу (надалі акт приймання-передавання) (додаток № 3 до даного договору) у користування.

Сторони погоджуються, що у випадку одночасної передачі декількох предметів лізингу, достатнім доказом такої передачі буде підписання одного чи декількох актів приймання-передачі предметів лізингу, за умови, що такий (і) документ (и) буде (уть) відображати передачу предметів лізингу, у кількості, обумовленій цим договором. У разі підписання кількох актів приймання-передавання предмета лізингу в користування строк обчислюється з дати першого акта приймання-передавання предмета лізингу в користування (п.1.4. договору).

Умовами п. 2.1. договору передбачено, що лізингодавець передає лізингоодержувачу правовстановлюючі документи, які є невід'ємною частиною предмета лізингу. Передавання документів здійснюється окремо від передавання предмета лізингу та фіксується в акті приймання-передачі (додаток до даного договору).

Відповідно до п.2.2. договору місце передавання предмета лізингу: с. Картамиш, Первомайського р-ну, Харківської обл.

Згідно з п.2.4. договору приймання-передача предмету лізингу лізингоодерувачем здійснюється шляхом оформлення акту приймання-передачі. Факт укладення акту приймання-передачі свідчить про відсутність у лізингоодержувача претензій до якості, комплектності, справності, належного стану предмету лізингу і його відповідності вимогам лізингоодержувача до предмету лізингу. Акт приймання-передачі підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками.

Після підписання акта приймання-передачі предмета лізингу, предмет лізингу зараховується на баланс лізингоодержувача з дати його передачі із зазначенням, що це майно взято у лізинг (п.2.5. договору).

Умовами п.2.7. договору передбачено, що в момент підписання акту приймання-передачі до лізингоодержувача переходять наступні права та ризики: право володіння і користування, відповідальність за збереження, ризик будь-якого пошкодження, знищення, втрати, конфіскації предмету лізингу внаслідок будь-яких подій, а також цивільна відповідальність перед третіми особами, пов'язана з володінням та користуванням предмета лізингу, незалежно від наявності/відсутності діючого договору страхування.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що лізингоодержувач зобов'язується, зокрема: прийняти предмет лізингу в порядку та в строки, передбачені цим договором; сплачувати платежі згідно умов цього договору; своєчасно сплачувати лізингові платежі, відповідно до "Графіку внесення платежів" не залежно від наявності обмежень або неможливістю фактичного користування предметом лізингу внаслідок часткового пошкодження, повного знищення або внаслідок технічних, юридичних або інших причин, надзвичайних подій, обставин непереборної сили; прийняти у власність предмет лізингу по закінченні строку дії цього договору та після виконання усіх зобов'язань за даним договором.

Відповідно до п.3.2. договору лізингоодержувач має право, зокрема: користуватися предметом лізингу у відповідності до умов даного договору; вимагати передання предмета лізингу у власність по закінченню строку лізингу та виплати усіх належних лізингових платежів за договором; набути у власність предмет лізингу за договором та/або за рішенням суду у випадку невиконання, неналежного виконання лізингодавцем свого обов'язку щодо передачі майна у власність.

Згідно з п.3.4. договору лізингодавець зобов'язується, зокрема: передати лізингоодержувачеві предмет лізингу на умовах лізингу відповідно до умов цього договору; у разі відкриття справи про неплатоспроможність (банкрутство) або ліквідацію письмово проінформувати кредиторів та суд протягом 1 (одного) календарного дня від дати відкриття такої справи про право власності лізингодавця на предмет лізингу.

Відповідно до п.4.1. договору після підписання акта приймання-передавання предмету лізингу, протягом всього строку дії договору лізингу, предмет лізингу залишається власністю лізингодавця.

Право користування предметом лізингу в обсязі та на умовах цього договору належить лізингоодержувачу (п. 4.2 договору).

Умовами п.5.1 договору передбачено, що ціна договору становить 130000,00 грн без ПДВ.

Оплата вартості предмета договору здійснюється лізингоодержувачем самостійно з 05 листопада 2017 року і далі щомісяця шляхом внесення лізингових платежів, передбачених графіком внесення лізингових платежів (додаток № 2 до договору) не пізніше п'ятого числа робочого дня наступного за звітним місяця, за який здійснюється лізинговий платіж, на рахунок лізингодавця або у касу підприємства лізингодавця (п.5.2. договору).

Відповідно до п.5.4. договору сплата лізингоодержувачем лізингових платежів, передбачених графіком внесення лізингових платежів (додаток № 2 до договору). Початок перебігу строку внесення оплати лізингових платежів за договором починається з 05 листопада 2017 року та закінчується - 05 березня 2017 року.

Пунктом 5.8. договору передбачено, що зобов'язання по цьому договору вважаються виконаними в повній мірі лізингоодержувачем тільки після сплати усіх лізингових платежів, встановлених графіком платежів до цього договору.

Дія цього договору припиняється після закінчення строку його дії та після виконання лізингоодержувачем усіх своїх зобов'язань за цим договором, або дострокового виконання зобов'язань лізингоодержувачем по даному договору (п. 10.1 договору).

Відповідно до п.11.1. договору по закінченні строку дії договору фінансового лізингу за умов належного виконання лізингоодержувачем в повній мірі своїх обов'язків по договору, лізингоодержувач отримає майно у власність.

Лізингодавець зобов'язаний передати право власності на предмет лізингу лізингоодержувачу протягом 3-х календарних днів з дня повної оплати лізингових платежів, однак не пізніше 15 березня 2018 року. Оформлення права власності відбувається шляхом державної реєстрації права власності на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Право власності на предмет лізингу вважається переданим з дня державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав (п.11.3 договору).

На виконання умов договору між сторонами підписано специфікацію до договору фінансового лізингу від 11.08.2017, відповідно до якої предметом лізингу є наступне нерухоме майно лізингодавця:

1) нежитлова будівля, будинок механізаторів, Харківська обл., Первомайський р., с. Картамиш, вулиця Октябрьська, будинок 63, що належить власнику на підставі свідоцтва про право власності, САС № 372613, 06.11.2012, виконавчий комітет Картамиської сільської ради;

2) нежитлова будівля, Паливно-мастильний склад, Харківська обл., Первомайський р., с. Картамиш, вулиця Октябирська, будинок 68, що належить власнику на підставі свідоцтва про право власності, САС № 372614, 06.11.2012, виконавчий комітет Картамиської сільської ради;

3) нежитлова будівля, Будівля продуктового складу, Харківська обл., Первомайський р., с. Картамиш, вулиця Центральна, будинок 13, що належить власнику на підставі свідоцтва про право власності, САС № 372615, 06.11.2012, виконавчий комітет Картамиської сільської ради;

4) нежитлова будівля, Критий тік, Харківська обл., Первомайський р., с. Картамиш, вулиця Центральна, будинок 17, що належить власнику на підставі свідоцтва про право власності, САС № 372616, 06.11.2012, виконавчий комітет Картамиської сільської ради;

5) нежитлова будівля, Пункт технічного обслуговування, Харківська обл., Первомайський р., с. Лозівське, вулиця Шкільна, будинок 12, що належить власнику на підставі свідоцтва про право власності, САС № 37218, 06.11.212, виконавчий комітет Картамиської сільської ради;

6) нежитлова будівля, Насіннєвий склад, Харківська обл., Первомайськи р., с. Картамиш, вулиця Центральна, будинок 14, що належить власнику на підставі свідоцтва про право власності, САС № 372621, 06.11.1012, виконавчий комітет Картамиської сільської ради;

7) будинок, загальна площа (кв.м.): 100,90, житлова площа (кв.м.): 49,40, адреса: Харківська обл., Первомайський район, с.Картамиш, вул.Октябрська, будинок 39, що належить власнику на підставі договору купівлі-продажу, ВРХ № 780627, 09.10.2012, посвідченого приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за № 2078.

11.08.2017 між сторонами підписано акт приймання-передачі предмета лізингу (додаток №3 до договору фінансового лізингу від 11.08.2017) відповідно до якого лізингодавець передав, а лізингоодержувач отримав вказане вище нерухоме майно.

Як зазначає позивач, він належним чином виконав взяті на себе договірні зобов'язання та в повному обсязі сплатив відповідачу обумовлені договором та графіком (додаток № 2 до договору) лізингові платежі, на підтвердження чого надав копії квитанцій до прибуткового касового ордера: № 95-ДГ від 03.11.2017 на суму 26 000,00 грн; № 100-ДГ від 04.12.2017 на суму 26 000,00 грн; № 1 від 03.01.2018 на суму 26 000,00 грн; № 15 від 04.02.2018 на суму 26 000,00 грн; № 22 від 05.032018 на суму 26 000,00 грн.

Однак, як зазначає позивач, відповідач відмовився від реєстрації права власності на зазначене нерухоме майно, з огляду на те, що на об'єкт договору накладено арешт в рамках виконавчого провадження.

Як зазначає ТОВ ОСОБА_1 Груп в позовній заяві, правовідносини сторін щодо фінансового лізингу регулюються нормами Закону України Про фінансовий лізинг , Господарським кодексом України та Цивільним кодексом України.

Як свідчать матеріали справи, в Первомайському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області на примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження ВП № 54519883 про стягнення боргів з ТОВ "СП Добрий господар" за 16-ма виконавчими документами. 15 серпня 2017 року державним виконавцем в межах вказаного зведеного виконавчого провадження було винесено постанову про звернення стягнення на все майно боржника, про що наступного дня - 16.08.2017 внесено відповідні відомості про реєстрацію обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

08.12.2017 державним виконавцем було винесено постанову про опис та арешт майна боржника в межах зведеного виконавчого провадження ЗВП № 54519883, зокрема, на майно визнання права власності на яке, є предметом даної справи. Як зазначено в постанові, на описане майно накладено арешт та встановлено обмеження права користування ним з правом користування без права відчуження. Призначено відповідальним зберігачем та попереджено про кримінальну відповідальність ОСОБА_5

ОСОБА_4, 08.12.2017 державним виконавцем складено акт державного виконавця, відповідно до якого представникам сторін, а саме директору ТОВ "СП Добрий господар" ОСОБА_5, провідному юрисконсульту ТОВ Украгрозапчастина ОСОБА_6 роз'яснено права і обов'язки сторін виконавчого провадження згідно ст.19 Закону України Про виконавче провадження .

19.03.2018 ДП Сетам проведено електронні торги з реалізації майна боржника, що підтверджується протоколами ДП Сетам .

02.04.2018 державним виконавцем складено акти про проведення електронних торгів щодо реалізації арештованого майна, а саме: житлового будинку за адресою: Первомайський р-н, с. Картамиш, вул. Щаслива, буд. 39, в цілому; нежитлової будівлі, насіннєвий склад, за адресою: Первомайський р-н, Картамиш, вул. Центральна, буд. 14, 83/100 частки; нежитлової будівлі, будинок механізаторів, за адресою: Первомайський р-н, с. Картамиш, вул. Щаслива, буд. 63, в цілому; нежитлової будівлі, критий тік, за адресою: Первомайський р-н, Картамиш, вул. Центральна, буд. 17, в цілому. Переможцем вказаних електронних торгів визнано товариство з обмеженою відповідальністю компанія "Ботік", яке 04.04.2018 оформило право власності на придбане на торгах майно про що свідчать надані до суду свідоцтва про право власності.

11.04.2018 до суду від відповідача надійшла заява (вх.№9490) про визнання позову, в якій відповідач цією заявою визнав позовні вимоги в повному обсязі.

11.04.2018 до суду від ТОВ компанія Ботік надійшла заява (вх.№9528) про залучення товариства у якості третьої особи без права самостійних вимог щодо предмету спору, в якій ТОВ компанія Ботік зазначило, що права на спірні будівлі зареєстровано за ТОВ компанія Ботік у відповідності до вимог діючого законодавства.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.04.2018 клопотання ТОВ компанія Ботік задоволено. Залучено ТОВ компанія Ботік до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

23.04.2018 Господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт посилається, зокрема, на такі обставини:

- апелянт на момент проведення судового засідання копію позовної заяви не отримав, тому був позбавлений можливості надати свої пояснення щодо позову в порядку ст.168 ГПК України;

- позивач вважає, що набув право власності на спірне майно на підставі цивільно-правової угоди- договору фінансового лізингу, укладеного з ТОВ СП Добрий ОСОБА_2 . Проте, матеріалами справи підтверджено, що вказаним майном фактично володіє ТОВ компанія Ботік , яка не є стороною договору фінансового лізингу. Якщо позивач вважає, що набув право власності, але вказане майно не знаходиться у його володінні, то єдиним ефективним способом захисту порушеного права позивача є пред'явлення віндикаційного позову про витребування майна;

- матеріалами справи підтверджується, що дійсним власником спірного майна є ТОВ компанія Ботік , яка придбала це майно на прилюдних торгах. Акти про результати торгів та свідоцтва, що стали підставою набуття права власності чинні та ніким не скасовані;

- для надання послуг фінансового лізингу особа, яка не являється фінансовою установою, повинна перебувати на обліку в Реєстрі осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги. На момент укладення договору фінансового лізингу, ТОВ СП Добрий ОСОБА_2 не було включено до Реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги;

- ТОВ СП Добрий ОСОБА_2 отримало від ТОВ ОСОБА_4 Груп готівкові кошти у розмірі 26000,00 грн за день в касу підприємства на умовах виконання прямого лізингу від 11.08.2017. Загальна сума за 5 платежів становить 130000,00 грн. Однак, платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку для подальшого їх перерахування на поточні рахунки. Вказані обставини свідчать про відсутність належної оплати за договором лізингу та її відображення у бухгалтерському та податковому обліку, що вказує на відсутність даної господарської операції взагалі. Крім того, нормами Податкового кодексу України передбачено, що відповідач повинен був виписати та зареєструвати податкові накладні, оскільки є платником ПДВ. Доказів цього позивачем та відповідачем не надано;

- Законом України Про фінансовий лізинг визначено, що строк договору лізингу не може бути меншим ніж 1 рік. Як вбачається з оспорюваного договору лізингу, останній укладений 11.08.2017 та до 11.03.2018, тобто на 7 місяців, що є прямим порушенням вимог закону;

- враховуючи те, що спірний договір лізингу є змішаним та передбачає перехід права власності на нерухоме майно, то відповідно до Статуту відповідача його укладенню повинно було передувати рішення зборів засновників товариства про надання згоди на його укладення. Повноважень на укладення такого договору представником за довіреністю, ні законом, ні Статутом не визначено, а навпаки є пряма заборона цього;

- якщо договір фінансового лізингу містить положення про перехід до лізингодавця права власності, то необхідно також дотримуватися форми договору купівлі-продажу. Договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню. У зв'язку з цим договір фінансового лізингу нерухомості, за яким передбачається перехід права власності до лізингоодержувача, має бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ч.1, 2 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частинами 1-3 статті 292 ГК України передбачено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 2 ст.2 Закону України "Про фінансовий лізинг" якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.

Згідно зі ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі ст.697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 провадження у справі №922/648/18 було зупинено до вирішення Господарським судом Харківської області пов'язаної з нею справи № 922/1319/18 та набрання законної сили рішенням у зазначеній справі.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.09.2018 у справі №922/1319/18, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 розглянуто позов ТОВ компанія Ботік до: 1) ТОВ "Сільськогосподарське підприємство ОСОБА_2 господар", 2) ТОВ ОСОБА_1 Груп , про визнання недійсним договору прямого лізингу від 11.08.2017. В межах цієї справи судами було встановлено:

- необов'язковість нотаріального посвідчення договору прямого лізингу згідно умов діючого законодавства та відсутність домовленості сторін договору прямого лізингу від 11.08.2017 про його нотаріальне посвідчення, з урахуванням чого вказаний договір нотаріально не посвідчений на законних підставах;

- оскільки укладений між ТОВ "Сільськогосподарське підприємство ОСОБА_2 господар" та ТОВ "ОСОБА_1 Груп" договір прямого лізингу від 11.08.2017 не потребує нотаріального посвідчення, тому немає підстав вважати такий договір нікчемним;

- судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги посилання позивача на порушення відповідачами порядку здійснення операцій з готівковими коштами, оскільки сам по собі факт порушення ведення касових операцій не тягне за собою недійсність договору, а тягне відповідальність у вигляді штрафних санкцій та ніяк не впливає на дійсність договору прямого лізингу від 11 серпня 2017 року;

- перехід права власності на нерухоме майно, що є предметом договору прямого лізингу від 11.08.2017, повинен був відбутися після виконання усіх умов лізингоодержувачем, тобто після сплати лізингових платежів в повному обсязі;

- наявні в матеріалах справи докази, надані відповідачами, стверджують той факт, що ТОВ «Траст Маркет» повністю розрахувалося за договором 05.03.2018 та обґрунтовано звернулось до ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «ОСОБА_2 господар» з проханням вчинити необхідні дії для отримання ним права власності на об'єкт лізингу;

- від імені ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «ОСОБА_2 господар» договір прямого лізингу від 11.08.2017 укладала та підписувала ОСОБА_5 на підставі довіреності від 01.07.2017. Вказаною довіреністю ОСОБА_5 була уповноважена на представництво ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «ОСОБА_2 господар» під час укладання правочинів, в тому числі договорів, та діяти від імені та в інтересах ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «ОСОБА_2 господар» . Вказані докази, надані ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «ОСОБА_2 господар» , стверджують той факт, що ОСОБА_5 було уповноважено на укладання договору та її дії в подальшому були схвалені ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «ОСОБА_2 господар» .

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням наведеного колегія суддів не розглядає доводи апелянта, яким була надана оцінка в судових рішеннях у справі №922/1319/18.

Однак, колегія суддів зазначає, що в межах справи №922/1319/18 судом був зроблений висновок щодо повного розрахунку ТОВ ОСОБА_1 Груп з ТОВ СП Добрий ОСОБА_2 за договором лізингу від 11.08.2017 та надана оцінка щодо обґрунтованості звернення позивача до ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «ОСОБА_2 господар» з проханням вчинити необхідні дії для отримання позивачем права власності на об'єкт лізингу, що не входило до кола обставин, які підлягають встановленню в межах справи про визнання договору лізингу від 11.08.2017 недійсним. За таких обставин суд вважає їх саме правовою оцінкою, наданою судом певному факту при розгляді іншої справи та не приймає її в якості преюдиції.

Відповідно до ч.7 ст.75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.

Згідно з ч.2-3 ст.1087 ЦК України розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Граничні суми розрахунків готівкою для фізичних та юридичних осіб, а також для фізичних осіб - підприємців відповідно до цієї статті встановлюються Національним банком України.

Частиною 1 постанови Правління Національного Банку України від 06.06.2013 №210 Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою (чинної станом на час підписання договору лізингу) було встановлено граничну суму розрахунків готівкою підприємств (підприємців) між собою протягом одного дня в розмірі 10000 (десяти тисяч) гривень.

Відповідно до ч.6 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого постановою Національного Банку України 29.12.2017 №148 (в редакції чинній з 29.12.2017) суб'єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами між собою - у розмірі до 10 000 (десяти тисяч) гривень уключно.

На підтвердження здійснення лізингових платежів позивачем до матеріалів справи надано копії квитанцій до прибуткових-касових ордерів № 95-ДГ від 03.11.2017, № 10 від 04.12.2017, № 1 від 03.01.2018, № 15 від 04.02.2018, № 22 від 05.03.2018 на загальну суму 130000,00 грн.

Враховуючи порядок розрахунків між юридичними особами та встановлений НБУ граничний розмір розрахунків готівкою протягом одного дня в розмірі 10 000 грн, платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або інші відповідні установи, які мають ліцензію на здійснення операцій з перерахування коштів з одного поточного рахунку на інший поточний рахунок.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази зарахування ТОВ Сільськогосподарське підприємство ОСОБА_2 отриманих грошових коштів на свої поточні рахунки.

ОСОБА_4 відсутність розрахунків між ТОВ «Сільськогосподарське підприємство ОСОБА_2» та ТОВ «ОСОБА_1 Груп» підтверджується відсутністю доказів зі сплати ТОВ «Сільськогосподарське підприємство ОСОБА_2» податків на додану вартість за договором лізингу від 11.08.2017 після отримання лізингових платежів від ТОВ «ОСОБА_1 Груп» .

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч.1 ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази фактичного виконання лізингоодержувачем ТОВ «ОСОБА_1 Груп» обов'язку по сплаті лізингових платежів лізингодавцю ТОВ «Сільськогосподарське підприємство ОСОБА_2» , що унеможливлює перехід до ТОВ «ОСОБА_1 Груп» права власності на предмет лізингу.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого у лізинг майна.

Проте, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що ТОВ ОСОБА_1 Груп належним чином виконало взяті на себе зобов'язання за договором лізингу і в повному обсязі сплатило ТОВ СП Добрий ОСОБА_2 лізингові платежі за спірне майно.

Отже, до позивача відповідно до наведених положень Закону України "Про фінансовий лізинг" та положень ЦК України не перейшло право власності на об'єкт лізингу за договором лізингу від 11.08.2017.

З урахуванням наведеного висновок місцевого господарського суду, щодо належного виконання договірних зобов'язань щодо сплати відповідачу обумовлених договором лізингових платежів є таким, що не відповідає обставинам справи.

Відповідно до ч.4 ст.191 ЦК України підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

Зі змісту договору лізингу від 11.08.2017 вбачається, що по закінченню строку дії договору фінансового лізингу за умов належного виконання лізингоодержувачем в повній мірі своїх обов'язків по договору, лізингоодержувач отримує майно у власність (п.11.1. договору).

Згідно п.1.1. договору прямого лізингу та специфікації до договору фінансового лізингу від 11.08.2017 предметом договору є нерухоме майно.

Відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню , крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Договір прямого лізингу укладений в простій письмовий формі, і у випадку належного виконання лізингоотримувачем умов договору, подальше набуття права власності не могло відбутися без належного нотаріального оформлення правочину, що не було здійснено сторонами.

Крім того, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що право на майно у позивача виникло після сплати останнім лізингового платежу - 05.03.2018. Однак, як вже зазначалось, автоматичного виникнення права власності на нерухоме майно без відповідного його нотаріального оформлення, згідно положень ст.657 ЦК України, не передбачено.

ОСОБА_4, колегія суддів зазначає, що як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд розглянувши заяву відповідача про визнання позову (вх. № 9490 від 11 квітня 2018 р.) задовольнив вказану заяву відповідача.

Частиною 4 ст.191 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Як свідчать матеріали справи до проведення електронних торгів власником спірного майна було ТОВ СП Добрий ОСОБА_2 . 19.03.2019 відбулись електронні торги з реалізації майна боржника, яке було арештовано державним виконавцем при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження ВП №54519883 про стягнення боргів з ТОВ СП Добрий ОСОБА_2 . Переможцем торгів стало ТОВ компанія Ботік .

Акти про результати торгів та свідоцтва, що стали підставою набуття права власності за ТОВ компанія Ботік чинні та ніким не скасовані.

Колегія суддів зазначає, що на момент розгляду справи та прийняття оскаржуваного рішення щодо визнання права власності за ТОВ ОСОБА_1 Груп суду було достеменно відомо, що право власності на спірне майно зареєстровано за іншою особою.

Під час підготовчого провадження суду були надані всі належні та допустимі докази щодо реєстрації права власності за ТОВ компанія Ботік . Однак, суд в оскаржуваному рішенні жодної правової оцінки наданим документам не надав та застосував норми ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, щодо захисту права власності до позивача, в той час як він не набув це право, проігнорувавши доводи третьої особи.

З урахуванням того, що на момент розгляду справи спірне майно було зареєстровано на праві власності за ТОВ компанія Ботік , визнання права власності за позивачем без надання правової оцінки набуття права власності апелянтом та фактично позбавлення його такого права, незалучення його в якості відповідача у справі, є порушенням норм процесуального права.

Крім того, як вже зазначалось, 08.12.2017 державним виконавцем було винесено постанову про опис та арешт майна боржника в межах зведеного виконавчого провадження ЗВП № 54519883, зокрема, на майно визнання права власності на яке, є предметом даної справи. Як зазначено в постанові, на описане майно накладено арешт та встановлено обмеження права користування ним з правом користування без права відчуження. Призначено відповідальним зберігачем та попереджено про кримінальну відповідальність ОСОБА_5

ОСОБА_4, 08.12.2017 державним виконавцем складено акт державного виконавця, відповідно до якого представникам сторін, а саме директору ТОВ "СП Добрий господар" ОСОБА_5, провідному юрисконсульту ТОВ Украгрозапчастина ОСОБА_6 роз'яснено права і обов'язки сторін виконавчого провадження згідно ст.19 Закону України Про виконавче провадження .

Однак, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення директором ТОВ СП Добрий ОСОБА_2 органу ДВС станом на час опису та арешту майна боржника, а також проведення електронних торгів, про наявність укладеного між ним та ТОВ ОСОБА_1 Груп договору лізингу та передання спірного майна у лізинг.

Визнання права власності на нерухоме майно за ТОВ ОСОБА_1 Груп призведе до позбавлення ТОВ компанія Ботік права власності та може бути підставою для витребування у останнього законно набутого майна.

Відповідно до ч.2 ст.388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продано у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, в зв'язку з чим рішення Господарського суду Харківської області від 23.04.2018 у справі № 922/648/18 слід скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 269, 270, п.2 ч.1 статті 275, п.3, 4 ч.1 ст.277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ компанія «Ботік» задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 23.04.2018 у справі № 922/648/18 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 24.04.2019.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль

Суддя В.О. Фоміна