Постанова

від 24.04.2019 по справі 916/2615/15

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/2615/15 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Таран С.В.,

Суддів: Будішевської Л.О., Мишкіної М.А.,

при секретарі судового засідання Станковій І.М.,

за участю представників:

від Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області - Саламаха В.В.,

від Державного підприємства „Санаторій „Лермонтовський" - участі не брали,

від Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" - участі не брали,

від Дочірнього підприємства „Клінічний санаторій „Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства „Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" - Халдай І.В.,

від Міністерства юстиції України - Давидова К.І.,

від Фонду державного майна України - участі не брали,

розглянувши апеляційну скаргу Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області

на ухвалу Господарського суду Одеської області про часткове задоволення скарги на дії та бездіяльність державного виконавця б/н від 01.02.2019 (вх.№2-518/19 від 04.02.2019) від 14.02.2019, прийняту суддею Оборотовою О.Ю., м. Одеса, повний текст складено 19.02.2019,

у справі №916/2615/15

за позовом: Державного підприємства „Санаторій „Лермонтовський"

до відповідачів:

- Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця";

- Дочірнього підприємства „Клінічний санаторій „Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства „Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця";

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

- Міністерства юстиції України;

- Фонду державного майна України;

про виселення з займаних нежитлових приміщень

ВСТАНОВИВ :

У червні 2015 р. Державне підприємство „Санаторій „Лермонтовський" звернулось з позовом до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" та Дочірнього підприємства „Клінічний санаторій „Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства „Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" про виселення останнього з займаних нежитлових приміщень.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.09.2015 у справі №916/2615/15 (суддя Шаратов Ю.А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 26.01.2016, позов Державне підприємство „Санаторій „Лермонтовський" задоволено частково, а саме: виселено Дочірнє підприємство „Клінічний санаторій „Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства „Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" з займаних будівель та споруд, що знаходяться у м. Одесі по пров. Лермонтовському, 2: літера „В"- лікувальний корпус; літера „Г"- гуртожиток та пральня; літера „Д"- корпус №2; літера „Е, Е1, Е2"- корпус №1; літера „Ж"- корпус № 5; літера „З,М"- грязелікарня; літера „Н"- котельна; літера „О"- майстерня; літера „Л"- сушка; літера „И"- клуб та поліклініка; літера „Й"- кінобудка; літера „ЬІ"- естрада; літера „X"- бібліотека та перукарня; літера „П"- водонапірна башта; літера „С"- їдальня; літера „Р, Ю"- адмін. корпус; літера „Я, Я1"- експериментально-монтажний цех; літера „Т"- дитячий садок та аптека; літера „Ф, Э, Щ"- житлові; літера „Ш"- радонова лабораторія; літера „Ч"- приймальне відділення; літера „У"- корпус №4; №1, 2, 26, 36 - кіоски; №10, 31, „Ц"- трансформаторні будки; №24 - газобалонна; №11, 12, 13, 14, 15, 16 - аеросолярій; №25, 23, 4, 5, 6, 7, 8, 27, 28 - сараї; №32 - гараж; №3, 17, 18, 21, 22 - навіси; №19 - душова літня; №20, 9 - убиральні; №35- танцювальний майданчик; №37 - спортивний майданчик; №38 - метео-майданчик; №ІІІ-VIII- оранжерея; №І - мостіння; №39-47 - ворота; №48-52 - забори; № 29 - резервні запаси води; №11 - бетонний борт; №ІХ - фонтан; №Х-ХХІХ - грязеві басейни; в решті позову відмовлено.

05.11.2015 на виконання вказаного судового рішення Господарським судом Одеської області був виданий наказ про його примусове виконання щодо виселення Дочірнього підприємства „Клінічний санаторій „Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства „Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" з вищезазначених будівель та споруд, що знаходяться у м. Одесі по пров. Лермонтовському, 2.

04.02.2019 Дочірнє підприємство „Клінічний санаторій „Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства „Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" звернулось зі скаргою на дії та рішення державного виконавця б/н від 01.02.2019 (вх.№2-518/19 від 04.02.2019), у якій просило суд визнати незаконними дії державного виконавця - заступника начальника Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 щодо прийняття постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 25.01.2019; визнати незаконною бездіяльність вказаного державного виконавця щодо недопущення боржника - Дочірнього підприємства „Клінічний санаторій „Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства „Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" до проведення виконавчих дій щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/2615/15 від 05.11.2015 про виселення; визнати недійсною та скасувати постанову державного виконавця- заступника начальника Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 від 25.01.2019 про опис та арешт майна (коштів) боржника, прийняту при примусовому виконанні наказу Господарського суду Одеської області №916/2615/15 від 05.11.2015; зобов'язати зазначеного державного виконавця здійснити повний опис майна в присутності представників боржника та повернути Дочірньому підприємству „Клінічний санаторій „Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства „Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" все майно, перелічене в постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника від 25.01.2019; постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця - заступника начальника Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 з огляду на наявність в його діях та бездіяльності ознак кримінального правопорушення.

Зазначена скарга обґрунтована тим, що під час проведення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/2615/15 від 05.11.2015 державним виконавцем було допущено низку порушень законодавства, зокрема, не повідомлено Дочірнє підприємство „Клінічний санаторій „Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства „Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" про проведення виконавчих дій; не допущено представників боржника до проведення виконавчих дій; протиправно прийнято постанову про опис та арешт майна боржника, а також передано все рухоме майно та лікувальну базу санаторію на відповідальне зберігання третій особі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 у справі №916/2615/15 (суддя Оборотова О.Ю.) скаргу Дочірнього підприємства „Клінічний санаторій „Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства „Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" на дії та бездіяльність державного виконавця вх.№2-518/19 від 04.02.2019 задоволено частково; визнано незаконними дії державного виконавця - заступника начальника Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 щодо прийняття постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 25.01.2019; визнано незаконною бездіяльність вказаного державного виконавця щодо недопущення боржника - Дочірнього підприємства „Клінічний санаторій „Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства „Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" до проведення виконавчих дій щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/2615/15 від 05.11.2015 про виселення; визнано недійсною та скасовано постанову державного виконавця - заступника начальника Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 від 25.01.2019 про опис та арешт майна (коштів) боржника, прийняту при примусовому виконанні наказу Господарського суду Одеської області №916/2615/15 від 05.11.2015; зобов'язано зазначеного державного виконавця повернути Дочірньому підприємству „Клінічний санаторій „Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства „Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" все майно, перелічене в постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника від 25.01.2019; в решті вимог, викладених у скарзі, відмовлено.

Вказана ухвала суду в частині задоволення скарги на дії державного виконавця мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів належного повідомлення боржника про дату і час примусового виселення, при цьому боржник не відмовлявся бути присутнім при виконанні судового рішення та від отримання рухомого майна, що знаходилось в будівлях та спорудах за адресою: м. Одеса, пров. Лермонтовський, 2, що підтверджується відеозаписами проведення виконавчих дій та показаннями свідків. Місцевий господарський суд також зазначив, що, враховуючи те, що результатом проведення виконавчих дій 25.01.2019 стало прийняття державним виконавцем постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника, на підставі якої описано та накладено арешт на рухоме майно Дочірнього підприємства „Клінічний санаторій „Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства „Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця", встановлено обмеження права користування вказаним майном та призначено відповідального зберігача, дані дії підлягають визнанню протиправними, а постанова - скасуванню, при цьому з метою відновлення порушених прав необхідно повернути боржнику все майно, перелічене у вищевказаній постанові. В частині відмови у задоволенні скарги на дії державного виконавця ухвала суду мотивована відсутністю спору щодо повноти зазначених відомостей опису нерухомих речей та недоведеністю наявності в діях державного виконавця ознак дисциплінарного чи кримінального правопорушення.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Перший Приморський відділ державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 у справі №916/2615/15 скасувати та постановити нову, якою у задоволенні скарги вх.№2-518 від 04.02.2019 відмовити.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник зазначає про те, що місцевий господарський суд при прийнятті рішення дійшов помилкового висновку стосовно неповідомлення боржника про вчинення виконавчих дій, оскільки з матеріалів справи вбачається, що представники останнього були присутні під час вчинення виконавчих дій, при цьому сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення виконавчих дій щодо виселення не може бути підставою для визнання таких виконавчих дій незаконними, оскільки головною умовою, яка мала бути встановлена судом, є наявність порушень, що могли вплинути на результат виконавчих дій, тому, крім наявності порушень норм закону, повинно бути наявне також і порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. Апелянт також наголошує на тому, що державним виконавцем під час здійснення виконавчих дій не вчинялось жодних дій щодо недопущення боржника до їх проведення. Крім того, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що прийняття державним виконавцем постанови про опис та арешт майна боржника є заходом, який законодавчо обґрунтований, передбачений порядком вчинення виконавчих дій щодо виселення та необхідний з огляду на нехтування боржником сплатою зобов'язань по іншим виконавчим провадженням.

У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 01.04.2019 (вх.№925/19/Д3 від 02.04.2019) Дочірнє підприємство „Клінічний санаторій „Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства „Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" зазначає про її безпідставність та необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, ухвалу місцевого господарського суду - без змін, а також постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця - заступника начальника Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 та направити її до органу досудового розслідування з огляду на наявність в діях (бездіяльності) останнього ознак кримінальних правопорушень.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів Будішевської Л.О., Мишкіної М.А. від 18.03.2019 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою суду від 27.03.2019 розгляд справи №916/2615/15 призначено на 10.04.2019 о 10:30.

Між тим у судовому засідання 10.04.2019 було оголошено перерву до 16:30 24.04.2019 шляхом постановлення протокольної ухвали у зв'язку з надходженням повідомлення про замінування будівлі суду та проведенням евакуації відвідувачів та працівників суду, а також про можливість продовження судового засідання відразу після поновлення роботи суду. Після відновлення роботи суду проведення судового засідання виявилось неможливим внаслідок зайнятості суддів в інших судових засіданнях, у зв'язку з чим колегією суддів було оголошено перерву, про що постановлено протокольну ухвалу. В цьому ж судовому засіданні доданий до апеляційної скарги реєстр згрупованих поштових відправлень повернутий скаржникові, про що також постановлено протокольну ухвалу, оскільки в апеляційній скарзі апелянтом не ставилось питання щодо його приєднання до матеріалів справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 у справі №916/2615/15 на термін, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, пов'язаних з належним повідомленням учасників справи про час та місце проведення наступного судового засідання; розгляд справи №916/2615/15 призначено на 24.04.2019 о 16:30.

У судовому засіданні 24.04.2019 представник Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області апеляційну скаргу підтримав; представник Міністерства юстиції України просив апеляційну скаргу задовольнити; представник Дочірнього підприємства „Клінічний санаторій „Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства „Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" висловив заперечення проти її задоволення; представники Державного підприємства „Санаторій „Лермонтовський", Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" та Фонду державного майна України участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (т.ХІІІ а.с. 24, 25, 29, 33).

Стосовно заявленого Дочірнім підприємством „Клінічний санаторій „Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства „Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" у відзиві на апеляційну скаргу б/н від 01.04.2019 (вх.№925/19/Д3 від 02.04.2019) клопотання колегія суддів зазначає наступне.

За змістом частин першої, третьої статті 246 Господарського процесуального кодексу України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких входить притягнення вказаних осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність у діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення.

Між тим, колегія суддів вбачає, що скаржником за допомогою належних та допустимих доказів не доведено, що в діях державного виконавця вбачаються ознаки дисциплінарного чи кримінального проступку, тому вищезазначене клопотання Дочірнього підприємства „Клінічний санаторій „Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства „Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" є необґрунтованим та задоволенню не підлягає

Водночас апеляційний господарський суд зазначає, що у разі, якщо у діях державного виконавця відповідач вважає наявними ознаки кримінального правопорушення, останній не позбавлений права самостійно звернутися до органу досудового розслідування з відповідним повідомленням.

Стосовно клопотання скаржника №14305 від 23.04.2019 (вх.№925/19/Д4 від 23.04.2019) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи те, що вказане клопотання подано поза межами строків, визначених судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, колегією суддів воно залишено без розгляду, про що також у судовому засіданні 24.04.2019 постановлено протокольну ухвалу.

Інші учасники справи своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзив на апеляційну скаргу не надали, що згідно з частиною третьою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Дочірнього підприємства „Клінічний санаторій „Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства „Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" та Міністерства юстиції України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.09.2015 у справі №916/2615/15 (суддя Шаратов Ю.А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 26.01.2016, позов Державне підприємство „Санаторій „Лермонтовський" задоволено частково, а саме: виселено Дочірнє підприємство „Клінічний санаторій „Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства „Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" з займаних будівель та споруд, що знаходяться у м. Одесі по пров. Лермонтовському, 2: літера „В"- лікувальний корпус; літера „Г"- гуртожиток та пральня; літера „Д"- корпус №2; літера „Е, Е1, Е2"- корпус №1; літера „Ж"- корпус № 5; літера „З,М"- грязелікарня; літера „Н"- котельна; літера „О"- майстерня; літера „Л"- сушка; літера „И"- клуб та поліклініка; літера „Й"- кінобудка; літера „ЬІ"- естрада; літера „X"- бібліотека та перукарня; літера „П"- водонапірна башта; літера „С"- їдальня; літера „Р, Ю"- адмін. корпус; літера „Я, Я1"- експериментально-монтажний цех; літера „Т"- дитячий садок та аптека; літера „Ф, Э, Щ"- житлові; літера „Ш"- радонова лабораторія; літера „Ч"- приймальне відділення; літера „У"- корпус №4; №1, 2, 26, 36 - кіоски; №10, 31, „Ц"- трансформаторні будки; №24 - газобалонна; №11, 12, 13, 14, 15, 16 - аеросолярій; №25, 23, 4, 5, 6, 7, 8, 27, 28 - сараї; №32 - гараж; №3, 17, 18, 21, 22 - навіси; №19 - душова літня; №20, 9 - убиральні; №35- танцювальний майданчик; №37 - спортивний майданчик; №38 - метео-майданчик; №ІІІ-VIII- оранжерея; №І - мостіння; №39-47 - ворота; №48-52 - забори; № 29 - резервні запаси води; №11 - бетонний борт; №ІХ - фонтан; №Х-ХХІХ - грязеві басейни; в решті позову відмовлено.

05.11.2015 на виконання вказаного судового рішення Господарським судом Одеської області був виданий наказ про його примусове виконання щодо виселення Дочірнього підприємства „Клінічний санаторій „Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства „Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" з вищезазначених будівель та споруд, що знаходяться у м. Одесі по пров. Лермонтовському, 2.

19.11.2015 Державне підприємство „Санаторій „Лермонтовський" звернулося до Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції з заявою б/н та б/д про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/2615/15 від 05.11.2015.

Постановою старшого державного виконавця Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції Долинського М.М. ВП№49423142 від 20.11.2015 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/2615/15 від 05.11.2015; запропоновано боржнику добровільно виконати рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2015 у справі №916/2615/15у строк до 26.11.2015 та повідомити про виконання вказаного рішення відповідний відділ ДВС; роз'яснено боржнику, що у разі невиконання зазначеного рішення суду та законних вимог державного виконавця вказане рішення буде виконано у примусовому порядку

27.11.2015 старшим державним виконавцем Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції Долинським М.М. складено акт б/н, відповідно до якого боржник рішення самостійно не виконав, у зв'язку з чим державним виконавцем застосовано заходи примусового виконання рішення, при цьому в ході проведення виконавчих дій потрапити на територію санаторію „Лермонтовський" за адресою: м. Одеса, пров. Лермонтовський, 2 не видалось можливим у зв'язку з активною протидією державному виконавцю зі сторони керівництва та персоналу вказаного санаторію, вхід до санаторію був заблокований автомобільними шинами та невідомими особами у камуфляжній формі у кількості приблизно 50 осіб.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.12.2015 у справі №916/2615/15 зупинено виконання рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2015 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 до закінчення їх касаційного перегляду та в подальшому постановою Вищого господарського суду України від 26.01.2016 вищезазначені судові рішення залишено без змін, їх виконання поновлено.

18.02.2016 директором Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову про утворення виконавчої групи, зокрема, і для примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/2615/15 від 05.11.2015, склад якої неодноразово змінювався. Крім того, відповідними дорученням начальника відділу ДВС неодноразово змінювались державні виконавці, у провадженні яких перебувало виконавче провадження ВП№49423142, що підтверджується дорученнями від 19.02.2016, від 22.02.2016, від 20.02.2018, від 24.01.2019.

Відповідно до актів державних виконавців б/н від 23.06.2016, б/н від 24.06.2016, №1 від 29.06.2016, №2 від 29.06.2016, №3 від 29.06.2016, б/н від 03.08.2016, б/н від 07.09.2016, б/н від 23.02.2018 боржником постійно чинились перешкоди у здійсненні примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/2615/15 від 05.11.2015, у зв'язку з чим з метою сприяння його належному виконанню державними виконавцями неодноразово залучалися співробітники правоохоронних органів, що підтверджується постановами від 24.11.2015, від 19.02.2016, від 22.06.2016, від 24.06.2016, від 02.08.2016, від 25.08.2016, від 06.09.2016, від 21.02.2018, від 13.09.2018, від 23.01.2019.

23.01.2019 Першим Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області підготовлено повідомлення №2713, у якому зазначено про те, що 14.09.2018 о 7:30 відбудуться виконавчі дії з примусового виселення Дочірнього підприємства „Клінічний санаторій „Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства „Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" з займаних будівель та споруд, що знаходяться у м. Одесі по пров. Лермонтовському, 2: літера „В"- лікувальний корпус; літера „Г"- гуртожиток та пральня; літера „Д"- корпус №2; літера „Е, Е1, Е2"- корпус №1; літера „Ж"- корпус № 5; літера „З,М"- грязелікарня; літера „Н"- котельна; літера „О"- майстерня; літера „Л"- сушка; літера „И"- клуб та поліклініка; літера „Й"- кінобудка; літера „ЬІ"- естрада; літера „X"- бібліотека та перукарня; літера „П"- водонапірна башта; літера „С"- їдальня; літера „Р, Ю"- адмін. корпус; літера „Я, Я1"- експериментально-монтажний цех; літера „Т"- дитячий садок та аптека; літера „Ф, Э, Щ"- житлові; літера „Ш"- радонова лабораторія; літера „Ч"- приймальне відділення; літера „У"- корпус №4; №1, 2, 26, 36 - кіоски; №10, 31, „Ц"- трансформаторні будки; №24 - газобалонна; №11, 12, 13, 14, 15, 16 - аеросолярій; №25, 23, 4, 5, 6, 7, 8, 27, 28 - сараї; №32 - гараж; №3, 17, 18, 21, 22 - навіси; №19 - душова літня; №20, 9 - убиральні; №35- танцювальний майданчик; №37 - спортивний майданчик; №38 - метео-майданчик; №ІІІ-VIII- оранжерея; №І - мостіння; №39-47 - ворота; №48-52 - забори; № 29 - резервні запаси води; №11 - бетонний борт; №ІХ - фонтан; №Х-ХХІХ - грязеві басейни, а також запропоновано боржнику надати свого представника для участі у проведенні виконавчих дій.

Докази надсилання повідомлення №2713 від 23.01.2019 Дочірньому підприємству „Клінічний санаторій „Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства „Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" або його отримання останнім у матеріалах справи відсутні.

24.01.2019 начальником Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області надано доручення б/н про передачу виконавчого провадження ВП№49423142 заступнику начальника відділу ОСОБА_2

Постановою заступника начальника Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 від 24.01.2019 прийнято виконавче провадження ВП№49423142 з примусового виконання вимог наказу Господарського суду Одеської області №916/2615/15 від 05.11.2015.

Відповідно до акту б/н від 25.01.2019, складеного заступником начальника Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2, вимоги наказу Господарського суду Одеської області №916/2615/15 від 05.11.2015 виконано у повному обсязі шляхом виселення Дочірнього підприємства „Клінічний санаторій „Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства „Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" з зазначених у виконавчому документі приміщень.

В цей же день заступником начальника Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 було прийнято постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою також визначено відповідального зберігача - ОСОБА_6.

Дочірнє підприємство „Клінічний санаторій „Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства „Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" звернулось до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця б/н від 01.02.2019 (вх.№2-518/19 від 04.02.2019), яка мотивована наявністю порушень законодавства, допущених державним виконавцем під час проведення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/2615/15 від 05.11.2015.

Задовольняючи частково скаргу Дочірнього підприємства „Клінічний санаторій „Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства „Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" на дії та рішення державного виконавця б/н від 01.02.2019 (вх.№2-518/19 від 04.02.2019), місцевий господарський суд посилався на доведеність заявником факту порушення державним виконавцем вимог законодавства під час проведення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/2615/15 від 05.11.2015, а також врахував факт відсутності спору щодо повноти відомостей, зазначених в описі нерухомих речей боржника, та недоведеність наявності в діях державного виконавця ознак дисциплінарного чи кримінального правопорушення.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення скарги на дії та рішення державного виконавця з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

В силу статті 129 1 КонституціїУкраїни суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №11-рп/2012 від 25.04.2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішення по справі "Деркач та Палек проти України" Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, даний пункт передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 Конвенції як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок. За певних обставин така затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії").

У рішенні по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично.

Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону (пункт 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016).

Чіткий алгоритм та послідовність дій державного виконавця при виселенні боржника передбачений статтею 66 Закону України "Про виконавче провадження".

Саме такої правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 24.04.2018 у справі №910/4521/14.

Згідно з частиною третьою статті 66 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.

Відповідно до частин першої, другої статті 66 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про його виселення. У разі невиконання боржником рішення про його виселення самостійно державний виконавець виконує його примусово. Державний виконавець призначає день і час примусового виселення, про що письмово інформує боржника. Боржник вважається повідомленим про його примусове виселення, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися виселення, чи іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем. Відсутність боржника, належним чином повідомленого про день і час примусового виселення, під час виконання рішення про виселення боржника не є перешкодою для його виселення.

Колегія суддів вбачає, що повідомлення №2713 від 23.01.2019 не може вважатися належним сповіщенням боржника про день і час примусового виселення, оскільки у ньому помилкового зазначено про те, що виконавчі дії з примусового виселення Дочірнього підприємства „Клінічний санаторій „Лермонтовський" відбудуться 14.09.2018 о 7:30 . Крім того, матеріали справи не містять доказів надсилання боржнику зазначеного повідомлення або його отримання останнім.

Доводи скаржника стосовно того, що неправильне зазначення у повідомленні №2713 від 23.01.2019 дати та часу примусового виселення є опискою, оцінюються апеляційним господарським судом критично, оскільки у матеріалах справи відсутні та державним виконавцем до суду не надано жодного доказу вчинення ним дій, які направлені на виправлення даної описки та повідомлення боржника про належні день і час вчинення виконавчих дій.

В силу частин п'ятої, сьомої статті 66 Закону України "Про виконавче провадження" якщо виконання рішення здійснюється за відсутності боржника, державний виконавець зобов'язаний провести опис майна. Описане майно передається для відповідального зберігання стягувачу або іншій особі, визначеній державним виконавцем. Передане для зберігання майно боржника повертається йому державним виконавцем на підставі акта після відшкодування боржником витрат, пов'язаних із зберіганням такого майна. У разі якщо боржник відмовляється відшкодувати витрати, пов'язані із зберіганням майна, вони компенсуються за рахунок реалізації майна боржника або його частини. Зберігання майна здійснюється протягом не більше двох місяців з дня передачі на зберігання. Після закінчення двомісячного строку невитребуване майно реалізується в порядку, визначеному цим Законом. Отримані від реалізації такого майна кошти, за вирахуванням понесених витрат, перераховуються боржнику. У разі якщо майно не було реалізовано, розпорядження ним здійснюється в порядку, встановленому для розпорядження безхазяйним майном.

Колегія суддів враховує, що місцевим господарським судом з показань попередженого про кримінальну відповідальність свідка, нотаріально посвідчена заява якого наявна у матеріалах справи, встановлено, що боржник був недопущений до примусового виконання судового рішення, тобто не відмовлявся бути присутнім при виконанні судового рішення та не відмовлявся від отримання належного йому рухомого майна, що знаходилось в будівлях та спорудах за адресою: м. Одеса, пров. Лермонтовський, 2, що, в тому числі, підтверджується відеозаписами вчинення оскаржуваних виконавчих дій, які відбувались 25.01.2019, тому у суду відсутні підстави вважати, що боржник був відсутній під час примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/2615/15 від 05.11.2015.

Постановою від 23.01.2019 державним виконавцем було залучено працівників поліції до проведення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/2615/15 від 05.11.2015, а тому державний виконавець мав можливість вжити заходів, направлених на забезпечення присутності (допущення) боржника під час проведення виконавчих дій з його виселення.

Таким чином, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога скаржника про визнання незаконною бездіяльності державного виконавця - заступника начальника Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 щодо недопущення боржника - Дочірнього підприємства „Клінічний санаторій „Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства „Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" до проведення виконавчих дій щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/2615/15 від 05.11.2015 про виселення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Враховуючи допущені державним виконавцем порушення під час проведення виконавчих дій, судом першої інстанції правомірно задоволено вимоги про визнання незаконними дій державного виконавця щодо прийняття постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 25.01.2019, визнання недійсною та скасування постанови від 25.01.2019 про опис та арешт майна (коштів) боржника, прийняту при примусовому виконанні наказу Господарського суду Одеської області №916/2615/15 від 05.11.2015.

Водночас колегія суддів вважає помилковим задоволення місцевим господарським судом вимог скарги Дочірнього підприємства „Клінічний санаторій „Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства „Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" про зобов'язання орган державної виконавчої служби повернути йому все майно, перелічене в постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника від 25.01.2019, оскільки зазначена вимога має бути предметом окремого позовного провадження, в межах якого підлягають встановленню наявність або відсутність обставин, за яких описане державним виконавцем нерухоме та рухоме майно має бути передано вказаній особі.

При цьому колегією суддів враховується, що обставини стосовно наявності у Дочірнього підприємства „Клінічний санаторій „Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства „Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" будь-яких прав щодо об'єктів нерухомого майна, зазначених у вказаній постанові, Господарським судом Одеської області взагалі не досліджувались, як і не встановлювалось, що саме із переліченого у постанові від 25.01.2019 рухомого майна дійсно належить боржникові. За наявності чинного рішення про виселення Дочірнього підприємства „Клінічний санаторій „Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства „Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" з займаних будівель та споруд, що знаходяться у м. Одесі по пров. Лермонтовському, 2 (рішення, яке виконувалось державним виконавцем), у місцевого господарського суду були відсутні підстави для задоволення скарги боржника про повернення йому цього нерухомого майна.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що прийняття державним виконавцем постанови про опис та арешт майна боржника є заходом, який необхідний з огляду на нехтування боржником сплатою зобов'язань по іншим виконавчим провадженням, є безпідставними та оцінюються Південно-західним апеляційним господарським судом критично, оскільки жодного доказу на підтвердження зазначеного аргументу апелянтом до суду не надано.

Відсутність підстав для задоволення вимог про повернення боржнику майна, переліченого в постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника від 25.01.2019, зумовлює відсутність необхідності зобов'язання державного виконавця повторно здійснити його повний опис, тим більше, що спору щодо повноти зазначених в описі відомостей між учасниками справи немає.

Стосовно решти доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (пункт 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України").

Керуючись статтями 232, 233, 236, 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Одеської області про часткове задоволення скарги на дії та бездіяльність державного виконавця б/н від 01.02.2019 (вх.№2-518/19 від 04.02.2019) від 14.02.2019 скасувати в частині зобов'язання державного виконавця - заступника начальника Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 повернути Дочірньому підприємству „Клінічний санаторій „Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства „Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" все майно, перелічене в постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника від 25.01.2019.

У задоволенні вимог скарги в цій частині відмовити.

В решті ухвалу Господарського суду Одеської області про часткове задоволення скарги на дії та бездіяльність державного виконавця б/н від 01.02.2019 (вх.№2-518/19 від 04.02.2019) від 14.02.2019 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 26.04.2019.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя М.А. Мишкіна