Рішення

від 02.04.2019 по справі 911/2460/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2019 р. Справа № 911/2460/18

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Гопанок І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом учасникаТовариства з обмеженоювідповідальністю "Агроком" ОСОБА_1 в інтересахТовариства з обмеженоювідповідальністю "Агроком"

до ОСОБА_2

про стягнення 784 935,53 гривень

за участюпредставників:

відпозивача:ОСОБА_3 (ордер серії КС№364694 від 08.01.2019)

відвідповідача: Зінченко П.Л. (ордер серії КС№248416 від 08.01.2018)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06.11.2018 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла позовна заява учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.)в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" (далі - ТОВ "Агроком"/позивач) про стягнення з ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2./відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" 784 935,53 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої Товариству з обмеженою відповідальністю "Агроком" своїми діями під час виконання посадових обов'язків.

Ухвалою господарського суду Київськоїобласті від 12.11.2018 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, виявлені недоліки постановлено усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

29.11.2018 та 03.12.2018, у встановлений судом строк, через канцелярію господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшли заяви про усунення недоліків, відповідно до змісту яких ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали господарського суду Київської області від 12.11.2018 надав відомості та пояснення з документами стосовно заявленого позову.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.12.2018 прийнято позовну заяву учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" ОСОБА_1 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком"до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 08.01.2019, а також запропоновано учасникам справи надати суду додаткові докази, необхідні до вирішення у порядку ст. 182 Господарського процесуального кодексуУкраїни заяви та клопотання, за їх наявності, у тому числі відзив на позовну заяву, та встановлено строки для подання таких доказів і клопотань, відзиву - до 07.01.2019.

08.01.2019 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання, зокрема, про продовження строку для подання відзиву у даній справі з огляду на те, що ОСОБА_2 станом на час подання вказаного клопотання не отримав ані копії позовної заяви, ані ухвали про відкриття провадження у справі.

У судовому засіданні 08.01.2019 вищевказане клопотання судом задоволено та продовжено строк для подання відзиву.

Ухвалами господарського суду Київської області від 08.01.2019 та 22.01.2019 підготовче засідання відкладалось на 22.01.2019 та 05.02.2019 відповідно.

24.01.2019 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого відповідач зауважив на необґрунтованості заявлених вимог та просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.02.2019підготовче засідання відкладено на 18.02.2019.

18.02.2019 через канцелярію господарського суду Київської області відОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої ОСОБА_1.в заперечення доводів відповідача надано пояснення стосовно наявності усіх елементів складу заявлених до стягнення збитків.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.02.2019продовжено строк підготовчого засідання на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 05.03.2019.

05.03.2019 через канцелярію господарського суду Київської області відвідповідача надійшли заперечення на відповідь позивача на відзив.

У судовому засіданні 05.03.2019 з огляду на погодження сторін судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та перехід до розгляду справи по суті.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.03.2019у судовому засіданні оголошено перерву до 18.03.2019.

15.03.2019 через канцелярію господарського суду Київської області від ОСОБА_1надійшли додаткові пояснення на відзив відповідача, відповідно до яких ОСОБА_1 додатково зазначив про наявність вини відповідача.

15.03.2019 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про застосування строку позовної давності до заявленої позивачем вимоги.

У судових засіданнях 18.03.2019 та 26.03.2019 судом оголошувалась перерва до 26.03.2019 та 02.04.2019 відповідно.

01.04.2019 через канцелярію господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності.

У судовому засіданні 02.04.2019 після закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами судом оголошено про перехід до судових дебатів, по закінченні яких суд вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд

ВСТАНОВИВ:

З викладених у позові обставин та відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань слідує, що позивач - ОСОБА_1 є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" (ідентифікаційний код 30615677) з часткою в статутному капіталі - 12 766 016,67 грн, що складає 70% статутного капіталу.

Згідно наказу по ТОВ Агроком Про кадри №5-К від 27.09.2004 ОСОБА_2 приступив з 27.09.2004 до виконання обов'язків і повноважень директора ТОВ Агроком . Копія вказаного наказу наявна в матеріалах справи.

Відповідно до рішення загальних зборів учасників ТОВ Агроком , оформлених протоколом №01/08 від 01.08.2016, ОСОБА_2 звільнено з посади директора ТОВ Агроком з 01.08.2016. Копія протоколу загальних зборів учасників ТОВ Агроком №01/08 від 01.08.2016 наявна в матеріалах справи.

За доводами ОСОБА_1, протягом перебування на посаді директора ТОВ Агроком ОСОБА_2 здійснив ряд дій, що призвели до розтрати товарно-матеріальних цінностей товариства, шляхом укладення від імені товариства наступних правочинів.

Так, 27.03.2012 між ТОВ Агроком , як установником управління, в особі директора ОСОБА_2та ПП Бета-Консалтинг , як управителем, укладено договір управління майном, відповідно до п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, установник управління передає управителю описане в договорі нерухоме майно, а також інше майно, в управління на строк, визначений цим договором, а управитель за плату від свого імені здійснює управління цим майном виключно в інтересах установника управління або названої ним особи (вигодонабувача), а саме: комплекс нежитлових будівель літ. А - 103,5, В - 5966,2, З - 94,8, К - 769,2, Л - 422,7 та споруд за адресою Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 192 в колишній 194 (далі - договір управління майном).

Поряд з тим, 15.05.2012 та 01.03.2013 між ПП Бета-Консалтинг , як орендодавцем, та ТОВ Агроком , як орендарем, в особі директора ОСОБА_2 укладено договори оренди нежитлового приміщення №ДО-01 та №ДО-04 (далі - договори оренди), відповідно до яких орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування (оренду) нерухоме майно - приміщення (далі - об'єкт оренди), місцезнаходження яких Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 192-В.

До того ж, 01.03.2013 між ТОВ Агроком , як поклажедавцем, в особі директора ОСОБА_2 та ПП Бета-Консалтинг , як зберігачем, укладено договори відповідального зберігання, відповідно до умов яких поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання протягом терміну дії договору відповідно:

- лінію профілювання ПН-100 (установка для профілювання листа РР100) загальною вартістю 656 299,176 грн з ПДВ; електромеханічний консольний розмотувач мод. ЕМКРД-1 з пристроєм для переміщення бухти металу (гідравлічний візок) - загальною вартістю 182004,00 грн з ПДВ;

- кран мостовий електричний №375 вартістю 562 866,34 грн; кран мостовий однобалочний C*TS*10,5, К56196ПС вартістю 97 188,41 грн (далі - майно). Зберігання за цими договорами є платним та складає 5 000,00 грн з ПДВ в місяць (далі - договори відповідального зберігання).

Копії вказаних вище договорів наявні в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.02.2014 у справі №911/3993/13, зокрема: затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ Агроком в сумі 8 727 978,06 грн, визнано кредитором з грошовими вимогами до боржника ПП Бета-Консалтинг на загальну суму 784 935,53 грн з яких: 1 147,00 грн (1 черга), 783 788,53 грн (4 черга). Вказана ухвала у зазначеній частині не оскаржувалась до судів вищих інстанцій та набрала законної сили.

Надалі ТОВ Агроком здійснило розрахунки з кредиторами, зокрема з ПП Бета-Консалтинг та сплатило на його рахунок 784 935,53 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №8 від 31.07.2017.

У зв'язку з виконанням ТОВ Агроком , як боржником, усіх зобов'язань перед кредиторами ухвалою господарського суду від 02.08.2017 у справі №911/3993/13, зокрема, припинено провадження у справі за заявою ТОВ Бастіон-Капітал та ТОВ Арсенал -центр до ТОВ Агроком про банкрутство.

Водночас, не погоджуючись з укладенням ТОВ Агроком та ПП Бета-Консалтинг договору управління майном з огляду на відсутність у директора ОСОБА_2 повноважень на його укладення, у червні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ Агроком та ПП Бета-Консалтинг про визнання недійсним вказаного правочину.

Рішенням господарського суду Київської області від 06.11.2013 у справі №911/2320/13 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ Агроком та ПП Бета-Консалтинг про визнання недійсним договору управління майном від 27.03.2012.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2014 у справі №911/2320/13,залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2014, позов задоволено, визнано недійсним договір управління майном, укладений 27.03.2012 між ТОВ Агроком та ПП Бета-Консалтинг , посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Затварницькою І.П., зареєстрований у реєстрі за №842.

До того ж, не погоджуючись з укладенням ТОВ Агроком та ПП Бета-Консалтинг договорів оренди та відповідального зберігання з огляду на відсутність у ПП Бета-Консалтинг обсягу прав щодо майна та відсутність у директора ОСОБА_2 повноважень на укладення вказаних договорів, у червні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ Агроком та ПП Бета-Консалтинг про визнання недійсними вказаних правочинів.

Рішенням господарського суду Київської області від 12.08.2014 у справі №911/2435/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014, позовні вимоги задоволені у повному обсязі,визнано недійсними договори оренди та договори відповідального зберігання.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.11.2014 постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 і рішення господарського суду Київської області від 12.08.2014 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного суду України від 01.07.2015 скасовано постанову Вищого господарського суду України від 19.11.2014, залишено в силі постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в особі ТОВ Агроком у даній справі обґрунтовані тим, що під час виконання обов'язків директора ТОВ Агроком ОСОБА_2, діючи з перевищенням наданих статутом повноважень, уклав від імені товариства ряд договорів, що надалі були визнані судом недійсними, однак за якими ТОВ Агроком виплатило на користь третьої особи - ПП Бета-Консалтинг , заявлені у справі про банкрутство кошти у розмірі 784 935,53 грн.

З огляду на вищевикладене, ОСОБА_1, як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю Агроком з часткою 70,00 % статутного капіталу, вважає, що сплативши на користь ПП Бета-Консалтинг 784 935,53 грн товариство зазнало збитків на вказану суму, оскільки колишній директор ОСОБА_2 діяв неправомірно, умисно погіршуючи майновий стан товариства, відтак він зобов'язаний відшкодувати відповідно завдану товариству шкоду.

Відповідно до наданих ОСОБА_1 пояснень, протиправна поведінка відповідача полягає у перевищенні ОСОБА_2 наданих статутом повноважень під час укладення договорів оренди та відповідального зберігання, що встановлено рішенням господарського суду Київської області від 12.08.2014 у справі №911/2435/14, тоді як вина відповідача виявилась у формі прямого умислу, що полягає в укладенні ОСОБА_2, попри його обізнаність зі встановленими статутом обмеженнями на це, договорів оренди та відповідального зберігання та, надалі, підписання актів наданих послуг за вказаними договорами, як підстав виникнення у ТОВ Агроком перед третьою особою грошових зобов'язань.

До того ж, ОСОБА_1 зазначив, що згідно з ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Обставини понесення товариством 784 935,53 грн збитків ОСОБА_1 обгрунтовує тим, що вказана сума коштів була сплачена ПП Бета-Консалтинг в рахунок погашення кредиторської заборгованості згідно платіжного доручення №8 від 31.07.2017, а причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та понесеними товариством збитками, на думку ОСОБА_1, полягає у тому, що саме наслідком укладення договорів оренди та відповідального зберігання стало виникнення у ТОВ Агроком грошового зобов'язання, заявленого до стягнення та стягнутого в межах кредиторських вимог у справі про банкрутство.

З огляду вказаних вище обставин, ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача на користь відповідача 784 935,53 грн шкоди з підстав ст. ст. 614, 1166, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 54 ГПК України.

Відповідач заперечив проти відповідно заявленої позовної вимоги з огляду на те, що під час розгляду кредиторських вимог у справі №911/3993/13 про банкрутство ТОВ Агроком судом встановлено обставини наявності у товариства перед ПП Бета-Консалтинг заборгованості за договорами оренди та договорами відповідального зберігання, а тому, на думку відповідача, сплачена ТОВ Агроком заборгованість не є шкодою (збитками).

У судових засіданнях представник відповідача зауважив на тому, що вина ОСОБА_2 не доведена належними та допустимими доказами, відтак позивачем не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, як підстави для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

Окрім того, відповідач заявив про застосування наслідків спливу строку позовної давності, оскільки, на думку відповідача, строк для звернення до суду із позовом про стягнення з працівника матеріальної шкоди відповідно до ст. 233 Кодексу законів про працю України встановлено у один рік з дня виявлення заподіяної шкоди.

В свою чергу, ОСОБА_1 заперечив проти вказаної заяви з огляду на те, що приписи ст. 233 Кодексу законів про працю України доцільно застосовувати у спорах, підвідомчих судам загальної юрисдикції, тоді як спір у даній справі є господарським, а тому строк позовної давності до відповідно заявлених вимог встановлено у три роки згідно ст. 257 ЦК України.

З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представників сторін, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 89 Господарського кодексу України, в редакції станом на момент укладення договорів оренди та відповідального зберігання, управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Посадові особи відповідають за шкоду, заподіяну ними господарському товариству, в межах і порядку, передбачених законом та установчими документами товариства.

Приписами ст. ст. 11, 22 Цивільного кодексу України унормовано, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Приписами статей 224, 225 ГК України, що кореспондують із ст. 22 ЦК України, унормовано, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Отже, підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої вищевказаними нормами законодавства, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний зв'язок між ними; вина.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Так, протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності) - такій, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Згідно з приписами ч. ч. 1-3, 5 ст. 65 Господарського кодексу України, в редакції станом на момент укладення договорів оренди та відповідального зберігання, управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.

Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішеннями судів у господарській справі №911/2435/14 визнано недійсними укладені між ТОВ Агроком та ПП Бета-Консалтинг договори оренди та договори відповідального зберігання.

Так, під час розгляду вказаної справи судами було встановлено, зокрема, обставини відсутності у директора ТОВ Агроком ОСОБА_2 повноважень на укладення договорів оренди та договорів відповідального зберігання, тобто судами встановлено обставини вчинення відповідачем, як керівником товариства, дій щодо управління цим товариством та розпорядження його майном поза межами та порядком, визначеними установчими документами.

З огляду вказаного вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів ОСОБА_1 про наявність протиправної поведінки відповідача, яка полягає у перевищенні ОСОБА_2 наданих статутом повноважень під час укладення договорів оренди та відповідального зберігання.

Що ж до наявності інших елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування збитків, слід зазначити таке.

За приписами ст. ст. 173, 174, 189, 193 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Як слідує з наявних в матеріалах справи доказів та викладених сторонами доводів, ТОВ Агроком перерахувало ПП Бета-Консалтинг 784 935,53 грн з призначенням платежу: сплата заборгованості відповідно до ухвали господарського суду Київської області по справі №911/3993/13 від 05.02.2014 .

Зі змісту мотивувальної частини ухвали господарського суду Київської області від 05.02.2014 у справі №911/3993/13 слідує, що вказані вище заборгованість та, відповідно, кредиторські вимоги ПП Бета-Консалтинг виникли внаслідок невиконання ТОВ Агроком умов договорів оренди та відповідального зберігання, недійсність яких станом на момент постановлення даної ухвали не підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно ст. 115 ГПК України (в редакції, яка була чинною на момент постановлення ухвали та сплати на її виконання коштів) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження. Аналогічні положення унормовано ст. ст. 18, 326 ГПК України в чинній на момент розгляду даної справи редакції.

Ухвала господарського суду Київської області від 05.02.2014 у справі №911/3993/13, на виконання якої ТОВ Агроком перерахувало ПП Бета-Консалтинг 784 935,53 грн, набрала законної сили у передбаченому законом порядку, а тому є обов'язковою до виконання.

За таких обставин, оскільки кошти у сумі 784 935,53 грн ТОВ Агроком сплатило третій особі, як договірне грошове зобов'язання на виконання рішення суду, що набрало законної сили, суд дійшов висновку про те, що вказана сума коштів не є збитками у розумінні ст. ст. 224, 225 ГК України та ст. 22 ЦК України, а тому доводи ОСОБА_1 про завдання товариству збитків у сумі 784 935,53 грн є нормативно безпідставними та необґрунтованими.

З огляду вищевказаних обставин та висновків, судом також визнаються неспроможними посилання ОСОБА_1 на наявність: причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками з огляду на виникнення заборгованості у ТОВ Агроком перед ПП Бета-Консалтинг саме внаслідок укладення відповідачем договорів з перевищенням повноважень, а також вини відповідача, яка полягає в укладенні ним договорів, попри обізнаність зі встановленими статутом обмеженнями на це.

Отже, беручи до уваги наведені нормативні приписи, враховуючи недоведеність ОСОБА_1 наявності у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування збитків, суд дійшов висновку про необґрунтованість, відтак відмову у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" 784 935,53 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої Товариству з обмеженою відповідальністю "Агроком" своїми діями під час виконання посадових обов'язків.

При розгляді спору у даній справі судом не застосовано приписи ст. 1191 ЦК України, на які позивач посилається у позові, оскільки відповідною нормою закону врегульовано порядок виникнення у кредитора регресної вимоги до винної особи, тоді як спірні у даній справі відносини мають іншу правову природу, позаяк заявлені до стягнення грошові кошти виплачені ТОВ "Агроком" на рахунок третьої особи не в рахунок відшкодування збитків, завданих відповідачем такій особі, а на виконання рішення суду, що набрало законної сили, а відповідач жодних грошових зобов'язань перед третьої особою не мав.

Поряд з тим, оскільки положення закону про правові наслідки спливу позовної давності застосовуються лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права і факт його порушення або оспорювання, тоді як у задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" 784 935,53 грн в рахунок відшкодування шкоди відмовлено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування передбачених законом наслідків спливу позовної давності за поданим відповідачем клопотанням.

У відповідності до статті 129 ГПК України, з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, витрати позивача по сплаті судового збору покладаються судом на позивача, тоді як заявлені до стягнення інші судові витрати (оплата послуг на правничу допомогу) з огляду на відмову у задоволенні позову та доказову необґрунтованість розподілу не підлягають.

Судові витрати відповідача на оплату послуг адвоката розподілу не підлягають, як такі, що не відповідають приписам ст. ст. 126, 129 ГПК України, вказані в орієнтовному розрахунку та не заявлені до відшкодування за рахунок позивача із наданням відповідних доказів понесення відповідачем вказаних витрат.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238 240 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 11, 22, 65, 89, 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позовних вимог учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" (09100, Київська обл., м. Біла Церкв, вул. Сквирське Шосе, 192 В, ідентифікаційний код 30615677) до ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) про стягнення 784935,53 гривень, відмовити повністю.

2. Понесені позивачем судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у відповідності до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 24.04.2019.

Суддя В.А. Ярема