Постанова

від 24.04.2019 по справі 911/1624/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2019 р. Справа№ 911/1624/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Дикунської С.Я.

за участю секретаря судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу №062/15/1/03-7250 від 19.12.2018 (вх. №09.1-04.2/160/19 від 15.01.2019) Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація на рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2018

у справі №911/1624/19 (суддя - Саванчук С.О.)

за позовом Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація

до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Богдан

про визнання недійсним пункту договору та стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: Денисенко О.В., довіреність №107 від 09.01.2019

від відповідача: Проскурін В.Г., ордер КВ №778615 від 23.04.2019

в с т а н о в и в:

Комунальне підприємство Київжитлоспецексплуатація звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Богдан про визнання недійсним пункту 3.1. договору підряду №17/Б-С3Б-П від 31.10.2017 про виконання капітального ремонту житлового будинку в частині визначення суми ПДВ у складі вартості робіт та стягнення 29 520 грн, що становить суму сплаченого ПДВ.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Богдан свідоцтва платника податку на додану вартість при укладенні договору підряду, у зв'язку з чим заявлено про виключення з ціни договору суми вказаного податку та стягнення цієї суми, що вже сплачена позивачем.

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.11.2018 у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, посилаючись на відсутність підстав для визнання недійсним частини пункту 3.1. договору та недоведеність безпідставності перерахування коштів, дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач - Комунальне підприємство Київжитлоспецексплуатація , 19.12.2018 подав апеляційну скаргу №062/15/1/03-7250 від 19.12.2018 (вх. №09.1-04.2/160/19 від 15.01.2019), в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2018 у справі №911/1624/18 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та при неправильному застосуванні норм матеріального права. Так, апелянт стверджує про наявність у відповідача протиправного умислу при укладанні спірного договору, що виразилося у навмисному приховуванні від позивача факту анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість. На переконання скаржника, вказане свідчить про введення його в оману при укладанні договору, що є підставою для визнання недійсності пункту договору, щодо включення ПДВ до складу вартості робіт. Також, на думку скаржника, місцевим господарським судом безпідставно було зроблено висновок про те, що сторонами повністю виконані взяті на себе зобов'язання за спірним договором. Позивач зазначає, що відповідач відповідно до умов договору був зобов'язаний виконувати особливості оформлення документів, визначені умовами закупівлі за бюджетні кошти відповідно до Бюджетного кодексу України, а також повинен був забезпечити своєчасне оформлення податкових накладних з ПДВ, однак вказаних обов'язків не виконав.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою №062/15/1/03-7250 від 19.12.2018 (вх. №09.1-04.2/160/19 від 15.01.2019) Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація на рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2018 у справі №910/1624/18. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, учасникам справи встановлено строк для подання заяв та клопотань, пояснень тощо.

15.02.2019 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Богдан надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач вважає апеляційну скаргу безпідставною, а доводи, викладені у ній - непідтвердженими. Відповідач вказує на те, що ціну договору сторони погодили в добровільному порядку, а також на те, що позивач мав право внести зміни до договору та погодити іншу ціну. Крім того, відповідач зазначає, що акти приймання-передачі виконаних робіт підписані сторонами без зауважень та заперечень, що свідчить про повне виконання сторонами умов договору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2019 справу №911/1624/18 призначено до розгляду на 20.03.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 на підставі ст. 202 ГПК України у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено на 24.04.2019.

Представник позивача в судовому засіданні 24.04.2019 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.04.2019 заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, та просив рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2018 у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

31.10.2017 між Комунальним підприємством Київжитлоспецексаплуатація (замовник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Богдан (підрядник, відповідач у справі) укладено договір підряду № 17/Б-С3Б-П, предметом якого було виконання капітального ремонту покрівлі житлового будинку за адресою: просп. Соборності, 3Б у Дніпровському районі м. Києва.

Відповідно до пункту 3.1 договору ціна договору становить 147 600,99 грн, крім того ПДВ 20% 29 520,20 грн, всього 147 600,99 грн.

Додатковою угодою №2 від 28.12.2017 сторонами пункт 3.1. договору викладено в наступній редакції: ціна договору становить 147 600,99 грн, крім того ПДВ 20% 29 520,20 грн, всього 171 121,19 грн.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі довідки про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3 та акта приймання виконаних робіт за формою №КБ-2В з відомістю ресурсів підписаними уповноваженими представниками сторін і акта витрат на проведення експертизи кошторисної документації.

Згідно з п. 4.3. договору замовник сплачує вартість прийнятих від підрядника робіт на підставі довідки про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3 не пізніше 30 (тридцяти) банківських днів після надходження коштів на вказані цілі на реєстраційний рахунок.

Відповідно до п. 6.1.3. договору замовник має право ініціювати внесення змін до договору, вимагати розірвання договору та відшкодування збитків за наявності істотних порушень підрядником умов договору підряду.

26.12.2017 сторонами складена та підписана довідка про вартість виконаних будівельних робіт (т. 1 а.с. 60).

На виконання умов договору позивачем було сплачено грошові кошти у загальному розмірі 171 121,19 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 2331 від 27.12.2017, № 2332 від 27.12.2017, № 845 від 22.11.2017 (т.1 а.с. 74-76).

Місцевим господарським судом встановлено, що сума податку на додану вартість відповідно до протоколу погодження договірної ціни (т. 1 а.с. 155) становила 29 520,20 грн.

26.12.2017 позивач прийняв від відповідача виконані будівельні роботи без зауважень та заперечень, що підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг від 26.12.2017 (т. 1 а.с. 59) та актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року від 26.12.2017 (т.1 а.с. 61-65).

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач стверджує, що Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Богдан протиправно було включено в ціну договору податок на додану вартість. Однак, колегія суддів не погоджується із зазначеним твердженням з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно зі ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. ч. 2, 3, 5 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Згідно з частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що сторонами під час укладення спірного договору погоджено всі його істотні умови, а саме: ціну договору, включаючи податок на додану вартість, яка сторонами не зменшувалась, відповідач як підрядник виконав покладені на нього договором зобов'язання, а позивач як замовник, прийняв виконані відповідачем як підрядником роботи з капітального ремонту житлового фонду, капітального ремонту покрівлі житлового будинку за адресою: просп. Соборності, 3-Б у Дніпровському районі м. Києва, без зауважень щодо їх якості та кількості, розрахувався за них у повному обсязі, за визначеною в договорі та проектно-кошторисній документації ціною, що підтверджується наявним у матеріалах справи документами, а тому у позивача відсутні підстави для визнання недійсним пункту договору в частині його ціни, після повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Судова колегія вважає за необхідне зауважити, що договір підряду, укладений сторонами, за своєю правовою природою не є договором приєднання, а отже позивач не був позбавлений можливості внести зміни до умов договору, зокрема погодити іншу ціну. Також, пунктом 6.1.3 договору передбачено право замовника ініціювати внесення змін до договору. Крім того, норми чинного законодавства не містять умов для настання відповідальності для суб'єкта господарювання за включення у ціну договору податку на додану вартість, платником якого він не є.

Відповідно до 14.1.178 статті 178 Податкового кодексу України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з п.п. 1 п. 180.1 статті 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Як встановлено місцевим господарським судом, свідоцтво платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Богдан анульовано за рішенням контролюючого органу від 26.07.2017 та 11.01.2018 видано нове.

Стосовно посилань позивача на те, що відповідач мав повідомити позивача про зміну свого податкового статусу, колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити, що позивач не був позбавлений можливості перед укладанням договору підряду перевірити податковий статус відповідача на офіційному веб-сайті Державної фіскальної служби України, що, на переконання колегії, є проявом розумної обачності при здійсненні господарської діяльності. До того ж, з умов укладеного сторонами договору не вбачається обов'язку відповідача мати певний податковий статус.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

В апеляційній скарзі позивач стверджує, що відповідач при укладанні договору ввів його в оману шляхом зазначення в договорі відомостей, що не відповідають дійсності. На думку апелянта, неправдивими відомостями є зазначення відповідачем про свій податковий статус, а саме включення до ціни договору суми ПДВ. Однак, судова колегія вважає, що само по собі включення в ціну договору суми ПДВ не може свідчити про наявність або відсутність у суб'єкта господарювання статусу платника податку на додану вартість, а тому не може бути розцінено, як введення в оману.

Колегія суддів звертає увагу на те, що текст договору не містить посилань на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Богдан має статус платника ПДВ, а отже посилання позивача на те, що відповідач у договорі підряду №17/Б-СЗБ-П від 31.10.2017 зазначив про себе неправдиві відомості, є безпідставними та судом апеляційної інстанції відхиляються.

Доводи скаржника про те, що відповідачем не виконані взяті на себе зобов'язання за договором підряду спростовуються матеріалами справи, а саме актами прийняття виконаних будівельних робіт, які підписані позивачем без зауважень та заперечень. При цьому судова колегія звертає увагу, що скаржник ні в позові, ні в апеляційній скарзі не зазначає, яким чином невиконання відповідачем особливостей оформлення документів, визначених умовами закупівлі за бюджетні кошти відповідно до Бюджетного кодексу України, а також незабезпечення своєчасного оформлення податкових накладних вплинули на результат виконання робіт. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 910/33319, та від 19.06.2018 у справі №918/769/17.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно з частиною 1 статті 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що кошти, які позивач заявляє до стягнення у вигляді податку на додану вартість у розмірі 29 520,20 грн, отримані відповідачем за умовами договору підряду, який сторонами виконаний у повному обсязі, відтак, такі кошти набуто за наявності правової підстави.

Як вірно вказав місцевий господарський суд, кошти перераховані саме на виконання зобов'язань за договором, отже такі кошти не можуть бути витребувані відповідно до положень статті 1212 ЦК України, як безпідставне збагачення. Правовідносини сторін у цьому разі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд на підставі повного з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи, дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги щодо неповного з'ясування обставин під час вирішення справи в суді першої інстанції не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2018 у справі № 911/1624/18 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати в порядку ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта (позивача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація на рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2018 у справі №911/1624/18 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 20.11.2018 у справі №911/1624/18 залишити без змін.

3. Справу №911/1624/18 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову до Верховного Суду в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

С.Я. Дикунська

Повний текст постанови складено 02.05.2019