Постанова

від 30.07.2019 по справі 911/1624/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/1624/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Зуєва В. А., Случа О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

за участю представників:

позивача - Денисенко О. В. (адвокат),

відповідача - Фасулакі П. Є. (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

на рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2018 (суддя Саванчук С. О.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 (Жук Г. А. - головуючий, судді Мальченко А. О., Дикунська С. Я.) у справі

за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Богдан"

про визнання недійсним пункту договору та стягнення заборгованості.

Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. У липні 2018 року Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (далі - КП "Київжитлоспецексплуатація") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Богдан" (далі - ТОВ "БК "Богдан") про визнання недійсним пункту 3.1 договору підряду від 31.10.2017 № 17/Б-С3Б-П (далі - договір) про виконання капітального ремонту житлового будинку в частині визначення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) у складі вартості робіт і стягнення 29 520,00 грн, що становить суму сплаченого ПДВ.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при укладенні договору і включенні суми ПДВ до договору, позивача було введено в оману стосовно наявності у відповідача свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ. Отже, включення відповідачем до складу вартості послуг сум ПДВ було неправомірним і позивач вважає, що перераховані ним як ПДВ кошти підлягають поверненню на підставі статті 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 20.11.2018 у справі № 911/1624/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що у договорі підряду сторони погодили всі його істотні умови, в тому числі ціну договору, позивач як замовник прийняв виконані відповідачем як підрядником підрядні роботи без зауважень щодо їх якості та належності виконання і здійснив оплату за обумовленою у договорі ціною, тому дійшов висновку, що звернення до суду з позовом про визнання недійсним спірного договору в частині його ціни після повного виконання учасниками правочину його умов свідчить про намагання внести зміни до ціни договору, що суперечить вимогам Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та звичаям ділового обороту.

5. Місцевий господарський суд установив, що позивач у встановленому законом порядку не довів під час розгляду справи як істотності значення для нього обставин включення до вартості робіт витрат на сплату ПДВ (тобто фактичного визначення ціни договору у більшому розмірі), так і того, як ця обставина могла би вплинути на волю позивача до укладення спірного договору підряду з відповідачем, а також того, в чому саме полягав протиправний умисел відповідача при укладенні договору із визначенням договірної ціни роботи з урахуванням ПДВ за ставкою 20 %.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин, з якими закон пов`язує визнання спірного договору в частині визначеної суми ПДВ та загальної ціни договору з врахуванням суми ПДВ, погоджених у пункті 3.1 договору, недійсним на підставі статті 230 ЦК України.

6. У зв`язку із невстановленням господарським судом підстав для визнання спірного договору недійсним у частині суд першої інстанції дійшов висновку, що є необґрунтованою і вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь 29 520,00 грн як коштів, набутих без достатньої правової підстави, що дорівнює сумі ПДВ, на яку, за твердженням позивача, завищено ціну спірного договору підряду, оскільки, як правильно зазначив відповідач у своїх поясненнях, грошові кошти саме у такій сумі він отримав на виконання укладеного із позивачем договору, який є чинним, і, відповідно, ці кошти не є набутими відповідачем без достатньої правової підстави у розумінні положень статті 1212 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Київської області від 20.11.2018 і постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 у справі № 911/1624/18, КП "Київжитлоспецексплуатація" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи, а також порушили норми матеріального та процесуального права, зокрема положення статей 230, 526, 632, пункту 1 частини 3 статті 1212 ЦК України, статті 86, пункту 1 частини 1 статті 237, статті 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

9. Скаржник наголошує, що господарські суди безпідставно зазначили про повне виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за спірним договором підряду та не врахували, що відповідно до пункту 6.1.3 договору замовник (позивач) має право ініціювати внесення змін до договору, вимагати розірвання договору та відшкодування збитків у разі істотного порушення підрядником (відповідачем) його умов.

10. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій також не врахували, що відповідно до пункту 6.1.4 договору замовник вправі вимагати від підрядника виконання норм Бюджетного кодексу України, а згідно з пунктом 6.4.13 договору підрядник зобов`язаний дотримуватися вимог щодо оформлення документів, визначених умовами закупівлі за бюджетні кошти відповідно до Бюджетного кодексу України. У пункті 6.4.15 передбачено, що підрядник повинен забезпечити своєчасне оформлення податкових накладних з ПДВ, своєчасну їх реєстрацію в єдиному реєстрі та направлення замовникові не пізніше 15-денного строку із дня настання податкового зобов`язання.

11. Крім цього, заявник касаційної скарги зазначає, що чинне законодавство, зокрема стаття 217 ЦК України, не виключає можливості визнання частини договору недійсним, навіть якщо договір припинив свою дію та фактично виконаний обома сторонами.

12. Також скаржник звертає увагу, що суди попередніх інстанцій не врахували, факту укладення договору під впливом обману відповідача.

13. Крім цього, на думку скаржника, сплачена сума ПДВ - 29 520,00 грн не є ціною у розумінні положень статей 626, 632 ЦК України, а є похідною від ціни договору та не залежить від волі контрагентів.

14. Скаржник наголошує, що суди попередніх інстанцій також не взяли до уваги, що сума ПДВ стягується ним на підставі статей 216, 217, 230, пункту 1 частини 3 статті 1212 ЦК України за наслідками недійсності правочину - повернення другій стороні у натурі всього, що вона одержала на виконання цього правочину.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

15. Відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

16. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 31.10.2017 між КП "Київжитлоспецексаплуатація" і ТОВ "БК "Богдан" укладено договір підряду, предметом якого було виконання капітального ремонту покрівлі житлового будинку за адресою: просп. Соборності, 3 Б у Дніпровському районі м . Києва.

17. Відповідно до пункту 3.1 договору (у редакції додаткової угоди від 28.12.2017 № 2) ціна договору становить 147 600,99 грн, крім того, ПДВ 20 % - 29 520,20 грн, всього 171 121,19 грн.

18. У пункті 4.1 договору передбачено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі довідки про вартість виконаних робіт за формою № КБ-3 та акта приймання виконаних робіт за формою № КБ-2В із відомістю ресурсів, підписаних уповноваженими представниками сторін і акта витрат на проведення експертизи кошторисної документації.

19. Згідно з пунктом 4.3 договору замовник сплачує вартість прийнятих від підрядника робіт на підставі довідки про вартість виконаних робіт за формою № КБ-3 не пізніше 30 (тридцяти) банківських днів після надходження коштів на вказані цілі на реєстраційний рахунок.

20. Відповідно до пункту 6.1.3 договору замовник має право ініціювати внесення змін до договору, вимагати розірвання договору та відшкодування збитків за наявності істотних порушень підрядником умов договору підряду.

21. 26.12.2017 сторони склали та підписали довідку про вартість виконаних будівельних робіт.

22. На виконання умов договору позивач сплатив грошові кошти на загальну суму 171 121,19 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 27.12.2017 № 2331, від 27.12.2017 № 2332, від 22.11.2017 № 845.

23. Крім цього, суди установили, що сума ПДВ відповідно до протоколу погодження договірної ціни становила 29 520,20 грн.

24. 26.12.2017 позивач прийняв від відповідача виконані будівельні роботи без зауважень і заперечень, що підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг від 26.12.2017 та актом від 26.12.2017 № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року.

25. КП "Київжитлоспецексплуатація", стверджуючи, що ТОВ "БК "Богдан" протиправно включило до ціни договору ПДВ, звернулося до місцевого господарського суду з позовом у цій справі про визнання недійсним пункту 3.1 договору про виконання капітального ремонту житлового будинку в частині визначення суми ПДВ у складі вартості робіт і стягнення 29 520,00 грн, що становить суму сплаченого ПДВ.

Позиція Верховного Суду

26. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

27. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

28. За змістом частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

29. Як правильно встановили суди попередніх інстанцій, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

30. Відповідно до частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

31. Згідно з положеннями частин 2, 3, 5 статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода.

32. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

33. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

34. Відповідно до частини 2 статті 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.

35. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (частини 1, 2 статті 632 ЦК України).

36. Згідно з частиною 1 статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

37. Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

38. Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

39. За змістом пункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, ПДВ - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

40. За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем /замовником послуг/.

41. Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

42. Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

43. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

44. З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що підписавши договір підряду, його сторони на підставі вільного волевиявлення погодили умову щодо ціни договору, яка є істотною умовою. При цьому, як установили суди попередніх інстанцій, відповідач як підрядник виконав покладені на нього за договором зобов`язання, а позивач як замовник прийняв виконані відповідачем як підрядником роботи без зауважень щодо їх якості та кількості, розрахувався за них у повному обсязі, за визначеною у договорі та проектно-кошторисній документації ціною. Таким чином, правомірним є висновок судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для визнання недійсним пункту договору в частині його ціни після повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

45. Крім цього, суди попередніх інстанцій правильно зауважити, що спірні правовідносини регулюються Правилами визначення вартості будівництва при складанні інвесторської кошторисної документації, формуванні договірної ціни та проведенні розрахунків (далі - Правила), які врегульовані наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 № 293 "Про прийняття національного стандарту ДСТУ Б Д.1.1-1:2013".

46. За змістом пункту 4.9 зазначених Правил вартість будівництва визначається зокрема на стадії проектування - у складі інвесторської кошторисної документації.

47. У пунктах 5.8.16, 5.8.17 Правил визначено, що до зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва у складі інвесторської кошторисної документації після підсумку глав 1-12 включаються податки, збори, обов`язкові платежі, встановлені чинним законодавством і не враховані складовими вартості будівництва.

48. Розмір цих витрат визначається виходячи з норм і бази для їх нарахування, встановлених законодавством (пункт 6.1.5.6 Правил).

49. Отже, на стадії складання зведеного кошторисного розрахунку проектант передбачає в ньому витрати виконавця робіт на оподаткування, виходячи із загальних їх розмірів і ставок, тобто таких, що діють для основної маси платників податків. При цьому у складі зведеного кошторису інвесторської кошторисної документації обов`язково враховується ПДВ за ставкою 20 %, кошторисна частина такої документації після проведення її державної експертизи фактично є для замовника будівництва орієнтиром при формуванні очікуваної вартості закупівлі будівельних робіт (послуг).

50. Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

51. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1 статті 203 ЦК України).

52. Відповідно до статті 217 цього Кодексу недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

53. При розгляді спору про визнання недійсним договору позивач має довести, а суд встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення і настання відповідних наслідків.

54. Згідно з частиною 1 статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина 1 статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

55. Вимоги про визнання правочинів недійсними, заявлені на підставі статті 230 ЦК України, можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

56. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину.

57. При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману.

58. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

59. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

60. З урахуванням викладеного та з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів погоджується з їх висновками про недоведення скаржником того, що визначення сторонами у договорі підряду вартості робіт з урахуванням суми ПДВ вплинуло на ціну договору, а також на можливість неукладення сторонами такого договору на визначених умовах у разі обізнаності позивача про анулювання свідоцтва відповідача про реєстрацію платника ПДВ. При цьому визначення об`єкта оподаткування ПДВ за спірним договором не належить до предмета спору у цій справі.

61. Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що укладаючи договір, замовник не обмежений у праві перевірити інформацію стосовно контрагента, з яким такий договір укладається, зокрема і стосовно його статусу як платника податку. При цьому інформація про платників ПДВ є загальнодоступною, такі відомості фіскальна служба розміщує на своєму офіційному веб-сайті за адресою https://cabinet.sfs.gov.ua/registers/pdv.

62. Отже, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій правомірно відхилили як необґрунтоване твердження скаржника про те, що при укладенні договору та включенні суми ПДВ до договору, позивача було саме умисно введено в оману стосовно наявності у відповідача свідоцтва платника ПДВ. Наведене спростовує доводи, викладені у касаційній скарзі в цій частині.

63 . З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним пункту договору, що стосується ПДВ і ціни у цілому.

64. Також обґрунтованим є висновок господарських судів про те, що оскільки вимога про повернення коштів у сумі 29 520,20 грн є похідною від вимоги про визнання недійсним пункту 3.1 договору в частині визначення суми ПДВ, вона також не підлягає задоволенню.

65. Твердження скаржника про те, що відповідно до пункту 6.1.3 договору замовник (позивач) має право ініціювати внесення змін до договору, вимагати розірвання договору та відшкодування збитків за наявності істотних порушень умов договору, допущених підрядником (відповідачем), суд не може взяти до уваги, оскільки у цьому разі позивач не пред`явив позов ані про внесення змін до договору, ані про розірвання договору, ані про відшкодування збитків із підстав наявності істотних порушень умов договору, допущених підрядником (відповідачем).

66. Доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій не врахували положення пунктів 6.1.4, 6.4.13, 6.4.15 договору, колегія суддів відхиляє адже предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога про визнання недійсним пункту договору та стягнення сплачених на його підставі грошових коштів, а не спонукання до виконання умов договору. Окрім того, неналежне виконання умов договору не може бути підставою для визнання іншої його умови недійсною.

67. Також колегія суддів зазначає, що сам по собі факт нездійснення, ненарахування до сплати чи несплати відповідачем до відповідного бюджету сум ПДВ за договором після його підписання (в процесі виконання підрядних робіт) і після отримання від позивача грошових коштів не свідчить про наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним (у тому числі в частині) на момент його вчинення.

68. Водночас слід зазначити, що питання, пов`язані з податковими правовідносинами (у цьому випадку стосовно сплати ПДВ), що виникли між підприємством і державою в особі фіскальних органів, не належить до кола обставин, які підлягають дослідженню у цій господарській справі, оскільки регулюють інші правовідносини і мають бути вирішені в іншому передбаченому законом порядку.

69. Аргументи скаржника про те, що чинне законодавство, зокрема стаття 217 ЦК України, не виключає можливості визнання частини договору недійсним, навіть якщо договір припинив свою дію та фактично виконаний обома сторонами, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

70. Правові наслідки недійсності окремих частин правочину визначено у статті 217 ЦК України, згідно з якою недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини, тобто умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки у такому випадку правочин має бути визнаний недійсним у цілому.

71. Нормами цивільного законодавства встановлено, що договір не може бути укладено без визначення умов щодо ціни вартості товару.

72. Відповідно до статті 180 ГК України без погодження сторонами ціни договору такий договір є неукладений.

73. Оскільки у пункті 3.1 договору в частині включення в оплату ПДВ наведено ціну розрахункової одиниці вартості товару, що є істотною умовою договору, договір не може бути визнано недійсним у цій частині.

74. Крім того, за змістом частини 3 статті 632 ЦК України зміна ціни у договорі після його виконання не допускається.

75. Оскільки колегія суддів погодилася із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним оспорюваного пункту договору, викладені у касаційній скарзі доводи у частині необхідності застосування положень статей 216, 217, 230, пункту 1 частини 3 статті 1212 ЦК України про наслідки недійсності правочину до вимоги про стягнення грошових коштів у сумі 29 520,20 грн також слід відхити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

76. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

77. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 ГПК України).

78. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову.

Розподіл судових витрат

79. Оскільки підстав для скасування рішення та постанови немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" на рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 у справі № 911/1624/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 у справі № 911/1624/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді В. А. Зуєв

О. В. Случ