Рішення

від 09.04.2019 по справі 910/16579/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.04.2019Справа № 910/16579/18

За позовом Компанії Transcargo Services Limited (Великобританія)

до Товариства з обмеженою відповідальністю АЙ ДІ Лекс

про розірвання договору № TSL-IDL/10-2016 від 25.10.2016 та

стягнення 2.098.174,20 грн.

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Кимлик Ю.В.

за участю представників сторін

від позивача Базна Ю.В., ордер серії КС № 338742 від 22.01.2019

від відповідача Войтенко І.В., директор

Шпак Н.І., ордер серії КС № 206262 від 26.02.2019

СУТЬ СПОРУ:

10.12.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Компанії Transcargo Services Limited до Товариства з обмеженою відповідальністю АЙ ДІ Лекс про розірвання договору № TSL-IDL/10-2016 від 25.10.2016 та про стягнення 2.098.174,20 грн. передоплати внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі укладеного між сторонами договору № TSL-IDL/10-2016 від 25.10.2016 про надання юридичних та консультаційних послуг, позивачем було перераховано на рахунок відповідача 75.000,00 доларів США передоплати. Проте, відповідачем взяті на себе зобов'язання за договором не виконано, юридичні та консультаційні послуги не надано. Так, 30.11.2016 Господарським судом міста Києва відкрито провадження у справі № 910/21856/16 за позовом Компанії Transcargo Services Limited до ПАТ Українська залізниця про стягнення 307.119,92 доларів США. Аналіз рішень у вказаній справі показав, що представник відповідача брав участь лише у 4-х судових засіданнях. У всіх подальших засіданнях, які неодноразово відбувались в апеляційних та касаційних інстанціях та при новому розгляді справи представники участі не приймали. Позивач був змушений самостійно відстоювати свої права та інтереси у судових засіданнях. Позивач вважає, що невиконання відповідачем зобов'язань за договором є істотним порушення його умов та підставою для його розірвання у відповідності до ст. 651 Цивільного кодексу України. У зв'язку з цим на виконання п. 8.3 договору позивачем 18.10.2018 на адресу відповідача було надіслано вимогу про розірвання договору № TSL-IDL/10-2016 від 25.10.2016 та повернення попередньої оплати, на яку відповідачем відповіді не надано та кошти не повернуто.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/16579/18 від 12.12.2018 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

14.12.2018 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2018 відкрито провадження у справі № 910/16579/18; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 22.01.2019.

Даною ухвалою зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 19.12.2018 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103048585381 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 77, офіс 702, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 12.12.2018 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Проте, конверт разом з ухвалою від 19.12.2018 (номер відправлення 0103048585381) було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 з позначкою за закінченням терміну зберігання .

16.01.2019 позивачем до суду подано клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення. Представник позивача 15.02.2019 ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника позивача.

22.01.2019 позивачем до суду подано письмові пояснення по справі щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу з переліком наданих послуг.

В підготовчому засіданні 22.01.2019 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 05.02.2019.

В підготовчому засіданні 05.02.2019 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 14.02.2019.

12.02.2019 відповідачем до суду подано клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення. Представник відповідача 12.02.2019 ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника відповідача.

12.02.2019 відповідачем до суду подано клопотання про відкладення підготовчого засідання.

14.02.2019 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що зобов'язання відповідача за договором складають саме надання замовнику юридичних та консультаційних послуг з супроводження врегулювання спору, що виник між замовником та ПАТ Українська залізниця за договором № 421-0647/08-ЦЮ. Предмет договору жодним чином не деталізує послуги з супроводження врегулювання спору, жодним чином не вказує на представництво інтересів замовника в судових органах чи інших державних органах як єдиний можливий варіант реалізації договору. На виконання договору відповідачем проведено ряд дій: здійснено аналіз документації; юридичну експертизу документів; підготовлено та проведено листування; розроблено стратегію судового захисту; підготовлено та подано до суду позовну заяву, клопотання про долучення доказів, уточнення позовних вимог; вивчено та проаналізовано заперечення на позовну заяву у справі № 910/21856/16; здійснено заходи на виконання ухвали від 30.11.2016 у справі № 910/21856/16; здійснено ознайомлення з матеріалами справи № 910/21856/16; підготовлено та подано пояснення на заперечення; підготовлено та подано акти звірки взаєморозрахунків; підготовлено та подано додаткові пояснення по справі; прийнято участь у судових засіданнях (на першій інстанції); підготовлено та направлено апеляційну скаргу на рішення у справі № 910/21856/16, яку в подальшому задоволено частково; систематично надавались консультаційні послуги. Вся ця зазначена робота була проведена відповідачем за завданням позивача за допомогою телефонного зв'язку та під час особистих зустрічей. В свою чергу умовами договору не визначено обов'язку відповідача брати участь у судових засіданнях. Відповідно до п. 2.31 договору позивач зобов'язаний чітко і своєчасно визначати відповідачу завдання. Не існує жодного завдання, яке було би поставлено позивачем та не виконане відповідачем. Позивачем не подано жодного доказу з цього приводу. Після підготовки та подачі апеляційної скарги у справі № 910/21856/16 позивачем було припинено надання завдань відповідачу, не продовжено довіреності на представництво інтересів позивача. Позивач жодним чином не повідомляв відповідача про наявність будь-яких претензій щодо виконання договору. Відповідачем було складено акт приймання-передачі послуг та надіслано позивачу, який в свою чергу зауважень з приводу розміру та вартості послуг не надав, а отже в силу п. 6.2 договору такий акт вважається підписаним сторонами. також відповідач наводить заперечення щодо розміру судових витрат та вважає їх завищеними.

14.02.2019 відповідачем до суду подано клопотання про продовження строків розгляду справи на 15 днів та відкладення розгляду справи.

14.02.2019 відповідачем до суду подано пояснення по справі.

14.02.2019 відповідачем до суду подано клопотання про повернення у підготовче провадження, продовження його строку, поновлення строку на подання відзиву та оголошення перерви.

В судовому засіданні 14.02.2019 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати про відмову в задоволенні клопотання відповідача про повернення до підготовчого провадження.

В судовому засіданні 14.02.2019 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, про поновлення пропущеного процесуального строку для подачі відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні 14.02.2019 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, про залишення без розгляду клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання.

В судовому засіданні 14.02.2019 відповідачем не було підтримано подане ним раніше клопотання про продовження строку вирішення справи на 15 днів та відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 14.02.2019 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 26.02.2019.

22.02.2019 відповідачем до суду подано клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення. Представник відповідача 22.02.2019 ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника відповідача.

25.02.2019 позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відповідачем не подано доказів стосовно проведення експертизи. Надано лише один лист адресований ПАТ Українська залізниця . З приводу відсутності в договорі умови про необхідність представництва в судових органах суперечить діям відповідача. Відповідачем не деталізовано перелік консультаційних послуг, дат їх проведення, тривалість, не вказано осіб за участі яких вони велись. Відповідачем фактично не доведено добросовісне виконання умов договору. зазначає, що відповідачем не дотримано та порушено обов'язок, передбачений п. 2.1.3 договору, адже при виникненні обставин, що перешкоджали належному виконанню зобов'язань, крім іншого, відповідач мав повідомити позивача та спільно вирішити питання про подальші дії. Щодо результативності послуг відповідача зазначає, що рішення першої інстанції у справі № 910/21856/16 від 15.02.2017 було не остаточним, а лише негативним для позивача. Відповідачем подані копії акту приймання-передачі послуг та звіт про виконану роботу без дати та номеру. Вказані документи позивачем отримані не були. Доказів направлення на офіційні поштові та електронні адреси сторін відповідачем не подано. Позивач вказує, що він зазнав матеріальних збитків та самостійно представляв інтереси компанії в судах різних інстанцій, самостійно готував документи, вчиняв інші дії, спрямовані на врегулювання спору. Вважає, що збитки, завдані позивачу неналежним виконанням договору підлягають відшкодуванню відповідачем у повному обсязі - в сумі попередньої оплати - 75.000,00 доларів США. Вважає, що заявлені позивачем витрати на судовий розгляд є обґрунтованими та пропорційними до предмета спору, а тому підстави для їх зменшення відсутні.

26.02.2019 відповідачем до суду подано клопотання про проведення процедури врегулювання спору.

26.02.2019 відповідачем до суду подано додаткові пояснення до відзиву.

В судовому засіданні 26.02.2019 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 05.03.2019.

27.02.2019 відповідачем до суду подано клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення. Представник відповідача 27.02.2019 ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника відповідача.

27.02.2019 позивачем до суду подано клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення. Представник позивача 01.03.2019 ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника позивача.

04.03.2019 позивачем подано до суду заперечення на клопотання про проведення процедури врегулювання спору.

05.03.2019 відповідачем до суду подано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 14.02.2019 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, про залишення без розгляду клопотання відповідача про проведення процедури врегулювання спору за участю судді.

Позивач в судовому засіданні 05.03.2019 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 05.03.2019 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

В судовому засіданні 05.03.2019 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 12.03.2019.

06.03.2019 позивачем до суду подано клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення. Представник позивача 06.03.2019 ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника позивача.

В судовому засіданні 12.03.2019 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 19.03.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 судове засідання призначено на 09.04.2019, у зв'язку з тим, що призначене на 19.03.2019 судове засідання не відбудеться, оскільки суддю направлено до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України для продовження співбесіди у межах процедури кваліфікаційного оцінювання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (ст. 194 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.11.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

В судовому засіданні 09.04.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.10.2016 між Компанією Transcargo Services Limited (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю АЙ ДІ Лекс (виконавець, відповідач) укладено договір про надання юридичних послуг та консультаційних послуг № TSL-IDL/10-2016 від 25.10.2016 (далі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору відповідно до цього договору виконавець надає замовнику юридичні та консультаційні послуги з супроводження врегулювання спору, що виник між замовником та ПАТ Українська залізниця за договором № 421-0647/08-ЦЮ.

Відповідно до п. 2.1 договору визначено наступні обов'язки виконавця:

2.1.1. Своєчасно та якісно надавати послуги замовнику. Виконувати свої обов'язки свідомо, та професійно, підтримувати високу репутацію замовника. Зберігати та не розголошувати службову та комерційну таємницю, а також іншу конфіденційну інформацію, що стала йому відома під час виконання обов'язків за цим договором.

2.1.2. Забезпечити збереження матеріальних цінностей, документації і майна замовника, які були надані виконавцю для виконання нею своїх обов'язків, та своєчасно повернути їх Замовнику.

2.1.3. При виникненні обставин, що перешкоджають належному виконанню зобов'язань, згідно з цим договором, враховуючи будь - який конфлікт інтересів, терміново повідомити про це замовнику, та спільно вирішити питання про подальші дії.

Відповідно до п. 3.1 договору замовник погоджується здійснювати оплату послуг і відшкодовувати витрати, понесені виконавцем в інтересах замовника у зв'язку з наданням послуг, які будуть вказуватися виконавцем в рахунках, що виставлятимуться відповідно до умов цього договору або доповнень до нього.

Згідно з п. 3.2 договору ціна надання послуг, передбачених п. 1.1. цього договору є фіксованою та становить 150.000,00 доларів США.

Пунктом 3.3 договору визначено, що оплата послуг виконавця здійснюється замовником у наступному порядку:

3.3.1. На протязі 3 банківських днів від дня після підписання цього договору сторонами замовник здійснює попередню оплату на поточний рахунок виконавця в розмірі 50% ціни договору, передбаченої п. 3.2. договору. У разі прострочення здійснення авансового платежу замовником виконавець звільняється від виконання обов'язків за цим договором до моменту здійснення такого платежу.

3.3.2. На протязі 5 банківських днів після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт замовник здійснює остаточну оплату в розмірі 50% ціни договору, передбаченої п. 3.2 договору, а також понесені замовником витрати передбачені п.п. 3.3-.3.6 договору якщо такі виникли.

Відповідач виставив позивачу рахунок № 001-003/10-2016 від 25.10.2016 на оплату попередньої оплати за договором в розмірі 75.000,00 доларів США, який як свідчать матеріали справи був оплачений позивачем 28.10.2016 в повному обсязі.

Спір виник внаслідок того, що на думку позивача, відповідач отримавши попередню оплату свої зобов'язання за договором не виконав, юридичні та консультаційні послуги не надав, що є істотним порушенням договору та є підставою для розірвання договору на підставі ст. 651 Цивільного кодексу України. Також позивач вважає, що ним понесені збитки в розмірі сплаченої ним попередньої оплати в сумі 75.000,00 доларів США, які мають бути відшкодовані відповідачем.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язанні у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Дана норма вказує на те, що умови про предмет, ціну та строк є істотними для будь-якого господарського договору незалежно від його виду.

Предметом договору згідно з його пунктом 1.1 є - надання замовнику юридичних та консультаційних послуг з супроводження врегулювання спору, що виник між замовником та ПАТ Українська залізниця за договором № 421-0647/08-ЦЮ.

Закон України Про соціальні послуги визначає поняття юридичні послуги як - надання консультацій з питань чинного законодавства, здійснення захисту прав та інтересів осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, сприяння застосуванню державного примусу і реалізації юридичної відповідальності осіб, що вдаються до протиправних дій щодо цієї особи (оформлення правових документів, захист прав та інтересів особи, інша правова допомога тощо).

Відповідно до Закону України Про здійснення державних закупівель консультаційні послуги - це інтелектуальна, нематеріальна діяльність, результати якої не є фізично осяжними, у тому числі аудиторські, юридичні, консалтингові послуги, послуги, пов'язані з консультуванням, експертизою, оцінкою, підготовкою висновків і рекомендацій, послуги з навчання, підготовки спеціалістів.

Умовами договору № TSL-IDL/10-2016 конкретно не деталізовано перелік юридичних та консультаційних послуг, що мають бути надані виконавцем з супроводження врегулювання спору. Слід зазначити, що предмет договору не вказує на представництво інтересів замовника в судових органах як єдино можливий варіант реалізації договору.

Позивач вказує на те, що відповідачем юридичні та консультаційні послуги за договором не надано та представник виконавця лише прийняв участь в чотирьох судових засіданнях з розгляду справи № 910/21856/16.

Разом з цим, матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору відповідачем було вчинено ряд дій, а саме:

- здійснено юридичний аналіз документації, що стосується виконання умов договору № 421-0647/08-ЦЮ, укладеного між компанією Transcargo Services Limited та ПАТ Українська залізниця та інших документів, що мають відношення до врегулювання спору, що виник між замовником та ПАТ Українська залізниця за договором № 421-0647/08-ЦЮ.

- підготовлено лист та вручено його ПАТ Українська залізниця щодо проведення переговорів щодо врегулювання розбіжностей, які виникли у відносинах між ПАТ Українська залізниця та компанією Transcargo Services Limited під час виконання договору № 421-0647/08-ЦЮ.

- підготовлено та направлено до ПАТ Українська залізниця претензію № 84 від 04.11.2016 щодо незаконного одностороннього списання грошових коштів з рахунку замовника.

- підготовлено та направлено до Господарського суду міста Києва позовну заяву (від 24.11.2016) про стягнення 307.119,92 доларів США за договором № 421-0647/08-ЦЮ.

- підготовлено та подано до Господарського суду міста Києва (29.11.2016) клопотання про долучення доказів сплати судового збору.

- підготовлено та направлено (01.12.2016) до Господарського суду міста Києва уточнення до позовних вимог, в частині нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.

- підготовлено та подано (13.12.2016) до Господарського суду міста Києва клопотання про ознайомлення з матеріалами справи № 910/21856/16.

- здійснено заходи по виконанню ухвали Господарського суду міста Києва від 30.11.2016 у справі № 910/21856/16, а саме отримано довідку з обслуговуючого банку про наявність відкритих рахунків та їх реквізитів; підготовлено письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору. Довідку банку та письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору подано до Господарського суду міста Києва 13.12.2016.

- підготовлено та подано (13.12.2016) до Господарського суду міста Києва клопотання про долучення доказів, а саме актів звірки взаєморозрахунків.

- підготовлено та подано (18.01.2017) до Господарського суду міста Києва письмові пояснення на заперечення відповідача на позовну заяву у справі № 910/21856/16.

- підготовлено та подано (24.01.2017) до Господарського суду міста Києва письмові пояснення щодо додаткового обґрунтування нарахування 3% річних.

- підготовлено та подано (01.02.2017) до Господарського суду міста Києва письмові пояснення щодо додаткового обґрунтування правової позиції у справі № 910/21856/16.

- підготовлено та направлено (02.03.2017) до Господарського суду міста Києва апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2017 у справі № 910/21856/16.

- прийнято участь (представник ОСОБА_2) у судових засіданнях з розгляду справи № 910/21856/16, а саме 14.12.2016, 28.12.2016, 01.02.2017 та 15.02.2017 (прийнято рішення).

Отже, не відповідають дійсності твердження позивача про те, що за договором з боку відповідача було лише прийнято участь у судових засіданнях під час розгляду справи № 910/21856/16.

Пунктом 6 договору визначено наступний порядок приймання-передачі послуг:

6.1. Після досягнення мети, передбаченої п. 1.1. цього договору виконавець надає замовнику акт прийому-передачі виконаних робіт (далі - акт) в 2 примірниках та рахунок на сплату послуг. Протягом 5 банківських днів з дня отримання акту, замовник перевіряє надані послуга та підписує акт або надає письмово вмотивовану відмову від приймання послуг із зазначенням вичерпного переліку зауважень.

6.2. У разі, якщо замовник протягом 5 робочих днів з дня отримання акту не підписав його або не направив виконавцю вмотивовану відмову від підписання, або у вмотивованій відмові не зазначив перелік зауважень такий акт вважається підписаним замовником, а послуги за цим договором виконаними виконавцем належним чином та у повному обсязі.

Згідно з п. 10.1 договору всі повідомлення пов'язані з виконанням даного договору повинні бути зроблені в письмовій формі і спрямовані по телефаксу, електронною поштою, доставлені особисто, або поштою…

Відповідачем було складено акт приймання-передачі наданих за договором послуг та звіт про виконану роботу (є додатком до вказаного акту), що містить перелік виконаних робіт. Даний акт разом зі звітом був 15.06.2017 направлений відповідачем на електронну адресу позивача mkovalchuk@transcargo-services.co.uk .

Окрім цього зазначені акт та звіт було вручено позивачу 01.12.2017, що підтверджується штампом компанії позивача на роздруківці скріншоту електронного листа направленого відповідачем 15.06.2017 на електронну адресу позивача mkovalchuk@transcargo-services.co.uk .

Таким чином, не відповідають дійсності твердження позивача, що ним не було отримано вказані вище акт та звіт.

За відсутності наданої позивачем відповідачу письмової вмотивованої відмови від приймання послуг із зазначенням вичерпного переліку зауважень в силу п. 6.2 договору акт вважається підписаним замовником, а послуги за цим договором виконаними виконавцем належним чином та у повному обсязі.

Посилання позивача на те, що відповідач після прийняття 15.02.2017 рішення у справі № 910/21856/16 в односторонньому порядку відмовився від здійснення представництва інтересів позивача в інших судових інстанціях не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до п. 2.3.1 договору замовник зобов'язаний чітко, ясно та своєчасно визначати виконавцю завдання, тоді як позивачем жодних доказів надання відповідачу відповідного завдання не подано.

Відповідно до ст. 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначається домовленістю сторін або законом.

Відповідно до п. 8.3 договору у разі невиконання або неналежного виконання виконавцем своїх обов'язків, передбачених цим договором, замовник має право в односторонньому порядку розірвати цей договір та вимагати повернення у 10 (десяти) денний термін, фактично сплачених грошових коштів за цим договором за вирахуванням оплати за фактично надані послуги.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 Господарського кодексу України

В силу приписів ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором.

За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Оцінка порушення умов договору як істотне повинна здійснюватись судом відповідно до критерію, що встановлений абзацом другим ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, а саме істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що сталися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Обґрунтування істотності (значної міри) порушення умов договору відповідачем і підлягає дослідженню і оцінці в межах цієї справи.

Таким чином, підставою для розірвання договору може бути належним чином доведений факт невиконання відповідачем передбачених договором зобов'язань щодо надання юридичних та консультаційних послуг, що призводить до завдання іншій стороні значної шкоди.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не було належним чином доведено порушень умов договору відповідачем та завданої цими порушеннями шкоди, внаслідок яких позивача значною мірою було позбавлено того, на що він розраховував при укладенні договору.

Судом на підставі наявних у справі доказів не встановлено, а позивачем не доведено факт істотного порушення відповідачем умов договору, а відтак, і свідчить про відсутність передбачених ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України підстав для розірвання договору про надання юридичних та консультаційних послуг № TSL-IDL/10-2016 від 25.10.2016.

Позивач вважає, що сплачені ним за договором кошти в розмірі 75.000,00 доларів США є збитками, які підлягають стягненню з відповідача на підставі ст.ст. 611, 906 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухвалені рішення суд, окрім іншого, вирішує таке питання як, яку правову норму належить застосовувати до цих правовідносин.

Підставою позову є фактичні обставини, якими сторона обґрунтовує свою вимогу. Невірне посилання позивачем на законодавство в обґрунтування своїх позовних вимог не є достатньою підставою для відмови у позові, оскільки суд не позбавлений можливості самостійно визначити норми, які регулюють спірні правовідносини.

Суд вважає, що кошти в розмірі 75.000,00 доларів США не є збитками позивача, а є попередньою оплатою, яка сплачена на виконання умов договору, та не понесені позивачем саме внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору.

Згідно з п. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

З огляду на те, що положеннями Цивільного кодексу України не врегулювано питання повернення попередньої оплати за договором про надання послуг, суд приходить до висновку про застосування аналогії закону, зокрема ст. 693 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Оскільки позивачем не підтверджено ненадання відповідачем послуг за договором, у суду також відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про повернення сплаченої позивачем передоплати за договором в сумі 75.000,00 доларів США.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Компанії Transcargo Services Limited необґрунтовані та задоволенню не підлягають повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240ГПК України, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 23.04.2019.

СуддяВ.В.Сівакова