Рішення

від 15.04.2019 по справі 280/327/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 квітня 2019 року (12 год. 53 хв.)Справа № 280/327/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Конишевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бойко К.О.,

представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача -ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

до Головного управління ДФС у Полтавській області (36014, м. Полтава, вул. Європейська, 4)

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії ГУ ДФС у Полтавській області щодо призначення перевірки Наказом №2530 від 02.10.2018 року Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_1), а також проведення відповідної перевірки, у тому числі складання за результатами перевірки ОСОБА_3 Акта №1549/16-31-13-05-11/НОМЕР_1 від 19.11.2018 року;

визнати протиправним та скасувати прийняте ГУ ДФС у Полтавській області Податкове повідомлення-рішення від 07.12.2018 року №0090141305, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 4 915 056,14 грн., яка складається із суми податкового зобов'язання у розмірі 3932044,91 грн. та штрафу у розмірі 983011,23 грн.;

визнати протиправним та скасувати прийняте ГУ ДФС у Полтавській області податкове повідомлення-рішення від 07.12.2018 року №0090151305, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 340,00 грн. за платежем Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування ;

визнати протиправним та скасувати прийняте ГУ ДФС у Полтавській області Податкове повідомлення-рішення від 07.12.2018 року №0090161305, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Військовий збір на загальну суму 335 865,53 грн., яка складається із суми податкового зобов'язання у розмірі 268 692,42 грн. та штрафу у розмірі 67173,11 грн.

28.01.2019 року ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду вказана позовна заява була залишена без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків. Позивачем через канцелярію суду надані документи на виконання ухвали суду, якими були усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 04.02.2019 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 04.03.2019.

04.03.2019 відкладалося підготовче засідання на 26.03.2019.

26.03.2019відкладалося підготовче засідання на 02.04.2019.

Протокольною ухвалою суду від 02.04.2019 закрито підготовче провадження та за клопотанням сторін призначено справу до судового розгляду на той же день.

02.04.2019 оголошено перерву у судовому засіданні до 09.04.2019.

У судовому засіданні 09.04.2019 оголошено перерву до 15.04.2019.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, рішення відповідача вважає протиправним та такими, що не ґрунтується на нормах закону, з огляду на те, що відповідачем невірно встановлено власника зерна, що призвело до хибних висновків під час перевірки. Позов просить задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначив, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, діяльність яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору, а питання призначення перевірки було предметом розгляду у іншій справі, де позивачу було відмовлено. Крім того, зазначає, що так як позивач особисто передав на зберігання зерно на елеватор, відповідно саме він є власником зерна, а враховуючи те, що позивач не оформлений як фізична особа-підприємець та не сплачував належним податки, відповідно висновки в акті перевірки є обґрунтованими, а оскаржувані податковіповідомлення- рішення є законними. В задоволені позовної заяви просить відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20. пп.78.1.1 пп.78.1 2 п.78.1 ст.78. ст.79, п.82.2. ст.$2 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755, із змінами та доповненнями та наказу Головного управління ДФС у Полтавській області від 02.10.2018 №2530 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, Головним управлінням ДФС у Полтавській області проведена невиїзна документальна позапланова перевірка ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, якою встановлено порушення позивачем:

пп. 49.18.4 п.49.18 ст.49, ст.179 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 та 2017 рік;

пп. 163.1.1, п. 163.1 ст.163, пп. е 164.2.17 п. 164.2 ст.164, Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755 в результаті чого занижено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за період, шо перевірявся на суму 3932044,91грн. а саме за 2016 рік у сумі 130722,27грн. та за 2017 рік у сумі 3801322,64грн.;

пп.1.2. п.п. 1.3 п.161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 22.12.2010 №2755 із змінами та доповненнями в результаті чого занижено суму грошового зобов'язання по військовому збору за період, що перевірявся у розмірі 268692,42грн. а саме за 2016 рік у сумі 8932,78грн.та за 2017 рік у сумі 259759,64грн.

За результатами перевірки складено Акт №1549/16-31-13-058-11/НОМЕР_1 від 19.11.2018.

На підставі Актуперевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 07.12.2018:

№0090141305, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичним: особами за результатами річного декларування ;

№0090151305, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 340,00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування ;

№0090161305, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір .

Позивач вважає дії відповідача щодо призначення перевірки , проведення та складання акту перевірки протиправними, а прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення не обґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, тому звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Щодо дій Відповідача по проведенню перевірки, призначенню перевірки та дій по складанню за результатами перевірки Акту №549/16-31-І3-03-11/НОМЕР_1 від 18.11.2018 суд зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що про проведення перевірки Позивач був повідомлений повідомленням №723 від 03.10.2018 та копією наказу про проведення перевірки 04.10.2018 року, які вручені Позивачу 04.10.2018.

Головним управлінням ДФС у Полтавській області направлено на адресу ОСОБА_3 лист про надання інформації та її документального підтвердження за №2298/16- 31 -13-11-24 від 29.05.2018 року.

Запит, направлений відповідачем на адресу позивача від 29.05.18 №2298/16-31-13-11-24 містили вказівку на фактичну і правову підстави направлення запиту - п.п. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 та пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, а також обставини, за яких витребовується інформація (інформацію, що її підтверджує): вказувалося про отримання інформації про досудове розслідування №42018170000000006 від 29.01.2018 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Листом №М/5066 від 11.06.2018 позивач відповів відповідачу, що запит не відповідає вимогам чинного законодавства, а також наводить припущення щодо того, що значить термін переписування зерна та які правочини можуть цьому передувати у часі.

Згідно з п.85.2 ст.85 Податкового Кодексу України (із змінами та доповненнями) платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до ст. 83 ПК України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є:документи, визначені цим Кодексом;податкова інформація;експертні висновки;судові рішення;податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Судом встановлено, що на адресу Головного управління ДФС у Полтавській області надійшли листи Слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Полтавській області №1171/16-31-23-02 від 17.10.2018 та №1218/16-31-23-02 від 24.10.2018 разом з яким направлено матеріали отримані в ході проведення досудового розслідування кримінального провадження №32018170000000006 від 29.01.2018 для використання при проведенні перевірки фізичної особи ОСОБА_3 (перелік матеріалів переданих вказаним листом наведено на сторінках 3-40 акту).

Вищенаведеними листами №1171/16-31-23-02 від 17.10.2018 та №1218/16-31-23-02 від 24.10.2018 слідчим надано дозвіл на використання відомостей досудового розслідування під час проведення перевірки Позивача.

Суд зазначає, що статус органів ДФС їх функції та правові основи діяльності визначені положеннями Податкового кодексу України (чинного на момент проведення спірної перевірки).

Тобто, дії по призначенню перевірок прийняттю наказу є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством. Результатом реалізації цих повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для платника податків.

Отже, виключно результат реалізації повноваження податкового органу (а саме - рішення контролюючого органу), а не процес реалізації його повноважень (як то прийняття наказу на проведення перевірки) може бути об'єктом судового оскарження.

Стосовно дій відповідача по складанню акту перевірки №1549/16-31-13-03- 11/НОМЕР_1 від 18.11.2018, суд зазначає наступне.

За правилами пункту 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невинні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акту або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акту такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акту або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Загальне поняття акту перевірки наведено у пункті 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №984 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за №34/18772), положення якого були чинними на момент виникнення спірних відносин, згідно з яким - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

В акті перевірки, відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, а обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язків характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків.

Враховуючи викладене, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, діяльність яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про визнання протиправними дій ГУ ДФС у Полтавській області щодо призначення перевірки Наказом №2530 від 02.10.2018 року Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_1), а також проведення відповідної перевірки, у тому числі складання за результатами перевірки ОСОБА_3 Акта №1549/16-31-13-05-11/НОМЕР_1 від 19.11.2018 року не підлягає задоволенню.

Крім того, слід зазначити, що Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду по справі №440/3700/18 від 04.12.2018 , яке набрало законної сили 09.01.2019, було відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування Наказу Головного управління ДФС у Полтавській області №2530 від 02.10.2018 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_3 .

Стосовно встановлених під час перевірки порушень, суд зазначає наступне.

В Акті перевірки зазначено, що згідно матеріалів кримінального провадження за №32018170000000006 від 29.01.2018 наданих для контрольно-перевірочних заходів встановлено що, протоколом обшуку від 25.05.2018 року, проведеного на виконання ухвали Київського районного суду м. Полтави від 16.05.2018 року (справа №552/1251/18, провадження №1-кс/552/1 158/18) за адресою знаходження ТДВ Гадяцький елеватор : Полтавська область, Гадяцький район, м. Гадяч, вул. Героїв Майдану, 75, вилучено оригінали документів, які підтверджують прийняття та відвантаження сільськогосподарської продукції, яка зберігалась під реквізитами ОСОБА_3 за період з 01.01.2016 року по дату винесення ухвали суду.

Проведеним аналізом складських квитанцій встановлено, що зерновим складом ТДВ Гадяцький елеватор прийнято на зберігання від ОСОБА_3 сільськогосподарську продукцію, а саме: кукурудзу 3 класу та некласну, пшеницю м'яку 3 та 6 класу, сою нестандартну 2016-2017 року збирання урожаю.

Також, у матеріалах кримінального провадження за №32018170000000006 від 29.01.2018 року міститься інформація від ДП Держреєстри України (вих.№111 від 28.02.2018) щодо власників зерна за бланками складських квитанцій є ОСОБА_3 зазначений власником зерна, яке розташоване у TOB Ворожбянський комбінат хлібопродуктів (код ЄДРПОУ 32888541), на підставі складської квитанції АХ477743 від 21.02.2017, АХ477741 від 21.02.2017, АХ477751 від 27.02.2017.

Враховуючи викладене, відповідачем зроблено висновок, що ОСОБА_3 протягом 2016-2017 років, не перебуваючи на обліку в контролюючих органах ДФС, не маючи власних та орендованих земельних ділянок, отримано додаткове благо - дохід у вигляді сільськогосподарської продукції (згідно даних складських квитанцій на зерно ТДВ "Галицький елеватор" та TOB Ворожбянський комбінат хлібопродуктів ) загальною сумою 17 912 828,15 грн., а саме за 2016 рік у розмірі 595 518,50грн. та за 2017 рік у сумі 17 317309,65грн.(акт перевірки с.39 та 42).

Суд не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем було укладено Договір зберігання № 3-224 від 13.12.2016, відповідно якого ТДВ Гадяцький елеватор , назване у подальшому Підприємство , в особі директора ОСОБА_5, який діє згідно статуту з однієї сторони, та ОСОБА_3, іменований у подальшому Поклажодавець спільно іменовані - Сторони , укладено Договір зберігання сільськогосподарської продукції, предметом якого є: Поклажодавець передає, а Підприємство приймає за плату на складське зберігання сільськогосподарську продукцію (надалі-Продукція) та надає інші платні послуги (сушіння, очищення, інше) з подальшим повернення (відвантаженням) продукції Поклажодавцю на умовах визначених цим договором.

До даного договору в матеріалах справи містяться Додатки від 13.12.2016:№ 1 Замовлення на виконання робіт по сушінню та очищенню сільськогосподарської продукції ;№2 Об'єм та строк постачання Продукції Поклажодавцем на зберігання Підприємству ; №3 Тарифи на послуги Підприємства ; №4 Тарифи на послуги Підприємства ; №5 Тарифи на послуги Підприємства .

В матеріалах, також містяться складські квитанції на зерно відповідно до яких зерновий склад ТДВ Гадяцький елеватор (м. Гадяч, вул. Героїв Майдану, 75) прийняв на зберігання від ОСОБА_3 на підставі договору №3-72 від 25.07.2017 зерно кукурудзи 3 класу, зерно кукурудзи (некласне), зерно сої (нестандартне). В рядку Примітка даної складської квитанції зазначено: зберігання . Зберігання знеособлене . Зерновий склад зобов'язується зберігати зерно в строк до запитання .

Крім того, в матеріалах справи містяться товарно-транспортні накладні (форма №1- ТН) з відмітками та печаткою ТДВ Гадяцький елеватор про прийняття сільськогосподарської продукції із зазначенням власника зерна (ОСОБА_3П.), назви культури, фізичних властивостей, номеру запису в журналі форми №28, номеру автомобіля, ваги та часу прийняття зерна та реєстри накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку ТДВ "Гадяцький елеватор" (Типова форма №3XC-3).

З матеріалів справи вбачається, що в деяких випадках ОСОБА_3 було переоформлено сільськогосподарську продукцію, яка знаходилася на зберіганні ТДВ Гадяцький елеватор на інших осіб.

Крім того, судом встановлено, що позивачем було укладено Договір зберігання №59/16 від 20.02.2017, відповідно до якого TOB ВОРОЖБЯНСЬКИЙ КХП , іменоване надалі "ПІДПРИЄМСТВО", в особі директора ОСОБА_6, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та фізична особа ОСОБА_3, іменоване надалі "ПОКЛАЖОДАВЕЦЬ", в особі ОСОБА_3, який діє на підставі повної цивільної дієздатності, з іншої сторони, надалі спільно іменовані "Сторони", уклали цей договір зберігання сільськогосподарської продукції (далі по тексту - "Договір") про нижченаведене: ПОКЛАЖОДАВЕЦЬ" передає, а "ПІДПРИЄМСТВО" приймає за плату на складське зберігання сільськогосподарську продукцію (надалі - Продукція) та надає інші платні послуги (сушіння, очищення, інше подальшим поверненням (відвантаженням) Продукції "ПОКЛАЖОДАВЦЮ" на умовах визначених цим Договором.

На підтвердження даної господарської операції в матеріалах справи містяться: Акти виконаних робіт; складські квитанції на зерно відповідно до яких зерновий склад TOB ВОРОЖБЯНСЬКИЙ КХП прийняв на зберігання від ОСОБА_3 на підставі договору №59/16 від 20.02.2017 сою (нестандартне). В рядку Примітка даної складської квитанції зазначено: зберігання . Зберігання знеособлене ; реєстри накладних на прийняте зерно; товарно - транспортні накладні з відмітками та печаткою TOB ВОРОЖБЯНСЬКИЙ КХП про прийняття сільськогосподарської продукції, в яких зазначено власника зерна (ОСОБА_3П.), назви культури, фізичних властивостей, номеру автомобіля, ваги та часу прийняття зерна та реєстри накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку TOB ВОРОЖБЯНСЬКИЙ КХП .

Як зазначав відповідач, у ході перевірки на підставі складських квитанцій зроблено висновок, що власником зерна є громадянин ОСОБА_3 Документи на оплату зазначеної зернової продукції у матеріалах кримінального провадження відсутні, позивачем зазначені документи також не надавалися. Беручи за основу складський облік, відповідач робить висновок, що громадянин ОСОБА_3 отримав дохід у натуральній формі у вигляді безоплатно отриманої сільськогосподарської продукції у сумі 17912828,15грн.

Позивач заперечив проти висновку відповідача, що він є власником зерна, з цього приводу зазначив, що відповідачем не доведений факт отримання позивачем у власність зерна, а також не доведений факт отримання позивачем додаткового блага.

Щодо висновку відповідача про те, що позивач є власником майна, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.24 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні зерно підлягає зберіганню у зернових складах.

Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.

Згідно п.24 ст.1 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 №198, зареєстрованого в Міністерстві юстиціїУкраїни16 липня 2003 р. за №605/7926 затверджено Положення про обіг складських документів на зерно , відповідно якого: ..Власники зерна - фізичні та юридичні особи незалежно від форм власності і підпорядкування, яким належить зерно на праві власності, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів у разі переходу до неї права власності на зерно...

Згідно п.1.2 Наказу Міністерства аграрної політики країни 11.08.2005 N374 затверджено Порядок ведення основного реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, і реєстру зернового складу відомості про юридичних та фізичних осіб (відомості про особу) - це відомості про юридичних та фізичних осіб, що містять такі дані: для юридичних осіб - резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код за ЄДРПОУ (для юридичних осіб - нерезидентів - найменування, місцезнаходження та держава, в якій зареєстрована особа); для фізичних осіб - громадян України - прізвище, ім'я та по батькові, місце проживання та ідентифікаційний номер (для фізичних осіб - іноземців або осіб без громадянства - прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), місце проживання за межами України).

У разі, якщо уповноважена особа діє від імені держателя складського документа на зерно, - також відповідну довіреність.

Так дійсно з аналізу нормативних актів, можна дійти висновку, що лише власник зерна має право укладати договори складського зберігання зерна та отримувати складські документи.

Враховуючи те, що саме позивач заключив договори на зберігання зерна та оформлював складську документацію, відповідач робить висновок, що позивач є власником такого зерна.

Однак, суд вважає таке твердження відповідача не обгрунтованим, з огляду на наступне.

відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, зазначені підстави набуття права власності, а саме:

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, набуття права власності повинно бути підтверджено належним документами.

Доказів того, що позивач є виробником продукції суду не надавалися, відповідно позивач міг набути права власності на зерно будь - яким не забороненим законом шляхом, зокрема із правочинів (договір купівлі-продажу, дарування, міни, спадщина та інше).

У який саме спосіб позивач набув право власності на зерно відповідачем не перевірялося. Крім того, доказів незаконного набуття право власності позивачем, суду не надавалися. Слід також зазначити, що жодне з підприємств, яке приймало зерно на зберігання не проявило податкову обачність, коли приймало зерно від фізичної особи (позивача).

З аналізу вище наведених нормативних актів, можна зробити висновок, що підприємство яке приймає на зберігання зерно, не має прямого обов'язку перевіряти законність набуття права власності на зерно у особи, яка передає його на зберігання.

Однак, зробити висновок, що саме позивач є власником зерна лише з того, що підприємства прийняли у позивача зерно на зберігання є не вірним.

З огляду на те, що відповідачем не доведено, що позивач набув право власності на зерно, а підприємства,які приймають зерно на зберігання не перевіряють чи дійсно особа яка передає на зберігання зерно є власником такого зерна, і суду протилежного доведено не було, тому складські документи на зерно, суд не вважає належними доказами того, що позивач є власником зерна. Такі документи підтверджують проведення господарської операції, а так як не були надані докази сплати податків, відповідно і підтвердженням того, що позивач було вчинено порушення податкового законодавства.

Крім того, відповідачем не була досліджена обставина, які саме документи надавалися позивачем, коли передавав зерно на зберігання ТДВ "Галицький елеватор" та TOB Ворожбянський комбінат хлібопродуктів , з метою виключення того факту, що позивач міг діяти як уповноважена особа з надання послуг, яке передбачає розпорядження товаром (зерном), які належить іншим особам та не належать виконавцю. Складські квитанції, товаро-транспортні накладні можуть свідчити про виконання послуг для фізичної або юридичної особи: організація транспортування, сушки, очищення, важення та зберігання.

Щодо отримання позивачем додаткового блага, суд зазначає наступне.

У відзив та у судовому засіданні відповідач підтримав законність висновків які зроблені в акті перевірки, відповідно до яких, ОСОБА_3 отримано додаткове благо - дохід у вигляді сільськогосподарської продукції (згідно даних складських квитанцій на зерно ТДВ Гадяцький елеватор" та TOB Ворожбянський комбінат хлібопродуктів ) загальною сумою 17 912 828,15грн. без сплати податків, чим порушено п.п.163.1.1 п. 163.1 ст.163, п.п. 164.2.17 п.164.2, п.п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167 ПКУ.

Суд не погоджується з таким висновком відповідача, з огляду на наступне.

Згідно пп. 14.1.47. п. 14.1. ст. 14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до підпункту е пп. 164.2.17 пункту 164.2 ст.164 Податкового Кодексу України, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Тобто додаткові блага, виплачуються (надаються) платнику податків податковим агентом.

Жодного первинного документу або іншого доказу, хто саме є тим податковим агентом який надав позивачу додаткове благо у вигляді зерна, або доказів які б підтверджували передачу під податкового агента позивачу такого блага, відповідач суду не надав, що спростовує висновки відповідача щодо отримання позивачем додаткового блага.

А як вже зазначалося вище, дані зі складських квитанцій на зерно ТДВ Гадяцький елеватор" та TOB Ворожбянський комбінат хлібопродуктів не можуть підтверджувати, а ні набуття права власності, а ні отримання податкового блага.

Також суд звертає увагу на те, що під час проведення перевірки відповідачем встановлено, що позивач не перебував на обліку в контролюючих органах ДФС, не має у власності або в оренді нерухомість, склади, транспортні засоби та не сплачував податки, дані обставини не були спростовані позивачем.

Суд зазначає, що представником позивача у судовому засіданні не заперечувався той факт, що позивач проводив господарську діяльність з порушення норм податкового законодавства.

Порушення податкового та іншого законодавства були підтверджені і висновком судової економічної експертизи №1423/1775 від 28.09.2018, однак як вже було судом зазначено, суд не погоджується з висновком експерта в частині того, що позивач є власником зерна та отримав його як додаткове благо.

Надаючи оцінку обставинам які виникли, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Згідно з пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а)процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;

б)доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;

в)доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;

г)доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;

ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;

д)інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);

е)спадщини, подарунків, виграшів, призів;

є)заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;

ж)доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

За приписами п.44.1. ст.44 ПК України, дані податкової звітності підтверджуються саме первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно пп.49.18.4. п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з ст. 1 Закону № 996, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції - дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об'єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Водночас п. 164.2 ст. 164 Кодексу містить перелік видів доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема інші доходи, крім установлених у ст. 165 Кодексу (пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Відповідно до підпункту е пп. 164.2.17 пункту 164.2 ст.164 Податкового Кодексу України, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до п. 167.1. ст. 167 Податкового Кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п. 1.2 п. 16і підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Слід також зазначити, що п.110.1 ст. 110 Податкового кодексу України особи, які притягаються до відповідальності за вчинення правопорушень, а саме: платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Статтею 111 Податкового кодексу України передбачені види відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи

За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: 111.1.1. фінансова;111.1.2. адміністративна; 111.1.3. кримінальна (п. 111.1.ст.111 ПК України).

Суд погоджується з відповідачем, щодо наявності у позивач порушень визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, однак не погоджується саме з притягненням позивача до відповідальності за недоведене правопорушення, яка призвело до невірного визначення податкових зобов'язань по податку на доходи з фізичних осіб та військового збору. Так як позивач виходив із суми, яку розрахував виходячи із отриманого позивачем додаткового блага, а саме: дохід у вигляді сільськогосподарської продукції на загальну суму 17 912 828,15 грн., що не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи, тому суд вважає прийняті податкові повідомлення-рішення не обґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Полтавській області (36014, м. Полтава, вул. Європейська, 4, код ЄДРПОУ 39461639) - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати прийняте ГУ ДФС у Полтавській області Податкове повідомлення-рішення від 07.12.2018 року №0090141305, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 4 915 056,14 грн., яка складається із суми податкового зобов'язання у розмірі 3932044,91 грн. та штрафу у розмірі 983011,23 грн.

Визнати протиправним та скасувати прийняте ГУ ДФС у Полтавській області Податкове повідомлення-рішення від 07.12.2018 року №0090151305, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 340,00 грн. за платежем Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування ;

Визнати протиправним та скасувати прийняте ГУ ДФС у Полтавській області Податкове повідомлення-рішення від 07.12.2018 року №0090161305, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Військовий збір на загальну суму 335 865,53 грн., яка складається із суми податкового зобов'язання у розмірі 268 692,42 грн. та штрафу у розмірі 67173,11 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 9605,00 грн. (дев'ять тисяч шістсот п'ять гривень 00 коп.)за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (36014, м. Полтава, вул. Європейська, 4, код ЄДРПОУ 39461639).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 25.04.2019.

Суддя О.В.Конишева