Рішення
від 18.04.2019 по справі 927/77/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

18 квітня 2019 року м. Чернігів справа № 927/77/19

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка , за участю секретаря судового засідання Степаненко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви за позовом Фермерського господарства Крупський 17640, с. Гнідинці Варвинського району Чернігівської області, вул. Миру, 11 Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача : ОСОБА_1 АДРЕСА_1 До Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області 14000, м. Чернігів, проспект Миру, 14 про визнання укладеною додаткової угоди

Представники сторін:

від позивача: Литвиненко Д.Г. - адвокат (ордер на надання правової допомоги від 04.03.2019р. серії ЧН № 070375)

від відповідача: Крапивний Б.В. - нач. відділу представництва в судах та інших органах юридичного управління Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області, дов. від 09.01.2019р. № 31-25-0.663-9/62-19 (в судовому засіданні 02.04.2019р.); Агапова І.А. - нач. відділу правового забезпечення юридичного управління Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області, дов. від 06.08.2018р. № 31-25-0.663-164/62-18

від третьої особи: не з'явився

Рішення виноситься після перерви, оголошеної в судовому засіданні з 02.04.2019р. по 18.04.2019р., на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 18.04.2019р., на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

28 січня 2019 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Фермерського господарства Крупський до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання укладеною додаткової угоди, згідно якої позивач просить визнати укладеними додаткові угоди до договорів оренди землі від 19.02.2015р., від 08.09.2015р. та від 18.02.2016р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що господарство не має правових підстав для використання земельних ділянок, наданих його засновнику для ведення фермерського господарства. Якщо прямо слідувати вимогам Закону України Про оренду землі , фермерське господарство не може використовувати землі до проведення державної реєстрації за ним права оренди на відповідні земельні ділянки.

В свою чергу, державний реєстратор позбавлений правових підстав для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей стосовно особи орендаря - фермерського господарства, оскільки правовстановлюючий документ (договір оренди землі) підтверджує його укладення між фізичною особою - громадянином ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області.

Таким чином, господарство, маючи всі підстави для законного користування земельними ділянками, позбавлене такого права через відсутність державної реєстрації права оренди на такі земельні ділянки внаслідок відмови державного реєстратора зареєструвати за фермерським господарством відповідне речове право.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до положень Податкового кодексу України, платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Оскільки за відповідними договорами оренди землі орендарем (особою, яка уклала договір оренди) є громадянин ОСОБА_1, сплачувати платіж має саме така фізична особа, а не фермерське господарство.

Отже, фермерське господарство, яке фактично використовує земельні ділянки в своїй господарській діяльності, не є платником орендної плати. При цьому, господарство має відкритий в банківській установі рахунок, оплачує всі витрати, що виникають в процесі господарської діяльності, звітує перед контролюючими органами та отримує прибуток в результаті господарської діяльності.

В свою чергу, третя особа, з метою сплати орендної плати до Державного бюджету, має витрачати або власні кошти, або отримувати їх у фермерського господарства. При цьому, останнє як податковий агент має сплатити податок з доходів фізичних осіб, що як мінімум додатково 18 % від суми орендної плати, 1,5 % військового збору, а також додаткові витрати по оплаті банківських послуг.

Третя особа зверталась до відповідача з письмовими заявами про внесення змін до договорів оренди землі, додавши до них проекти додаткових угод, в яких просив замінити орендаря. Проте, відповідач відмовив в укладенні таких додаткових угод.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.02.2019р.:

позовну заяву Фермерського господарства Крупський про визнання укладеною додаткової угоди залишено без руху;

зобов'язано Фермерське господарство Крупський протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху подати до господарського суду докази сплати судового збору в сумі 19 210,00 грн.;

роз'яснено Фермерському господарству Крупський , що в разі неусунення всіх недоліків заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.02.2019р.:

позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі;

постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження;

залучено ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача;

призначено розгляд позовної заяви в підготовчому судовому засіданні на 14.03.2019р.;

встановлено процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

встановлено процесуальний строк: для подання ОСОБА_1 письмових пояснень щодо позову - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

28 лютого 2019 року, у встановлений господарським судом процесуальний строк, третьою особою до Господарського суду Чернігівської області подані письмові пояснення щодо позову, зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_1 позовні вимоги вважає справедливими та такими, що підлягають задоволенню.

01 березня 2019 року, у встановлений господарським судом процесуальний строк, відповідачем до Господарського суду Чернігівської області поданий відзив від 01.03.2019р. № 9-25-0.662-1218/2-19 на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що управління не погоджується із заявленими позовними вимогами, вважаючи їх необґрунтованим та такими, що не підлягають задоволенню.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що на його думку, в даному випадку, відсутній предмет спору, оскільки отримавши спірні земельні ділянки в користування для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 створив фермерське господарство, до складеного капіталу якого увійшли і відповідні земельні ділянки. При цьому, немає жодних порушень закону в тому, що спірними земельними ділянками користується Фермерське господарство Крупський .

Також, відповідач заперечує проти посилання позивача на норми Податкового кодексу України, оскільки вони не регулюють питання оренди земельних відносин; одночасно відповідач не погоджується з позивачем щодо необхідності сплати фізичною особою (а не господарством) земельного податку, оскільки, на його думку, з моменту створення фермерського господарства та входження права користування земельними ділянками до його складеного капіталу, платником податку є саме юридична особа, що узгоджується з нормами податкового та земельного законодавства.

Крім того, відповідач зазначає, що згідно ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Враховуючи вказані вище положення Цивільного кодексу України, відповідач заперечує проти заміни сторони зобов'язання шляхом укладення додаткових угод до спірних договорів, оскільки це не відповідає законодавству, на даний час договори є діючими та належним чином виконуються, а законом чи договором не встановлено підстав для відповідної зміни договору.

Отже, на думку відповідача, оскільки позивач не є стороною спірних договорів, він не може вважатись таким, що набув право правомірного очікування , яке підлягало б захисту в судовому порядку, а тому, враховуючи, що відповідач жодним чином не порушив прав та законних інтересів юридичної особи, подання даного позову до суду є безпідставним.

14 березня 2019 року позивачем до Господарського суду Чернігівської області подана відповідь на відзив, зі змісту якої вбачається, що господарство підтримує заявлені ним позовні вимоги в повному обсязі та не погоджується з позицією відповідача, зокрема щодо відсутності у позивача підстав для звернення до суду за захистом.

При цьому, позивач зазначає, що не являючись стороною договорів оренди землі, він звернувся за захистом не прав, а своїх законних інтересів, пов'язаних з використанням земельних ділянок. Такий інтерес позивач вбачає у фактичному невизнанні державою та відповідними органами його законним користувачем земельних ділянок, наданих саме для ведення фермерського господарства, у зв'язку з не проведенням державної реєстрації.

Позивач зауважує, що за своїм смисловим навантаженням термін законний інтерес є тотожним терміну охоронюваний законом інтерес , оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони. При цьому, позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. у справі № 1-10/2004, згідно якого поняття охоронюваний законом інтерес у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права , треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Також, позивач додатково зазначає, що процедура отримання земельних ділянок для ведення фермерського господарства, подальше їх використання та створення фермерського господарства суттєво відрізняються від загальних правил щодо орендних правовідносин. Законодавчо визначено, що фізична особа з певним досвідом та можливостями може отримати земельні ділянки для ведення фермерського господарства. При цьому, використовувати їх як фізична особа для власних потреб вона не може - лише за умови створення фермерського господарства, такі земельні ділянки може використовувати лише юридична особа - фермерське господарство за цільовим призначенням. Відповідні положення закріплені в Законі України Про фермерське господарство .

Отже, права і обов'язки орендаря за укладеними договорами оренди землі перейшли від фізичної особи до фермерського господарства; більше того, господарство має дотримуватись і інших вимог та положень, встановлених договорами, укладеними між відповідачем та третьою особою. При цьому, господарство не є стороною договорів, оскільки законодавчо не закріплений обов'язок здійснення заміни сторони у договорі, визначаючи таку заміну по замовчуванню.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.03.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 02.04.2019р.; одночасно встановлено процесуальні строки: для подання відповідачем заперечень - до 22 березня 2019 року включно; для подання третьою особою письмових пояснень щодо відзиву, відповіді на відзив - до 22 березня 2019 року включно; для подання сторонами заперечень на письмові пояснення третьої особи - до 01 квітня 2019 року включно.

18 березня 2019 року, у встановлений процесуальний строк, відповідачем до Господарського суду Чернігівської області подані заперечення від 18.03.2019р. № 9-25-0.662-1500/2-19, зі змісту яких вбачається, що останній не погоджується з позицією позивача, викладеною у відповіді на відзив, зазначивши, що останнім не наведено жодних законодавчо визначених підстав для зміни спірних договорів. Крім того, договорами не передбачено підстав для внесення змін до них таким чином, як це визначено позивачем. В свою чергу відповідач, як сторона договорів, заперечує проти їх зміни та жодних істотних порушень їх умов не допускав у зв'язку з чим відсутні підстави для судового втручання у дані договірні правовідносини.

У встановлені процесуальні строки третьою особою письмові пояснення щодо відзиву, відповіді на відзив, а також сторонами заперечення на письмові пояснення третьої особи до Господарського суду Чернігівської області подані не були.

В судовому засіданні 02.04.2019р., на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 18.04.2019р.

Третя особа належним чином була повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання, однак не скористалась своїм процесуальним правом на участь у ньому.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 19 лютого 2015 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області в особі начальника управління Дерземагентства у Прилуцькому районі Чернігівської області ОСОБА_5 (Орендодавець) та громадянином України ОСОБА_1 (Орендар) були укладені договори оренди землі, за умовами яких останній прийняв в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) площею 18,7742 га кадастровий номер 7424186200:04:000:0439; площею 26,0 га кадастровий номер 7424182500:02:000:0916; площею 29,5666 га кадастровий номер 7424182500:02:000:0905, які знаходяться на території Охіньківської сільської ради Прилуцького району.

08 вересня 2015 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області в особі начальника управління Дерземагентства у Прилуцькому районі Чернігівської області ОСОБА_5 (Орендодавець) та громадянином України ОСОБА_1 (Орендар) були укладені договори оренди землі, за умовами яких останній прийняв в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) площею 5,2827 га кадастровий номер 7424181600:04:000:1138; площею 12,1086 га кадастровий номер 7424181600:06:000:0845; площею 5,50 га кадастровий номер 7424181600:06:000:0844; площею 6,9408 га, кадастровий номер 7424181600:04:000:1137, які знаходяться на території Валківської сільської ради Прилуцького району.

18 лютого 2016 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області в особі в.о. начальника управління Дерземагентства у Прилуцькому районі Чернігівської області ОСОБА_6 (Орендодавець) та громадянином України ОСОБА_1 (Орендар) були укладені договори оренди землі, за умовами яких останній прийняв в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) площею 36,40 га кадастровий номер 7424186200:05:000:0314; площею 5,00 га кадастровий номер 7424186200:05:000:0315; площею 16,3406 га кадастровий номер 7424186200:04:000:0447; площею 6,3125 га кадастровий номер 7424186400:02:000:0289, які знаходяться на території Охіньківської сільської ради Прилуцького району.

Земельні ділянки передані в оренду для ведення фермерського господарства.

Цільове призначення земельних ділянок (категорія земель, вид використання земельних ділянок в межах певної категорії земель) - землі сільськогосподарського призначення, для ведення фермерського господарства.

Договори оренди землі від 08.09.2015р. та від 19.02.2015р. укладені на 20 (двадцять) років, договори оренди землі від 18.02.2016р. - на 7 (сім) років

Підставою надання земельних ділянок в оренду є накази Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки від 23.12.2014р. № 25-4971/14-14-сг, № 25-4973/14-14-сг та № 25-4973/14-14-сг, від 13.08.2015р. № 25-2232/20-15-сг, № 25-2233/20-15-сг та № 25-2234/20-15-сг, від 14.08.2015р. № 25-2236/20-15-сг, від 10.02.2016р. № 25-1886/14-16-сг, № 25-1889/14-16-сг, № 25-1891/14-16-сг та № 25-1893/14-16-сг.

Факт надання у користування третій особі вказаних вище земельних ділянок підтверджується актами приймання - передачі об'єктів оренди (додатки до відповідних договорів оренди землі).

04 березня 2015 року, 04 квітня 2015 року, 25 вересня 2015 року, 04 березня 2016 року, на підставі вказаних вище договорів оренди землі, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права внесені записи про інше речове право за № 9292563, 9291988, 9290929, 11335922, 11333463, 11330193, 11331569, 1361028, 13617633, 13617358, 13602084,; вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки; відомості про суб'єкта іншого речового права: орендар - ОСОБА_1; опис об'єктів іншого речового права: земельні ділянки площею 18,7742 га, 26,00 га, 29,5666 га, 5,2827 га, 12,1086 га, 5,50 га, 36,4 га, 6,9408 га, 5,00 га, 16,3406 га, 6,3125 га; об'єкти нерухомого майна: земельні ділянки; кадастрові номери: 7424186200:04:000:0439, 7424182500:02:000:0916, 7424181600:04:000:1138, 7424182500:02:000:0905, 7424181600:06:000:0845, 7424181600:06:000:0844, 7424181600:04:000:1137 7424186200:05:000:0314, 7424186200:05:000:0315, 7424186200:04:000:0447, 7424186400:02:000:0289; цільове призначення: для ведення фермерського господарства.

Фермерське господарство Крупський зареєстроване в якості суб'єкта господарювання 04.08.2017р., про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 1 043 102 0000 000373.

Згідно п. 6.1 - 6.3 р. 6 ЗЕМЛІ ГОСПОДАРСТВА Статуту Фермерського господарства Крупський , затвердженого рішенням зборів засновників Фермерського господарства Крупський від 02.08.2017р. № 1, право володіння, користування та розпорядження земельними ділянками, які знаходяться у власності фермерського господарства, здійснює Господарство.

До земель Господарства належать: земельні ділянки, передані Господарству у користування; земельні ділянки, що належать на праві власності або на праві постійного користування Господарству як юридичній особі; земельні ділянки, що належать Засновникам Господарства та членам Господарства на праві приватної власності; земельні ділянки, що використовуються Господарством на умовах оренди.

Господарство має право самостійно господарювати на землі, в т.ч. на тій, що надана у користування її Засновнику - ОСОБА_1 на умовах оренди для ведення фермерського господарства загальною площею 1794,099 га, у т.ч.: 29,8321 га на території Валківської сільської ради, 76,5148 га на території Охіньківської сільської ради, 143,9531 га на території Переволочнянської сільської ради, 55,5666 га на території Дубовогаївської сільської ради.

В подальшому, враховуючи створення та державну реєстрацію фермерського господарства, ОСОБА_1 звертався до відповідача з відповідними заявами щодо заміни орендаря - з громадянин ОСОБА_1 на Фермерське господарство Крупський .

До відповідних заяв третьою особою були додані проекти відповідних додаткових угод до договорів оренди землі.

Проте, у внесенні відповідних змін до договорів оренди землі третій особі було відмовлено, виходячи з того, що чинним земельним законодавством не передбачено внесення змін до договорів оренди землі в частині заміни орендаря по договору.

Враховуючи відмову відповідача щодо внесення змін до договорів оренди землі, позивач в лютому 2019 року звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Прилуцької міської ради з відповідними заявами про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; проте у вчиненні необхідних реєстраційних дій позивачеві було відмовлено (рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 16.02.2019р. № 45560205, № 45560279, № 45560318, № 45560364, № 45560398, № 45560427, № 45560465, № 45560522, № 45560569, № 45560663 та № 45560818), що мало своїм наслідком звернення з даним позовом до господарського суду.

Відповідно до положень Земельного кодексу України (ч. 3 ст. 22, ч. 2 ст. 124, ч. 2 ст. 134), землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема громадянам - для ведення фермерського господарства.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначені Законом України Про фермерське господарство (надалі - Закон).

Згідно ст. 1 Закону, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Відносини, пов'язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України (ст. 2 Закону).

У відповідності з ч. 1 ст. 5 Закону, право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Статтею 7 Закону передбачено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (ст. 8 Закону).

Положеннями ст. 89, 91, 92 Цивільного кодексу України визначено, що державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього, натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Частиною 1 ст. 31 Земельного кодексу України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Аналогічні положення містяться в ст. 12 Закону.

З комплексного аналізу норм ст. 1, 5, 7, 8, 12 Закону вбачається, що після укладення договору тимчасового користування землею, у т.ч. на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Крім того, для фактичної заміни орендаря та переходу обов'язків користувача земельної ділянки до фермерського господарства має значення факт державної реєстрації останнього, а не внесення земельних ділянок до його статутного капіталу.

Відповідні правові позиції викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018р. по справі № 348/992/16-ц, від 22.08.2018р. по справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018р. по справі № 677/1865/16-ц, від 27.03.2019р. по справі № 574/381/17-ц та по справі № 376/331/16-ц, від 20.03.2019р. по справі № 619/1680/17-ц.

Як вже було вказано вище, між громадянином України ОСОБА_1 та відповідачем були укладені договори оренди землі для ведення фермерського господарства на підставі норм Закону. В подальшому ОСОБА_1 було засновано та зареєстровано Фермерське господарство Крупський як юридична особа.

Таким чином, у правовідносинах щодо користування спірними земельними ділянками відбулась фактична заміна орендаря й обов'язки землекористувача земельними ділянками перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації, тобто з 04.08.2017р. Інші зміни у вже існуючих договірних відносинах не відбулись (незмінними лишились об'єкти оренди, орендна плата, права та обов'язки сторін, відповідальність тощо).

Згідно ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Нормами Закону України Про оренду землі (ст. 6, 17) передбачено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Отже, право оренди земельних ділянок виникає у позивача з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Як вже зазначалось вище, позивачу було відмовлено в державній реєстрації права оренди спірними земельними ділянками через відсутність у державного реєстратора права на вчинення відповідних реєстраційних дій, оскільки правовстановлюючі документи (договори оренди землі) були укладені між відповідачем та третьою особою, а тому відсутня змога встановити набуття або зміну речового права (права оренди земельними ділянками) у позивача.

Разом з тим, позивач, маючи всі підстави для законного користування земельними ділянками, позбавлений такого права через відсутність державної реєстрації речового права (права оренди земельними ділянками).

Отже, враховуючи наявність перешкод у користуванні земельними ділянками, а також вжиття позивачем відповідних заходів у вирішенні спірних питань, останній правомірно звернувся до суду з даним позовом, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як вже було вказано вище, рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004р. у справі № 1-10/2004 визначено, що охоронюваний законом інтерес у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права , треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який:

а) виходить за межі змісту суб'єктивного права;

б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони;

в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб;

г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільних інтересам, загальновизнаним принципам права;

д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом;

є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що незаборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

У вказаному вище рішенні, Конституційний Суд України, зазначив, що суб'єктивне право є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі Дозволено все, що передбачено у законі , а інтерес, пов'язаний з суб'єктивним правом - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило Дозволено все, що не забороняється законом .

Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб'єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов'язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а, отже, - й не юридичну, а фактичну (соціальну можливість). Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб'єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Пунктом 6 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути зміна правовідношення.

Положеннями ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Враховуючи те, що в спірних правовідносинах фактично відбулась зміна сторони (правонаступництво) - орендаря й обов'язки землекористувача земельними ділянками перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації, позивач правомірно звернувся до господарського суду з даним позовом.

Позивач згідно з позовними вимогами просить здійснити заміну сторони договорів оренди земельної ділянки шляхом визнання укладеними додаткових угод до них, однак не просить внести зміни до їх умов. Фактичне правонаступництво позивача у спірних правовідносинах є підставою заміни сторони цього договору - орендаря.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача стосовно того, що у випадку задоволення позову, суд перебере на себе виключні повноваження органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування з питань надання земельних ділянок у власність чи у користування, оскільки задовольняючи вимоги позивача про визнання цієї особи та відповідача сторонами договорів оренди земельної ділянки, суд не вирішує питання про передачу земельних ділянок у користування. Заміна здійснюється щодо земельних ділянок, які раніше були надані третій особі у тимчасове користування на правах оренди.

Заперечення відповідача судом відхиляються з підстав, наведених вище.

Керуючись 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Фермерського господарства Крупський до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання укладеною додаткової угоди задовольнити повністю.

Визнати укладеними:

- додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 08.09.2015р. на земельну ділянку з кадастровим номером 7424181600:04:000:1138 площею 5,2827 га на території Валківської сільської ради Прилуцького району в наступній редакції:

ДОДАТКОВА УГОДА

до договору оренди землі від 08 вересня 2015 року, право оренди за яким зареєстровано 25.09.2015р. за № 11335922 (далі за текстом договору - Договір оренди землі)

с.Гнідинці " " 2019р.

Варвинський р-н Чернігівська обл.

Орендодавець: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області в особі начальника Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Чіпак Надії Миколаївни , що діє на підставі Положення про Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області,

Попередній орендар: ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_2, виданий 17 грудня 1998 року Срібнянським РВ УМВС України в Чернігівській області, РНОКПП НОМЕР_1) та

Новий орендар: Фермерське господарство КРУПСЬКИЙ в особі голови Крупського Артема Олексійовича , що діє на підставі Статуту,

які в подальшому іменуються Сторони, а кожен окремо Сторона, керуючись ст. ст. 1, 5, 7, 8,12 Закону України Про фермерське господарство уклали цю Додаткову угоду до Договору оренди землі про нижченаведене:

1. У зв'язку із створенням Фермерського господарства КРУПСЬКИЙ Сторони домовились замінити орендаря по договору оренди землі з ОСОБА_1 на Фермерське господарство КРУПСЬКИЙ (код ЄДРПОУ 41499420).

2. У зв'язку із заміною орендаря, Новий орендар приймає на себе всі права та обов'язки Орендаря по договору оренди землі.

3. Дана додаткова угода укладена та підписана Сторонами у чотирьох екземплярах, кожен із яких має однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в Орендодавця, другий - в Попереднього орендаря, третій - в Нового орендаря, четвертий - в уповноваженого суб'єкта на здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

4. Дана додаткова угода набирає чинності для Сторін з моменту її підписання Сторонами.

ОРЕНДОДАВЕЦЬ ПОПЕРЕДНІЙ ОРЕНДАР

Головне управління Держгеокадастру у ОСОБА_1

Чернігівській області АДРЕСА_2

Код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 РНОКПП НОМЕР_1

/ /

/ОСОБА_1./

М. П.

НОВИЙ ОРЕНДАР

Фермерське господарство КРУПСЬКИЙ

17640, Чернігівська обл., Варвинський район, с. Гнідинці, вул. Миру, буд. 11

Код ЄДРПОУ: 41499420

/ Крупський А.О./

М.П.

- додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 08.09.2015р. на земельну ділянку з кадастровим номером 7424181600:06:000:0845 площею 12,1086 га на території Валківської сільської ради Прилуцького району в наступній редакції:

ДОДАТКОВА УГОДА

до договору оренди землі від 08 вересня 2015 року, право оренди за яким зареєстровано 25.09.2015р. за № 11333463 (далі за текстом договору - Договір оренди землі)