Постанова

від 25.04.2019 по справі 0840/3263/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 квітня 2019 року м. Дніпросправа № 0840/3263/18 (суддя Лазаренко М.С., м. Запоріжжя)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі №0840/3263/18 за позовом благодійного фонду Щаслива дитина до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови та припису,-

ВСТАНОВИВ:

Благодійний фонд Щаслива дитина 21 серпня 2018 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області згідно з яким, просить визнати протиправними та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами № ЗП 728/568/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 24 травня 2018 року та Припис про усунення виявлених порушень № ЗП 728/568/АВ/П від 18 травня 2018 року в частині п.1 Зміст виявленого порушення .

Позов обґрунтовано тим, що позивача не було повідомлено про місце і дату розгляду відповідачем справи, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості брати участь у її розгляді 24.05.2018 року та можливості захищати свої права. Також, зазначає про помилковість висновку відповідача щодо наявності ознак трудових відносин з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з якими укладено цивільно-правові договори, оскільки посади реабілітолога та вихователя відсутні у штатному розписі БФ Щаслива Дитина . Зазначає про те, що надання послуг з реабілітації чи інших медичних послуг та послуг вихователя не є метою та напрямками діяльності визначених статутом БФ Щаслива дитина . Вказує на те, що сума оплати визначається сторонами щомісяця в залежності від кількості дітей яким фактично було надані послуги, про що сторонами складалися акти приймання-передачі наданих послуг.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року позов задоволено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваної постанови та припису.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що разом з відзивом на позовну заяву відповідачем надавалися докази повідомлення позивача про розгляд справи щодо притягнення до відповідальності за порушення трудового законодавства. Вказує на те, що цивільно-правові договори № 69 від 01.01.2017 року та № 92 від 30.03.2018 року мають ознаки трудових договорів, оскільки їх предметом є процес праці, а не його результат, їх умови не містять ціну або вартість виконаних робіт, свідчать про постійний характер роботи, регулярність оплати на картковий рахунок.

Згідно з відзивом на апеляційну скаргу позивач просить у задоволені апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що посадовою особою ГУ Держпраці у Запорізькій області проведено інспекційне відвідування позивача з метою проведення перевірки додержання благодійним фондом Щаслива дитина законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, результати якого викладені в акті інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ЗП72/568/АВ від 08.05.2018 року.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог:

- ч.3 ст. 24 КЗпП України, а саме: на підприємстві встановлено, що трудові договори укладені не з усіма працівниками організації. Так, ОСОБА_1 був допущений до роботи без укладення договору, наказу або розпорядження про укладення трудового договору з ОСОБА_1 організацією не надано. Натомість, організацією надано цивільно - правовий договір №69 від 01 січня 2017 року, укладений з ОСОБА_1 та БФ Щаслива дитина , в особі президента А.А., в якому вбачаються ознаки трудового договору, а саме: відповідно до п.1.1 предметом договору є виконання функцій реабілітолога, зазначені дії є процесом праці, а не його результатом. При цьому у вищевказаному договорі відсутні обсяги робіт, також, у договорі відсутня одна із суттєвих умов - ціна, або вартість виконаних робіт. Так відповідно до п.1.4 вищевказаного договору, обсяг наданих послуг та розмір винагороди визначається при підписані актів приймання - передачі наданих послуг. Виплата коштів здійснюється на картковий зарплатний рахунок кожного місяця, не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцями надання послуг. Постійний характер -праці відповідно до п.3 вищевказаного договору, термін дії договору складає з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року. Регулярність виплат - відповідно до наданих документів: відомості розподілення виплат від 03.02.2017 року №170203СТ337866, відомості розподілення виплат від 06.03.2017 року №170306;

- ч. 4 ст. 96 КЗпП України та ч.4 ст. 6 Закону України «Про оплату праці» , а саме: на підприємстві порушено схему посадових окладів, яка сформована без урахування співвідношень розміру посадових окладів. Так, згідно штатного розкладу організації від 27 лютого 2018 року, президенту, головному бухгалтеру, бухгалтеру та секретарю керівника встановлені однакові посадові оклади на рівні 3733 грн.

18 травня 2018 року інспектором праці ОСОБА_3 складений припис про усунення виявлених порушень № ЗП728/568/АВ/П, відповідно до п.1 якого президента благодійного фонду Щаслива дитина ОСОБА_4 зобов'язано усунути такі порушення: під час інспекційного відвідування БФ Щаслива дитина встановлено, що трудові договори укладені не з усіма працівниками організації, а саме з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Строк усунення порушень - 18 червня 2018 року.

24 травня 2018 року першим заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області за результатами розгляду акта перевірки прийнято у відношенні благодійного фонду Щаслива дитина постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП728/568/АВ/П/ПТ-ТД-ФС, якою за порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а саме: в благодійному фонді Щаслива дитина працівники допущені до роботи без укладення трудового договору; на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України на БФ «Щаслива дитина» накладено штраф у розмірі 223380,00 грн. Законність та обґрунтованість пункту 1 припису про усунення виявлених порушень №ЗП728/568/АВ/П та вищезазначеної постанови відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі статтею 259 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно із положеннями статті 1 Закону України Про охорону праці працівник це виключно та особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

З аналізу зазначених норм вбачається, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Тобто, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Водночас, суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи встановив, що між ОСОБА_1 як виконавцем та БФ Щаслива дитина в особі президента ОСОБА_4, як замовником, було укладено договір №69 від 01.01.2017 року, за умовами якого виконавець зобов'язується надавати протягом строку дії цього договору за плату послуги по виконанню функцій реабілітолога у КУ Чернігівський дитячий будинок-інтернат в порядку та на умовах визначених цим договором, а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити надані послуги відповідно до умов цього договору (т.1 а.с.60-61).

Як вбачається з пунктів 1.3 та 1.4 зазначеного договору, послуги виконавцем надаються в порядку і на умовах необхідних заявнику. Результат надання виконавцем послуг визначається сторонами шляхом підписання актів приймання-передачі наданих послуг, в яких встановлюється обсяг наданих послуг та розмір винагороди виконавця за надані послуги. Акт приймання-передачі наданих послуг складається сторонами після надання послуг кожний місяць, але не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем надання послуг шляхом виплати коштів через картковий зарплатний рахунок у Приватбанку.

В свою чергу, як вбачається з актів приймання-передачі наданих послуг від 31.01.2017 року, 28.02.2017 року, 31.03.2017 року, 30.04.2017 року, 31.05.2017 року, 30.06.2017 року вони були складені про те, що виконавцем згідно з умовами договору №69 були проведені роботи по виконанню функцій реабілітолога у КУ Чернігівський дитячий будинок-інтернат та загальна вартість робіт складає 11204,30 грн. в кожному із місяців в якому були складені зазначені акті (т.1 а.с.62-67).

Аналіз договору №69 від 01.01.2017 року та актів складних на виконання цього договору свідчить про те, що послуги ОСОБА_1 по виконанню функцій реабілітолога у КУ Чернігівський дитячий будинок-інтернат полягають у процесу праці, а не її результату, оскільки ні договір ні акти не містять певного визначеного обсягу робіт та їх результату.

Твердження позивача про те, що такий обсяг робіт неможливо визначити наперед, оскільки неможливо наперед встановити скільком дітям необхідно буде надавати послуги реабілітолога у КУ Чернігівський дитячий будинок-інтернат суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки вищезазначені акти приймання-передачі наданих послуг, згідно з умовами договору №69 не містять відомостей про кількість дітей, яким ОСОБА_1 було надано послуги реабілітолога. Не містить і договір №69 відомостей про ціну надання послуг ОСОБА_1 з розрахунку на одну дитину.

Суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що в актах приймання-передачі наданих послуг згідно з умовами договору №69 містяться відомості про загальну вартість робіт, яка складала 11204,30 грн. щомісяця, що свідчить про регулярність оплати процесу праці, а не її результату.

При цьому, слід зазначити й про постійний характер праці, що встановлено п. 3 договору, згідно з яким термін дії договору складає з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року.

Слід зазначити й те, що факт офіційного працевлаштування ОСОБА_1 на посаді 0,5 ставки вчителя реабілітолога у КУ Чернігівський дитячий будинок-інтернат по 01.03.2017 року (а.с.71) та у період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року у КУ Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини Сонечко ЗОР на 0,5 ставки сестри медичної (а.с.70) не свідчить про недотримання ОСОБА_1 умов процесу праці під час виконання умов договору №69.

Відсутність у БФ Щаслива дитина посади реабілітолога та наявність визначеного напрямку виду діяльності благодійного фонду не може свідчить про відсутність порушень фондом вимог трудового законодавства, в тому числі і прав особи, яка фактично виконує процес праці, на укладення з нею трудового договору.

Щодо відносин між позивачем та ОСОБА_2, які склалися на підставі договору №92 від 30.03.2018 року, слід зазначити наступне.

Суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи встановив, що між ОСОБА_2 як виконавцем та БФ Щаслива дитина в особі президента ОСОБА_4, як замовником, було укладено договір №92 від 30.03.2018 року, за умовами якого виконавець зобов'язується надавати протягом строку дії цього договору за плату послуги по виконанню функцій вихователя в порядку та на умовах визначених цим договором, а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити надані послуги відповідно до умов цього договору (т.1 а.с.73-74).

Як вбачається з пунктів 1.3 та 1.4 зазначеного договору, послуги виконавцем надаються в порядку і на умовах необхідних заявнику. Результат надання виконавцем послуг визначається сторонами шляхом підписання актів приймання-передачі наданих послуг, в яких встановлюється обсяг наданих послуг та розмір винагороди виконавця за надані послуги. Акт приймання-передачі наданих послуг складається сторонами після надання послуг кожний місяць, але не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем надання послуг шляхом виплати коштів через картковий зарплатний рахунок у Приватбанку.

В свою чергу, як вбачається з акта приймання-передачі наданих послуг від 30.04.2018 року він був складений про те, що виконавцем згідно з умовами договору №92 були проведені роботи по виконанню функцій вихователя та загальна вартість робіт складає 5152,79 грн. (т.1 а.с.68).

Аналіз договору №92 від 30.04.2018 року та акта складного на виконання цього договору свідчить про те, що послуги ОСОБА_2 по виконанню функцій вихователя полягають у процес праці, а не її результаті, оскільки ні договір ні акт не містять визначеного обсягу робіт та їх результату.

Твердження позивача про те, що такий обсяг робіт неможливо визначити наперед, оскільки неможливо наперед встановити скільком дітям необхідно буде надавати послуги вихователя суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки вищезазначений акт приймання-передачі наданих послуг згідно з умовами договір №92 не містять відомостей про кількість дітей, яким ОСОБА_2 було надано послуги вихователя. Не містить і договір №92 відомостей про ціну наданих послуг ОСОБА_2 з розрахунку на одну дитину.

Суд апеляційної інстанції приймає до уваги й те, що в акті приймання-передачі наданих послуг згідно з умовами договору №92 міститься відомості про загальну вартість робіт, яка складала 5152,79 грн., що свідчить про оплату процесу праці, а не її результату.

При цьому, слід зазначити й про постійний характер праці, що встановлено п. 3 договору, згідно з яким термін дії договору складає з 01.04.2018 року по 31.12.2018 року.

Відсутність у БФ Щаслива дитина посади вихователя та наявність визначеного напрямку виду діяльності благодійного фонду не може свідчить про відсутність порушень фондом вимог трудового законодавства, в тому числі і прав особи, яка фактично виконує процес праці, на укладення з нею трудового договору.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що предметом укладених цивільно-правових договорів №92 від 30.04.2018 року та №69 від 01.01.2017 року з зазначеними фізичними особами фактично є процес їх праці, а не її кінцевий результат, а тому умови вказаних вище договорів мають ознаки трудового характеру.

Сам факт не визнання цих договорів в установленому порядку недійсними та відсутність заборони в законодавстві України щодо їх укладання, не свідчить про те, що правовідносини які виникли між зазначеними в цих договорах особами є саме цивільно-правовими, а не трудовими.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем під час перевірки вірно встановлено, що правовідносини, які склалися між виконавцями та замовником за цими договорами є трудовими, оскільки передбачають виконання роботи на постійній основі та спрямовані на отримання процесу праці.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції зробив висновок про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача щодо скасування пункту 1 припису про усунення виявлених порушень №ЗП728/568/АВ/П від 18.05.2018 року, яким позивача зобов'язано у строк до 18.06.2018 року усунути порушення трудового законодавства відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т.1 а.с.29-30) та помилковості позиції суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позову з підстав відсутності трудових правовідносин між позивачем та ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Таким чином позов в цій частині вимог задоволенню не підлягає.

Між тим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 265 Кодексу законів про працю України визначено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно з ч. 4 ст. 265 Кодексу законів про працю України, штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 (далі - Порядок №509).

Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи) (абз. 1 п. 2 Порядку №509).

Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади (абз. 4 п. 2 Порядку №509).

Відповідно до п.п.3-8 Порядку №509, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. У разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів. Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. Розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п'ятому пункту 2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Як вірно встановлено судом першої інстанції з пояснень позивача та матеріалів справи, відповідачем порушено процедуру розгляду справи про накладення штрафу, оскільки позивачем не було повідомлено про здійснення її розгляду - 24.05.2018 року, і справа була розглянута та оскаржена постанова винесена без участі представника позивача.

У зв'язку з вищевикладеним, позивач був позбавлений можливості брати участь в розгляді справи 24 травня 2018 року, почути свої права та обов'язки, бути вислуханим, надати заперечення, своєчасно здійснити захист своїх порушених прав, пред'явити факти й наводити аргументи та докази, які могли бути враховані ГУ Держпраці у Запорізькій області.

Доказів у спростування зазначених обставин відповідачем суду надано не було.

Отже, з урахування вказаних норм права та обставин неповідомлення відповідачем про розгляд справи 24.05.2018 року позивача, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності обставин недодержання ГУ Держпраці у Запорізькій області «Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» при розгляді справи за порушеннями трудового законодавства, виявленими при інспекційному відвідуванні БФ «Щаслива дитина» .

Таким чином, позов в частині вимог щодо визнання протиправним та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими особами № ЗП 728/568/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 24 травня 2018 року підлягає задоволенню.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування припису про усунення виявлених порушень № ЗП 728/568/АВ/П від 18 травня 2018 року в частині п.1 Зміст виявленого порушення при невідповідності висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині та прийняття нової постанови, якою у задоволені позову в цій частині вимог слід відмовити.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області - задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі №0840/3263/18 - скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування припису про усунення виявлених порушень № ЗП 728/568/АВ/П від 18 травня 2018 року в частині п.1 Зміст виявленого порушення та у задоволені позову в цій частині відмовити.

В інший частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі №0840/3263/18 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 25 квітня 2019 року.

Повне судове рішення складено 26 квітня 2019 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов

суддя О.М. Панченко