Рішення

від 23.04.2019 по справі 369/4669/15-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/4669/15-ц

Провадження № 2/369/1438/19

РІШЕННЯ

Іменем України

23.04.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Середенко Б.С.

за участі

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, приватного підприємства Бастіон , треті особи Оболонський районний відділ Державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції в м.Києві, публічне акціонерне товариство Всеукраїнвський Банк Розвитку , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на майно, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2015 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що між ним та ОСОБА_4 18 листопада 2013 року укладено договір позики. За даним договором відповідач отримав у борг грошові кошти в розмірі 239 790 грн, що на момент укладення було еквівалентно 30 000 дол. США, які зобов'язувався повертати частинами: до 25 грудня 2013 року - 15000 дол.США, до 15 травня 2014 року - 5000 дол.США, до 15 вересня 2014 року - 10 000 дол. США. Сума коштів, що повертається в гривнах має бути еквівалента вказаним сумам в доларах США. У будь-якому випадку остаточний розрахунок має бути проведений не пізніше 15 вересня 2014 року.

Також сторони в договорі погодили, що у разі порушення строків повернення позики, боржник зобов'язувався сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три відсотки річних від простроченої суми, що станом на 24 березня 2015 року становить 845,12 дол.США, та додатково сплатити штраф у розмірі 5% від простроченої суми за кожні 10 календарних днів такого прострочення, але не більше 50% від розміру відповідного прострочення, що становить 15 000 дол.США.

Станом на 24 березня 2015 року заборгованість ОСОБА_4 становить 45 845,12 дол.США, що в еквіваленті за курсом Націононального банк України, складає 1 061 308,75 грн.

Кошти у строк не були повернуті, тому він звернувся до нотаріуса, яким 25 лютого 2014 року вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_4 коштів в розмірі 135 565,50грн. Виконавчий напис було пред'явлено для примусового виконання до Оболонського РВ ДВС в м.Києві. Через відсутність рухомого і не рухомого майна, державний виконавцем було накладено арешт на частки в статутних капіталах, а саме в ПП Бастіон в розмірі 1 183 500 грн. Вказав, що відповідач ухиляється від виконання грошового зобов'язання, тому для захисту свого порушеного права та повернення отриманих в борг коштів, на підставі ст.ст. 113, 57 ГК України, ст.ст.83, 191, 366, 15, 16 ЦК України, ст. 52 Закону України Про виконавче провадження слід виділити та звернути стягнення на частину майна в статутному капіталі ПП Бастіон .

Просив суд стягнути з ОСОБА_4 на його користь борг за договором позики у розмірі 45 845,12 дол.США, що станом на 24 березня 2015 року становить 1 061 308,75 грн.; виділити для звернення стягнення частину майна в натурі пропорційну частці учасника ОСОБА_4 у статутному капіталі ПП Бастіон , яка становить 50% статутного капіталу підприємства, та звернути стягнення на це майно на його користь в обсязі необхідному для задоволення суми його кредиторських вимог до ОСОБА_4, які складають 45 845,12 дол.США (за курсом станом на 24 березня 2015 року - 1 061 308,75 грн.); судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 липня 2015 року проведено заміну третьої особи з ВДВС Києво-Святошинського районного УЮ Київської області на ВДВС Оболонського РУ в м.Києві.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2015 року залучено у якості третьої особи ПАТ Всеукраїнський Банк Розвитку .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 лютого 2016 року провадження по справі зупинено за клопотанням представника відповідача ОСОБА_4 до вирішення Печерським районним судом м.Києва цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання недійсним пункту договору.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 липня 2016 року провадження по справі відновлено за клопотанням представника позивача.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 квітня 2017 року провадження по справі зупинено за клопотанням представника відповідача ОСОБА_4 до вирішення Печерським районним судом м.Києва цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору позики удаваним.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2018 року провадження по справі відновлено за клопотанням представника позивача.

При розгляді справи 12 грудня 2016 року до суду надійшла заява ОСОБА_3 про уточнення позовних вимог (т.2 а.с. 129-133), де третьою особою також залучений ОСОБА_8 Також 29 серпня 2018 року до суду надійшла заява ОСОБА_3 про уточнення позовних вимог.

Додатково позивачем зазначено, що протягом розгляду справи ОСОБА_4 повернув частину боргу: 15 листопада 2016 року - 135 565,50 грн. (по курсу НБУ на дату повернення становить 5 264,42 дол.США); 07 лютого 2017 року - 13 384 грн. (по курсу НБУ на дату повернення 490,93 дол.США); 01 лютого 2018 року - 18 182 грн. (по курсу НБУ на дату повернення 653,01 дол. США); 22 червня 2018 року - 334 670 грн. (по курсу НБУ на дату повернення 12 722,50 дол.США). Тому неповернутим залишився борг в сумі 10 869,13 дол. США. Враховуючи невиконане зобов'язання відповідач має сплатити штраф в розмірі 15 000 дол. США. Враховуючи тривалість розгляду справи та повернення частини боргу, відповідач зобов'язаний сплатити 3% річних за період з 25 грудня 2013 року по 27 серпня 2018 року в розмірі 3 547,48 дол.США. Тому загальна сума заборгованості становить 29 416,61 дол.США, що за курсом НБУ станом на 27 серпня 2018 року становить 819 346,63 грн.

Остаточно просив суд стягнути з ОСОБА_4 на його користь борг за договором позики у розмірі 29 416,61 дол.США, що станом на 27 серпня 2018 року становить 819 346,63 грн.; виділити для звернення стягнення частину майна в натурі пропорційну частці учасника ОСОБА_4 у статутному капіталі ПП Бастіон , яка становить 50% статутного капіталу підприємства, та звернути стягнення на це майно на його користь в обсязі необхідному для задоволення суми його кредиторських вимог до ОСОБА_4, які складають 29 416,61 дол.США (за курсом станом на 27 серпня 2018 року - 819 346,63 грн.); судові витрати покласти на відповідача.

На заяву про уточнення позовних вимог представник відповідача ОСОБА_4 подав суду письмовий відзив. Зазначив, що позивач скориставшись своїм правом вибору щодо стягнення сум заборгованості за договором позики звернувся 25 лютого 2014 року та 04 листопада 2016 року до приватного нотаріуса та отримав виконавчі написи про стягнення сум заборгованості в розмірі 135 565,50 грн. та 383 922 грн. відповідно. Дані написи були пред'явлені до примусового виконання. По першому виконавчому напису відповідач 15 листопада 2016 року сплатив 135 565,50 грн. та виконавче провадження постановою 15 листопада 2016 року закрито по його повному виконанню. По другому виконавчому напису відповідач погашав частково: 20 жовтня 2017 року - 20 000 грн., 17 травня 2018 року - 7136,72 грн., 07 червня 2018 року - 260 000 грн., 07 червня 2018 року - 101 000 грн. Постановою виконавця від 02 листопада 2018 року виконавче провадження закрито. Тому вважає, що борг за договором позики відповідачем погашений повністю.

Також відповідач не погоджується з нарахованими штрафними санкціями. Вказав, що можливість нарахування та стягнення трьох відсотків річних в іноземній валюті не передбачений чинним законодавством. Тому сума трьох відсотків річних за період з 26 грудня 2013 року по 07 червня 2018 року становить 41 964,55 грн. Нарахований штраф в розмірі 15 000 дол.США вважають значно завищеним, нарахованим у іноземній валюті, тому на підставі ст.551 ЦК України суд має право її зменшити.

Вимоги щодо виділення та звернення стягнення на частку в статутному фонді підприємства вважають такими, що не ґрунтуються на законі, порушують співмірність, тому задоволенню не підлягають. Просили відмовити в задоволенні позову.

ПАТ Всеукраїнський Банк Розвитку направили до суду письмові пояснення, які просили врахувати при розгляді справи. Вказали, що 14 вересня 2012 року між банком та ПП Бастіон укладено кредитний договір, за яким було надано кредит в розмірі 1 200 000 грн. на строк до 11 вересня 2015 року зі сплатою 21%відсотків за користування кредитом. У якості забезпечення виконання кредиту між банком та ОСОБА_4, банком та ОСОБА_9, банком та ОСОБА_8, між банком та ТОВ Українські компютерні технології були укладені договори поруки. А також в іпотеку було передано нежилі приміщення, а саме мотельно-ресторанний комплекс по АДРЕСА_3. Станом на 13 серпня 2018 року заборгованість ПП Бастіон по даному договору відсутня. Відповідно до поданих клопотань також заперечували щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив суд задоволити позов.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував. Просив відмовити в задоволенні позову.

У судове засідання представник приватного підприємства Бастіон , представники третіх осіб Оболонського районного ВДВС м.Києва Головного територіального управління юстиції в м.Києві, публічне акціонерне товариство Всеукраїнський Банк Розвитку , ОСОБА_8 не з'явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (сума позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

При розгляді справи судом встановлено, що 18 листопада 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір позики. Відповідно до умов договору позичальник отримує в борг грошові кошти в сумі 239 790 грн., що на момент передачі позики за курсом НБУ становить 30 000 дол. США.

Згідно зі статтею 1047 цього Кодексу договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суди для визначення факту укладення договору, його умов та його юридичної природи з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України повинні виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, розписка як документ, або договір, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

У договорі позики сторони погодили, що позика передана готівкою в день укладення цього договору до підписання сторонами та нотаріального посвідчення. Підписанням цього договору позичальник підтверджує факт одержання ним від позикодавця позики. Підписаний та нотаріально посвідчений договір є доказом передання грошей (п. п.1, 2, 3).

П.5 договору передбачено, що позичальник зобов'язується повернути позикодавцю позику в гривнах за наступним графіком: до 25 грудня 2013 року - суму у гривнах, що на момент повернення за курсом Національного банку України становитиме еквівалент 15 000 дол. США; до 15 травня 2014 року - суму у гривнах, що на момент повернення за курсом Національного банку України становитиме еквівалент 5 000 дол. США; до 15 вересня 2014 року - суму у гривнах, що на момент повернення за курсом Національного банку України становитиме еквівалент 10 000 дол. США. У будь-якому випадку остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути виконано не пізніше 15 вересня 2014 року.

За ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

При вирішенні справи суд також враховує правову позицію Верховного Суду України у справі за N 6-284цс17. Так, згідно зі статтею 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Разом з тим частина друга статті 524 та частина друга статті 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Оцінюючи подані докази в сукупності суд вважає, що позивачем надано докази, що підтверджують укладення договору позики та неналежне виконання відповідачем ОСОБА_4 умов договору позики. Обставини щодо порушення строків повернення позики відповідачем по справі не оскаржувалось.

Умовами укладеного договору, п.11, передбачено, що у разі неповернення позичальником суми позики, позикодавець має право звернути стягнення одним із способів: шляхом звернення до нотаріуса та одержання виконавчого напису на договорі відповідно до законодавства за умов безспірності; або шляхом звернення до суду.

25 лютого 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Л.А. вчинено виконавчий напис, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_11 в сумі 135 565,50 грн. (за курсом НБУ станом на вчинення виконавчого напису становило 15 000 дол. США).

Постановою державного виконавця ВДВС Оболонського районного управління юстиції в м.Києві від 02 червня 2014 року відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса та постановою від 12 червня 2014 року накладено арешт, в тому числі й на належну боржнику частку в статутному капіталі в ПП Бастіон (ВП 43510827).

13 жовтня 2016 року ОСОБА_4 сплатив заборгованість за даним виконавчим написом в розмірі 150 000 грн., що підтверджено копією квитанції №0.0.633010293.1.

Постановою державного виконавця ВДВС Оболонського районного управління юстиції в м.Києві від 15 листопада 2016 року виконавче провадження закінчено на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України Про виконавче провадження через фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно виконавчого документа (ВП 43510827).

04 листопада 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Л.А. вчинено виконавчий напис, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_11 заборгованість в розмірі 383 922 грн. (за курсом НБУ станом на вчинення виконавчого напису становило 15 000 дол. США).

Постановою державного виконавця Оболонського районного ВДВС м.Києва Головного територіального управління юстиції в м.Києві від 07 листопада 2016 року відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса 04 листопада 2016 року та постановою накладено арешт, в тому числі й на належну боржнику частку в статутному капіталі в ПП Бастіон (ВП 52828152).

Згідно поданих ОСОБА_4 квитанцій, ним в рахунок погашення заборгованості було сплачено: 20 жовтня 2017 року - 20 000 грн., 17 травня 2018 року - 7 136,72 грн., 07 червня 2018 року - 260 000 грн., 07 червня 2018 року - 101 000 грн.

Постановою державного виконавця Оболонського районного ВДВС м.Києва Головного територіального управління юстиції в м.Києві від 02 листопада 2018 року виконавче провадження закінчено на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України Про виконавче провадження через сплату боргу в повному обсязі з врахуванням виконавчого збору (ВП 52828152).

При розгляді справи позивач визнавав часткове повернення коштів, але вказував інші дати зарахування боргу, при цьому належних та допустимих доказів на підтвердження таких дат не надав, не заявив клопотання про їх витребування у разі складнощів в їх отриманні. Натомість відповідач надав суду копії квитанцій щодо погашення заборгованості. Посилання позивача, що повернуті кошти слід рахувати по курсу НБУ в день оплати (або інші дні, вказані в уточненій заяві) суд до уваги не бере, оскільки сума заборгованості визначалась в момент вчинення нотаріусом виконавчого напису по курсу НБУ, що передбачено договором, а проведення перерахунку по іншим датам є фактично подвійним стягнення боргу.

На підставі наведеного, враховуючи, що ОСОБА_3 на власний розсуд обрав спосіб захисту права через вчинення нотаріусом виконавчого напису про стягнення заборгованості, сплати боржником за вчиненими написами заборгованості у повному обсязі, то заборгованість ОСОБА_4 щодо повернення боргу в розмірі 30 000 дол. США за договором позики від 18 листопада 2013 року відсутня. Тому позовні вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 10 869,13 дол. США задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За. ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи та поданого договору вбачається, що строк повернення коштів був погоджений - у буд-якому випадку не пізніше 15 вересня 2014 року.

За ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки кошти не були повернуті в строк, умови п.9 договору, тому обґрунтовані є доводи позову щодо стягнення трьох відсотків річних. Разом з тим, при розрахунку сум до стягнень, суд враховує, що грошовою одиницею є гривна, нарахування штрафних санкцій має відбуватись на грошову одиницю - гривну, тому за період з 26 грудня 2013 року по 07 червня 2018 року з відповідача підлягають стягненню три відсотки річних в розмірі 41 964,55 грн. При розрахунку суд приймає до уваги дати сплати відповідачем заборгованості, що вказані у поданих ним квитанціях. Тому позовні вимоги про стягнення трьох відсотків річних підлягають до задоволення частково.

За ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За правилом ст. 550, 551 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих неналежним виконання зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

П. 8 та п. 9 договору позики сторони погодили, що позичальник несе відповідальність по встановлених в цьому договорі зобов'язаннях. У разі прострочення виконання зобов'язань позичальником за даним договором, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексі інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми та додатково сплатити штраф у розмірі 5% від простроченої грошової суми за кожні 10 календарних днів такого прострочення. Сторони погодили, що загалом зазначений у цьому пункті договору штраф не може перевищувати 50% від розміру відповідного прострочення.

Оскільки відповідач порушив умови договору щодо повернення позики у строк не пізніше 14 вересня 2014 року, тому позивач також просив стягнути з відповідача штраф у розмірі 15 000 дол. США.

При визначенні розмірі неустойки відповідач просив враховати положення ст. 551 ЦК України, за якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають значення для справи.

Так, за ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до роз'яснень п. 27 постанови №5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду з розгляду цивільних та кримінальних справ Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин від 30 березня 2012 року істотними обставинами в розумінні ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на вагу (відсутність негативних наслідків для позивача через просторочене виконання зобов'язань).

При вирішенні питання про стягнення штрафу судом враховують наступні встановлені обставини.

Так, отримуючи грошові кошти в борг ОСОБА_4 зобов'язувався їх повернути у строк у будь-якому разі не пізніше 15 вересня 2014 року. Частково почав повертати борг, починаючи з 13 жовтня 2016 року, а повернув стягнений борг 07 червня 2018 року, тобто порушив взятий на себе обов'язок майже на чотири роки. При цьому стягнена частина позики за виконавчим написом 25 лютого 2014 року на час його вчинення складала 15000 дол. США по курсу 799,30 грн. за 100 дол.США. Але на час фактичного виконання курс значно зріс та відповідно позикодавець зазнав збитків щодо фактично повернутих грошових коштів, оскільки сама позика була безвідсотковою.

Також суд враховує тривалість даної судової справи, оскільки позивач звернувся до суду з позовом ще 30 квітня 2015 року. За клопотанням представника відповідача ОСОБА_4 провадження по справі двічі зупинялось до вирішення інших цивільних справи, що перебували в провадженні судів.

Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 04 квітня 2016 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко Л.А. про визнання частково недійсним п.9 договору позики від 18 листопада 2013 року.

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 07 липня 2016 року рішення районного суду залишено без змін.

У провадженні Печерського районного суду м.Києва перебувала в провадженні цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко Л.А. про визнання дого.вору позики удаваним. Згідно заяви представника позивача від 11 червня 2018 року розгляд даної справи постійно відкладався, що унеможливлює вирішення спору по суті.

У своєму відзиві відповідач заперечував стягнення штрафу, посилаючись на його необґрунтованість та необхідність зменшення, але будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження цим обставинам суду не надав, обмежившись лише зазначенням про повернення боргу. Не заявлено клопотань про їх витребування, у разі складнощів в їх отриманні. Даний розмір штрафу був погоджений відповідачем при підписанні договору. Тому підстав для його зменшення суд не знаходить. Разом з тим, хоч сторони погодили розмір штрафу у іноземній валюті, але до стягнення підлягає штраф в національній валюті за курсом НБУ на день виконання основного обов'язку - 07 червня 2018 року та не перевищує 50% від розміру відповідного прострочення (2616,2366 грн. за 100 дол. США), а саме штраф в розмірі 392 435,49 грн. Суд не погоджується з доводами позивача щодо стягнення по курсу на день ухвалення рішення, оскільки на час розгляду справи основний борг сплачений. Тому в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Таким чином, з відповідача слід стягнути суму заборгованості в розмірі 434 400,04 грн.

Відповідно до ст. 366 ЦК України кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї.

Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом.

У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу.

У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов'язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

Також позивач просив суд виділити частку та звернути стягнення на частку відповідача в ПП Бастіон , яка становить 1 183 500 грн., в рахунок задоволення вимог кредитора, оскільки у ОСОБА_4 відсутнє будь-яке інше майно. Матеріали справи не містять підтвердження даних доводів на час ухвалення рішення. Суд також враховує співмірність стягненої заборгованості та частки відповідача. Позивач не заявив будь-яких клопотань для з'ясування майнового становища відповідача, наявність в нього іншого рухомого або нерухомого майна, наявність доходу та його розмір, наявність рахунків в банку. Зокрема, виконавцем в рамках виконавчого провадження ВП 52828152 було накладено арешт на рахунок боржника. Тому в цій частині позовні вимоги є недоведеними належними доказами та по суті передчасними.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд здійснює розподіл судових витрат.

При подачі позову позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 3654 грн., які підлягають стягненню з відповідачів відповідно до задоволеної частини позовних вимог в розмірі 1937,35 грн.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, приватного підприємства Бастіон , треті особи Оболонський районний відділ Державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції в м.Києві, публічне акціонерне товариство Всеукраїнвський Банк Розвитку , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на майно задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 штраф за неналежне виконання умов договору в розмірі 392 435,49 грн., три відсотки річних в розмірі 41 964,55 грн., а всього 434 400,04 грн. (чотириста тридцять чотири тисячі чотириста грн. 04 коп.).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1937,35 грн. (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім грн. 35 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Інформація про позивача: ОСОБА_3, адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Інформація про відповідача: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текс рішення виготовлено 02 травня 2019 року.

Суддя