Постанова

від 09.04.2019 по справі 911/2910/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2019 р. Справа№ 911/2910/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Чорної Л.В.

Разіної Т.І.

за участю секретаря судового засідання Котенка О.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 09.04.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК ім. Щорса"

на рішення господарського суду Київської області

від 05.11.2018 (повний текст рішення складено 20.11.2018)

у справі №911/2910/17 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Матюші"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК ім. Щорса"

про усунення перешкод у користуванні майном,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Матюші" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Сільськогосподарського кооперативу імені Щорса, в якому просить усунути перешкоди у користуванні єдиним масивом земельних ділянок шляхом зобов'язання сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Щорса (код 03755452) звільнити єдиний масив земельних ділянок загальною площею 128 га у межах Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області, до складу якого входять земельні ділянки за такими кадастровими номерами:

3220485100:01:013:0087; 3220485100:01:013:0073; 3220485100:01:013:0077; 3220485100:01:013:0064; 3220485100:01:013:0082; 3220485100:01:013:0068; 3220485100:01:013:0086; 3220485100:01:013:0074; 3220485100:01:013:0080; 3220485100:01:013:0066; 3220485100:01:013:0085; 3220485100:01:013:0084; 3220485100:01:013:0070; 3220485100:01:013:0075; 3220485100:01:013:0053; 3220485100:01:013:0049; 3220485100:01:013:0067; 3220485100:01:013:0057; 3220485100:01:013:0043; 3220485100:01:013:0071; 3220485100:01:013:0062; 3220485100:01:013:0065; 3220485100:01:013:0039; 3220485100:01:013:0069; 3220485100:01:013:0041; НОМЕР_1; 3220485100:01:013:0040; 3220485100:01:013:0042; 3220485100:01:013:0044; 3220485100:01:013:0030; 3220485100:01:013:0047; 3220485100:01:013:0059; 3220485100:01:013:0072; 3220485100:01:013:0031; 3220485100:01:013:0045; НОМЕР_2; 3220485100:01:013:0076; 3220485100:01:013:0078; 3220485100:01:013:0079; 3220485100:01:013:0037; 3220485100:01:013:0055; 3220485100:01:013:0032; 3220485100:01:013:0029; 3220485100:01:013:0083; 3220485100:01:013:0061; 3220485100:01:013:0081; 3220485100:01:013:0060; 3220485100:01:013:0056; 3220485100:01:013:0054; 3220485100:01:013:0052; 3220485100:01:013:0051; 3220485100:01:013:0050; 3220485100:01:013:0048; 3220485100:01:013:0046; 3220485100:01:013:0033; 3220485100:01:013:0034; 3220485100:01:013:0035; 3220485100:01:013:0036; 3220485100:01:013:0038; 3220485100:01:013:0028; 3220485100:01:013:0027; НОМЕР_3; 3220485100:01:013:0058; 3220485100:01:013:0063, що належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Матюші";

- стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Щорса на користь позивача судовий збір в сумі 1600,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в квітні та травні 2017 року ТОВ "Ресіліент Матюші" придбало за договорами купівлі-продажу для ведення сільськогосподарської діяльності єдиний масив ділянок загальною площею 128 га в межах Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області, до складу якого входять вище перелічені земельні ділянки. В подальшому працівники ТОВ "Ресіліент Матюші" виявили на вказаному земельному масиві посіви соняшнику, які, як було встановлено в ході проведення слідчих дій у межах кримінального провадження №12017110030003551, були засіяні та оброблялися відповідачем. Листом від 21.07.2017 позивач звернувся до відповідача з вимогою звільнити масив земельних ділянок. За зверненням позивача 18.09.2017 було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої було встановлено, що посіви та збирання урожаю соняшнику на земельних ділянках, які входять до масиву земельних ділянок, проведено СВК ім. Щорса. Так, до матеріалів позовної заяви додано копію Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 18.09.2017, відповідно до якого державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель встановлено, що станом на 18.09.2017 земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 128 га, розміщені в адмінмежах Пилипчанської сільської ради, належать ТОВ "Ресіліент Матюші" на підставі договорів купівлі-продажу 64 земельних ділянок по 2 га кожна; земельні ділянки входять до складу земельної ділянки загальною площею 411,2 га, яка відповідно до розпорядження Білоцерківської РДА №46 від 04.12.1995 надана в постійне користування КСП імені Щорса; Державний акт серія НОМЕР_4 від 07.06.2016 зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №10п. Інформація щодо припинення права постійного користування землею відповідно до вказаного Державного акту у міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Біла Церква Головного управління Держгеокадастру у Київській області відсутня; земельна ділянка не зареєстрована у Державному земельному кадастрі; зі слів директора СВК ім. Щорса посіви та збирання урожаю на вищевказаних земельних ділянках проведено СВК імені Щорса.

11.12.2017 від позивача до місцевого господарського суду надійшли письмові пояснення щодо відсутності у СВК імені Щорса права користування земельними ділянками ТОВ "Ресіліент Матюші", в яких позивач зазначав, що згідно Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_4, КСП ім. Щорса у постійне користування було передано 411,2 га землі. При цьому зі змісту державного акту не вбачається за можливе встановити місце розташування цієї земельної ділянки та встановити чи входить спірний масив земельних ділянок до її складу. Крім того, наголошує, що реорганізація КСП ім. Щорса шляхом перетворення в СВК ім. Щорса є підставою для припинення права постійного користування, наданого КСП ім. Щорса відповідно до розпорядження Білоцерківської РДА від 04.12.1995 №46 та Державного акту відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 27 Земельного кодексу України. На підставі наведеного, позивач стверджує про відсутність у відповідача будь-яких прав на земельні ділянки позивача, що входять до складу масиву земельних ділянок.

12.12.2017 від відповідача до місцевого господарського суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову повністю та стверджував, що жодних земельних ділянок, які б належали позивачу, СВК імені Щорса не займало. Свою позицію обґрунтовував тим, що відповідно до розпорядження Білоцерківської РДА №46 від 04.12.1995 КСП ім. Щорса, правонаступником якого є СВК ім. Щорса, передано у постійне користування 411,2 гектарів землі, в адміністративних межах Яблунівської сільської ради 283,2 га та в межах Пилипчанської сільської ради 128 га Білоцерківського району Київської області, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею, виданого 04.12.1995 згідно розпорядження Білоцерківської РДА №46, серії НОМЕР_4, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №10п. Відповідач, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 стверджував, що Державний акт є дійсним і СВК імені Щорса має право користуватися земельними ділянками, зазначеними в акті. На даний час, СВК ім. Щорса користується однією земельною ділянкою площею 128 га, яка розташована в межах Пилипчанської сільської ради. При цьому відповідач зазначав, що земельна ділянка в розмірі 128 га знаходиться в полі загальною площею 168 га, 40 га належить іншому сільськогосподарському підприємству, площі 128 га та 40 га розділені між собою польовою дорогою, будь-які інші межові знаки на даному полі відсутні. Відповідач вказував, що користується земельною ділянкою площею 128 га, яка розташована в межах Пилипчанської сільської ради законно, а земельніділянки позивача самовільно не займав. На підтвердження викладеного відповідачем надано копію Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 20.11.2017, відповідно до якого державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель встановлено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 128 га в адмінмежах Пилипчанської сільської ради використовується СКВ імені Щорса, входить до складу земельної ділянки загальною площею 411,2 га, яка відповідно до розпорядження Білоцерківської РДА №46 від 04.12.1995 надана в постійне користування КСП імені Щорса; Державний акт серія НОМЕР_4 від 07.06.2016 зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №10п. Інформація щодо припинення права користування землею відповідно до вказаного Державного акту у міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Біла Церква Головного управління Держгеокадастру у Київській області відсутня; земельна ділянка не зареєстрована у Державному земельному кадастрі; на земельній ділянці відсутні межові знаки. Також відповідачем подано копію Податкової декларації з плати за землю за 2017 рік, згідно якої в користуванні відповідача на підставі Державного акту НОМЕР_4 знаходиться земельна ділянка кадастровий номер 3220489700:01:013:0010 площею 128,2404 га; а також копії платіжних доручень, якими відповідач сплачував зобов'язання з плати за землю за 2017 рік.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що податкова декларація та документи щодо сплати за землю за 2017 рік не можуть вважатись належним доказом наявності у відповідача права постійного користування масивом земельних ділянок. Вказуавв, що зі змісту податкової декларації вбачається, що відповідач сплачує плату за землю щодо земельної ділянки загальною площею 128,2404 га з кадастровим номером 3220489700:01:013:0010, тобто щодо іншої земельної ділянки, ніж земельні ділянки, з приводу яких виник спір у даній справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.12.2017 у справі №911/2910/17, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2018, призначено судову земельно-технічну експертизу, провадження у справі №911/2710/17 зупинено, а матеріали господарської справи №911/2910/17 направлені до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, якому доручено проведення судової експертизи.

Ухвалою місцевого господарського суду від 09.07.2018 здійснено заміну відповідача сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Щорса (код 03755452) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "СВК ім. Щорса".

30.08.2018 до господарського суду Київської області від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз із супровідним листом від 29.08.2018 №9540/18-41 надійшли матеріали господарської справи № 911/2910/17. В листі зазначено про залишення призначеної експертизи без виконання у зв'язку із неоплатою її вартості.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.11.2018 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Матюші" задоволено. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "СВК ім. Щорса" (код 03755452) усунути перешкоди для Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Матюші" (код 41009701) у користуванні єдиним масивом земельних ділянок шляхом звільнення єдиного масиву земельних ділянок загальною площею 128 га у межах Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області, до складу якого входять земельні ділянки за такими кадастровими номерами:

3220485100:01:013:0087; 3220485100:01:013:0073; 3220485100:01:013:0077; 3220485100:01:013:0064; 3220485100:01:013:0082; 3220485100:01:013:0068; 3220485100:01:013:0086; 3220485100:01:013:0074; 3220485100:01:013:0080; 3220485100:01:013:0066; 3220485100:01:013:0085; 3220485100:01:013:0084; 3220485100:01:013:0070; 3220485100:01:013:0075; 3220485100:01:013:0053; 3220485100:01:013:0049; 3220485100:01:013:0067; 3220485100:01:013:0057; 3220485100:01:013:0043; 3220485100:01:013:0071; 3220485100:01:013:0062; 3220485100:01:013:0065; 3220485100:01:013:0039; 3220485100:01:013:0069; 3220485100:01:013:0041; НОМЕР_1; 3220485100:01:013:0040; 3220485100:01:013:0042; 3220485100:01:013:0044; 3220485100:01:013:0030; 3220485100:01:013:0047; 3220485100:01:013:0059; 3220485100:01:013:0072; 3220485100:01:013:0031; 3220485100:01:013:0045; НОМЕР_2; 3220485100:01:013:0076; 3220485100:01:013:0078; 3220485100:01:013:0079; 3220485100:01:013:0037; 3220485100:01:013:0055; 3220485100:01:013:0032; 3220485100:01:013:0029; 3220485100:01:013:0083; 3220485100:01:013:0061; 3220485100:01:013:0081; 3220485100:01:013:0060; 3220485100:01:013:0056; 3220485100:01:013:0054; 3220485100:01:013:0052; 3220485100:01:013:0051; 3220485100:01:013:0050; 3220485100:01:013:0048; 3220485100:01:013:0046; 3220485100:01:013:0033; 3220485100:01:013:0034; 3220485100:01:013:0035; 3220485100:01:013:0036; 3220485100:01:013:0038; 3220485100:01:013:0028; 3220485100:01:013:0027; НОМЕР_3; 3220485100:01:013:0058; 3220485100:01:013:0063, що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Матюші" (код 41009701). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК ім. Щорса" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Матюші" 1600,00 грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "СВК ім. Щорса" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 05.11.2018 у справі №911/2910/17 повністю. Ухвалити нове рішення про відмову в позові повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема ч.1 ст. 76, ч.3 ст.86, ч.5 ст. 236, ч.4 ст.238 ПК України. При цьому скаржник стверджує, що не створював перешкод у користуванні позивачем масивом земельних ділянок у межах Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області. На думку скаржника, суд першої інстанції помилково встановивши обставину користування відповідачем земельними ділянками позивача, не досліджував та не надавав оцінку факту правомірності користування відповідачем земельною ділянкою НОМЕР_5 площею 125 га у межах Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області, наданою йому у постійне користування відповідно до Державного акту на право постійного користування землею НОМЕР_4. Скаржник вказує, що в порядку правонаступництва від КСП ім. Щорса до СВК ім. Щорса, а згодом до ТОВ "СВК ім. Щорса" перейшло право постійного користування спірною земельною ділянкою, про що вказано, зокрема, в передавальному акті.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК ім. Щорса" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Чорної Л.В., Разіної Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК ім. Щорса" на рішення господарського суду Київської області від 05.11.2018 у справі №911/2910/17; призначено справу до розгляду на 19.02.2019.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.

19.02.2019 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК ім. Щорса" надійшла заява про відвід судді Північного апеляційного господарського суду Іоннікової І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 визнано необґрунтованим відвід судді Північного апеляційного господарського суду Іонніковій І.А., заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю "СВК ім. Щорса"; передано справу для вирішення питання про відвід судді у порядку, встановленому ст. 32 Господарського процесуального кодексу України; провадження у справі №911/2910/17 зупинено до вирішення питання про відвід.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 колегією суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Отрюха Б.В., суддів: Сотнікова С.В., Остапенка О.М. відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "СВК ім. Щорса" в задоволенні заяви про відвід судді Північного апеляційного господарського суду Іоннікової І.А., від розгляду справи № 911/2910/17; справу № 911/2910/17 повернуто до розгляду у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Іоннікової І.А., суддів: Чорної Л.В., Разіної Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду (у складі: головуючого судді Іоннікової І.А., суддів: Чорної Л.В., Разіної Т.І.) від 11.03.2019 поновлено апеляційне провадження у справі №911/2910/17; розгляд справи призначено на 26.03.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 розгляд справи відкладено до 09.04.2019.

09.04.2019 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК ім. Щорса" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справі №357/2992/19.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на те, що на розгляді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває справа №357/2992/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК ім. Щорса" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Матюші", Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсними наказів, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, скасування державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3. Вказані земельні ділянки входять до масиву земельних ділянок позивача щодо яких позивач просить суд усунути перешкоди у користуванні. Предметом справи №357/2992/19 є, зокрема, саме правомірність набуття права власності на вказані земельні ділянки позивачем за умови того, що ці ділянки ймовірно входять до меж земельної ділянки НОМЕР_5 площею 128 га у межах Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області, наданої у постійне користування відповідно до Державного акта на право постійного користування землею НОМЕР_4. За вказаних умов, на думку відповідача, подальший розгляд справи №911/2910/17 є об'єктивно неможливим до вирішення справи №357/2992/19 у Білоцерківському міськрайонному суді Київської області.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі, просив його задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти вказаного клопотання, просив його відхилити.

Відповідно до ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Така інформація підтверджується тільки судовими рішеннями: ухвалами, рішеннями, постановами судів.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження прийняття до провадження позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК ім. Щорса" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Матюші", Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсними наказів, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, скасування державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, тобто відсутні докази на підтвердження розгляду судом даної позовної заяви.

За таких обставин, колегією суддів відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справі №357/2992/19.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

30.05.2017 між ОСОБА_7, як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Матюші", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений ОСОБА_8, державним нотаріусом Узинської міської державної нотаріальної контори Київської області, зареєстрованим в реєстрі за №1950 (копія договору залучена до матеріалів справи), відповідно до умов якого:

- за цим договором продавець передає майно у власність покупця, тобто передає, а покупець товариство з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Матюші" приймає майно і сплачує за нього грошову суму, тобто купує належну продавцю на праві приватної власності земельну ділянку площею 2,0000 гектара, яка належить продавцю на підставі наказу про надання у власність земельної ділянки, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області 14.04.2017 №10-6339/15-17-сг. Право власності продавця зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.04.2017, номер запису про право власності 20143759, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1218923532204 (пункт 1.1 договору);

- кадастровий номер земельної ділянки: 2,0000 га - 3220485100:01:0130063 (пункт 1.4 договору);

- право власності на земельну ділянку у покупця виникає з моменту державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії проводиться після завершення такої дії.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 88440258 (копія якого залучена до матеріалів справи) земельна ділянка з кадастровим номером 3220485100:01:0130063 належить на праві приватної власності товариству з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Матіюші" з 30.05.2017 (дата державної реєстрації).

26.04.2017 між ОСОБА_2, як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Матюші", як покупцем, укладено ряд договорів купівлі-продажу земельних ділянок, посвідчених ОСОБА_9, приватним нотаріусом Київської міського нотаріального округу (копії яких залучені до матеріалів справи), відповідно до умов яких:

- продавець передає у власність (продає), а покупець приймає у власність (купує) земельні ділянки, без зміни їхніх меж та цільового призначення і сплачує за них грошову суму у порядку та на умовах передбачених договорами. Зокрема договори купівлі продажу укладені щодо таких земельних ділянок:

3220485100:01:013:0041, 3220485100:01:013:0042, 3220485100:01:013:0043, 3220485100:01:013:0031, 3220485100:01:013:0027, 3220485100:01:013:0032, 3220485100:01:013:0044, 3220485100:01:013:0045, 3220485100:01:013:0046, 3220485100:01:013:0047, 3220485100:01:013:0048, 3220485100:01:013:0049, 3220485100:01:013:0050, 3220485100:01:013:0051, 3220485100:01:013:0052, 3220485100:01:013:0053, 3220485100:01:013:0054, 3220485100:01:013:0055, 3220485100:01:013:0056, 3220485100:01:013:0057, 3220485100:01:013:0058, 3220485100:01:013:0059, 3220485100:01:013:0060, 3220485100:01:013:0061, 3220485100:01:013:0064, 3220485100:01:013:0062, 3220485100:01:013:0065, 3220485100:01:013:0033, НОМЕР_2, 3220485100:01:013:0029, 3220485100:01:013:0028, 3220485100:01:013:0036, 3220485100:01:013:0037, 3220485100:01:013:0038, 3220485100:01:013:0039, НОМЕР_1, 3220485100:01:013:0034, 3220485100:01:013:0030, НОМЕР_3, 3220485100:01:013:0035, 3220485100:01:013:0040, 3220485100:01:013:0066, 3220485100:01:013:0067, 3220485100:01:013:0068, 3220485100:01:013:0069, 3220485100:01:013:0070, 3220485100:01:013:0071, 3220485100:01:013:0072, 3220485100:01:013:0073, 3220485100:01:013:0074, 3220485100:01:013:0075, 3220485100:01:013:0076, 3220485100:01:013:0077, 3220485100:01:013:0078, 3220485100:01:013:0079, 3220485100:01:013:0080, 3220485100:01:013:0081, 3220485100:01:013,0082, 3220485100:01:013:0083, 3220485100:01:013:0084, 3220485100:01:013:0085, 3220485100:01:013:0086, 3220485100:01:013:0087.

Згідно Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (копії яких наявні в матеріалах справи) вищевказані земельні ділянки належать на праві приватної власності товариству з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Матюші" з 26.04.2017 (дата державної реєстрації).

Відповідно до ст. 125 ЦК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частини 5 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В матеріалах справи відсутні доказ на підтвердження того, що відповідачем або будь-якою іншою особою право власності позивача на спірні земельні ділянки з вищенаведеними кадастровими номерами оспорено в судовому порядку, а до Реєстру прав власності внесено відповідні зміни. Відсутні докази на підтвердження того, що правочини купівлі-продажу, на підставі яких набуте право власності, в установленому порядку відповідачем або будь-якою іншою особою оспорені та/або визнані недійсними.

Відповідно до розпорядження Білоцерківської РДА №46 від 04.12.1995 КСП ім. Щорса, правонаступником якого є СВК ім. Щорса, передано у постійне користування 411,2 гектарів землі, в адміністративних межах Яблунівської сільської ради 283,2 га та в межах Пилипчанської сільської ради 128 га Білоцерківського району Київської області, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею, виданого 04.12.21995, згідно розпорядження Білоцерківської РДА №46, серії НОМЕР_4, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №10п.

Позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом про усунення перешкод у користуванні майном, а саме земельними ділянками, на підставі ст. 391 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Виходячи зі змісту статті 391 ЦК України власник майна має права вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення особою (відповідачем) перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Як зазначено в пункті 7 інформаційного листа Вищого арбітражного суду України "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" від 31.01.2001, для подання негаторного позову не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права користування й розпорядження були результатом винних дій відповідача чи спричиняли збитки, достатньо, щоб такі дії (бездіяльність) об'єктивно порушували права власника і були протиправними.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.

Однією з особливостей негаторного позову, як правило, є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі. В протилежному випадку власник має право звернутися до суду з двома вимогами - про визнання права власності на майно та усунення перешкод у здійсненні щодо нього правомочностей.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, з огляду на відсутність заявлених вимог про визнання права власності (з боку позивача), або оспорення права власності позивача (з боку відповідача), до предмету розгляду належить не встановлення факту накладення земель, придбаних позивачем за договорами купівлі-продажу та земельної ділянки, що знаходиться у постійному користуванні відповідача на підставі Державного акту серії НОМЕР_4 (як твердить відповідач), а встановлення або спростування факту створення відповідачем перешкод для позивача у користуванні спірними земельними ділянками, з визначеними кадастровими номерами, які є його власністю і вважаються такими, що набуті правомірно, доки в установленому законом порядку не буде доведено протилежне.

З огляду на абсолютність права власності, обов'язком власника є доведення не неправомірності дій відповідача, а факту створення перешкод.

На підтвердження факту чинення відповідачем перешкод позивачу в користуванні земельними ділянками, які належать останньому на праві власності, позивач, зокрема посилався на Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки від 18.09.2017 №224-ДК/161/АП/09/01/-1, складений Управлінням контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

Зі змісту вказаного акту вбачається, що станом на 18.09.2017 земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 128 га, розміщені в адміністративних межах Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області для ведення особистого селянського господарства, належать на праві власності ТОВ "Ресілієнт Матюші" на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок загальною площею 128 га в складі 64 земельних ділянок (по 2 га кожна):

3220485100:01:013:0063, 3220485100:01:013:0041, 3220485100:01:013:0042, 3220485100:01:013:0043, 3220485100:01:013:0031, 3220485100:01:013:0027, 3220485100:01:013:0032, 3220485100:01:013:0044, 3220485100:01:013:0046, 3220485100:01:013:0047, 3220485100:01:013:0048, 3220485100:01:013:0049, 3220485100:01:013:0050, 3220485100:01:013:0051, 3220485100:01:013:0052, 3220485100:01:013:0053, 3220485100:01:013:0054, 3220485100:01:013:0055, 3220485100:01:013:0056, 3220485100:01:013:0057, 3220485100:01:013:0058, 3220485100:01:013:0059, 3220485100:01:013:0060, 3220485100:01:013:0061, 3220485100:01:013:0064, 3220485100:01:013:0062, 3220485100:01:013:0065, 3220485100:01:013:0033, НОМЕР_2, 3220485100:01:013:0029, 3220485100:01:013:0028, 3220485100:01:013:0036, 3220485100:01:013:0037, 3220485100:01:013:0038, 3220485100:01:013:0039, НОМЕР_1, 3220485100:01:013:0034, 3220485100:01:013:0030, НОМЕР_3, 3220485100:01:013:0035, 3220485100:01:013:0040, 3220485100:01:013:0066, 3220485100:01:013:0067, 3220485100:01:013:0068, 3220485100:01:013:0069, 3220485100:01:013:0070, 3220485100:01:013:0071, 3220485100:01:013:0072, 3220485100:01:013:0073, 3220485100:01:013:0074, 3220485100:01:013:0075, 3220485100:01:013:0076, 3220485100:01:013:0077, 3220485100:01:013:0078, 3220485100:01:013:0079, 3220485100:01:013:0080, 3220485100:01:013:0081, 3220485100:01:013,0082, 3220485100:01:013:0083, 3220485100:01:013:0084, 3220485100:01:013:0085, 3220485100:01:013:0086, 3220485100:01:013:0087, 3220485100:01:013:0045.

Вказані земельні ділянки входять до складу земельної ділянки площею 411,2 га, яка відповідно до розпорядження Білоцерківської РДА №46 від 04.12.1995 надана у постійне користування КСП ім. Щорса.

Державний акт серія НОМЕР_4 від 07.06.2016 зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №10п. Інформація щодо припинення права користування землею відповідно до вказаного Державного акту у міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Біла Церква Головного управління Держгеокадастру у Київській області відсутня; згідно відомостей Національної кадастрової системи вказана вище земельна ділянка не зареєстрована у Державному земельному кадастрі, зі слів директора СВК ім. Щорса, в особі ОСОБА_10, посіви та збирання урожаю сільськогосподарської культури (соняшник) на вищевказаних земельних ділянках проведено СВК ім. Щорса.

З наявної в матеріалах справи копії протоколу допиту свідка від 25.07.2017, вбачається, що старший слідчий Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області старший лейтенант Ткач І.І., розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017110030003551 від 10.07.2017 допитав як свідка ОСОБА_10. По суті поставлених запитань свідок дав наступні показання: зазначені земельні ділянки в адміністративних межах Яблунівської та Пилипчанської сільських рад нашим господарством обробляються постійно з 1995 року, і також були оброблені восени 2016 під озимі культури та в березні 2017 під ярі культури. Також до цього часу до СВК ім. Щорса не звертались представники ТОВ Агрофірма "Матюші" про передачу земельних ділянок з користування СВК ім. Щорса і не витребовувало їх (а.с. 153 т.6).

З наявної в матеріалах справи копії протоколу допиту свідка від 09.02.2018, вбачається що старший слідчий Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області капітан поліції Ткач І.І, розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017110030005931 від 10.11.22017 допитав як свідка ОСОБА_10. По суті поставлених запитань свідок дав наступні показання: В кінці серпня на початку вересня 2017 року із зазначених земельних ділянок СВК ім. Щорса зібрало врожай. Восени 2017 земельна ділянка площею 128 га оброблена та посіяна озима пшениця, а земельна ділянка площею 134 га злущена, виорана, вирівняна під посів ярих культур на весні 2018. СВК ім. Щорса на законних підставах використовує вище зазначені земельні ділянки та в подальшому буде їх використовувати (а.с.156 т.6).

Таким чином, колегією суддів встановлено, що відповідач протягом тривалого часу користувався спірними земельними ділянками (виорював, здійснював посіви культур та збирав урожай), що належать на праві приватної власності позивачу, чим і чинив перешкоди у користуванні та розпорядженні своїм майном Товариству з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Матюші".

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено відсутність між сторонами будь-яких договірних відносин щодо користування спірними земельними ділянками.

Твердження відповідача щодо правомірності користування відповідачем земельною ділянкою НОМЕР_5 площею 125 га у межах Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області, наданою йому у постійне користування відповідно до Державного акту на право постійного користування землею НОМЕР_4 та перехід від КСП ім. Щорса до СВК ім. Щорса, а згодом до ТОВ "СВК ім. Щорса" права постійного користування спірною земельною ділянкою є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до розпорядження Білоцерківської РДА №46 від 04.12.1995 КСП ім. Щорса, правонаступником якого є СВК ім. Щорса, передано у постійне користування 411,2 гектарів землі, в адміністративних межах Яблунівської сільської ради 283,2 га та в межах Пилипчанської сільської ради 128 га Білоцерківського району Київської області, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею, виданого 04.12.1995, згідно розпорядження Білоцерківської РДА №46, серії НОМЕР_4, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №10п.

Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі (затверджена наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 N 43, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.06.99 за N 354/3647) у п. 1.4 визначає, що державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, а на право власності на земельну ділянку - на підставі рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, міської, селищної, сільської ради.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 27 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час видачі спірного державного акту на право постійного землекористування) право користування земельною ділянкою чи її частини припиняється у разі, зокрема, припинення діяльності підприємства.

Ст. 37 ЦК УРСР та ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (в редакції, що діяла на момент реорганізації) визначено, що юридична особа припиняє свою діяльність шляхом ліквідації чи реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 01.10.2013 у справі №909/167/13-г.

З витягу з протоколу №2 зборів уповноважених членів колективного сільськогосподарського підприємства ім. Щорса від 04.02.2000, вирішено на базі колективного сільськогосподарського підприємства ім. Щорса створити сільськогосподарський виробничий кооператив ім. Щорса.

Відповідно до п.1.1 Статуту сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Щорса, кооператив створено рішенням установчих зборів (протокол №1 від 04.02.2000) на основі заяв засновників і являється правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства ім. Щорса.

Таким чином, після реорганізації КСП ім. Щорса право користування земельною ділянкою припинено, та відповідно правонаступником КСП ім. Щорса - сільськогосподарським виробничим кооперативом ім. Щорса не набуто право постійного користування землею - 411,2 гектарів землі, в адміністративних межах Яблунівської сільської ради 283,2 га та в межах Пилипчанської сільської ради 128 га Білоцерківського району Київської області.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Матюші" до товариства з обмеженою відповідальністю "СВК ім. Щорса" про усунення перешкод у користуванні єдиним масивом земельних ділянок шляхом зобов'язання сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Щорса (код 03755452) звільнити єдиний масив земельних ділянок загальною площею 128 га у межах Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області, до складу якого входять земельні ділянки (перелік яких викладено в позовній заяві) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування, зміни чи визнання нечинним оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК ім. Щорса" залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 05.11.2018 у справі №911/2910/17 - без змін.

Матеріали справи №911/2910/17 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

повний текст постанови складено 25.04.2019

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Л.В. Чорна

Т.І. Разіна