Постанова

від 13.11.2019 по справі 910/16579/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2019 р. Справа№ 910/16579/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Чорногуза М.Г.

Яковлєва М.Л.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Базна Ю.В. адвокат за ордером від 08.05.2019;

від відповідача: Войтенко І.В. директор;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Компанії Transcargo Services Limited

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 (повний текст складено 23.04.2019)

у справі №910/16579/18 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Компанії Transcargo Services Limited (Великобританія)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ ДІ Лекс"

про розірвання договору №TSL-IDL/10-2016 від 25.10.2016 та стягнення 2 098 174,20 грн.,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року Компанія Transcargo Services Limited (далі - позивач) звернулась у Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ ДІ Лекс" (далі - відповідач) про розірвання договору №TSL-IDL/10-2016 про надання юридичних та консультаційних послуг, який був укладений між сторонами 25.10.2016, та стягнення з відповідача на користь позивача 75 000 доларів США попередньої оплати. Також просив стягнути 33234,62 грн. витрат по сплаті судового збору та 5000євро витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив договірні зобов`язання та не надав передбачені договором послуги, що є істотним порушенням його умов та підставою для розірвання договору і стягнення сплаченої суми попередньої оплати.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що він належним чином виконував умови договору, надавав позивачу юридичні та консультаційні послуги, що підтверджується доданими до відзиву документами, та, зокрема, актом приймання-передачі послуг і звітом про виконану роботу. Також відповідач заперечував щодо розміру судових витрат та вважав їх завищеними.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09 квітня 2019 року у позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Компанія Transcargo Services Limited звернулась з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки метою спірного договору було врегулювання спору, який виник між позивачем та ПАТ "Українська залізниця" за договором №421-0647/08-ЦЮ, проте, відповідач, обравши тактику судового захисту, після прийняття негативного для позивача рішення відмовився від подальшого представництва інтересів позивача; акт та звіт позивачем не отримувались, оскільки направлялись не на належну адресу; вказані істотні порушення умов договору є підставою для його розірвання та стягнення передоплати.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення, посилаючись на те, що позивач у апеляційній скарзі фактично змінює підставу позову, оскільки предметом договору було не обрання тактик захисту, а саме надання юридичних та консультаційних послуг; договір не деталізує послуги з супроводження врегулювання спору; послуги за договором відповідачем були надані, що підтверджуються наданими доказами; акт виконаних робіт та звіт було вручено позивачу, що підтверджується штампом компанії позивача, тому вони вважаються погодженими, довіреності припинені, завдання не надавались; після отримання негативного рішення у справі №910/21856/16 відповідачем було підготовлено та подано апеляційну скаргу, що спростовує доводи позивача про те, що відповідач відмовився від виконання договору; після закінчення строку дії довіреностей, виданих працівникам відповідача, позивач не надав довіреностей на новий строк, що унеможливило представництво інтересів позивача; позивачем не доведено наявності повного складу цивільного правопорушення, необхідного для відшкодування збитків.

У процесі розгляду апеляційної скарги відповідачем було подано клопотання про закриття апеляційного провадження, яке мотивоване тим, що адвокат Базна Ю.В., якою підписана апеляційна скарга, не є учасником адвокатського об`єднання "ЕС ЕЛ ЕЙ", з яким у позивача укладений договір про надання правової допомоги. Також відповідачем подані письмові пояснення до клопотання, у яких він вказує, що наявність у адвоката БазнаЮ.В. трудових відносин з адвокатським об`єднанням не є підставою для виникнення відповідних повноважень адвоката на виконання обов`язків адвокатського об`єднання, передбачених договором про надання правової допомоги.

Представником позивача подані заперечення на клопотання відповідача, у яких вона вказує, що адвокат Базна Ю.В. є учасником - адвокатом адвокатського об`єднання "ЕС ЕЛ ЕЙ", працює на підставі трудового договору, а отже прямо користується правами та обов`язками адвокатського об`єднання під час надання правової допомоги позивачу, а її повноваження також підтверджуються ордером, виданим керівником адвокатського об`єднання.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2019 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про закриття апеляційного провадження.

Представник позивача (апелянта) у судовому засіданні підтримала доводи, викладені у апеляційній скарзі, просила її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просив залишити оскаржуване рішення без змін, пояснив, що він не може оцінити окремо кожну з виконаних ним дій, оскільки ціна договору - 150000 доларів США - є договірною, визначена сторонами в цілому, до всього предмету спору, без визначення його складових, жодних прайсів на окремі види послуг у нього немає.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, 25 жовтня 2016 року між Компанією Transcargo Services Limited, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙ ДІ Лекс", як виконавцем, було укладено Договір № TSL-IDL/10-2016 про надання юридичних та консультаційних послуг (далі - Договір).

У пункті 1.1 договору сторони домовились, що відповідно до цього договору виконавець надає замовнику юридичні та консультаційні послуги з супроводження врегулювання спору, що виник між замовником та ПАТ "Українська залізниця" за договором №421-0647/08-ЦЮ.

Згідно пункту 2.1 договору виконавець зобов`язаний:

- своєчасно та якісно надавати послуги замовнику. Виконувати свої обов`язки свідомо та професійно, підтримувати високу репутацію замовника, зберігати та не розголошувати службову та комерційну таємницю, а також іншу конфіденційну інформацію, що стала йому відома під час виконання обов`язків за цим договором (пп.2.1.1);

- забезпечити збереження матеріальних цінностей, документації і майна замовника, які були надані виконавцю для виконання нею своїх обов`язків, та своєчасно повернути їх Замовнику (пп.2.1.2);

- при виникненні обставин, що перешкоджають належному виконанню зобов`язань, згідно з цим договором, враховуючи будь - який конфлікт інтересів, терміново повідомити про це замовнику, та спільно вирішити питання про подальші дії (пп.2.1.3);

Відповідно до п.2.2 договору виконавець має право, у тому числі, отримувати від замовника інформацію, документи та інше майно, необхідне для виконання робіт за цим договором; отримувати за виконану роботу оплату в розмірах і строки, як передбачено цим договором;

Замовник, згідно з п.2.3 договору, зобов`язаний чітко, ясно і своєчасно визначити виконавцю завдання; створити необхідні умови виконавцю для реалізації ним своїх обов`язків за цим договором, своєчасно надавати необхідні документи та матеріали, довіреності на представництво інтересів замовника тощо, в окремо узгоджених ситуаціях забезпечити необхідними грошовими коштами; оплачувати послуги на умовах та в порядку, як зазначено в цьому договорі.

Пунктом 2.4 договору встановлено, що замовник має право:

- приймати від виконавця надані послуги шляхом підписання відповідного звіту чи акту приймання-передачі даних послуг, якщо послуги відповідають умовами договору, і оплачувати їх в розмірах і в строк, як передбачено в цьому договорі;

- відмовитись від прийняття наданих послуг, якщо ці послуги не відповідають умовами договору та/або не були узгоджені із замовником.

Відповідно до п. 3.1 договору замовник погоджується здійснювати оплату послуг і відшкодовувати витрати, понесені виконавцем в інтересах замовника у зв`язку з наданням послуг, які будуть вказуватися виконавцем в рахунках, що виставлятимуться відповідно до умов цього договору або доповнень до нього.

Згідно з п. 3.2 договору ціна надання послуг, передбачених п. 1.1 цього договору є фіксованою та становить 150 000,00 доларів США.

Пунктом 3.3 договору визначено, що оплата послуг виконавця здійснюється замовником у наступному порядку:

- на протязі 3 банківських днів від дня після підписання цього договору сторонами замовник здійснює попередню оплату на поточний рахунок виконавця в розмірі 50% ціни договору, передбаченої п. 3.2 договору. У разі прострочення здійснення авансового платежу замовником виконавець звільняється від виконання обов`язків за цим договором до моменту здійснення такого платежу;

- на протязі 5 банківських днів після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт замовник здійснює остаточну оплату в розмірі 50% ціни договору, передбаченої п. 3.2 договору, а також понесені замовником витрати, передбачені п.п. 3.3-.3.6 договору, якщо такі виникли.

У розділі 6 договору сторони узгодили наступний порядок приймання-передачі послуг:

- після досягнення мети, передбаченої п. 1.1 цього договору виконавець надає замовнику акт прийому-передачі виконаних робіт (далі - акт) в 2 примірниках та рахунок на сплату послуг. Протягом 5 банківських днів з дня отримання акту замовник перевіряє надані послуги та підписує акт або надає письмово вмотивовану відмову від приймання послуг із зазначенням вичерпного переліку зауважень (п.6.1).

- у разі, якщо замовник протягом 5 робочих днів з дня отримання акту не підписав його або не направив виконавцю вмотивовану відмову від підписання, або у вмотивованій відмові не зазначив перелік зауважень, такий акт вважається підписаним замовником, а послуги за цим договором виконаними виконавцем належним чином та у повному обсязі (п.6.2).

Пунктом 8.3 договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання виконавцем своїх обов`язків, передбачених цим договором, замовник має право в односторонньому порядку розірвати цей договір та вимагати повернення у 10 (десяти) денний термін фактично сплачених грошових коштів за цим договором за вирахуванням оплати за фактично надані послуги.

За пунктом 8.2 договору виконавець може відмовитися від представлення інтересів замовника та від надання замовнику послуг та/або припинити/розірвати цей договір, зі згоди замовника у разі порушення замовником своїх зобов`язань (включаючи платіжні) за цим договором. У такому разі виконавець зобов`язується повернути частину авансового платежу за вирахуванням суми грошових коштів за фактично надані послуги, а також сплачені податки та обов`язкові платежі у розмірі 5% від всієї суми, що була перерахована замовнику.

Згідно з п. 10.1 договору всі повідомлення, пов`язані з виконанням даного договору, повинні бути зроблені в письмовій формі і спрямовані по телефаксу, електронною поштою, доставлені особисто, або поштою за наступними реквізитами:

При направленні Замовнику:

Нарочно або за адресою:

Представництво Транскарго Сервісез ЛТД м. Київ, вул.Червоноармійська, 9/2, 01004 Україна, тел.. +38 (044) 4944497, факс +38 (044) 4944498, ел. пошта info@transcargo-services.co.uk".

Відповідно до умов пункту 3.3 договору відповідач виставив позивачу рахунок № 001-003/10-2016 від 25.10.2016 для сплати авансового платежу за договором в розмірі 75.000,00 доларів США. Позивач вказаний рахунок оплатив у повному обсязі, що підтверджується банківською випискою від 28.10.2016.

18 жовтня 2018 року позивач направив відповідачу вимогу від 17.10.2018 за вих. №170/Т-132, у якій вказав на неналежне виконання умов договору та просив у десятиденний термін повернути суму отриманої оплати.

Відповідач 03.12.2018 направив позивачу відповідь на вимогу, у який заперечив проти неї, посилаючись на те, що спір врегульований, послуги надані, що підтверджується актом, який позивач отримав 01.12.2017 та не подав вмотивованої відмови від підписання.

Оскільки відповідач у встановлений строк вимоги не виконав, позивач звернувся до суду із даним позовом і просив розірвати договір та стягнути суму попередньої оплати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідач зобов`язання за договором не виконав, юридичні та консультаційні послуги не надав, спір за його участі не врегульовано.

На підтвердження вказаних доводів позивач посилався на те, що 30.11.2016 Господарським судом міста було Києва відкрито провадження у справі № 910/21856/16 за позовом Компанії Transcargo Services Limited до ПАТ "Українська залізниця" про стягнення 307 119,92 доларів США.

Аналіз рішень у вказаній справі вказав, що представник відповідача брав участь лише у 4-х судових засіданнях. У всіх подальших засіданнях, які неодноразово відбувались в апеляційних та касаційних інстанціях та при новому розгляді справи, представники відповідача, за наявності чинної довіреності, участі не брали. Позивач був змушений самостійно відстоювати свої права та інтереси у суді. Позивач вважає, що невиконання відповідачем зобов`язань за договором є істотним порушення його умов та підставою для його розірвання у відповідності до ст. 651 Цивільного кодексу України.

Відповідач, на спростування доводів позивача, посилався на те, що зобов`язання відповідача за договором складають саме надання замовнику юридичних та консультаційних послуг з супроводження врегулювання спору, який виник між замовником та ПАТ "Українська залізниця" за договором №421-0647/08-ЦЮ.

Предмет договору не деталізує послуги з супроводження врегулювання спору, не вказує на представництво інтересів замовника в судових органах чи інших державних органах як єдиний можливий варіант реалізації договору.

На виконання договору відповідачем проведено ряд дій, а саме:

- здійснено юридичний аналіз документації, що стосується виконання умов договору № 421-0647/08-ЦЮ, укладеного між компанією Transcargo Services Limited та ПАТ "Українська залізниця" та інших документів, що мають відношення до врегулювання спору, що виник між замовником та ПАТ "Українська залізниця" за договором № 421-0647/08-ЦЮ;

- підготовлено лист та вручено його ПАТ "Українська залізниця" щодо проведення переговорів щодо врегулювання розбіжностей, які виникли у відносинах між ПАТ "Українська залізниця" та компанією Transcargo Services Limited під час виконання договору № 421-0647/08-ЦЮ;

- підготовлено та направлено до ПАТ "Українська залізниця" претензію № 84 від 04.11.2016 щодо незаконного одностороннього списання грошових коштів з рахунку замовника;

- підготовлено та направлено до Господарського суду міста Києва позовну заяву (від 24.11.2016) про стягнення 307.119,92 доларів США за договором № 421-0647/08-ЦЮ;

- підготовлено та подано до Господарського суду міста Києва (29.11.2016) клопотання про долучення доказів сплати судового збору;

- підготовлено та направлено (01.12.2016) до Господарського суду міста Києва уточнення до позовних вимог, в частині нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних;

- підготовлено та подано (13.12.2016) до Господарського суду міста Києва клопотання про ознайомлення з матеріалами справи № 910/21856/16;

- здійснено заходи з виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 30.11.2016 у справі № 910/21856/16, а саме, отримано довідку з обслуговуючого банку про наявність відкритих рахунків та їх реквізитів; підготовлено письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору. Довідку банку та письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору подано до Господарського суду міста Києва 13.12.2016;

- підготовлено та подано (13.12.2016) до Господарського суду міста Києва клопотання про долучення доказів, а саме, актів звірки взаєморозрахунків;

- підготовлено та подано (18.01.2017) до Господарського суду міста Києва письмові пояснення на заперечення відповідача на позовну заяву у справі №910/21856/16;

- підготовлено та подано (24.01.2017) до Господарського суду міста Києва письмові пояснення щодо додаткового обґрунтування нарахування 3% річних;

- підготовлено та подано (01.02.2017) до Господарського суду міста Києва письмові пояснення щодо додаткового обґрунтування правової позиції у справі № 910/21856/16;

- підготовлено та направлено (02.03.2017) до Господарського суду міста Києва апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2017 у справі № 910/21856/16;

- прийнято участь (представник Войтенко І.В. ) у судових засіданнях з розгляду справи № 910/21856/16, а саме 14.12.2016, 28.12.2016, 01.02.2017 та 15.02.2017 (прийнято рішення).

Вказана робота була проведена відповідачем за завданням позивача, даним усно за допомогою телефонного зв`язку та під час особистих зустрічей. У свою чергу умовами договору не визначено обов`язку відповідача брати участь у судових засіданнях. Відповідно до п. 2.31 договору позивач зобов`язаний чітко і своєчасно визначати відповідачу завдання. Не існує жодного завдання, яке було би поставлено позивачем та не виконане відповідачем. Позивачем не подано жодного доказу з цього приводу.

Після підготовки та подачі апеляційної скарги у справі № 910/21856/16 позивачем було припинено надання завдань відповідачу, не продовжено довіреність на представництво інтересів позивача. Позивач жодним чином не повідомляв відповідача про наявність будь-яких претензій щодо виконання договору. Відповідачем також було складено акт приймання-передачі послуг та надіслано позивачу на електронну адресу. Позивач зауважень з приводу розміру та вартості послуг не надав, а отже, в силу п. 6.2 договору, такий акт вважається підписаним сторонами.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не доведено факт істотного порушення відповідачем умов договору, а тому відсутні підстави для розірвання договору та повернення сплаченої позивачем передоплати.

Проте, Північний апеляційний господарський суд не погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, тобто, дії осіб, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі договору про надання юридичних та консультаційних послуг №TSL-IDL/10-2016 від 25.10.2016, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, був чинним і обов`язковим для сторін.

Нормами статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, договір про надання послуг є складним зобов`язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов`язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Частина 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про розірвання договору у зв`язку із істотним порушенням його умов та повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, розірвання договору.

Згідно ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Цивільне законодавство базується на принципі обов`язкового виконання сторонами зобов`язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Оцінка порушення умов договору, як істотне, повинна здійснюватись судом відповідно до критерію, що встановлений абзацом другим ч. 2 ст. 651 ЦК України, а саме, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що сталися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Обґрунтування істотності (значної міри) порушення умов договору відповідачем і підлягає дослідженню і оцінці в межах цієї справи.

Так, зі змісту пункту 1.1 договору вбачається, що предметом договору є надання замовнику юридичних та консультаційних послуг з супроводження врегулювання спору, що виник між замовником та ПАТ "Українська залізниця" за договором №421-0647/08-ЦЮ.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що після досягнення мети, передбаченої п. 1.1 цього договору, виконавець надає замовнику акт прийому-передачі виконаних робіт в 2 примірниках та рахунок на сплату послуг.

З системного аналізу умов договору вбачається, що метою договору є врегулювання спору між позивачем та ПАТ "Українська залізниця" за договором №421-0647/08-ЦЮ, а обов`язок оплати за договором у позивача виникає виключно після досягнення цієї мети.

Проте, як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, останньою доведеною доказами дією відповідача з виконання договору було подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2017 у справі №920/21856/16, і з цього моменту відповідач, маючи чинну довіреність від позивача, жодних дій з виконання договору не вчиняв, що ним не заперечувалось, хоча при цьому спір остаточно був врегульований після повторного перегляду у суді першої інстанції та наступних перевірок судових рішень судами апеляційної та касаційної інстанцій лише 22 серпня 2018 року з прийняттям у вказаній справі остаточної постанови Верховним Судом.

При цьому відповідач, достовірно знаючи, що спір його клієнта із залізницею не врегульований, і маючи чинну довіреність від позивача, не надав суду доказів вжиття зі свого боку заходів, направлених на врегулювання своїх представницьких обов`язків з позивачем за спірним договором.

Крім того, стверджуючи, що в його обов`язки не входило розв`язання спору у судових органах, відповідач не подав жодного доказу виконання своїх обов`язків за спірним договором поза площиною судового врегулювання спору у суді першої інстанції під час першого розгляду справи.

Тобто, доказів належного виконання відповідачем зобов`язань за спірним договором суду не надано та матеріали справи не містять.

Щодо посилань відповідача на акт приймання-передачі послуг, то вказаний акт не містить дати його складання, не підписаний позивачем, також відсутні докази його належного, відповідно до умов договору, направлення та отримання позивачем. Роздруківка електронного листа, направленого на адресу mkovalchuk@transcargo-services.co.uk , не є підтвердженням належного повідомлення, оскільки згідно п.10.1 договору належною адресою є info@transcargo-services.co.uk , а штамп позивача на роздруківці з рукописним написом "отримано 1 грудня 2017" не містить відомостей про особу, яка отримала даний лист, а тому судом апеляційної інстанції не визнається як достовірний доказ належного вручення позивачу.

Отже, мета договору не досягнута у зв`язку з припиненням відповідачем дій, направлених на врегулювання спору позивача із залізницею.

Як встановлено матеріалами справи та поясненнями сторін у судовому засіданні, спір зрештою було врегульовано без участі відповідача, силами позивача.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що доводи відповідача про припинення виконання ним договору у зв`язку з відмовою клієнта від його юридичних послуг, тобто, за ініціативою замовника, матеріалами справи не підтверджуються.

Відповідно до ст. 907 ЦК України Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Умовами договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання виконавцем своїх обов`язків, передбачених цим договором, замовник має право в односторонньому порядку розірвати цей договір.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором, позивачем було направлено вимогу про розірвання договору та повернення попередньої оплати.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, умови спірного договору, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що позивачем доведено істотне порушення відповідачем зобов`язань за договором №TSL-IDL/10-2016 про надання юридичних та консультаційних послуг, що, відповідно до пункту 8.3 спірного договору, є підставою для його розірвання.

Щодо позовних вимог про стягнення 75000,00 доларів США авансової попередньої оплати, то апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Так, порядок розрахунків у випадку припинення договору сторони врегулювали у розділі 8 спірного договору, за пунктом 8.3 якого замовник має право вимагати повернення у 10 - денний термін фактично сплачених грошових коштів за цим договором за вирахуванням оплати за фактично надані послуги у разі неналежного виконання виконавцем (відповідачем) своїх обов`язків, передбачених цим договором.

Оскільки суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для розірвання договору у зв`язку з істотним порушенням його умов відповідачем, то, відповідно, сплачена позивачем сума попередньої оплати в розмірі 75000 доларів США підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно оплати за фактично надані послуги, названі відповідачем, то суд апеляційної інстанції бере до уваги, що ні акт виконаних робіт, наданий суду відповідачем в якості доказу, ні інші надані суду докази взагалі не містять вартості кожної з дій, про вчинення яких заявляє відповідач, а в судовому засіданні представник відповідача, який, за його твердженнями, виконував роботу за спірним договором, пояснив, що цю вартість встановити неможливо, вона сторонами не обумовлювалася, прайсів на послуги фірма не має, а сторони лише обумовили ціну договору в цілому, яка має сплачуватися після його виконання.

Таким чином, відповідач не довів вартість фактично виконаних ним за договором дій, а суд апеляційної інстанції позбавлений можливості визначити цю вартість на свій розсуд.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, Північний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 09 квітня 2019 року прийняте із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, фактичним обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому відповідно до положень ч. 1 ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Отже, апеляційна скарга підлягає до задоволення.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги та, відповідно, позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 33 234,62 грн. витрат на оплату судового збору за подання позовної заяви та 49 851,94 грн. витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Крім цього, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача 5000євро витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження надання адвокатським об`єднанням "СЕЕ Атторнейс" (адвокатським об`єднанням "ЕС ЕЛ ЕЙ") правничої допомоги у суді першої інстанції при розгляді справи, позивачем надано:

- копію договору про надання правової допомоги від 18 вересня 2018 року №28-LS/18, укладеного між адвокатським об`єднанням "СЕЕ Атторнейс" та Компанією Transcargo Services Limited;

- копію додаткової угоди №1 від 26.11.2018 до договору про надання правової допомоги, згідно якої гонорар складає: 500 євро за складання претензії контрагенту клієнта, 4500 євро за підготовку позовної заяви до Господарського суду міста Києва, інших процесуальних документів та представництво інтересів клієнта в цьому суді;

- попередній розрахунок витрат на професійне правничу допомогу;

- платіжне доручення від 03.10.2018 про сплату 500 євро;

- платіжне доручення від 27.11.2018 про сплату 4500 євро;

- деталізований звіт про обсяг правових послуг від 21.01.2019;

- акт надання послуг №1 від 21.01.2019.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Дослідивши поданий позивачем деталізований звіт та акт надання послуг, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги є співмірним із складністю справи та виконаною адвокатами роботою (наданими послугами), часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатами послуг та виконаних робіт, а тому заявлені витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у повному обсязі та стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Компанії Transcargo Services Limited задовольнити.

2. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09 квітня 2019 року та прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Розірвати договір №TSL-IDL/10-2016 про надання юридичних та консультаційних послуг, укладений 25.10.2016 між Компанією Transcargo Services Limited та ТОВ "АЙ ДІ Лекс".

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ ДІ Лекс" (04050, м.Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 77, офіс 702 , ідентифікаційний код 33307637) на користь Компанії Transcargo Services Limited (адреса: приміщення 3, другий поверх, Дюшес Стріт 1, Лондон, Англія, реєстраційний номер компанії 4983353, адреса представництва: 01004, м.Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 9/2, офіс 76) - 75 000 доларів США попередньої оплати, 33 234,62 грн. витрат на оплату судового збору за подання позовної заяви, 5000,00 євро витрат на оплату професійної правничої допомоги у суді першої інстанції, та 49 851,94 грн. витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

7. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

8. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02.12.2019.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді М.Г. Чорногуз

М.Л. Яковлєв