ПОСТАНОВА
Іменем України
23 квітня 2019 року
Київ
справа №826/9047/16
касаційне провадження №К/9901/5750/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,
розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2019 (головуючий суддя - Степанюк А.Г., судді: Аліменко В.О., Епель О.В.) у справі №826/9047/16 за позовом Підприємства Джіометрі Глобал Україна до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Підприємство Джіометрі Глобал Україна у червні 2016 року звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.04.2016 №0001331402, №0001341402, №0002371303.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018, позов задоволено повністю.
Підприємство Джіометрі Глобал Україна звернулося до суду апеляційної інстанції із заявою про прийняття додаткового рішення, в якій просило вирішити питання щодо розподілу судових витрат у сумі 48710 грн.
Шостий апеляційний адміністративний суд додатковою постановою від 30.01.2019 заяву Підприємства Джіометрі Глобал Україна задовольнив частково. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві на користь Підприємства Джіометрі Глобал Україна судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 41941грн. У задоволенні іншої частини заяви відмовив.
Головне управління ДФС у м. Києві звернулося 28.02.2019 до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2019 в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві на користь Підприємства Джіометрі Глобал Україна судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 41941грн. та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про постановлення додаткового рішення.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, статті 134, частини дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зокрема, вказує на ненадання позивачем документів щодо прийняття позивачем наданих адвокатом послуг, а також на відсутність доказів щодо обсягу наданих послуг та виконаних робіт.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу , стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частин першої та третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України , від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12.10.2006 у справі Двойних проти України , від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Ухвалюючи оскаржуване судове рішення про стягнення з бюджетних асигнувань податкового органу на користь позивача витрат на правову допомогу в загальній сумі 41941грн., суд апеляційної інстанції керувався наявними в матеріалах справи доказами щодо надання професійної правничої допомоги Адвокатським об'єднанням Адвокатська компанія Правочин Підприємству Джіометрі Глобал Україна , а саме: додаткова угода від 22.02.2018 №2 до договору про надання правової допомоги, звіт про роботу адвокатів Адвокатським об'єднанням Адвокатська компанія Правочин над завданням клієнта від 07.03.2018, платіжне доручення від 26.02.2018 №149 та виписка по особовим рахункам.
Так, за результатами оцінки звіту про роботу адвокатів Адвокатським об'єднанням Адвокатська компанія Правочин над завданням клієнта від 07.03.2018 суд апеляційної інстанції дійшов висновку про підтвердження факту надання правничої допомоги позивачу в обсязі, зазначеному в такому звіті.
Утім, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою дослідження обставин про те, як узгоджується дата складення звіту про роботу адвокатів із датою здійснення оплати за зазначені у такому звіті послуги згідно з пред'явленим платіжним дорученням, а також з датою їх фактичного виконання представниками Адвокатського об'єднання Адвокатська компанія Правочин .
Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що первинні документи щодо погодження з клієнтом переліку послуг правничої професійної допомоги не можуть вважатися достовірним та достатнім доказом факту прийняття їх (послуг) виконання таким клієнтом.
При цьому, при визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Суд апеляційної інстанції, постановляючи спірне судове рішення, обмежився дослідженням факту відповідності критеріям співмірності лише однієї послуги - щодо підготовки клопотання про винесення окремої ухвали, утім не перевірив інші послуги згідно зі звітом на предмет такої відповідності.
Враховуючи викладене, висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 41941 грн. є передчасним, оскільки не ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин, які мають значення для правильного вирішення питання.
Встановлені частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України межі касаційного перегляду справи позбавляють суд касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Таким чином, постановлене у справі додаткове судове рішення підлягає скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У частині відмови в задоволенні заяви позивача щодо стягнення з Головного управління ДФС у м. Києві за рахунок його бюджетних асигнувань понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6769 грн. додаткова постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2019 учасниками справи не оскаржується, тому підстави для надання оцінки висновкам суду в цій частині відсутні.
Керуючись статтями 341, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві задовольнити частково.
Додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2019 у справі №826/9047/16 в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві на користь Підприємства Джіометрі Глобал Україна судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 41941грн. - скасувати.
Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У іншій частині додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2019 у справі №826/9047/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна Л.І. Бившева В.В. Хохуляк
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 23.04.2019 |
Оприлюднено | 02.05.2019 |
Номер документу | 81479616 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Парінов Андрій Борисович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Парінов Андрій Борисович
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Шипуліна Т.М.
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Степанюк Анатолій Германович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні