Постанова

від 23.04.2019 по справі 0340/1384/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/1114/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Технологія Базальту на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Технологія Базальту до Управління екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держпродспоживслужби у Волинській області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -

суддя (судді) в суді першої інстанції - Волдінер Ф.А.,

час ухвалення рішення: 15:45:02,

місце ухвалення рішення - м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення - 03.12.2018 року,

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ Технологія Базальту звернулося до суду з позовом до Управління екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації, яким з врахуванням уточнення позовних вимог просило: визнати протиправними дії відповідача щодо повернення на доопрацювання матеріалів про видачу дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами; зобов'язати відповідача розглянути заяву про видачу дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 04.07.2018 року (опис № П 57910) та видати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Ухвалами суду від 17.09.2018 року, 17.10.2018 року, 30.10.2018 року суд залучив до участі у справу в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що відповідачем доведено належними та допустимими доказами правомірність повернення на доопрацювання матеріалів ТзОВ Технологія Базальту , поданих для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, а тому відсутні підстави для зобов'язання Управління екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації в примусовому порядку повторно розглянути відповідну заяву позивача та видати останньому дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, так як у позивача відсутні передбаченні чинним законодавством підстави для отримання такого дозволу, а саме рішення Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області щодо можливості отримання дозволу. Також, на думку суду, задоволення позовних вимог з високою ймовірністю може призвести до заподіяння шкоди здоров'ю тих людей, які проживають в санітарно-захисній зоні заводу.

Рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає, що воно є незаконним і необґрунтованим, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а також суд неповно з'ясував обставини, що мали значення для вирішення клопотання. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що процедура отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами через Центр надання адміністративних послуг (ЦНАП) Луцької міської ради не відповідає нормам постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року № 302, а саме ЦНАП зобов'язує його, посилаючись на інформаційну картку, підписану Луцьким міським головою, ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області та самим відповідачем, спочатку подавати заяву і документи для отримання рішення ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області, а після його отримання подавати окрему заяву та документи відповідачу. Також відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року № 302 зауваження при поверненні поданих заявником документів повинні стосуватись саме суті цих документів, а тому відповідач не може посилатись на відсутність рішення Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області щодо можливості отримання дозволу. При цьому, відсутність такого рішення не може тягнути автоматичне повернення відповідачем документів, поданих для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Такі дії відповідача, на думку позивача, суперечать ч. 5 ст. 4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності , якою встановлено, що відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законом, не допускається, та ч. 6 ст. 9 Закону України Про адміністративні послуги , згідно з якою забороняється вимагати від суб'єкта звернення документи або інформації, не передбачені законом. Також позивач вважає, що суд першої інстанції помилково оцінив рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.04.2018 року у справі № 803/285/18, зазначивши, що дане рішення лише зобов'язувало ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області вчинити певні дії (повторно розглянути заяву позивача), але не замінює собою рішення про можливість видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, оскільки цим рішенням суду було зобов'язано ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області також прийняти рішення, яким встановити можливість видачі такого дозволу ТзОВ Технологія Базальту . Посилання суду першої інстанції на норми ст. 3 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності позивач вважає безпідставним, оскільки цей Закон не регулює спірних правовідносин. Крім того, позивач вважає безпідставним висновок суду про те, що задоволення позовних вимог з високою ймовірністю може призвести до заподіяння шкоди здоров'ю тих людей, які проживають в санітарно-захисній зоні заводу, оскільки дане питання під час розгляду справи не досліджувалось.

Відповідач та третя особа ОСОБА_2 подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких виклали свої заперечення проти вимог та доводів апеляційної скарги. Зазначили, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, 04.07.2018 року ТзОВ Технологія Базальту звернулося до Управління екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації через Центр надання адміністративних послуг із заявою про видачу дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (опис № П 57910). До заяви було додано: документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин, в письмовій та електронній формах; рішення щодо неможливості погодження видачі дозволу на викиди, виданий установою Держпродспоживслужби; рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.04.2018 року у справі № 803/285/18; звіт по інвентаризації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря; інформація про отримання дозволу для ознайомлення з нею громадськості відповідно до законодавства.

Управління екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації листом від 10.07.2018 року № 1594/1.15/2-18 відправило подані позивачем матеріали на доопрацювання, мотивуючи необхідністю усунення таких недоліків: відсутнє повторне рішення ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області щодо можливості видачі дозволу на викиди відповідно до рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.04.2018 року у справі № 803/285/18.

Не погоджуючись з таким рішенням, ТзОВ Технологія Базальту звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Колегія суддів вважає помилковим та необґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності дозвільні органи - це суб'єкти надання адміністративних послуг, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру.

Статтею 4 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності передбачено, що виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються: необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види; дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру; платність або безоплатність видачі (переоформлення, анулювання) документа дозвільного характеру; строк видачі документа дозвільного характеру або відмови у його видачі; вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, анулювання документа дозвільного характеру; строк дії документа дозвільного характеру або необмеженість строку дії такого документа; перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності; перелік та вимоги до документів, які суб'єкту господарювання необхідно подати для одержання документа дозвільного характеру.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності порядок проведення дозвільної (погоджувальної) процедури, переоформлення та анулювання документів дозвільного характеру центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є: подання суб'єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком; виявлення в документах, поданих суб'єктом господарювання, недостовірних відомостей; негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Відповідно до змісту наведених норм за результатами розгляду заяви про видачу дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, дозвільний орган приймає одне з таких рішень - надає дозвіл або приймає рішення про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням конкретних причин відмови. При цьому, даними нормами також встановлено, що порядок проведення дозвільної процедури встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року № 302 було затверджено Порядок проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи , який визначає єдиний механізм проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (Порядок № 302).

Відповідно до п. 1 Порядку № 302 дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (надалі - суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

Відповідно до п. 4 Порядку № 302 для отримання дозволу суб'єкт господарювання: оформляє заяву; готує документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин; проводить інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання; проводить оцінку впливу викидів забруднюючих речовин на стан атмосферного повітря на межі санітарно-захисної зони; розробляє плани заходів щодо: досягнення встановлених нормативів граничнодопустимих викидів для найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин; охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; ліквідації причин і наслідків забруднення атмосферного повітря; остаточного припинення діяльності, пов'язаної з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та приведення місця діяльності у задовільний стан; запобігання перевищенню встановлених нормативів граничнодопустимих викидів у процесі виробництва; здійснення контролю за дотриманням встановлених нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин та умов дозволу на викиди; обґрунтовує розміри нормативних санітарно-захисних зон, проводить оцінку витрат, пов`язаних з реалізацією заходів щодо їх створення; проводить оцінку та аналіз витрат, пов'язаних з реалізацією запланованих заходів щодо запобігання забрудненню атмосферного повітря; готує інформацію про отримання дозволу для ознайомлення з нею громадськості відповідно до законодавства.

Проаналізувавши зміст наведених вище положень Порядку № 302, колегія суддів зазначає, що ними визначено конкретний і вичерпний перелік документів, які повинен подати суб'єкт господарювання для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, і в цьому переліку не передбачено рішення органу Держпродспоживслужби щодо можливості отримання такого дозволу.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що обов'язковою умовою видачі позивачу спірного дозволу є рішення Головного управління Держпродспоживслужби щодо можливості отримання такого дозволу, а відсутність такого рішення унеможливлює видачу суб'єкту господарювання дозволу на викиди.

Посилання суду першої інстанції в обґрунтування цього висновку на зміст Інформаційної картки адміністративної послуги Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами , затвердженої Управлінням екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації спільно з Головним управлінням Держпродспоживслужби у Волинській області і за погодженням з Луцькою міською радою, згідно з положеннями якої дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами видається через Департамент Центр надання адміністративних послуг у м. Луцьку за рішенням Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області, здійснення якого забезпечує Департамент ЦНАП у термін 15 днів (Рішення щодо погодження видачі дозволу на викиди, видане Державною службою з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів), колегія суддів вважає помилковим, оскільки дані норми суперечать наведеним вище нормам Порядку № 302, яким, як зазначено вище, не передбачено обов'язковості надання суб'єктом господарювання рішення органу Держпродспоживслужби щодо можливості отримання такого дозволу, а відповідно до описаних вище положень ст. 4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності порядок проведення дозвільної процедури, переоформлення та анулювання документів дозвільного характеру центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами встановлюється виключно Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, зазначені вище положення Інформаційної картки адміністративної послуги Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами містять вимоги, не передбачені Порядком № 302, тобто суперечать цьому порядку, а тому відповідно до загальних засад щодо ієрархії нормативно-правових актів до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме норми даної постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року № 302, яка має вищу юридичну силу.

Правильним є твердження позивача про те, що дії відповідача у спірному випадку суперечать ч. 5 ст. 4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності , якою встановлено, що відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законом, не допускається, та ч. 6 ст. 9 Закону України Про адміністративні послуги , згідно з якою забороняється вимагати від суб'єкта звернення документи або інформації, не передбачені законом.

Додатково колегія суддів враховує, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11.04.2018 року у справі № 803/285/18 було повністю задоволено позов ТзОВ Технологія Базальту до Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області: визнано протиправними дії Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області щодо повернення на доопрацювання документів, поданих ТзОВ Технологія Базальту для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами 20.11.2017 року; зобов'язано Головне управління Держпродспоживслужби у Волинській області повторно розглянути заяву ТзОВ Технологія Базальту від 20.11.2017 року та додані до неї документи для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та прийняти рішення, яким встановити можливість видачі такого дозволу ТзОВ Технологія Базальту .

Колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим твердження позивача про те, що суд першої інстанції помилково оцінив дане рішення, зазначивши, що ним лише зобов'язано ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області вчинити певні дії (повторно розглянути заяву позивача), але воно не замінює собою рішення про можливість видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, оскільки цим рішенням суду було зобов'язано ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області також прийняти рішення, яким встановити можливість видачі такого дозволу ТзОВ Технологія Базальту .

Також колегія суддів враховує, що станом на день подання ТзОВ Технологія Базальту до Управління екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації через Центр надання адміністративних послуг заяви про видачу дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (04 липня 2018 року) рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.04.2018 року у справі № 803/285/18 набрало законної сили, на його примусове виконання був виданий виконавчий лист, однак ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області всупереч вимогам ст. 129 Конституції України та ст. 14 КАС України не виконало його, а повторно відмовило у видачі позивачу рішення про можливість отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами з підстав, які судом було визнано неправомірними.

Зокрема, у справі № 803/285/18 суд дійшов висновку, що дії Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області щодо повернення на доопрацювання документів, поданих ТзОВ Технологія Базальту для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами 20.11.2017 р., є протиправними, прийняті із порушенням Порядку № 302 та Закону України Про дозвільну систему .

Також у цій справі суд вказав, що у даному випадку позивач, який на підставі договору у встановленому законом порядку став власником придбаного ним заводу, який введений в експлуатацію, позбавлений реалізувати своє право на користування цим заводом, оскільки позбавлений можливості оформити відповідний дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, отримання якого є складовою діяльності підприємства та дає можливість йому працювати. При цьому, вказані підстави (не дотримано нормативний розмір санітарно-захисної зони згідно з ДСП 173-96) виникли не з вини позивача, а в зв'язку із житловою забудовою цієї території після введення заводу в експлуатацію. Суд вважав, що держава, яка у встановлений законодавством спосіб затвердила введення в експлуатацію даного заводу, взяла на себе зобов'язання, і щодо реалізації такою особою свого права власності в подальшому. Аналіз норм чинного законодавства, обставин справи дає суду також дійти висновку, що дії відповідача щодо повернення матеріалів на доопрацювання не відповідають принципу пропорційності, який є складовою частиною судової доктрини верховенства права, оскільки на підставі відповідних реєстраційних документів у ТзОВ Технологія Базальту , виданих у 2007 році, виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, а саме: право у встановленому порядку користуватися та розпоряджатися вказаним заводом на території України.

А відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також правильним є твердження позивача, що посилання суду першої інстанції на норми ст. 3 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності вважає безпідставним, оскільки цей Закон не регулює спірних правовідносин.

Безпідставним є також висновок суду першої інстанції про те, що задоволення позовних вимог з високою ймовірністю може призвести до заподіяння шкоди здоров'ю тих людей, які проживають в санітарно-захисній зоні заводу, оскільки дане питання під час розгляду справи не досліджувалось.

Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що дії Управління екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації щодо повернення ТзОВ Технологія Базальту на доопрацювання матеріалів про видачу дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами є протиправними.

Також колегія суддів зазначає, що надання суб'єкту господарювання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Надання такого дозволу без необхідних дій суб'єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права висловлені Верховним Судом у Постанові від 06 березня 2019 року у справі № 1640/2594/18 (провадження № К/9901/67463/18).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 та п. 4 ч. 1 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

В матеріалах справи наявні докази, які були досліджені судами першої та апеляційної інстанцій і які свідчать про наявність можливості у суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав ТзОВ Технологія Базальту , є саме зобов'язання Управління екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації видати ТзОВ Технологія Базальту дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на підставі заяви від 04.07.2018 року (опис № П 57910).

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи і рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зазначена правова норма кореспондується з положеннями пп. ґ п. 4 ч. 1 ст. 356 цього Кодексу, якою визначено вимоги до змісту постанови суду апеляційної інстанції, де передбачено, що у резолютивній частині постанови зазначається, зокрема, встановлення судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

При цьому, такі процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин. Тобто зобов'язання суб'єкта владних повноважень - відповідача у справі подати суду звіт про виконання постанови суду є правом, а не обов'язком суду.

У зв'язку з тим, що судом апеляційної інстанції ухвалюється нове рішення про задоволення позову, колегія суддів вважає можливим та необхідним встановити судовий контроль за його виконанням шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про його виконання до суду у місячний строк з дня отримання його копії.

Крім того, відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 132 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень від 17.07.2018 року № 2289 та від 07.12.2018 року № 2854, ТзОВ Технологія Базальту сплатило судовий збір за подання позовної заяви і за подання апеляційної скарги в розмірі 3524,00 грн. і 5286,00 грн. відповідно, що разом становить 8810,00 грн. Судовий збір сплачений позивачем в розмірах, встановлених Законом України Про судовий збір (у відповідній редакції).

Оскільки апеляційний суд прийняв рішення про задоволення позову ТзОВ Технологія Базальту , тому позивачу слід присудити за рахунок бюджетних асигнувань Управління екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати, а саме зазначену вище суму судового збору в загальному розмірі 8810,00 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 308, 310, 312, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 317, 321, 322, ч. 1 ст. 325, ч. 1 ст. 382 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Технологія Базальту задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року у справі № 0340/1384/18 - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю Технологія Базальту на доопрацювання матеріалів про видачу дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Зобов'язати Управління екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Технологія Базальту про надання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на підставі заяви та видати Товариству з обмеженою відповідальністю Технологія Базальту дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на підставі заяви від 04 липня 2018 року (опис № П 57910).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 38740786, Київський майдан, 9, місто Луцьк, поштовий індекс 43027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Технологія Базальту (код ЄДРПОУ39973685, вулиця Липинського, 7, село Струмівка, Луцький район, Волинська область, поштовий індекс 45603) судові витрати в сумі 8810 (вісім тисяч вісімсот десять) грн. 00 коп.

Зобов'язати Управління екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації подати звіт про виконання цієї постанови протягом одного місяця з дня отримання її копії.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді В. В. Святецький Л. Я. Гудим Повне судове рішення складено 26.04.2019 р.