Постанова

від 23.04.2019 по справі 200/10822/18-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року справа №200/10822/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Арабей Т.Г., Сіваченка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року (повний текст складено 12 лютого 2019 року в м. Слов'янськ ) у справі 200/10822/18-а (суддя І інстанції - Христофоров А.Б ) за позовом ОСОБА_1 до Пролетарської районної у місті Донецьку ради про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

19 жовтня 2018 року ОСОБА_1 19.10.2018 року звернувся до суду з позовом до Пролетарської районної у місті Донецьку ради у якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Пролетарської районної у м. Донецьку ради з оформлення передачі в приватну власність квартири, яку займає позивач одноособово; - зобов'язати Пролетарської районної у м. Донецьку ради розглянути заяву, оформити передачу Позивачу в приватну (одноособову) власність квартири за адресою: АДРЕСА_1 яку займає позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, і видати свідоцтво про право власності на квартиру за вказаною адресою відповідно до Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №396 від 16.12.2009 р. "Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян".

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що починаючи з 23.09.1981 року проживав у однокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1, разом із ОСОБА_2, відповідно до обмінного ордеру № 10918 від 23.09.1981 року. З 06 вересня 1995 року має за вказаною адресою зареєстроване місце проживання.

10.08.2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про приватизацію квартири, проте жодної відповіді не отримав. За таких обставин звернувся з позовною заявою до суду.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року у справі 200/10822/18-а позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Пролетарської районної у м. Донецьку ради щодо не розгляду та не надання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 10 серпня 2018 року. Зобов'язано Пролетарську районну у м. Донецьку раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 серпня 2018 року про оформлення в приватну власність квартири та прийняте відповідне рішення за результатами розгляду заяви від 10 серпня 2018 року. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив оскаржене рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, оскільки судом не було взагалі проаналізовано неправомірність дій відповідача щодо не прийняття відповідного рішення та невідповідність висновків суду встановленим обставинам.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного.

Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги зазначив, що вимога позивача зобов'язати відповідача видати свідоцтво на право власності на квартиру не підлягають задоволенню. Належним способом захисту порушеного права позивача, в даному випадку, є зобов'язання відповідача - Пролетарську районну у м. Донецьку раду розглянути заяву від 10 серпня 2018 року із доданими документами та прийняти відповідне рішення за результатами розгляду вказаної заяви.

Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи про оскарження судового рішення першої інстанцій з підстав порушення матеріального та процесуального права, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, колегія суддів дійшла таких висновків.

Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України, в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом).

Статтею 2 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, згідно з якою завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Справою адміністративної юрисдикції в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).

Таким чином, до компетенції адміністративного суду належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав вважати спір публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

При цьому слід мати на увазі, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

За загальним правилом, передбаченим у частинах 1,2 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 345 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.

Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

У частині третій статті 9 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР) визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України від 19 червня 1992 року № 2482-XII Про приватизацію державного житлового фонду .

Згідно із частиною одинадцятою статті 8 цього Закону спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

У даній справі заявлено позов на захист приватного інтересу шляхом визнання протиправною бездіяльність Пролетарської районної у м. Донецьку ради з оформлення передачі в приватну власність квартири, яку займає позивач одноособово, зобов'язання Пролетарської районної у м. Донецьку ради розглянути заяву, оформити передачу позивачу в приватну (одноособову) власність квартири і видати свідоцтво про право власності на квартиру.

З аналізу вищезазначених норм ЦПК України та КАС України можна зробити висновок, що не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та фізичною особою як суб'єктом приватного права, у якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи, оскільки за своєю правовою природою приватизація житла є правочином, за яким особа безоплатно, у межах норм, установлених законом, набуває у власність житлове приміщення, яке перебуває у її правомірному користуванні.

У такому випадку це спір про право цивільне, хоч у ньому й бере участь суб'єкт публічного права, адже спірні правовідносини врегульовано нормами ЖК УРСР і стосуються захисту житлових прав особи, що є вирішальним.

У таких спорах орган місцевого самоврядування реалізує свої повноваження власника державного житлового фонду, тобто перебуває з громадянином не в публічно-правових, а у приватноправових відносинах.

Тому справи за позовами про зобов'язання провести приватизацію квартири розглядаються у порядку цивільного судочинства.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 21 листопада 2018 року по справі № 127/9967/17.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що спір у цій справі є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки спірні правовідносини стосуються права учасників справи на об'єкт нерухомого майна, права користування земельною ділянкою а позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані на захист цивільного права позивача.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Керуючись статтями 23, 33, 139, 292, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року у справі 200/10822/18-а - задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року у справі 200/10822/18-а - скасувати.

Провадження у справі № 200/10822/18-а за позовом ОСОБА_1 до Пролетарської районної у місті Донецьку ради про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії - закрити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 23 квітня 2019 року.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді Т.Г. Арабей

І.В. Сіваченко