Постанова

від 24.04.2019 по справі 908/816/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 908/816/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Виконавчого комітету Запорізької міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.12.2018 (Кузнецова І.Л. Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В.) у справі №908/816/17 Господарського суду Запорізької області

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Незалежної України 80" до 1) Виконавчого комітету Запорізької міської ради, 2) Комунального підприємства "Наше місто" Запорізької міської ради, треті особи 1) Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, 2) Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Проммашспецдеталь", 3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізьке пусконалагоджувальне підприємство -461" про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 28/17 від 23.01.2017 та зобов'язати вчинити певні дії

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Незалежної України 80" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Запорізької області з позовом до Виконавчого комітету Запорізької міської ради (далі - Відповідач-1), Комунального підприємства "Наше місто" Запорізької міської ради (далі - Відповідач-2), треті особи Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (далі - Третя особа-1), Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Проммашспецдеталь" (далі - Третя особа-2), Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізьке пусконалагоджувальне підприємство -461" (далі - Третя особа-3) про (з урахуванням уточненої позовної заяви): 1) скасування рішення Відповідача-1 №28/17 від 23.01.2017 "Про вилучення з господарського відання та передачу в управління ОСББ"Незалежної України 80" житлового будинку №80 по вул.Незалежної України" в частині невилучення з господарського відання Відповідача-2 нежитлових приміщень, зазначених в додатку до рішення (нежитлове приміщення літ.А-5 загальною площею 384,40 м 2 , розташовані в житловому будинку №80 по вул.Незалежної України у м.Запоріжжя); 2)зобов'язання Відповідача-2 передати в управління Позивачу нежитлове приміщення літ.А-5 площами: 128,0 м 2 , 40,5 м 2 , 61,50 м 2 , 154,40 м 2 загальною площею 384,40 м 2 , розташовані в житловому будинку №80 по вул.Незалежної України у м.Запоріжжя.

2. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що оскаржуваним рішенням було вилучено з господарського відання Відповідача-2 і зобов'язано Відповідача-2 передати будинок, крім ряду нежитлових приміщень, в управління Позивача, проте нежитлові приміщення загальною площею 384,40 м 2 , які не вилучено з відання Відповідача-2, є допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку, а тому належать до спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку і мають бути передані Позивачу в управління разом з рештою будинку.

Короткий зміст оскаржуваного рішення, прийнятого судом першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.06.2018 позов задоволено повністю.

3.1. Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради №28/17 від 23.01.2017 "Про вилучення з господарського відання та передачу в управління ОСББ"Незалежної України 80" житлового будинку №80 по вул.Незалежної України" визнано недійсним в частині невилучення з господарського відання Відповідача-2 нежитлових приміщень, зазначених в додатку до рішення (нежитлові приміщення літ.А-5 загальною площею 384,40 м 2 , розташовані в житловому будинку №80 по вул.Незалежної України у м.Запоріжжя).

3.2. Зобов'язано Відповідача-2 передати в управління Позивача нежитлові приміщення літ.А-5 площами: 128,0 м 2 , 40,5 м 2 , 61,50 м 2 , 154,40 м 2 загальною площею 384,40 м 2 , розташовані в житловому будинку №80 по вул.Незалежної України у м.Запоріжжя.

4. Рішення суду мотивовано тим, що у Позивача є законні підстави вимагати передачі йому будинку в управління з усіма допоміжними приміщеннями. Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи спірні нежитлові приміщення є допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку і зазначені приміщення відносяться до неподільного майна та є спільним майном співвласників багатоквартирного будинку. При цьому, Відповідачами та Третьою особою-1 не надано доказів реєстрації права комунальної власності на спірні приміщення.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.12.2018 рішення Господарського суду Запорізької області від 08.06.2018 залишено без змін з тих же підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Відповідач-1 подав касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, в якій просить її скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Аргументи учасників справи

Доводи Відповідача-1, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

7. Судом порушено частину 1 статті 236 ГПК України, оскільки не було досліджено докази та не наведено аргументів та обставин незаконного переобладнання спірних приміщень.

8. Судом необґрунтовано відхилено клопотання Відповідача-1 про призначення повторної експертизи у справі, що вплинуло на неможливість встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Позиція Позивача у відзиві на касаційну скаргу

9. Клопотання Відповідача-1 про призначення повторної експертизи є безпідставним, оскільки мотивується актом від 23.05.2018, складеним одноособово Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради про те, що спірні приміщення немають систем центрального опалення, водопостачання, необхідних для забезпечення побутового обслуговування мешканців.

10. Суди дійшли вірного висновку, врахувавши висновки судової експертизи, що спірні приміщення є допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку, функціональне призначення яких, є забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, через що, є неподільним майном, яке є спільним майном співвласників багатоквартирного будинку.

11. Доводи Відповідача-1, що за Відповідачем-2 закріплено спірні приміщення на праві господарського відання, є помилковими, оскільки відсутні докази реєстрації права господарського відання на спірні нежитлові приміщення за Відповідачем-2.

Позиція Відповідача-2 у відзиві на касаційну скаргу

12. Відповідач-2 зазначає, що підтримує касаційну скаргу Відповідача-1 в повному обсязі.

Позиція Відповідача у відзиві на касаційну скаргу

13. Треті особи відзив на касаційну скаргу не надали, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у даній справі у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

14. З метою визначення та з'ясування приналежності спірних нежитлових приміщень підвального поверху до допоміжних приміщень житлового багатоквартирного будинку та яке їх функціональне призначення, а також чи відносяться ці приміщення до неподільного майна, що включає приміщення, яке забезпечує функціонування житлового будинку, чи є спірні приміщення спільним майном співвласників багатоквартирного будинку, судом першої інстанції призначалася у справі судова будівельно-технічна експертиза.

14.1. За результатами проведеної експертизи встановлено, що спірні приміщення за даними первинної інвентаризації станом на 10.10.1958 при введені в експлуатацію житлової будівлі та відповідно до діючих норм і правил в галузі будівництва відносяться до допоміжних приміщень житлового багатоквартирного будинку з функціональним призначенням - для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців; відносяться до неподільного майна, що включає приміщення, які забезпечують таке функціонування; являються спільним майном співвласників будинку; користуватися приміщеннями як окремими ізольованими об'єктами можливо за умови використання їх для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців.

15. Згідно з частиною другою статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладові, сараї та ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на час виникнення спору віднесення приміщень до допоміжних регулювалося Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", згідно зі статтею 1 якого, допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

17. Вказані норми є спеціальними відносно норм Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" щодо визначення правового статусу нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку і визначальним для правильного вирішення спору є встановлення того, чи відноситься спірне приміщення до допоміжних чи є нежитловим приміщенням в структурі житлового будинку.

18. Допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов'язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо) залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

19. Даної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 18.07.2018 у справі №916/2069/17.

20. Як встановлено судами першої і другої інстанцій, наявні в матеріалах справи листи ТОВ "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" вказують на те, що підвальний поверх будинку складався з приміщень, до яких належали зали підігріву води, туалети, душові, майстерні та сараї, а при проведенні технічної інвентаризації 11.10.2016 було встановлено факти перепланування нежитлових приміщень підвального поверху.

20.1. Отже, зазначене свідчить про перебування спірних приміщень у складі житлового будинку на місці розміщення підвалу.

21. З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що спірні нежитлові приміщення підвального поверху (літ. А-5) загальною площею 384,40 м 2 є допоміжними приміщеннями в розумінні Законів України "Про приватизацію державного житлового фонду", "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" і є необхідними для забезпечення належної експлуатації багатоквартирного будинку в цілому, а тому підлягають передачі в управління Позивача.

22. Посилання скаржника, зазначене в пункті 7 постанови, колегією суддів вважається необґрунтованим, оскільки під час вирішення спору судом досліджено всі матеріали справи в сукупності та встановлено, що матеріалами справи доведено приналежність спірних приміщень до допоміжних багатоквартирного будинку і їх фактичне переобладнання іншими особами не змінює правового статусу цих приміщень, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції.

23. Доводи касаційної скарги, наведені в пункті 8 постанови, Судом відхиляються, оскільки згідно з частиною 2 статті 107 ГПК України за наявністю сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.

23.1. Враховуючи, що судом не виявлено сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо), тому відсутні підстави для призначення у справі повторної експертизи.

24. Таким чином, колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги Відповідача-1 на предмет законності оскаржуваного судового рішення виключно в межах, які безпосередньо стосуються правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом на результат вирішення спору не впливають.

25. Отже, наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування постанови апеляційного господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

26. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. З огляду на викладене вище, касаційна скарга Відповідача-1 задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване.

Щодо розподілу судових витрат

28. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, судові витрати, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Виконавчого комітету Запорізької міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.12.2018 у справі №908/816/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.