Постанова

від 23.04.2019 по справі 2а-8636/12/2670

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2019 року

Київ

справа №2а-8636/12/2670

адміністративне провадження №К/9901/511/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Усенка В.Г., суддів Горбань Н.І., Оксененка О.М. від 10 січня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Делта Груп до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю Делта Груп (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 26 квітня 2012 року №0002652202.

Предметом перевірки судів у цій справі було рішення податкового органу щодо правильності визначення грошових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ) за наслідками господарської діяльності Товариства з ПП Ферзь-Транс (код ЄДРПОУ 36285433) у липні 2011 року.

Товариство не погодилось із рішеннями Інспекції про заниження податкових зобов'язань за господарськими операціями із зазначеним контрагентом і послалося на необґрунтованість висновків акта перевірки від 05 квітня 2012 року №121/23-2/37403198, на підставі якого прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2012 року відмовлено у задоволенні позову.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставне віднесення Товариством до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціях з ПП Ферзь-Транс за липень 2011 року у розмірі 749921,00 грн.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 10 січня 2013 року скасував рішення суду першої інстанції; визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення Інспекції.

Посилаючись на положення пункту 198.1 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), апеляційний суд дійшов протилежних висновків та зазначив у своєму рішенні про те, що позивач здійснив господарські операції з контрагентом ПП Ферзь-Транс , а відповідач не спростував факту їх проведення, тому позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за наслідком таких відносин .

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Інспекція подала касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просила його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У доводах касаційної скарги по суті порушує питання щодо неправильного застосування судом норм податкового і пов'язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податкових зобов'язань з ПДВ. Зазначає про непідтвердження платником податку товарності господарських операцій належними і допустимими доказами, а також наявність ознак фіктивності господарської діяльності ПП Ферзь-Транс .

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке просить залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства щодо підтвердження відомостей по взаємовідносинам з платником податків ПП Ферзь-Транс (код ЄДРПОУ 36285433) за період липень 2011 року, за результатами якої складено акт від 05 квітня 2012 року №121/23-2/37403198, в якому встановлено порушення позивачем вимог статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 ПК України, у результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 749921 грн.

У акті перевірки Інспекція дійшла висновку про формування Товариством податкового кредиту за операціями із контрагентом (ПП Ферзь-Транс ) без їх належного документального підтвердження. На обґрунтування цього контролюючий орган посилався як на податкову інформацію щодо відсутності об'єктів оподаткування по операціям з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям, отриману за результатами податкового контролю ПП Ферзь-Транс , так і на наявність ознак фіктивності господарської діяльності ПП Ферзь-Транс , про що, на думку відповідача, свідчить також інформація про те, що громадянин ОСОБА_2 (директор ПП Ферзь-Транс ) не пересікав державний кордон України у період з 01 січня 2009 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 квітня 2012 року №0002652202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 937401 грн., у тому числі за основним платежем - 749921 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 187480 грн.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкових вигод.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

При розгляді конкретної справи суди такі доводи органу влади мають перевіряти та оцінювати. Суд має оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, зокрема, провести всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Водночас у справі, що розглядається, ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не дослідили, які саме первинні бухгалтерські документи підтверджували здійснення господарських операцій між позивачем та ПП Ферзь-Транс та чи спричинили вони реальні зміни в майновому стані Товариства.

Суди обмежились лише наданням оцінки податковій інформації, наведеній контролюючим органом у акті перевірки, й не встановили безпосередньо саму суть (зміст), внутрішню сторону господарських операцій позивача із ПП Ферзь-Транс , їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету.

У цій справі недослідженими залишились й обставини наявності у контрагента трудових та інших ресурсів, які, з урахуванням сутності спірних операцій, були б об'єктивно необхідними суб'єкту господарювання для їх виконання; чи знало і чи не могло не знати Товариство про виробничий, технологічний й кадровий потенціал виконавця та його здатність виконати обумовлені зобов'язання.

До того ж, зважаючи на посилання податкового органу на те, що згідно інформаційної системи Аркан громадянин ОСОБА_2 (директор ПП Ферзь-Транс ) не пересікав державний кордон України у період з 01 січня 2009 року, суди так і не встановили, хто ж саме від імені директора контрагента підписав фінансові документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, хоча це має істотне значення для правильного вирішення справи.

З огляду на це, висновки апеляційного суду про товарність господарських операцій і про те, що вони підтверджуються первинними бухгалтерськими та іншими документами, також не можна визнати повними, всебічними та обґрунтованими.

За відсутності належної доказової бази касаційний суд обмежений в можливості сформулювати правовий висновок про те, як слід правильно застосовувати норми податкового законодавства, правильність застосування яких оспорюється в касаційній скарзі.

Статтею 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи, що допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, судові рішення на підставі статті 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2012 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2013 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду