Постанова

від 25.04.2019 по справі 480/4188/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Н.В. Савицька

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 р. Справа № 480/4188/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Бершова Г.Є.,

Суддів: Шевцової Н.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.01.2019, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 08.01.19 по справі № 480/4188/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області третя особа Попівська сільська рада Великописарівського району Сумської області

про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, третя особа: Попівська сільська рада Великописарівського району Сумської області, у якому просить визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену в листі від 05.10.2018, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Попівської сільської ради Великописарівського району Сумської області; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Попівської сільської ради Великописарівського району Сумської області.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що у вересні 2018 року він звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Попівської сільської ради Великописарівського Сумської області, однак отримав необґрунтовану відмову.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 року позовні вимоги було задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену в листі 05.10.2018, у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Попівської сільської ради Великописарівського району Сумської області.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (40021, м. Суми, вул. Петропавлівська, 108, код ЄДРПОУ 39765885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (орієнтовно) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Попівської сільської ради Великописарівського району Сумської області за межами населеного пункту та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Держгеокадастру у Сумській області (40021, м. Суми, вул. Петропавлівська, 108, код ЄДРПОУ 39765885) на користь ОСОБА_1 (вул. Лугова, 90, с. Попівка, Великописарівський район, Сумська область, 42822, код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Згідно зі статтею 308 КАС України справа переглядається в межах доводів апеляційної скарги позивача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 у вересні 2018 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Попівської сільської ради Великописарівського району Сумської області за межами населеного пункту.

Листом від 05.10.2018 №С-11309-4584/21-18 (а.с.9) Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повідомило про неможливість її задоволення, оскільки з метою недопущення земельних спорів, порушення прав та (або) законних інтересів третіх осіб, на виконання розпоряджень Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2014 №333-р та від 22 вересня 2016 №688-р та керуючись рішенням колегії Держземагаенства України від 14 жовтня 2014 №2/1, Управлінням був направлений відповідний запит до органу місцевого самоврядування щодо висловлення позиції на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою. Згідно листа від 21.09.2018 №350 Попівська сільська рада висловила свою позицію щодо непогодження відведення земельної ділянки.

Позивач не погодився із такою відмовою відповідача та оскаржив її до суду.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, в порушення вимог частини 2 статті 77 КАС України, не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Колегія суддів не погоджується рішенням суду першої інстанції в частині, що оскаржується з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проте, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області протиправно відмовило позивачці у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

При цьому відповідач, мотивуючи відмову, посилається на підстави, не передбачені Земельним кодексом України чи іншими законодавчими актами.

У даному випадку у відповідача є обов'язок надати дозвіл позивачу на розроблення проекту землеустрою чи відмовити у наданні такого дозволу, але на законних підставах.

У вирішенні питання про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на зауваження відповідача про фактичне втручання в його дискреційні повноваження, суд зазначає, що, як вбачається зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 р. на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Натомість, у даному випадку відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки залежно від фактичних обставин.

На підставі викладеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що повноваження відповідача у спірних правовідносинах є дискреційними.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, який у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає таке.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч.2-5 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи та надані адвокатом послуги.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, вартість послуг адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

В даному випадку, у якості підтвердження здійснення витрат на правничу допомогу, ОСОБА_1 надав договір про надання професійної правничої (правової) допомоги від 12.11.2018, укладений з адвокатом ОСОБА_2 (а.с.34), акт здачі-прийняття виконаних робіт (а.с.36), розрахункову квитанцію №6 від 21.12.2018 (а.с.35), копію ордера серія СМ № 4 (а.с.33).

Слід зазначити, що відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" факти здійснення господарських операцій фіксуються первинними документами (документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення), які складаються під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Змістом вказаних норм встановлено, що документальним підтвердженням здійснення витрат на правову допомогу є наявність належним чином складених первинних документів, які відображають суть господарської операції по наданню цієї допомоги та підтверджують її фактичне здійснення.

Надані ОСОБА_1 документи, на переконання суду, не можуть вважатись належним чином складеними первинними документами, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції по наданню правничої допомоги, оскільки згідно акту здачі-прийняття виконаних робіт (а.с.36) адвокат ОСОБА_2 протягом 1 години 15 хвилин надавала консультації правового характеру, пов'язані зі зверненням до суду з позовом ОСОБА_1 та розглядом справи; протягом 1 години 45 хвилин складала позовну заяву та пакет документів до неї; протягом 2 годин 00 хвилин готувала відповідь на відзив.

При цьому, позовна заява (а.с.6-8) підписана ОСОБА_1, що ставить під сумнів її складання адвокатом ОСОБА_2, а розгляд справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що не потребує додаткових консультацій, пов'язаних з розглядом справи, на які адвокатом витрачено 1 година 15 хвилин.

Крім того, позивачем не надано суду детального розрахунку (калькуляції) вартості правових послуг, обумовлених договором, документів, які б підтверджували надання консультацій правового характеру.

Таким чином, за наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу адвоката ОСОБА_2

Окрім того, від імені представника позивача на електронну адресу суду 22.04.2019 р. надійшло клопотання про повернення апеляційної скарги без розгляду та повернення сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги. Вказане клопотання не містить електронного підпису.

Колегія суддів залишає без задоволення клопотання від імені представника позивача виходячи з наступного.

Клопотання від імені представника позивача надійшло на електронну пошту Другого апеляційного адміністративного суду.

Проте, вказані файли не підписані електронним цифровим підписом, що підтверджується довідкою головного спеціаліста відділу ІТЗ про відсутність ЕЦП.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що правовий статус електронного цифрового підпису визначає Закон України "Про електронні довірчі послуги". Згідно приписів п 12 ч 1 ст 1 Закону електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис.

За приписами статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії.

Таким чином, оскільки клопотання не містить електронного цифрового підпису, тобто не має статусу оригінала, задоволення клопотання є неможливим, у зв'язку з чим копія електронного документу підлягає залишенню без розгляду.

Відповідно до ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 по справі № 480/4188/18 в частині зобов'язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність - скасувати.

Прийняти в цій частині постанову, якою зобов'язати відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 року по справі № 480/4188/18 - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач ОСОБА_3 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5