Постанова

від 19.02.2020 по справі 200/10822/18-а

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 200/10822/18-а

Провадження № 11-897апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Гриціва М. І.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року (суддя Христофоров А. Б.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року (судді Блохін А. А., Арабей Т. Г., Сіваченко І. В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Пролетарської районної у м. Донецьку ради (далі - Райрада) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії і

ВСТАНОВИЛА:

1. У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Райради з оформлення передачі в приватну власність квартири, яку займає позивач одноособово;

- зобов`язати Райради розглянути заяву, оформити передачу позивачу в приватну (одноособову) власність квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яку займає позивач;

- видати свідоцтво про право власності на квартиру за вказаною адресою відповідно до Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396.

2. Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 04 лютого 2019 року позов задовольнив частково. Не погодився суд з вимогою про зобов`язання Райради видати свідоцтво про право власності на квартиру.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем допущено бездіяльність щодо нерозгляду заяви позивача від 10 серпня 2018 року.

Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 23 квітня 2019 року провадження в адміністративній справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Оскільки спірні правовідносини пов`язані з приватизацією державного житлового фонду, апеляційний суд дійшов висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає із захисту житлових прав особи і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

3. ОСОБА_1 не примирився з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і подав касаційну скаргу про їх скасування.

Вимоги мотивував тим, що суд апеляційної інстанції неправильно визначив юрисдикцію спору, оскільки предметом розгляду у справі була бездіяльність органу місцевого самоврядування при зверненні громадянина із заявою про приватизацію житлового приміщення. Відмова такого органу в оформленні права власності не є оскарженням порушених житлових прав, а зобов`язання прийняти рішення за результатом розгляду цієї заяви не призведе до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав фізичної особи.

Суд апеляційної інстанції цей факт залишив поза увагою та не надав йому належної правової оцінки, що спричинило необґрунтоване закриття провадження у справі та помилковий висновок про те, що спір має приватноправовий характер, незважаючи на те, що у цьому випадку в позивача відсутній майновий інтерес.

4. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 17 травня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ухвалою від 21 серпня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 13 вересня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

Велика Палата Верховного Суду заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи і дійшла такого висновку.

5. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 цього Кодексу визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг;

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України від 19 червня 1992 року № 2482-XII Про приватизацію державного житлового фонду .

Згідно із частиною одинадцятою статті 8 цього Закону спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) державного житлового фонду, вирішуються судом.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, установлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов`язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними), незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача.

6. Зі змісту позовної заяви вбачається, що передумовою звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом стала протиправна бездіяльність відповідача щодо зволікання з розглядом його заяви про приватизацію квартири з подальшою відмовою у її задоволенні.

Позивач наголошує на тому, що спір у цій справі є публічно-правовим, оскільки перед судом порушено питання про неправомірну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язану з розглядом заяви про приватизацію квартири та неприйняття відповідного рішення.

Однак слід звернути увагу на те, що порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на її думку, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і оскільки ці наслідки пов`язані з поновленням порушеного права у сфері житлових відносин, тому такі спори відносяться до захисту цивільних (житлових) прав незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень, тобто відповідача.

Отже, спір у цій справі має приватноправовий характер, що унеможливлює розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

7. Велика Палата Верховного Суду вже вирішувала питання предметної юрисдикції у подібних правовідносинах (зокрема, постанови від 4 грудня 2018 року у справі № 915/1377/17, від 29 січня 2019 року у справі № 813/1321/17, від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 29 травня 2019 року у справі № 815/4063/15).

У вказаних судових рішеннях Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір про скасування дій та рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за іншою особою є приватноправовим та залежно від суб`єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства.

Отже, доводи ОСОБА_1 щодо неналежності цієї справи до юрисдикції адміністративних судів не знайшли своє підтвердження під час її розгляду у суді касаційної інстанції.

За правилами частини першої статті 350 КАСУкраїни суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 243 , 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. І. Гриців

Судді: Н. О. Антонюк В. С. Князєв

Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н. П. Лященко

В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

Д. А. Гудима В. В. Пророк

В. І. Данішевська Л. І. Рогач

Ж. М. Єленіна О. М. Ситнік

О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О. Г. Яновська