Постанова
від 24.04.2019 по справі 1640/3401/18
ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 р. Справа № 1640/3401/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Спаскіна О.А.

суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу освіти, молоді та спорту Карлівської районної державної адміністрації на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 року, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 22.12.18 року по справі № 1640/3401/18

за позовом Відділу освіти, молоді та спорту Карлівської районної державної адміністрації

до Управління північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області

треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Сади Карлівщини"

про визнання неправомірною та скасування вимоги в частині,

ВСТАНОВИВ:

26 вересня 2018 року, Відділ освіти, молоді та спорту Карлівської районної державної адміністрації (далі - позивач ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області (далі - відповідач) про визнання неправомірним та скасування пункту 1 вимоги Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області №20-16-03-3-14/4361 від 17.08.2018 про усунення порушень в частині недотримання вимог частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України та заподіяння збитків в розмірі 29725 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області проведено планову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності відділу освіти, молоді та спорту Карлівської районної державної адміністрації за період з 01.06.2015 по 31.05.2018, за результатами якої складено акт ревізії від 27.07.2018 №03-22/31. За наслідками перевірки на адресу позивача направлено вимогу щодо усунення порушень законодавства від 17.08.2018 №20-16-03-3-14/4361. Вважаючи безпідставними висновки відповідача щодо порушення, що призвело до матеріальної шкоди (збитків), а саме оплати за товар, постачання якого під час проведення ревізії документально не підтверджено за відсутності кредиторської заборгованості перед постачальником після розірвання договору № 72 від 26.03.2018, чим не дотримано вимоги ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, та що призвело до матеріальних збитків на суму 29725,00 грн., позивач просить визнати протиправним та скасувати пункт 1 вимоги Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області №20-16-03-3-14/4361 від 17.08.2018 про усунення порушень в цій частині.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 року у задоволенні адміністративного позову Відділу освіти, молоді та спорту Карлівської районної державної адміністрації до Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сади Карлівщини" про визнання неправомірною та скасування вимоги в частині - відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не взято до уваги, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою, водночас вимога про відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, не може бути примусово стягнута, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Вказує, що судом першої інстанції належним чином не перевірено чи дійсно оскаржуваний пункт вимоги спрямований на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, не взято до уваги та не з'ясовано чи звертався орган контролю до суду щодо стягнення відповідних збитків, не прийнято до уваги, що спірна вимога не містить конкретного переліку дій.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду клопотання про перенесення розгляди справи на іншу дату у зв'язку з погіршенням стану здоров'я представника.

Колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення вищезазначеного клопотання, оскільки відповідач є структурним підрозділом органу державної виконавчої влади зі встановленим штатом працівників. Доказів відсутності можливості залучення інших осіб для представництва своїх інтересів в суді позивачем не надано.

Згідно зі ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідно до пункту 3.3.1.4 плану проведення заходів державного фінансового контролю Північно-східного офісу Держаудитслужби на ІІ квартал 2018 року та на підставі направлення від 23.06.2018 № 355 та від 09.07.2018 №376 головним державним аудитором відділу контролю у галузі освіти, науки, спорту та інформації Управління Північно-східного офісу Держаудитслубжи в Полтавській області Літовкою І.В. за участю працівників цього ж Управління, проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності відділу освіти, молоді та спорту Карлівської районної державної адміністрації за період з 01.06.2015 по 31.05.2018, за наслідками якої складено акт від 27.07.2018 №03-22/31, копія витягу з якого наявна у матеріалах справи /том 1 а.с. 125-133/, у якому, серед іншого, зафіксовано, що внаслідок проведення оплати по договору №72 від 26.03.2018, дія якого припинена, Відділу освіти завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 29725,00 грн., чим порушено ч. 2 ст.653 Цивільного кодексу України /а.с. 130/.

Також, встановлено, що не погодившись з висновками акту ревізії від 27.07.2018 №03-22/31, позивач подав заперечення до акту ревізії від 27.07.2018 №03-22/31, на які відповідачем складено висновок, затверджений 14.08.2018 начальником Управління Північно-східного офісу Держаудитслубжи в Полтавській області І.Салогуб /том 1 а.с. 14-18/, у якому зазначено, що вказані заперечення не прийнято.

Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслубжи в Полтавській області надіслано начальнику Відділу освіти, молоді та спорту Карлівської районної державної адміністрації письмову вимогу №20-16-03-3-14/4361 від 17.08.2018 "Щодо усунення порушень законодавства" /том 1 а.с. 11-12/, пунктом 1 якої Управління Північно-східного офісу Держаудитслубжи в Полтавській області вимагає, усунути виявлені порушення законодавства у повному обсязі у встановленому законодавством порядку, у тому числі, порушення, що призвело до матеріальної шкоди (збитків), а саме, оплата за товар, постачання якого під час проведення ревізії документально не підтверджено за відсутності кредиторської заборгованості перед постачальником після розірвання договору № 72 від 26.03.2018, чим не дотримано вимоги ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України та призвело до матеріальних збитків на суму 29725,00 грн.

Позивач не погодився з пунктом 1 вимоги Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області №20-16-03-3-14/4361 від 17.08.2018 в частині вимоги усунути виявлене порушення, що призвело до матеріальної шкоди (збитків), а саме, оплати за товар, постачання якого під час проведення ревізії документально не підтверджено за відсутності кредиторської заборгованості перед постачальником після розірвання договору №72 від 26.03.2018, чим не дотримано вимоги ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України та призвело до матеріальних збитків на суму 29725,00 грн., у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов до висновку про їх не обґрунтованість.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (надалі - Закон № 2939-XII), головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Так, ч. 1 ст. 4 Закону №2939-ХІІ передбачено, що інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

У відповідності до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43, визначено, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно п. 7 цього Положення Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

У відповідності до п.п. 9 п. 4 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Пунктом 6 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43, Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.

Колегія суддів звертає увагу, що зазначені норми кореспондуються з положеннями пунктів 1, 7, 10 статті 10 Закону №2939-ХІІ, відповідно до яких органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір в установленому законодавством порядку, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

За таких обставин у органу фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Відтак, збитки, щодо наявності яких зроблено висновок відповідачем, стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю та правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Вказані висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 20.02.2018 у справі №822/2087/17, від 30.01.2018 у справі №814/3964/15, від 30.01.2018 у справі №806/999/14, від 22.05.2018 у справі №826/18946/14, від 25.05.2018 у справі №810/4712/14, від 11.09.2018 у справі №826/11524/14, які з огляду на ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають врахуванню судом у даній справі.

Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що у даній справі позовні вимоги стосуються виключно визнання протиправним та скасування пункту 1 вимоги Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області №20-16-03-3-14/4361 від 17.08.2018 в частині вимоги усунути виявлене порушення, що призвело до матеріальної шкоди (збитків), а саме, оплати за товар, постачання якого під час проведення ревізії документально не підтверджено за відсутності кредиторської заборгованості перед постачальником після розірвання договору №72 від 26.03.2018, чим не дотримано вимоги ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України та призвело до матеріальних збитків на суму 29725,00 грн., тобто відповідачем у цьому пункті вимоги вказано на факт заподіяння матеріальної шкоди (збитків).

Враховуючи встановлене, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, що збитки у випадку відсутності факту їх добровільного відшкодування стягуються примусово в судовому порядку з особи, яка їх заподіяла, правильність обчислення збитків перевіряється судом, який розглядає позов про їх стягнення, позовні вимоги стосуються виключно визнання протиправною та скасування вимоги відповідача в частині, яка не породжує для позивача жодних правових наслідків, у задоволенні позовних вимог Відділу освіти, молоді та спорту Карлівської районної державної адміністрації слід відмовити, оскільки вони є необґрунтованими.

Колегія суддів дійшла висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відділу освіти, молоді та спорту Карлівської районної державної адміністрації - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 року по справі № 1640/3401/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич Постанова складена в повному обсязі 26.04.19р.

СудДругий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення24.04.2019
Оприлюднено02.05.2019
Номер документу81476497
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —1640/3401/18

Постанова від 24.04.2019

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Спаскін О.А.

Постанова від 24.04.2019

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Спаскін О.А.

Ухвала від 28.03.2019

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Спаскін О.А.

Ухвала від 28.03.2019

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Спаскін О.А.

Ухвала від 11.03.2019

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Спаскін О.А.

null від 12.12.2018

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

С.С. Сич

Рішення від 12.12.2018

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

С.С. Сич

Ухвала від 26.11.2018

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

С.С. Сич

Ухвала від 23.10.2018

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

С.С. Сич

Ухвала від 01.10.2018

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

С.С. Сич

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні