Постанова

від 23.04.2019 по справі 910/12169/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 910/12169/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Хоменко І.М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",

представник позивача - не з'явився,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Олімпік-Сервіс",

представник відповідача - не з'явився,

третя особа-1 - приватне підприємство "Фірма "Мега-Трейд",

представник третьої особи-1 - Фєдосєєв Д.О., адвокат (договір від 12.10.2018 № 01/01-18-2, ордер від 14.01.2019 № 088701, свідоцтво від 04.04.2017 № 1685),

третя особа-2 - Компанія Марфорд Фінанс Лімітед (MARFORD FINANCE LIMITED),

представник третьої особи-2 - не з'явився,

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

на рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2017 (головуючий суддя Смирнова Ю.М.)

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2018 (головуючий Пономаренко Є.Ю., судді: Дідиченко А.М. і Руденко М.А.)

у справі № 910/12169/16

за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - Банк)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпік-Сервіс" (далі - Товариство),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) приватне підприємство "Фірма "Мега-Трейд" (далі - Підприємство);

2) Компанія Марфорд Фінанс Лімітед (MARFORD FINANCE LIMITED) (далі - Компанія),

про зобов'язання включити в проміжний ліквідаційний баланс кредиторську вимогу.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Банк звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Підприємства та Компанії, про зобов'язання включити в проміжний ліквідаційний баланс Товариства кредиторську вимогу Банку в загальному розмірі 73 717 156,63 грн. як визнану.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням боржником - Підприємством зобов'язань за кредитними договорами від 31.03.2009 № 11127753005 та від 31.03.2009 № 11127822002, виконання яких було забезпечено Товариством за договором застави майнових прав від 20.05.2013 б/н. Враховуючи, що Товариство перебуває у стані припинення, Банк вказував на наявність у Товариства в особі ліквідатора/ліквідаційної комісії обов'язку включити в проміжний ліквідаційний баланс кредиторську вимогу Банку на суму 73 717 156,63 грн., як визнану.

Справа господарськими судами розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.10.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2018, відмовлено у задоволені позовних вимог.

Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору, Банк внаслідок того, що вимога заставодержателя про виконання кредитного договору не була виконана, набув права вимоги по контракту до боржника - Компанії, а не право на стягнення із заставодавця грошових коштів у сумі 73 717 156,63 грн., і як наслідок право на включення в проміжний ліквідаційний баланс зазначеної вимоги Банку.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Банк звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована не дослідженням судами доказів у повній мірі, що призвело до необґрунтованої відмови у задоволенні позову, оскільки вимоги Банку є підтвердженими, а також тим, що вимоги є немайновими та відповідно висновок судів про те, що заставодержатель не набув права на стягнення із заставодавця грошових коштів є невірним.

Підприємство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від Товариства та Компанії відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 20.09.2018 № 2425 у зв'язку з відпусткою судді Селіваненка В.П. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/12169/16, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Сухового В.Г.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника Підприємства, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що 14.03.2007 акціонерним комерційним інноваційним банком "Укрсиббанк" (банк; найменування змінено на публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк") та Підприємством (позичальник) було укладено кредитний договір № 11127753002, за умовами якого банк зобов'язується надавати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у формі кредитної лінії в іноземній валюті в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 1 643 000,00 швейцарських франків 00 сантимів у порядку та на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 6 814 025,40 грн. за курсом Національного Банку України на день укладення цього договору (пункт 1.1), позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, але у будь-якому випадку не раніше 14.03.2017 (пункт 1.2.2), за використання кредитних коштів за цим договором встановлюється процентна ставка в розмірі 8,49 % річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього договору (пункт 1.3.1), за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк (зокрема, понад терміни, встановлені графіком погашення кредиту, у разі наявності такого графіку) процентна ставка встановлюється у розмірі 12,73 % річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором (пункт 1.3.2).

Також 14.03.2007 акціонерним комерційним інноваційним банком "Укрсиббанк" та Підприємством було укладено кредитний договір № 11127822000, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у формі траншу або декількох траншів, але у будь-якому випадку в межах загальної суми кредиту в іноземній валюті, що дорівнює 4 557 000,00 швейцарських франків 00 сантимів з додатковими угодами до нього.

При цьому судами встановлено, що належним чином засвідчена копія даного договору в матеріалах справи відсутня, на вимогу суду першої інстанції Банк оригінал та належним чином засвідчену копію цього договору з усіма додатками та додатковими угодами до нього, а також документами, складеними на виконання вказаного правочину, не надав.

08.12.2011 публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" як продавцем та Банком як покупцем було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами (договір купівлі-продажу), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. та зареєстрований в реєстрі за № 2949.

За умовами договору продавець погодився продати (відступити) права вимоги за кредитами та передати їх покупцеві, а покупець погодився придбати права вимоги за кредитами та прийняти їх та сплатити ціну купівлі. Водночас права вимоги за кредитами означають всі права вимоги продавця як кредитора по відношенню до позичальників як позичальників стосовно кредитів за відповідними кредитними договорами (включаючи, в залежності від випадку, усі права, повноваження та гарантії відшкодування за ними, у кожному випадку існуючі або майбутні, надані продавцеві або на користь продавця як кредитора за такими кредитними договорами) тощо.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України щодо встановлення обставин зміни номерів кредитних договорів судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до акта приймання-передачі документації від 10.07.2014 до договору купівлі-продажу продавцем було передано, а покупцем прийнято оригінал кредитного договору з первісним № 11127822000 (кредитний договір № 11127822002), боржник - Підприємство.

Актом приймання-передачі документації від 10.07.2014 до договору купівлі-продажу продавцем було передано, а покупцем прийнято оригінал кредитного договору із первісним № 11127753002 (кредитний договір № 11127753005), боржник - Підприємство.

Листом публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" від 22.02.2016 № 23/4716 Банк повідомлено про зміну номерів та дати укладення кредитних договорів з № 11127753002 від 14.03.2007 на № 11127753005 від 31.03.2009 та з № 11127822000 від 14.03.2007 на № 11127822002 від 31.03.2009.

Отже, враховуючи наведене суди дійшли висновку, що Банком доведено обставини зміни номерів та дат укладення кредитних договорів з № 11127753002 від 14.03.2007 на № 11127753005 від 31.03.2009 та з № 11127822000 від 14.03.2007 на № 11127822002 від 31.03.2009.

Таким чином, на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 та внаслідок такої передачі за правилами, передбаченими статтями 512, 513, 514, 516 та 517 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Банк набув статус нового кредитора до боржника за кредитними договорами від 14.03.2007 № 11127753002 та від 14.03.2007 № 11127822000 номери та дати укладення яких змінено на № 11127753005 від 31.03.2009 та № 11127822002 від 31.03.2009 відповідно.

За умовами договору застави від 20.05.2013, укладеного Банком як заставодержателем та Товариством як заставодавцем, предметом застави виступили майнові права на отримання грошових коштів на загальну суму 12 757 500,00 доларів США, у тому числі які існують на дату укладання цього договору та/або виникнуть у майбутньому у заставодавця з договору купівлі-продажу від 17.05.2013 № Mf23-E, укладеного Компанією (боржник) і заставодавцем та додаткових угод до нього (далі - Контракт).

Заставою за договором застави від 20.05.2013 забезпечується виконання Підприємством (позичальник або заставодержателем) зобов'язань за:

- кредитним договором від 31.03.2009 № 11127753005 з усіма змінами і доповненнями до нього, який укладений між заставодержателем та позичальником, а саме: повернення суми кредиту в розмірі 1 339 040,92 швейцарських франків у строк до 13.10.2017, сплата процентів за користування кредитними коштами, комісій та можливих штрафних санкцій в розмірі, в порядку та в строки, передбачені кредитним договором, відшкодування витрат заставодержателя, понесених у зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору, умов цього договору та звернення стягнення на предмет застави, а також відшкодування інших витрат, передбачених умовами кредитного договору та цього договору;

- кредитним договором від 31.03.2009 № 11127822002 з усіма змінами і доповненнями до нього, який укладений між заставодержателем та позичальником, а саме: повернення суми кредиту в розмірі 3 713 954,99 швейцарських франків у строк до 13.10.2017, сплата процентів за користування кредитними коштами, комісій та можливих штрафних санкцій в розмірі, в порядку та в строки, передбачені кредитним договором, відшкодування витрат заставодержателя, понесених у зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору, умов цього договору та звернення стягнення на предмет застави, а також відшкодування інших витрат, передбачених умовами кредитного договору та цього договору.

За взаємною згодою сторін договору застави від 20.05.2013 загальна заставна вартість предмету застави становить суму 12 757 500,00 доларів США (пункт 1.8), заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо на момент настання терміну виконання позичальником будь-якого зобов'язання, забезпеченого заставою, згідно з цим договором або, якщо на момент настання терміну виконання позичальником будь-якого зобов'язання, передбаченого цим договором, воно не буде виконано (пункт 2.1.4), заставодержатель має право за рахунок предмету застави задовольнити свої вимоги за кредитним договором в повному обсязі, що визначається на момент фактичного їх задоволення, включаючи проценти за користування кредитними коштами, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, пені та штрафів, передбачених кредитним договором тощо (пункт 2.1.5), заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави достроково у випадках, передбачених цим договором, кредитним договором та усіма додатковими угодами до них (пункт 2.1.7), заставодержатель має право незалежно від настання терміну виконання забезпечених заставою зобов'язань, звернути стягнення на предмет застави в разі порушення заставодавцем будь-яких зобов'язань за цим договором, порушення позичальником будь-яких зобов'язань за кредитним договором, чинним законодавством України (пункт 2.1.8).

Факт існування простроченої заборгованості боржника (Підприємства, позичальника) за кредитними договорами від 14.03.2007 № 11127753002 (№ змінено на 11127753005 від 31.03.2009) та від 14.03.2007 № 11127822000 (№ змінено на 11127822002 від 31.03.2009) на загальну суму 103 654 159,70 грн. встановлено ухвалою господарського суду Полтавської області від 01.12.2015 у справі № 917/950/14 за заявою публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі відділення "Полтавське" ПАТ "ВТБ Банк" про визнання банкрутом Підприємства, яку залишено без змін постановами Харківського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 та Вищого господарського суду України від 15.06.2016.

У вказаних судових рішеннях зазначено про те, що перехід права вимоги за кредитними договорами від 14.03.2007 № 11127822000 та № 11127753002 (номери та дати договорів змінені) до Банку підтверджується договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011, додатковою угодою від 19.12.2011 № 1 до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011, копією акта прийому-передачі документації за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011, а також копіями меморіальних ордерів та виписками (по періодах) про рух грошових коштів за кредитними договорами, якими підтверджується факт надання акціонерним комерційним інноваційним банком "Укрсиббанк" позичальнику - Підприємству кредитних коштів, а саме: меморіальними ордерами від 15.03.2007 № 0601718415 на суму 4 557 000,00 швейцарських франків, від 16.03.2007 № 0601728648 на суму 800 000,00 швейцарських франків, від 04.04.2007 № 06023554412 на суму 255 000,00 швейцарських франків, від 10.04.2007 № 0602434398 на суму 155 000,00 швейцарських франків, від 24.04.2007 № 0602598740 на суму 339 000,00 швейцарських франків та встановлено, що заборгованість боржника станом на 12.06.2014 за кредитними договорами від 14.03.2007 № 11127822000 та № 11127753002 згідно з розрахунком Банку складала 7 998 006,15 швейцарських франків, що станом на 12.06.2014 за офіційним курсом Національного Банку України становить 103 654 159,70 грн., з яких: за кредитним договором № 11127822000 - 75 351 500,64 грн., у тому числі, 48 132 856,67 грн. - заборгованість за кредитом, 1 137 436,34 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 24 271 904,66 грн. - заборгованість за відсотками, 1 809 302,96 грн. - пеня за несвоєчасне погашення відсотків, а за кредитним договором №11127753002 - 28 302 659,06 грн., у тому числі 17 353 970,32 грн. - заборгованість за кредитом, 846 151,79 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 9 409 997,32 грн. - заборгованість за відсотками, 692 539,63 грн. - пеня за несвоєчасне погашення відсотків, тобто заборгованість на загальну суму 103 654 159,70 грн. є обґрунтованою, підтвердженою належними документами та простроченою, однак враховуючи те, що строк позовної давності за вимогами, заявленими Банком є пропущеним, а боржником заявлено клопотання про застосування позовної давності, суди у вказаній справі дійшли висновку про відхилення кредиторських вимог Банку до Підприємства.

Судами попередніх інстанцій у даній справі встановлено, що як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з 16.01.2016 знаходиться в стані припинення, строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог - 22.03.2016, голова комісії з припинення або ліквідатор - Ніколенко Петро Олексійович.

Рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації було опубліковано 04.04.2016, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Банком 12.04.2016 було надіслано на адресу Товариства в особі голови ліквідаційної комісії заяву від 12.04.2016 № 18.5/100, в якій Банк, зокрема, просив визнати кредиторські вимоги на підставі кредитних договорів від 14.03.2007 № 11127753002 та від 14.03.2007 № 11127753002 та включивши їх до реєстру вимог кредиторів ліквідаційного балансу Товариства.

Надсилання вказаного листа на адресу Товариства підтверджується копією фіскального чеку поштового відділення зв'язку від 12.04.2016 № 0225 (штрихкодовий ідентифікатор 0101412309058) та описом вкладення у цінний лист від 12.04.2016.

Відповідно до відстеження пересилання поштових відправлень вищевказане поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0101412309058 повернуто на поштове відділення відправника 20.05.2016 у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

У позовній заяві Банк зазначав, що Підприємство належним чином не виконало грошові зобов'язання за кредитними договорами, станом на 12.06.2014 у нього існує заборгованість за кредитним договором від 31.03.2009 № 11127822002 (первісний № 11127822000 від 14.03.2007), яка становить 73 717 156,63 грн., у тому числі: сума заборгованості (строкова по кредиту) - 18 077 221,18 грн., сума простроченої заборгованості (прострочена по кредиту) - 30 069 625,96 грн., нараховані відсотки - 331 778,32 грн., сума процентів, віднесених на прострочку - 25 238 531,17 грн., тобто Банк наводить розрахунок розміру заборгованості тільки за одним кредитним договором.

На вимогу суду першої інстанції Банком 03.10.2017 долучено до матеріалів справи розрахунок заборгованості станом на 12.06.2014 за кредитним договором від 14.03.2007 (31.03.2009) № 11127822000 (№ 11127822002) на загальну суму - 74 202 861,89 грн., що складається з 48 014 596,92 грн. - заборгованість за кредитом, 342 305,86 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 25 500 072,72 грн. - заборгованість за відсотками, 340 886,39 грн. - пеня за несвоєчасне погашення відсотків, 5 000,00 грн. - штраф.

Згідно з розрахунком Банку заборгованості за кредитним договором від 14.03.2007 (31.03.2009) № 11127753002 (№ 11127753005) станом на 12.06.2014 сума заборгованості за кредитом, у тому числі за строковим кредитом за простроченим кредитом та сума заборгованості по процентам становить 26 578 201,80 грн.

При цьому судами встановлено, що у позовній заяві (детальному розрахунку, наданому суду за кредитним договором № 11127822002 від 31.03.2009; первісний №11127822000 від 14.03.2007), а також у справі про банкрутство Підприємства Банком наведені різні суми заборгованості за кредитним договором від 31.03.2009 № 11127822002 (первісний № 11127822000 від 14.03.2007), у зв'язку з чим суди дійшли висновку про те, що заборгованість Підприємства є простроченою у розмірі, встановленому судом під час розгляду справи про банкрутство Підприємства (ухвала господарського суду Полтавської області від 01.12.2015 у справі № 917/950/14, яка наявна в матеріалах справи).

Враховуючи, що у позовній заяві Банк просив суд зобов'язати Товариство в особі ліквідатора/ліквідаційної комісії включити у проміжний ліквідаційний баланс кредиторську вимогу Банку на суму 73 717 156,63 грн., яка є меншою ніж встановлена в ухвалі господарського суду Полтавської області від 01.12.2015 у справі № 917/950/14 заборгованість за кредитним договором від 31.03.2009 № 11127822002 (первісний № 11127822000 від 14.03.2007), суди розглянули вимоги Банку саме у визначеній у позовній заяві сумі.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про заставу" (у редакції, чинній на дату укладення договору застави) застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. У силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Згідно із статтею 49 Закону України "Про заставу" (у редакції, чинній на дату укладення договору застави) заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. У договорі застави прав повинна бути вказана особа, яка є боржником по відношенню до заставодавця. Заставодавець зобов'язаний повідомити свого боржника про здійснену заставу прав. Строкове право вимоги, яке належить заставодавцю-кредитору може бути предметом застави тільки до закінчення строку його дії. У договорі застави прав, які не мають грошової оцінки, вартість предмета застави визначається угодою сторін.

Статтею 576 ЦК України передбачено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Згідно із статтею 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Наведені правові акти застосовують поняття "майнові права" які відмінні від поняття "майно". Майнові права (як і майно) є відчужуваними.

Статтею 51 Закону України "Про заставу" (у редакції, чинній на дату укладення договору застави) передбачено, що при заставі прав, якщо інше не передбачено договором, заставодержатель має право: незалежно від настання терміну виконання забезпеченого заставою зобов'язання вимагати в судовому порядку переводу на себе заставленого права, якщо заставодавець порушив обов'язки, передбачені статтею 50 цього Закону; вступати у справу як третя особа в судовому спорі, в якому розглядається позов про заставлене право; в разі порушення заставодавцем обов'язків, передбачених статтею 50 цього Закону, самостійно вживати всіх заходів, необхідних для захисту заставленого права проти порушень з боку третіх осіб.

Відповідно до статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із статтею 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі ліквідації юридичної особи-заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до пункту 1.1 договору застави майнових прав від 20.05.2013 предметом застави є майнові права на отримання грошових коштів на загальну суму 12 757 500,00 доларів США, у тому числі, які існують на дату укладення цього договору або/та виникнуть у майбутньому у заставодавця з договору купівлі-продажу від 17.05.2013 № Mf23-E, укладеного Компанією та Заставодавцем та додаткових договорів до нього.

Пунктом 4.4 договору застави майнових прав від 20.05.2013 передбачено, що згідно із статтею 212 ЦК України та домовленістю сторін, яку досягнуто при укладанні цього договору, в момент настання хоча б одного з випадків, передбачених пунктами 4.1 та 2.1.4 цього договору, предмет застави вважається реалізованим шляхом відступлення заставодавцем заставадержателю вимоги, що випливає із заставленого права без укладання будь-якого окремого договору, крім цього договору, в такому порядку:

- пункт 4.4.1. Заставодавець вважається таким, що відступив, а заставодержатель - таким, що прийняв право вимоги грошових коштів за Контрактом;

- пункт 4.4.2. Відповідно до пунктів 4.4.1 та 4.4 цього договору заставодержатель набуває право вимагати від боржника за Контрактом належного виконання своїх зобов'язань, а саме сплати грошових коштів за Контрактом;

- пункт 4.4.3. Грошові кошти, отримані заставодержателем, спрямовуються на задоволення вимог заставодержателя, що випливає з кредитного договору.

З наведеного вбачається, що предметом Договору застави майнових прав від 20.05.2013 є майнові права на отримання грошових коштів за Контрактом (договором купівлі-продажу від 17.05.2013 № Mf23-Е, укладеного Компанією та заставодавцем та додаткових договорів до нього).

Отже у випадку порушення зобов'язань за вказаними кредитними договорами Банк, як заставодержатель набуває право вимагати від боржника за Контрактом (Компанії) належного виконання своїх зобов'язань, а саме сплати грошових коштів за Контрактом, а не права на стягнення із заставодавця грошових коштів у сумі 73 717 156,63 грн. і як наслідок права на включення в проміжний ліквідаційний баланс зазначеної вимоги Банку.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Посилання в касаційній скарзі на не дослідженням судами доказів у повній мірі, що призвело до необґрунтованої відмови у задоволенні позову, оскільки вимоги Банку є підтвердженими, а також тим, що вимоги є немайновими та відповідно висновок судів про те, що заставодержатель не набув права на стягнення із заставодавця грошових коштів є невірним, не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами було прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що надає підстави залишити їх без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше прийняті у даній справі судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Києва від 03.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2018 у справі № 910/12169/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Суховий