Постанова

від 20.03.2019 по справі 292/449/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 року

м. Київ

справа № 292/449/17

провадження № 61-820св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Олійник А. С. , ПогрібногоС. О. , Усика Г. І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Пачіні ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 5 грудня 2017 року, ухвалене колегією у складі суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Коломієць О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернулась із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Пачіні (далі - ТОВ Пачіні ) позовні вимоги за яким збільшила у серпні 2017 року, і остаточно просила визнати наказ ТОВ Пачіні № 17-к від 23 жовтня 2013 року в частині її звільнення з 26 жовтня 2015 року незаконним та змінити дату звільнення з 26 жовтня 2015 року на дату набрання рішенням законної сили; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 39 483,52 грн та середній заробіток за затримку видачі трудової книжки у розмірі 39 483,52 грн.

В обґрунтування позову посилалась на те, що з 2 грудня 2013 року працювала на посаді модельєра у ТОВ Пачіні . Починаючи з 22 жовтня 2015 року, її не допускали до робочого місця, заробітну плату за вересень та жовтень 2015 року не виплатили.

Вказувала, що вона просила звільнити її та повернути трудову книжку, однак протягом року до моменту подачі заяви про звільнення від 14 жовтня 2016 року ці вимоги відповідач ігнорував.

Зазначала, що їй не виплачено заробітну плату за період з 1 вересня 2015 року по 30 вересня 2016 року, що складає 18 200 грн. Також нею не використано щорічну основну відпустку за 2014 рік тривалістю 24 дні, за 2015 рік тривалістю 24 дні та за 9 місяців 2016 року тривалістю 18 днів, тому, на її думку, вона має право на грошову компенсацію за невикористані дні відпусток у розмірі 4 200 грн. Крім того, у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати вона має право на компенсацію втрати частини доходів у розмірі 3 585 грн.

Позивач також вказувала, що 7 лютого 2017 року їй стало відомо про наказ відповідача № 17-к від 23 жовтня 2015 року, яким її звільнено за власним бажанням з 26 жовтня 2015 року. Вважає цей наказ про звільнення частково незаконним, посилаючись, зокрема, на те, що вона не підписувала та не подавала заяву про звільнення за власним бажанням з 26 жовтня 2015 року.

За таких обставин вважала, що строк звернення до суду не пропущено, тому просила позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Заочним рішенням Червоноармійського районного суду Житомирської області від 20 жовтня 2017 року, ухваленим у складі судді Рябенької Т. С., у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем заявлених позовних вимог, в тому числі факту подання заяви про звільнення з посади модельєра ТОВ Пачіні за власним бажанням за частиною першою статті 38 КЗпП України з 1 жовтня 2016 року. Вважав, що надана позивачем копія заяви не підтверджує вказаного факту.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 5 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, заочне рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 20 жовтня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову з інших правових підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд встановив незаконність звільнення, але зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений частиною першою статті 233 КЗпП України, підстав для його поновлення немає, тому відмовив у задоволенні позову у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.

Короткий зміст вимог і доводів касаційної скарги

У квітні 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним норм матеріального права та порушення процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду Житомирської області від 5 грудня 2017 року і передати справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неправильно застосовано положення частини першої статті 233 КЗпП України, згідно якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Встановивши, що дана справа саме про звільнення, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про початок перебігу строку звернення до суду, визначеного цією статтею, з дня, коли вона ознайомилася з наказом про звільнення, а не з дня вручення копії цього.

Зазначила, що апеляційним судом помилково визначено початок перебігу строку звернення до суду і необґрунтовано відмовлено у позові з підстав його пропуску.

Вказувала, що апеляційним судом порушено норми процесуального права, а саме: проігноровано її клопотання про витребування доказів та не досліджено зібрані у справі докази, які підтверджують факт ненаправлення їй наказу про звільнення та трудової книжки.

Заперечення на касаційну скаргу

Відзиву на касаційну скаргу від ТОВ Пачіні до Верховного Суду не надходило.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та ухвалою цього ж суду від 27 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що наказом ТОВ Пачіні № 20-к від 2 грудня 2013 року ОСОБА_4 прийнято на посаду модельєра цього товариства з посадовим окладом згідно штатного розкладу.

З паспорта ОСОБА_4 серії НОМЕР_1, виданого Червоноармійським районним сектором Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області 5 червня 2014 року, суди встановили, що позивач 5 червня 2014 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 та змінила прізвище з ОСОБА_4 на ОСОБА_4 .

Згідно наказу ТОВ Пачіні № 17-к від 23 жовтня 2015 року ОСОБА_4 звільнено із займаної посади за власним бажанням з 26 жовтня 2015 року.

Суд першої інстанції з оборотно-сальдової відомості встановив, що з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року позивачу нараховувалась заробітна плата .

Суди встановили, що 14 жовтня 2016 року позивач подала відповідачу заяву про звільнення з посади модельєра за власним бажанням в порядку частини першої статті 38 КЗпП України з 1 жовтня 2016 року та виплату їй заробітної плати за період з 1 вересня 2015 року по 30 вересня 2016 року у розмірі 18 200 грн, компенсацію 4 200,24 грн за невикористані дні щорічної відпустки у період з 2014 року по вересень 2016 року та 3 585,36 грн компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати протягом 2014 року-вересня 2016 року.

На вказану заяву ТОВ Пачіні 17 листопада 2016 року направило лист № 21, у якому просило передати трудову книжку офіційно поштою, цінним листом для правильного її оформлення і надати детальний розрахунок заробітної плати, інших виплат та компенсацій для подальшого його вивчення та нарахування.

Апеляційний суд також встановив, що звільнення позивача проведено без її письмової заяви.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Для встановлення початку перебігу строку у справах про звільнення визначальними є такі юридично значимі обставини як вручення копії наказу про звільнення або день видачі трудової книжки.

Отже, статтею 233 КЗпП України визначено три випадки обчислення початку перебігу строку звернення до суду.

Так, перебіг строку звернення до суду починається у разі: вирішення трудового спору - з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (тримісячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня вручення копії наказу про звільнення (місячний строк звернення до суду) або - з дня видачі трудової книжки (місячний строк звернення до суду).

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду України від 16 березня 2016 року у справі № 6-2426цс15.

Статтею 47 КЗпП України визначено обов'язок власника або уповноваженого ним органу видати працівнику в день звільнення належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Тобто, на відміну від інших трудових спорів, коли строк звернення до суду обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, місячний строк для звернення до суду за вирішенням спору про звільнення обчислюється не інакше як з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Початком перебігу місячного строку для звернення особи до суду з позовом про звільнення є день вручення наказу про звільнення або день видачі трудової книжки.

Переглядаючи справу, апеляційний суд обґрунтовано вважав, що для пред'явлення цього позову в частині визнання незаконним наказу законодавством встановлено строк в один місяць, однак дійшов помилкового висновку про обрахування цього строку з моменту, коли ОСОБА_4 дізналась про існування наказу про звільнення, у зв'язку із чим неправильно застосував положення частини першої статті 233 КЗпП України.

Апеляційний суд не встановив дати вручення позивачу копії наказу про звільнення та не встановив, чи видано позивачу трудову книжку, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про те, що позивач пропустила строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Крім того, частина друга статті 233 КЗпП України надає право працівнику у разі порушення законодавства про оплату праці звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно з частинами першою та другою статті 303 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи апеляційним судом, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

З урахуванням вказаних обставин, апеляційний суд не надав належної оцінку зібраним у справі доказам, не перевірив доводи позивача та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску строку звернення до суду.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом положень статті 233 КЗпП України дають підстави для висновку, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, коли суд не дослідив зібрані у справі докази.

З урахуванням викладеного касаційний суд дійшов висновку, що рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України.

Крім того, формально пославшись на пропуск строку звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору, апеляційний суд не звернув уваги на те, що рішенням Червоноармійського районного суду Житомирської області від 20 квітня 2017 року, яке набрало законної сили, стягнено з ТОВ Пачіні на користь ОСОБА_4 компенсацію за затримку видачі трудової книжки у розмірі 9 648,60 грн і не перевірив тотожність відповідних позовних вимог.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції належить врахувати, що працівник може звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки, встановити дату вручення позивачу копії наказу про її звільнення і дату видачі трудової книжки (якщо вона видана), період затримки видачі трудової книжки з урахуванням вже стягненої судовим рішенням компенсації, надати відповідну правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Так як касаційний суд дійшов висновку про передачу справи в частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 409, 411, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 5 грудня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. А. Стрільчук Судді: С. О. Карпенко А. С. Олійник С. О. Погрібний Г. І. Усик