Ухвала

від 24.04.2019 по справі 236/880/19

КРАСНОЛИМАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 236/880/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 року Краснолиманський міський суд Донецької області в складі :

головуючого судді Саржевської І.В.,

при секретарі Олійник С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Лиман Донецької області скаргу ОСОБА_1, суб'єкт оскарження: Слов'янський міськрайонний відділ ДВС ГУЮ у Донецькій області, який здійснює функції Петровського районного відділу державної виконавчої служби м. Донецька, стягувач АО Укрсоцбанк на бездіяльність державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

06.03.2019 ОСОБА_1 звернувся до Краснолиманського міського суду Донецької області із скаргою на бездіяльність державного виконавця Слов'янського міськрайонного відділу ДВС ГУЮ у Донецькій області, який здійснює функції Петровського районного відділу державної виконавчої служби м. Донецька, щодо відмови зняття тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Заявник просив скасувати заходи забезпечення виконання рішення, зняти обмеження у праві виїзду за межі України, запроваджені щодо ОСОБА_1В(а.с.2-4).

Заявник (скаржник) ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи судом, в судове засідання не прибув, але надав суду заяву про розгляд справи без його участі. Вимоги скарги підтримує(а.с.54).

Заінтересовану особу - представника Слов'янського міськрайонного відділу ДВС ГУЮ у Донецькій області, який здійснює функції Петровського районного відділу державної виконавчої служби м. Донецька, та представника АО Укрсоцбанк було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи судом, в судове засідання представники не прибули, заяви про розгляд справи без їх участі не надали, клопотань про відкладення розгляду не заявляли.

Згідно з правовими позиціями, висловленими у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження , учасник виконавчого провадження (особа, залучена до проведення виконавчих дій), який звернувся до суду зі скаргою, заявою (поданням), бере участь у їх розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується зазначене звернення, - як заінтересовані особи.

У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ЦПК,якими врегульовано аналогічні питання (п.3 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України).

Під час дослідження матеріалів справи судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.04.2019, юридична особа публічного права - Петровський РВ ДВС м. Донецьк ГТУЮ у Донецькій області має ідентифікаційний номер 35035875, зареєстрована за адресою: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Добровольського,2, керівником юридичної особи є ОСОБА_2А(а.с.55-58).

ОСОБА_1 народився 04.10.1971 року у м. Стаханов Луганської області, є громадянином України, внесений до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, як особа, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5-9).

Петровським районним судом м. Донецька був виданий судовий наказ № 2-н-219/2009 від 24.03.2009 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБ СР Укрсоцбанк боргу у розмірі 298436,04 грн.

Ухвалою Петровського районного суду м. Донецька від 29.04.2011 у справі № 6-45/11 було задоволено подання державного виконавця відділу ДВС Петровського РУЮ у м. Донецьку, тимчасово обмежено ОСОБА_1В.(як - боржника за виконавчим провадженням) у праві виїзду за межі України з метою повного забезпечення інтересів стягувача, до виконання зобов'язань, покладених судовими рішеннями (а.с.10).

Слов'янським МРВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області листом від 01.03.2019 на звернення представника ОСОБА_1 повідомлено, що за даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавче провадження № 37972880 з примусового виконання судового наказу наказ № 2-н-219/2009, виданого 24.03.2009 Петровським районним судом м. Донецька, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБ СР Укрсоцбанк боргу у розмірі 298436,04 грн. є завершеним у Петровському РВ ДВС у м. Донецьк ГТУЮ у Донецькій області, виконавчий документ повернено стягувачу (а.с.14).

ОСОБА_1 у серпні 2018 року звертався до Слов'янського МРВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області із заявою про зняття чинних обмежень у виїзді за межі України щодо нього особисто (а.с.11).

Заявнику повідомлено, що за даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень містяться відомості про виконавче провадження з примусового виконання судового наказу № 2-н-219/2009, виданого 24.03.2009 Петровським районним судом м. Донецька , про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБ СР Укрсоцбанк боргу у розмірі 298436,04 грн., у Петровському районному відділі ДВС м. Донецька ГТУЮ у Донецькій області, на теперішній час виконавче провадження має статус завершено , отримати більш ґрунтовну інформацію щодо виконавчого провадження неможливо з об'єктивних причин, через тимчасову окупацію представниками незаконних збройних формувань м. Донецька, захоплення адміністративних будівель на території м. Донецька, втрату оригіналів виконавчих проваджень (повідомлення Слов'янського МРВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області від 07.08.2018 № 26209, а.с.11).

Вирішуючи по суті скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, суд виходить з такого.

Як зазначено у ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України(ст. 19 Основного Закону).

Згідно зі ст. 9 Основного Закону чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Україною 17.07.1997 року ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 1950), яка набрала чинності для України 11.09.1997 року. Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Оцінюючи ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться у скарзі ОСОБА_1, суд бере до уваги положення ст.2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якими кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території; кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Суд погоджується із заявником в тому, що застосований до нього захід обмежував його право на вільне пересування, що прирівнюється до втручання в значенні ст.2 Протоколу № 4 до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy) від 22.02.1994 року, заява № 12954/87, п. 39).

Згадане скаржником втручання в його право порушує ст. 2 Протоколу № 4до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , якщо тільки воно не є передбаченим законом , не відповідає одній із законних цілей, викладених в пунктах 3 та 4 ст. 2 Протоколу № 4, і якщо воно не є необхідним у демократичному суспільстві для досягнення однієї чи декількох визначених цілей (рішення Європейського суду з прав людини у справі Деніці та інші проти Кіпру (Denizci and Others v. Cyprus) від 23.05.2001 року,заяви № 25316-25321/94 та 27207/95, п. 405).

Втручання у права, гарантовані згаданою Конвенцією та Протоколами до неї, можуть вважатись необхідними у демократичному суспільстві , якщо вони мали місця задля реагування на нагальну суспільні потребу та якщо застосовані заходи були пропорційними цілям, котрі переслідувалися.

Законні обмеження мають спрямовуватись виключно на досягнення правомірних цілей, тобто застосовуватись лише для належного забезпечення прав і свобод людини, задоволення справедливих вимог моралі, громадського порядку та загального добробуту в демократичному суспільстві.

Вимога необхідність у демократичному суспільстві тісно пов'язана з вимогою тимчасовості обмежень, яка полягає в їх застосуванні на певний час і обов'язковому припиненні, коли визнається необхідність припинити обмеження прав особи.

Припинення обмежень пов'язується із відновленням стану належного визнання справедливих вимог моралі, громадського порядку та загального добробуту в демократичному суспільстві. Застосування будь-якого обмеження повинно мати певні часові рамки, початок обмежень пов'язується із порушенням нормального стану речей у суспільстві, а закінчення - з відновленням такого стану.

Як вбачається із доданих заявником письмових матеріалів, обмеження у праві виїзду за межі України було встановлене відносно ОСОБА_1 судовим рішенням від 29.04.2011.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України підставою для тимчасових обмежень у праві виїзду за межі України є, зокрема, ухилення громадянина від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання таких зобов'язань.

Норми п.18 ч. 3 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинного на той час Закону від 21.04.1999 року № 606-XIV) надавали державному виконавцеві право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

На теперішній час аналогічні норми містить п.19 ч.3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження (в редакції Закону від 02.06.2016 року № 1404-VIII).

Згідно із ст. 377-1 ЦПК України (у чинній на той час редакції Закону від 18.03.2004 року № 1618-IV) питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішувалось судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця.

Відповідно до ч.1 ст. 441 чинного ЦПК України (в редакції Закону від 03.10.2017 року № 2147-VIII) тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Отже, втручання у право ОСОБА_1 (як боржника за виконавчим документом про стягнення заборгованості) на свободу пересування було здійснено згідно із законом (така можливість була передбачена як загальними нормами ЦПК, так і спеціальними нормами Закону України Про виконавче провадження ), переслідувало легітимну мету (забезпечити виконання судових рішень про стягнення на користь АКБ СР Укрсоцбанк суми боргу), на час встановлення згаданого обмеження воно було необхідним у демократичному суспільстві .

На сьогодні існування встановленого щодо ОСОБА_1 обмеження у праві виїзду за межі України не відповідає критерію необхідності у демократичному суспільстві , не переслідує жодної легітимної мети. Тому право заявника на свободу пересування є порушеним.

Нормами ч.1 ст. 50 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинного на той час Закону від 21.04.1999 року № 606-XIV) було передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

Згідно із ч.1 ст. 40 чинного на теперішній час Закону України Про виконавче провадження (в редакції Закону від 02.06.2016 року № 1404-VIII) у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

ОСОБА_1 звертався до органів Державної виконавчої служби із заявою про зняття чинних обмежень у виїзді за межі України щодо нього. Проте посадовими особами органів ДВС (незважаючи на наявність підстав для завершення виконавчого провадження), не вжито жодних заходів, спрямованих на поновлення прав заявника, лише повідомлено ОСОБА_1, що на теперішній час виконавче провадження має статус завершено , повідомлено про втрату оригіналів виконавчих проваджень (а.с.11, 14). При цьому посадовими особами органів ДВС не вжито заходів щодо відновлення матеріалів втрачених виконавчих проваджень (пп.1-7 розд. XV Інструкції з організації примусового виконання рішень, затв. наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, зареєстр. у МЮУ 02.04.2012 року за № 489/20802) , не направлено звернень до відповідного суду з приводу припинення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, не винесено постанови про завершення виконавчого провадження (п.4 розд XIIІ Інструкції з організації примусового виконання рішень); наявність передбачених законом підстав для збереження чинності існуючого щодо ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України посадовими особами органу ДВС на теперішній час не доведена.

Суд визнає протиправною бездіяльність посадових осіб Слов'янського міськрайонного відділу ДВС ГУЮ у Донецькій області, який здійснює функції Петровського районного відділу державної виконавчої служби м. Донецька, щодо припинення обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України і задовольняє скаргу ОСОБА_1

Водночас відповідно до ст. 5 чинного ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Нормами ч.5 ст. 441 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Таким чином, задовольняючи скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Слов'янського міськрайонного відділу ДВС ГУЮ у Донецькій області, який здійснює функції Петровського районного відділу державної виконавчої служби м. Донецька, суд вважає за необхідне застосувати найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права заявника і скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст.441, 447,448,451 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1, суб'єкт оскарження: Слов'янський міськрайонний відділ ДВС ГУЮ у Донецькій області, який здійснює функції Петровського районного відділу державної виконавчої служби м. Донецька, стягувач АО Укрсоцбанк на бездіяльність державного виконавця- задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Слов'янського міськрайонного відділу ДВС ГУЮ у Донецькій області, який здійснює функції Петровського районного відділу державної виконавчої служби м. Донецька щодо припинення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1.

Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи громадянина України ОСОБА_1 (російською мовою ОСОБА_3, дата народження - 04.10.1971 року, РНОКПП - НОМЕР_1, адреса реєстрації - Донецька область, Добропільській район, с. Леніна, вул. Леніна, 60), встановлене раніше згідно з ухвалою Петровського районного суду м. Донецька від 29.04.2011 у справі № 6-45/11.

Копію цієї ухвали суду направити для виконання до Слов'янського міськрайонного відділу ДВС ГУЮ у Донецькій області, який здійснює функції Петровського районного відділу державної виконавчої служби м. Донецька, до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України.

Ухвала суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Краснолиманський міський суд Донецької області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Ухвала суду виготовлена 24.04.2019.

Суддя -