Постанова

від 02.05.2019 по справі 2-7443/11

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-7443/11Головуючий у 1-й інстанції Сливка Л.М. Провадження № 22-ц/817/415/19 Доповідач - Костів О.З. Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2019 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Сташків Б. І., Ткач З. Є.,

розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу №2-7443/11 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 січня 2019 року, ухваленого суддею Сливкою Л.М., повний текст якого складено 01 лютого 2019 року, по справі за позовом автогосподарства Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2011 року автогосподарство Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області (далі - автогосподарство УМВС України в Тернопільській області) звернулося до суду із даним позовом.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що з 05 березня 2005 року по 14 березня 2007 року відповідач перебував на посаді помічника Міністра внутрішніх справ України (представника в УМВС України в Тернопільській області). У цей період часу у його розпорядженні знаходився службовий автомобіль Шкода Октавія , 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, власником якого є позивач.

15 серпня 2005 року ОСОБА_1, керуючи вищевказаним автомобілем в м. Шумськ по вул.Чирянка, потрапив в дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої автомобіль був пошкоджений. Постановою прокуратури Кременецького району Тернопільської області від 17 лютого 2006 року кримінальна справа за фактом даноъ ДТП була закрита на підставі пункту 2 ст.6 КПК України (в редакції 1960 року). Після цієї пригоди відповідач не повернув вказаний автомобіль позивачу, внаслідок чого він числиться як недостача.

У зв'язку із наведеним та з врахуванням уточнених позовних вимог (т.1 а.с.70) автогосподарство УМВС України в Тернопільській області просило стягнути з ОСОБА_1 124540 грн. матеріальної шкоди.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 січня 2019 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 в користь автогосподарства УМВС України в Тернопільській області 124540 (сто двадцять чотири тисячі п'ятсот сорок) гривень матеріальної шкоди та вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, 01 березня 2019 року ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги уточнені позовні вимоги, які було подано з порушенням вимог процесуального закону (після початку розгляду справи по суті).

Зазначає, що у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд прийшов до переконання про наявність нестачі іншого автомобіля, ніж той, який є предметом спору, а саме із р.н. НОМЕР_6.

Крім того, стягнута судом сума в розмірі 124540 грн. є значно більшою, ніж вартість придбаного автогосподарством УМВС України в Тернопільській області нового автомобіля.

Також, сума завданих збитків повинна визначатися виходячи із вартості автомобіля, пошкодженого під час ДТП, а не нового з врахуванням індексації.

Разом з тим, майнова шкода позивачу завдана у зв'язку із пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, у настанні якої його вини немає.

Зазначає, що суд першої інстанції необгрунтовано прийшов до переконання про відсутність підстав для застосування строку позовної давності, який позивачем пропущено, в зв"язку із чим просить рішення суду першої інстанції скасувати, оскільки пропущено строк звернення до суду із позовною заявою.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників по справі не надходив.

У даній справі, яка переглядається апеляційним судом, відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи відповідно до ст.369 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

Судом встановлено наступні обставини.

З 05 березня 2005 року по 14 березня 2007 року ОСОБА_1 перебував на посаді помічника Міністра внутрішніх справ України (представник УМВС України в Тернопільській області).

04 лютого 2005 року автогосподарство УМВС України в Тернопільській області з центральної бази ресурсного забезпечення МВС України отримало для службового користування новий автомобіль Шкода Октавія , 2004 року випуску, зеленого кольору, кузов № НОМЕР_2, двигун № НОМЕР_3, з об'ємом двигуна 1.8 Т, балансовою вартістю 127738 грн.

Наказом начальника відділу ресурсного забезпечення УМВС України в Тернопільській області від 26 квітня 2005 року №16 транспортний засіб Шкода Октавія (в наказі зазначено д.н.з. НОМЕР_4) закріплено за помічником оперуповноваженого ОПВ КР УМВС України в Тернопільській області прапорщиком міліції ОСОБА_2 та відповідачем (т.1 а.с.19).

ОСОБА_1 мав право зберігати вказаний автомобіль поза межами автогосподарства.

15 серпня 2005 року по вул.Чирянка у м.Шумську Тернопільської області з автомобілем Шкода Октавія , р.н. НОМЕР_1, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої транспортний засіб був пошкоджений.

За фактом даної ДТП було порушено кримінальну справу № 1681164.

Постановою старшого слідчого прокуратури Тернопільської області від 20 березня 2009 року вказану кримінальну справу, плорушену за ч.1 ст.286 КК України за фактом вчинення відповідачем ДТП, закрито за відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу даного злочину. Постанова слідчого вмотивована, зокрема, тим, що згідно висновку експерта № 1046 від 15 листопада 2005 року причиною ДТП є розрив шини правого колеса автомобіля, який не пов'язаний з експлуатацією шин, а виник одночасно перед самою ДТП. Також у цій постанові констатовано, що додатково дослідити автомобіль, за участю якого сталась ДТП, неможливо, оскільки ОСОБА_1 його відчужив (т. 2 а.с. 19-20).

Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 травня 2011 року ОСОБА_1 визнано винним за ч.2 ст.191, ст.290, ч.3 ст.364 КК України та на підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, призначено покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням владних повноважень на два роки, з конфіскацією майна. За статтею 198 КК України ОСОБА_1 виправдано у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області 127738 грн. на відшкодування майнової шкоди (т.1 а.с.6-13).

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 20 липня 2011 року зазначений вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області змінено. Дії ОСОБА_1 перекваліфіковано зі статті 290 на частину 3 ст.27 статті 290 КК України. Виключено з описової частини вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 травня 2011 року ряд посилань. Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 травня 2011 року у частині вирішення цивільного позову автогосподарства УМВС України в Тернопільській області скасовано, а справу передано на новий розгляд у порядку цивільного судочинства у той же суд в іншому складі суду. В іншій частині вирок суду залишено без змін (т.1 а.с.31-35).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 березня 2012 року ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 20 липня 2011 року щодо ОСОБА_1 скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд (т.1 а.с.110-112).

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 04 липня 2012 року вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 травня 2011 року щодо ОСОБА_1 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції (т. 2 а.с.76-80).

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 травня 2014 року кримінальну справу у частині обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.364 КК України, закрито за відсутністю в діянні підсудного даного злочину у зв'язку із його декриміналізацією (т.1 а.с.200).

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 травня 2014 року кримінальну справу у частині обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.191, ст.290 та ст.198 КК України, повернуто прокурору Тернопільської області для провадження досудового розслідування з мотивів неповноти та неправильності досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні (т.1 а.с.165-169).

Постановою слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури Тернопільської області від 25 лютого 2015 року, кримінальне провадження щодо ОСОБА_1, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014210000000197 від 27 листопада 2014 року за ознаками кримінальних проваджень, передбачених ч.2 ст.191, ст.ст.191, 290 КК України, закрито у зв"язку з відсутністю в його діяннях складу кримінальних правопорушень (т.2 а.с.8-12).

Вирішуючи питання наявності чи відсутності підстав для притягнення відповідача до матеріальної відповідальності колегія суддів виходить із наступного.

Декриміналізація злочину по своїй юридичній природі є скасуванням, або пом"якшенням караності діяння. Однак, жодним чином не нівелює самого факту події та її обставин. Отже, не зважаючи на відсутність в діях особи ознак кримінального правопорушення, її може бути притягнуто до іншої, наприклад, матеріальної, відповідальності в порядку, визначеному законом (за умови наявності відповідного доказового забезпечення, дотримання процесуального порядку, і.т.д.).

Підстави і порядок притягнення військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, до матеріальної відповідальності, визначені Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1 Положення (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), його дія поширюється також на осіб рядового та начальницького складу Міністерства внутрішніх справ України.

Згідно з пунктом 3 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявністю:

а) заподіяння прямої дійсної шкоди;

б) їх протиправної поведінки;

в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди;

г) вини у заподіянні шкоди.

Протиправною визнається така поведінка (дія або бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки.

Згідно з пунктом 4 Положення відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов'язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоду.

Відповідно до пункту 13 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі:

а) умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій;

б) приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах;

в) заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані;

г) дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину;

ґ) недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.

Вказаний перелік випадків є вичерпним.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідності до пункту 4 Положення та норм цивільного права сам факт відсутності обвинувального вироку або постанови про визнання апелянта винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення не виключає можливість його притягнення до матеріальної відповідальності.

Колегія суддів звертає увагу, що декриміналізація злочину не впливає на його правові наслідки, а відсутність вироку у кримінальній справі не може бути підставою для відмови у задоволенні даного позову.

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль Шкода Октавія , 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_2, двигун № НОМЕР_3, був наданий відповідачу для використання, що підтверджується зазначеним вище наказом начальника відділу ресурсного забезпечення УМВСУ в Тернопільській області від 26 квітня 2005 року № 16 (т.1 а.с.19).

Окрім цього, вказана обставина у суді першої інстанції не заперечувалась і самим відповідачем.

Судом першої інстації вірно встановлено, що вказаний автомобіль, без згоди його власника, був ОСОБА_1 відчужений, що стверджується відомостями, викладеними в постанові про закриття кримінальної справи від 20 березня 2009 року (т.2 а.с.19-20).

Крім того, на даний час автомобіль числиться у автогосподарстві УМВС України в Тернопільській області як недостача, що підтверджується довідкою начальника автогосподарства УМВС України в Тернопільській області №805 від 25 листопада 2014 року (т.1 а.с.240).

Також судом встановлено, що замість вказного автомобіля до автогосподарства УМВС України в Тернопільській області було передано інший транспортний засіб тієї ж марки, однак, іншого кольору, з відмінними номерами кузова (TMBDK41U85B016415) та двигуна.

При звільненні з УМВС України в Тернопільській області відповідач не підписував обхідного листа у автогосподарстві УМВС України в Тернопільській області, про що свідчить довідка від 10 лютого 2016 року, видана головою ліквідаційної комісії автогосподарства УМВС України в Тернопільській області (т.2 а.с.180).

Відповідно до акту приймання-передачі від 16 березня 2012 року даний транспортний засіб Шкода Октавія , кузов № НОМЕР_5, був переданий уповноваженому представнику ОСОБА_4, як такий, що був викрадений у м.Львові 27 грудня 2005 року та перебував на збереженні автогосподарства УМВС України в Тернопільській області як речовий доказ у кримінальній справі № 1681164, порушеній щодо ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.191, ст.198, ч.3 ст.364 КК України (т.1 а.с.242).

Таким чином, суд першої інстанці дійшов до правильного висновку про те, що з вини відповідача державі заподіяно шкоду, в зв"язку із чим останній на підставі підпункту ґ пункту 13 Положення повинен нести матеріальну відповідальність у повному розмірі.

Розмір шкоди дорівнює вартості вказаного автомобіля та складає 124540 грн., що підтверджується довідкою автогосподарства УМВС України в Тернопільській області № 834 від 08 грудня 2011 року (т.1 а.с.50).

Вказаною довідкою спростовуються доводи ОСОБА_1 про необґрунтованість позовних вимог з підстав різниці у сумах коштів, котрі позивач просить стягнути з відповідача.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З матеріалів справи вбачається, автомобіль Шкода Октавія , 2004 року випуску, зеленого кольору, кузов № НОМЕР_2, двигун № НОМЕР_3, з об'ємом двигуна 1.8 Т згідно даних бухгалтерського обліку позивача значиться як недостача та майнова шкода полягає не в пошкодженні автомобіля, за яким був закріплений відповідач, внаслідок ДТП, а в його втраті, яка виникла внаслідок дій відповідача, який з моменту ДТП особисто розпоряджався та володів даним автомобілем.

Відповідач жодним чином не довів, що ввірене йому майно (автомобіль) не повернуто законному володільцю не з його вини.

Враховуючи наведене, не заслуговують до уваги доводи апелянта про те, що майнова шкода позивачу завдана у зв'язку із ДТП, у настанні якої немає його вини.

Колегія суддів не погоджується з посиланнями апелянта на те, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги відповідь позивача на відзив, де вказано, що обов'язок відповідача відшкодувати матеріальну шкоду виник в результаті втрати автомобіля, оскільки у своїх поясненнях на позовну заяву автогосподарство УМВС України в Тернопільській області, як на підстави позову, посилалося на те, що автомобіль був закріплений та обліковується саме за відповідачем, проте, не був повернутий ним позивачеві і на теперішній час рахується як недостача.

Також безпідставними є посилання апелянта на пропуск позивачем при зверненні до суду з даним позовом строку позовної давності, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 - 255 ЦК України.

Згідно із загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Колегія суддів не погоджується із посиланнями апелянта на те, що позивачу було заподіяно шкоду внаслідок пошкодження автомобіля Шкода Октавія , 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_2, двигун № НОМЕР_3, в результаті ДТП, а тому строк позовної давності слід розпочати обчислювати з моменту, коли УМВС України в Тернопільській області дізналось про ДТП, тобто, з 15 серпня 2005 року.

Проте, обґрунтовуючи мотиви пред"явленого позову, позивач посилався на те, що шкоду йому спричинено не в результаті пошкодження автомобіля внаслідок ДТП, а в зв"язку із втратою вказаного транспортного засобу відповідачем.

Отже, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що початок перебігу строку позовної давності слід обчислювати з 14 березня 2007 року, тобто з моменту, коли відповідач припинив свої трудові відносини з позивачем та коли у нього виник обов"язок повернути майно, яким він користувався.

Відповідно до ч.2 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання цього строку він починає обчислюватись заново, відповідно до ч.3 ст.264 ЦК України.

17 грудня 2008 року строк позовної давності перервався, після чого розпочав обчислюватись заново, оскільки цього дня автогосподарство УМВС України в Тернопільській області подало старшому слідчому прокуратури Тернопільської області позовну заяву (№ 4/1-629) про відшкодування відповідачем шкоди, заподіяної внаслідок недостачі автомобіля Шкода Октавія , 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_2, двигун № НОМЕР_3, з об'ємом двигуна 1,8Т. (т.2 а.с.35).

У подальшому, 12 вересня 2011 року, тобто, з дотриманням строку позовної давності, автогосподарство УМВС України в Тернопільській області пред"явило до суду позов, котрий є предметом даного розгляду.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апелянта про те, що у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд прийшов до переконання про наявність нестачі іншого автомобіля, ніж той, який є предметом спору, а саме із р.н. НОМЕР_6, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що спірному автомобілю Шкода Октавія , 2004 року випуску, зеленого кольору, кузов № НОМЕР_2, двигун НОМЕР_3, з об'ємом двигуна 1.8 Т, протягом різних періодів було присвоєно такі державні номерні знаки: НОМЕР_4, НОМЕР_1, НОМЕР_6.

Враховуючи наведене, колегія суддів звертає увагу, що при перегляді даної справи, вказаний автомобіль слід ідентифікувати по номеру кузова № НОМЕР_2 та двигуна № НОМЕР_3.

Таким чином, суд, вказавши у свому рішення автомобіль Шкода Октавія , р.н. НОМЕР_6, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_2, двигун № НОМЕР_3, правильно по суті вирішив дану цивільну справу.

Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на те, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги уточнені позовні вимоги, які було подано з порушенням вимог процесуального закону (після початку розгляду справи по суті), оскільки на момент подачі уточнення позовних вимог (06 лютого 2012 року, т.1 а.с.70) позивач мав право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відповідно ч.2 ст.31 чинної на той час редакції ЦПК України.

Також безпідставними є посилання апелянта не те, що судом невірно з нього стягнуто судовий збір, виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в зв"язку із розглядом даної справи позивачем понесено судові витрати у вигляді сплати судового збору (т.2 а.с.117, т.2 а.с.211) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, які були сплачені при зверенення до суду у вересні 2011 року (т.1 а.с.22).

Визначаючи розмір судових витрат, які підлягають відшкодуванню позивачу, суд першої інстанції вірно виходив із розміру 1% від суми задоволених позовних вимог (1245 грн. 40 коп.) та 120 грн. витрат на ІТЗ, що разом становить 1365 грн. 40 коп.

Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відмовляючи в задоволені позову, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 січня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 02 травня 2019 року.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи