Постанова

від 24.04.2019 по справі 607/14495/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 квітня 2019 року

м. Київ

справа №607/14495/16-ц

провадження № 61-42314св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду :

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Лесько А. О., Пророка В. В, Сімоненко В. М., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_3до товариства з обмеженою відповідальністю Тернопільхлібпром про стягнення заборгованості по заробітній платі, індексації, інфляційних втрат, пені, середньомісячного заробітку та заподіяної моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 лютого 2018 року у складі судді

Братасюка В. М. та постанову апеляційного суду Тернопільської області від 10 липня 2018 року у складі колегії суддів: Ходоровського М. В.,

Ткач О. І., Щавурська Н. Б.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Тернопільхлібпром ,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернулася в суд із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Тернопільхлібпром (далі - ТОВ Тернопільхлібпром ), у якому, з урахуванням уточнень, просила стягнути заборгованість по заробітній платі, індексації, інфляційні втрати, пені, середньомісячного заробітку та заподіяної моральної шкоди, на загальну суму 1 467 435, 20 грн .

2. Позовна заява мотивована тим, що з 02 лютого 2010 року по 26 квітня 2013 року перебувала в трудових відносинах з TOB Тернопільхлібпром . Наказом від 26 квітня 2013 року позивач була звільнена з роботи за згодою сторін, однак заробітна плата на дату звільнення в розмірі

27 190,67 грн їй виплачена не була.

3. У подальшому 10 вересня 2013 року заборгованість в розмірі

27 103,19 грн, була частково погашена, проте не виплаченою залишилася сума 87,48 грн.

4. Ураховуючи, що в день звільнення з позивачем не було проведено повний розрахунок, остання вважає, що з відповідача підлягає до стягнення індексація з нарахованої зарплати 87,48 грн у сумі

1 585,48 грн; інфляційне збільшення суми боргу - 87,54 грн; сума пені за період прострочення виплати заборгованості - 349,15 грн; пеня на заборгованість 87,48 грн - 100,63 грн; пеня на заборгованість

21 471,79 грн - 1 145,95 грн; пеня за прострочення виплати зарплати

27 103,19 грн у розмірі 1 392,29 грн; середньомісячний заробіток за період з 26 квітня 2013 року по 24 листопада 2017 року у сумі

1 442 686,68 грн.

5. Позивач також зазначала, що діями відповідача їй завдано моральної шкоди, яка виражається в моральних стражданнях через порушення нормального способу життя, нереагування відповідача на її постійні звернення про виплату заробітної плати, які оцінила в 20 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

6. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

7. Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 квітня 2018 року із ОСОБА_3 на користь ТОВ Тернопільхлібпром стягнуто 5 000 грн понесених витрат на правничу допомогу.

8. Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю наявності заборгованості по зарплаті ОСОБА_3 на суму 87,48 грн, оскільки

11 квітня 2013 року останній готівкою виплачено у касі підприємства у рахунок зарплати 25 грн на подарунок працівника товариства та правомірно утримано із заробітної плати 62,48 грн за придбані позивачем у борг хлібо-булочні вироби.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

9. Постановою апеляційного суду Тернопільської області від 10 липня 2018 року рішення Тернопільського міськрайонного суду від 07 лютого 2018 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення невиплаченої заробітної плати 87,48 грн, суми індексації 1 585,48 грн, інфляційне збільшення суми боргу 87,54 грн скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення, яким ці вимоги задоволено. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

10. Додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду

від 04 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ТОВ Тернопільхлібпром у стягненні із ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу. Вирішено питання розподілу судових витрат.

11. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що факт неотримання позивачем у касі підприємства 25 грн у квітні 2013 року та придбання хлібо-булочних виробів на 62,48 грн підтверджуються наявною у справі відомістю на виплату грошей від 11 квітня 2013 року, де відсутній її підпис про отримання коштів та продукції в борг. Суд вважав вимоги частково доведеними тому позивач має право на стягнення невиплаченої заробітної плати в сумі 87,48 грн, суми індексації в розмірі 1 585,48 грн та87,54 грн інфляційних втрат.

12. Водночас апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про відмову у задоволенні позову про стягнення середньої заробітної плати за затримку розрахунку за період з 26 квітня 2013 року по 24 листопада 2017 року в сумі 1 442 686,68 грн, посилаючись на пропуск позивачем тримісячного строку, визначеного для подання заяви до суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2018 року, ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні за період з 26 квітня 2013 року по 24 листопада 2017 року у розмірі 1 442 686,68 грн та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

14. Постанова суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог сторонами не оскаржена, тому не перевіряється судом касаційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

15. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди не врахували, що працівник вправі без обмежень строком звернутися про стягнення компенсаційних виплат згідно статті 117 КЗпП України .

16. Касаційна скарга також містить посилання на безпідставне стягнення судового збору за вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Доводи інших учасників справи

17. Інші учасники справи не скористалися правом подання до суду відзиву на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18. З 02 лютого 2010 року ОСОБА_3 працювала у TOB Тернопільхлібпром на посаді бухгалтера.

19. 12 квітня 2013 року ОСОБА_3 заяву про звільнення із займаної посади за згодою сторін.

20. Наказом від 26 квітня 2013 року ОСОБА_3 була звільнено на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України.

21. Відповідно до розрахункового листка за квітень 2013 року ОСОБА_3 до виплати всього було нараховано 27 190,67 грн.

22. Відповідно до відомості перерахунку ТОВ Тернопільхлібпром

від 09 вересня 2013 року на картковий рахунок ОСОБА_3 було перераховано 27 103,19 грн, що підтверджується також платіжним доручення від 09 вересня 2013 року та випискою по банківському рахунку за період з 05 по 10 вересня 2013 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

23. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

24. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

25. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

26. Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

27. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

28. Апеляційний суд установив, що на момент звільнення позивача з роботи 26 квітня 2013 року борг підприємства із заробітної плати перед нею становив 27 190,67 грн. 09 вересня 2013 року ОСОБА_3 було перераховано 27 103,19 грн . Залишок невиплаченої заробітної плати перед ОСОБА_3 склав 87,48 грн.

29. Пред'являючи позов, ОСОБА_3, зокрема, ставила питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в порядку статті 117 КЗпП України.

30. Мотивуючи постанову про залишення рішення суду першої інстанції без змін в частині відмови в задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд посилався на те, що позивачем пропущено встановлений статтею 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду за захистом трудових прав, так як вона з роботи звільнена 26 квітня 2013 року, заробітна плата їй виплачена 10 вересня 2013 року, а з вимогою про застосування статті 117 КзпП України в суд звернулася лише 19 грудня 2016 року.

31. Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу .

32. Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

33. За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

34. Всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

35. Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

36. Так, частиною першою зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

37. Разом із тим, у частині другій цієї статті зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

38. Проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

39. Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

40. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

41. Погоджуючись з рішенням місцевого суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, апеляційний суд на вказане уваги не звернув, у повній мірі не перевірив доводів та наданих сторонами доказів, та не врахував, що закон пов'язує початок перебігу тримісячного строку звернення із заявою про стягнення середнього заробітку саме з наступного дня після виплати всіх належних позивачеві при звільненні сум.

42. У справі, яка переглядається апеляційним судом установлено, що повний розрахунок по заробітній платі власником підприємства з позивачем при звільненні не проведено, а залишок невиплаченої заборгованість стягнуто судовим рішенням, ухваленим у даній справі.

43. Викладене свідчить про передчасний висновок апеляційного суду про залишення рішення суду першої інстанції без змін в оскаржуваній частині.

44. У ході апеляційного розгляду, розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку, його складові судом апеляційної інстанції не перевірявся.

Щодо стягнення судового збору за вимоги про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку .

45. Пункт 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір закріплює дві категорії справ, за позовні вимоги у яких позивачі звільняються від сплати судового збору: про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. При цьому законодавство не звільняє особу від обов'язку щодо сплати судового збору в справах за іншими позовними вимогами, що випливають із трудових відносин.

46. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №12-301гс18 дійшла висновку, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір , згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГ

47. У силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

48. Згідно з пунктами 1, 2 частини третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

49. За викладених обставин постанова суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку не може вважатись законною і обґрунтованою та підлягає скасуванню, а справа в цій частині передачі до суду апеляційної інстанції на новий розгляду.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3задовольнити частково.

2. Постанову апеляційного суду Тернопільської області від 10 липня

2018 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю Тернопільхлібпром про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку скасувати.

3. Справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

А.О. Лесько

В. В.Пророк

В. М.Сімоненко

І. М.Фаловська