Ухвала

від 10.05.2019 по справі 292/449/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №292/449/17 Головуючий у 1-й інст. Рябенька Т.С.

Категорія 53 Доповідач Шевчук А. М.

У Х В А Л А

10 травня 2019 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

заяви суддів Шевчук А.М. і Коломієць О.С. про самовідводи

у цивільній справі №292/449/17 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Пачіні про визнання частково незаконним наказу про звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на заочне рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 20 жовтня 2017 року,

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 травня 2019 року на розгляд суду в складі: головуючого судді Шевчук А.М., суддів Коломієць О.С. і Талько О.Б. надійшла цивільна справа №292/449/17 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Пачіні про визнання частково незаконним наказу про звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 20 жовтня 2017 року.

Судді Шевчук А.М. і Коломієць О.С. заявили самовідводи у даній справі з наступних підстав.

Суддя Шевчук А.М. у заяві про самовідвід посилається на те, що при розгляді справи №292/502/16-ц вона надала оцінку спірним правовідносинам.

Так, ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 27 червня 2017 року, постановленою під головуванням судді Шевчук А.М., відхилена апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 20 квітня 2017 року в справі №292/502/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Пачіні про розірвання трудового договору та зобов`язання вчинити дії.

У даній справі №292/449/17 оскаржується наказ від 23 жовтня 2015 року №17-к про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади за власним бажанням із 26 жовтня 2015 року.

При розгляді апеляційної скарги у справі №292/502/16-ц у межах доводів апеляційної скарги апеляційним судом надавалася оцінка, зокрема, й наказу від 23 жовтня 2015 року №17-к.

Окрім того, у рішенні суду першої інстанції, яке оскаржується у даній справі, також є посилання на необхідність дослідження цивільної справи №292/502/16-ц.

Відповідно до пункту 5 частини 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

У статті 15 Кодексу суддівської етики та п.2.5 Бангалорських принципів діяльності судді, затверджених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, зазначено, що суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупереджене рішення.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 6 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Відповідно до змісту пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ii) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється.

Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення від 26 жовтня 1984 року у справі Де Куббер проти Бельгії , від 01 жовтня 1982 року Пєрсак проти Бельгії , від 15 грудня 2011 року Паскал проти України , Ветштайн проти Швейцарії тощо).

Тобто, згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини суд має забезпечити достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Як зазначено у Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності судді, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не лише з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не лише бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

За таких обставин, з метою виключення обставин, які можуть викликати сумнів у об`єктивності та неупередженості судді Шевчук А.М. у будь-кого, а також з метою реалізації права на справедливий судовий розгляд, ураховуючи положення Кодексу суддівської етики та Бангалорські принципи діяльності судді, заява судді Шевчук А.М. про самовідвід підлягає до задоволення.

Суддя Коломієць О.С. у своїй заяві про самовідвід зазначила, що брала участь у вирішенні даної справи в суді апеляційної інстанції, а тому не може брати участь у новому розгляді даної справи після скасування рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до положень частини третьої ст.37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участь у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції.

Так, 05 грудня 2017 року Апеляційний суд Житомирської області в складі головуючої судді Павицької Т.М., судів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 увалив рішення у даній справі, яким частково задовольнив скаргу ОСОБА_1 , скасував рішення Червоноармійського районного суду від 20 жовтня 2017 року та ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за пропуском строку звернення до суду.

Постановою Верховного суду від 20 березня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 у даній справі задоволено, рішення Апеляційного суду Житомирської області від 05 грудня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до положень частини третьої ст.37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участь у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції.

Із огляду на вищевикладене, з метою недопустимості повторної участі судді Коломієць О.С. у розгляді даної справи її заява про самовідвід підлягає задоволенню.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, заяви суддів Шевчук А.М. і Коломієць О.С. про самовідводи слід задовольнити, а справу передати на повторний автоматизований розподіл відповідно до вимог статті 33 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.36,37,39,40,381 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Заяви суддів Шевчук А.М. і Коломієць О.С. про самовідводи задовольнити.

Справу передати для визначення складу суду в порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуюча Судді