Постанова

від 31.03.2021 по справі 369/4669/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

31 березня 2021 року

м. Київ

справа № 369/4669/15-ц

провадження № 61-18853св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,

Мартєва С. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі : ОСОБА_2 , Приватне підприємство Бастіон ,

треті особи : Оболонський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський Банк Розвитку , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Рахильчук Олександр Вікторович, на рішення

Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 квітня

2019 року в складі судді Пінкевич Н. С. та постанову Київського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року в складі колегії суддів: Шахової О. В.,

Вербової І. В., Саліхова В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , Приватного підприємства Бастіон (далі - ПП Бастіон ), треті особи: Оболонський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський Банк Розвитку , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості та звернення стягнення на майно.

Позовна заява мотивована тим, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_2

18 листопада 2013 року укладено договір позики, відповідно до умов якого останній отримав у борг грошові кошти у розмірі 239 790 грн, що на час укладення цього договору було еквівалентно 30 000 дол. США, які він зобов`язався повертати частинами: до 25 грудня 2013 року - 15 000 дол. США, до 15 травня 2014 року - 5 000 дол. США, до 15 вересня 2014 року -

10 000 дол. США. Сторони вказаного правочину погодили, що сума коштів, яка повертається у гривнях має бути еквівалента вказаним вище сумам

у доларах США. У будь-якому випадку остаточний розрахунок має бути проведений не пізніше 15 вересня 2014 року.

Договором позики також встановлено, що у разі порушення строків повернення позики, боржник зобов`язаний сплатити суму боргу

з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три відсотки річних від простроченої суми, що станом на 24 березня 2015 року становило 845,12 дол. США, та додатково сплатити штраф у розмірі 5 % від простроченої суми за кожні 10 календарних днів такого прострочення, але не більше 50 % від розміру відповідного прострочення, що становить

15 000 дол. США.

Станом на 24 березня 2015 року заборгованість ОСОБА_2 перед позивачем становила 45 845,12 дол. США, що в еквіваленті за курсом Національного банк України (далі - НБУ) складало 1 061 308,75 грн.

Позика у строк не була повернута, тому позикодавець звернувся до нотаріуса, який 25 лютого 2014 року вчинив виконавчий напис про стягнення

з ОСОБА_2 коштів у розмірі 135 565,50 грн. Виконавчий напис було пред`явлено для примусового виконання до виконавчої служби. Через відсутність рухомого і не рухомого майна, державним виконавцем накладено арешт на частки у статутних капіталах, а саме у ПП Бастіон у розмірі

1 183 500 грн.

Позичальник не виконав належним чином свої боргові зобов`язання, тому заборгованість перед позикодавцем становить 29 416,61 дол. США, що станом на 27 серпня 2018 року еквівалентно 819 346,63 грн.

На підставі викладеного ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: стягнути з ОСОБА_2 борг за договором позики

у розмірі 29 416,61 дол. США, що станом на 27 серпня 2018 року становило 819 346,63 грн; виділити для звернення стягнення частину майна у натурі, пропорційну частці учасника ОСОБА_2 у статутному капіталі ПП Бастіон , що становить 50 %.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

і мотиви їх прийняття

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 23 квітня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 штраф за неналежне виконання умов договору в розмірі 392 435,49 грн, три відсотки річних - 41 964,55 грн, а всього - 434 400,04 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 937,35 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач визнавав часткове повернення коштів. Зібраними у справі доказами підтверджено, що позивач на власний розсуд обрав спосіб захисту свого права через вчинення нотаріусом виконавчих написів про стягнення заборгованості. Боржник сплатив заборгованість відповідно до виконавчих написів у повному обсязі, тому у задоволенні позовних вимог про стягнення суми боргу в розмірі

10 869,13 дол. США необхідно відмовити. Разом з тим, наявні підстави для стягнення з боржника штрафу, відповідно до умов договору позики за порушення грошового зобов`язання та відсотків, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Доводи позивача про наявність правових підстав для звернення стягнення на частку боржника у ПП Бастіон не доведені належними та допустимими доказами. Крім того, матеріалами справи не підтверджено відсутності

у ОСОБА_2 іншого майна, доходу, рахунків у банку тощо, за рахунок яких позивач може задовольнити свої вимоги.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що відсутні підстави для зменшення розміру неустойки відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України, оскільки відповідачем не доведено та судом не встановлено обставин для застосування вказаної норми права. Отримуючи грошові кошти у борг, ОСОБА_2 зобов`язався їх повернути не пізніше 15 вересня 2014 року, проте позику було повернуто лише 07 червня 2018 року. Позикодавець зазнав збитків щодо фактично повернутих грошових коштів, оскільки сама позика була безвідсотковою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Рахильчук О. В., просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів за договором позики у розмірі 384 946,59 грн, ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення вказаних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Судові рішення в частині задоволених позовних вимог про стягнення коштів за договором позики у розмірі 434 400,04 грн та відмови у зверненні стягнення на майно не є предметом касаційного перегляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 не виконав належним чином свої зобов`язання за договором позики та не сплатив борг у повному розмірі. Станом на час розгляду справи непогашеною залишається заборгованість за позикою у розмірі 10 869,13 дол. США, штраф - 15 000 дол. США та 3 % річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України - 3 547,48 дол. США, а всього - 29 416,61 дол. США, що станом на 27 серпня 2018 року за курсом НБУ еквівалентно 819 346,63 грн.

Також суди залишили поза увагою правову позицію касаційної інстанції щодо необхідності ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості

в іноземній валюті у разі отримання позики в указаній валюті, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2016 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-466цс18) та постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 753/2362/17 (провадження

№ 61-36266св18), від 06 лютого 2019 року у справі № 2-175/3869/14-ц (провадження № 61-1585св18), від 20 лютого 2019 року у справі

№ 205/1680/15-ц (провадження № 61-15611св18), від 27 березня 2019 року

у справі № 227/5793/15-ц (провадження № 61-36097св18), від 17 квітня

2019 року у справі № 519/654/17 (провадження № 61-47740св18).

Суди не правильно визначили заборгованість позичальника перед позикодавцем та валюту зобов`язання, тому заявлені у справі вимоги необхідно задовольнити повністю.

Інші учасники справи відзиву на касаційну скаргу не направили.

Провадження у суді касаційної інстанції

Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_1 17 жовтня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Суди встановили, що 18 листопада 2013 року ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 уклали договір позики, відповідно до умов якого останній отримав у борг грошові кошти у розмірі 239 790 грн, що на час передачі позики за курсом НБУ становило 30 000 дол. США.

У договорі позики сторони погодили, що позика передана готівкою у день укладення цього договору до його підписання сторонами та нотаріального посвідчення. Підписанням цього договору позичальник підтверджує факт одержання ним від позикодавця позики. Підписаний та нотаріально посвідчений договір є доказом передання грошей.

Згідно з пунктом 5 договору позики позичальник зобов`язується повернути позикодавцю позику у гривнях за наступним графіком: до 25 грудня

2013 року - суму у гривнях, що на час повернення за курсом НБУ становитиме еквівалент 15 000 дол. США; до 15 травня 2014 року - суму у гривнях, що на час повернення за курсом НБУ становитиме еквівалент 5 000 дол. США;

до 15 вересня 2014 року - суму у гривнях, що на час повернення за курсом НБУ становитиме еквівалент 10 000 дол. США. У будь-якому випадку остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути виконано не пізніше 15 вересня 2014 року.

Умовами укладеного договору (пункт 11) передбачено, що у разі неповернення позичальником суми позики, позикодавець має право звернути стягнення одним із способів: шляхом звернення до нотаріуса та одержання виконавчого напису на договорі відповідно до законодавства за умов безспірності або шляхом звернення до суду.

Позичальник не виконав свої зобов`язання за договором позики, тому позикодавець звернувся до нотаріуса із заявами про вчинення виконавчих написів.

Так, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу

Косенко Л. А. 25 лютого 2014 року вчинила виконавчий напис, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 135 565,50 грн (за курсом НБУ станом на вчинення виконавчого напису становило 15 000 дол. США).

Державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві (далі - ВДВС Оболонського РУЮ у місті Києві) постановою від 02 червня 2014 року відкрив виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 25 лютого 2014 року та постановою від 12 червня 2014 року наклав арешт, зокрема і на належну боржнику частку в статутному капіталі ПП Бастіон .

ОСОБА_2 13 жовтня 2016 року сплатив заборгованість за вказаним виконавчим написом у розмірі 150 000 грн.

Постановою державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у місті Києві

від 15 листопада 2016 року вищевказане виконавче провадження закінчено у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення відповідно до виконавчого документа.

Крім того, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко Л. А. 04 листопада 2016 року вчинила виконавчий напис, яким запропоновала стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 383 922 грн (за курсом НБУ станом на вчинення виконавчого напису становило 15 000 дол. США).

Державний виконавець ВДВС Оболонського РУЮ у місті Києві постановами від 07 листопада 2016 року відкрив виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 04 листопада

2016 року та наклав арешт, зокрема і на належну боржнику частку в статутному капіталі ПП Бастіон .

З метою погашення заборгованості за виконавчим написом нотаріуса

від 04 листопада 2016 року ОСОБА_2 сплатив: 20 жовтня 2017 року -

20 000 грн, 17 травня 2018 року - 7 136,72 грн, 07 червня 2018 року -

260 000 грн, 07 червня 2018 року - 101 000 грн.

Постановою державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у місті Києві

від 02 листопада 2018 року зазначене виконавче провадження закінчено

у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення відповідно до виконавчого документа та сплату боргу в повному обсязі з врахуванням виконавчого збору.

Пунктами 8 та 9 договору позики визначено, що позичальник несе відповідальність по встановлених у цьому договорі зобов`язаннях. У разі прострочення виконання зобов`язань позичальником за цим договором, останній зобов`язаний сплатити позикодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексі інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми та додатково сплатити штраф у розмірі 5 % від простроченої грошової суми за кожні 10 календарних днів такого прострочення. Сторони погодили, що загалом штраф не може перевищувати 50 % від розміру відповідного прострочення.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди виходили з того, що зібраними у справі доказами підтверджено, що позивач на власний розсуд обрав спосіб захисту свого права через вчинення нотаріусом виконавчих написів про стягнення заборгованості. Боржник сплатив заборгованість відповідно до виконавчих написів у повному обсязі, тому у задоволенні позовних вимог про стягнення суми боргу в розмірі 10 869,13 дол. США необхідно відмовити. Разом з тим, наявні підстави для стягнення з боржника штрафу відповідно до умов договору позики за порушення грошового зобов`язання та відсотків відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Доводи позивача про наявність правових підстав для звернення стягнення на частку боржника у ПП Бастіон не доведені належними та допустимими доказами. Крім того, матеріалами справи не підтверджено відсутності у ОСОБА_2 іншого майна, доходу, рахунків у банку тощо, за рахунок яких позивач може задовольнити свої вимоги.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів, враховуючи наступне.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того

ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина перша

статті 1049 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 цього Кодексу).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено вище, позичальник не виконав свої зобов`язання за договором позики в обумовлений сторонами строк, тому позикодавець звернувся до нотаріуса із заявами про вчинення виконавчих написів.

Відповідно до частини першої статті 87 Закону України Про нотаріат для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко Л. А. 25 лютого 2014 року та 04 листопада 2016 року вчинила виконавчі написи, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у 135 565,50 грн (за курсом НБУ станом на вчинення виконавчого напису становило 15 000 дол. США) та 383 922 грн (за курсом НБУ станом на вчинення виконавчого напису становило 15 000 дол. США), відповідно.

Відповідно до вказаних виконавчих написів відкрито виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості

у національній валюті - гривнях.

Позичальник сплатив заборгованість за вказаними виконавчими написами, що підтверджується постановами державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у місті Києві від 15 листопада 2016 року та

від 02 листопада 2018 року про закінчення виконавчого провадження

у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішень відповідно до виконавчих документів та сплату в повному обсязі боргу, який визначений

у постановах про відкриття виконавчих проваджень у валюті зобов`язання - гривні.

Враховуючи викладене, суди дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості за позикою, оскільки така заборгованість вже була сплачена позичальником на час вирішення цієї справи.

Крім того, суди правильно вирішили позовні вимоги про стягнення штрафу відповідно до пунктів 8 та 9 договору позики за неналежне виконання умов цього правочину та трьох відсотків річних відповідно до статті 625 ЦК України та по суті задовольнили вказані вимоги, навівши при цьому обґрунтований розрахунок.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що сплата позичальником заборгованості за виконавчими написами у національній валюті не є належним виконанням боргових зобов`язань, у зв`язку із зазначеним у договорі позики еквівалентом до іноземної валюти, оскільки саме позикодавець визначив суму та валюту при зверненні до виконання виконавчих написів нотаріуса. Судами вірно встановлено, що ОСОБА_2 повернув борг згідно з виконавчими провадженнями у валюті

зобов`язання - гривні.

Безпідставними є посилання у касаційній скарзі на правову позицію касаційної інстанції щодо необхідності ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості в іноземній валюті у разі отримання позики

в указаній валюті, яка викладена у відповідних постановах Верховного Суду, оскільки умовами договору позики визначено, що позичальник отримав

у борг грошові кошти у національній валюті - 239 790 грн. Хоча у договорі позики зазначено еквівалент вказаної суми у доларах США, однак стягувач не оспорював дії державного виконавця щодо визначення у виконавчих листах валюти зобов`язання у гривнях та виконання такого зобов`язання боржника саме у розмірі, визначеному у виконавчих листах.

При цьому, суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону, не здійснює оцінку доказів, у зв`язку

з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

ЄСПЛ вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України , заява

№ 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження

в судах з наданням відповідної правової оцінки всім обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції та не є достатніми для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.

Доводи касаційної скарги по суті зводяться до переоцінки зібраних у справі доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України перебуває поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення в оскаржуваній частині з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень в цій частині без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Рахильчук Олександр Вікторович, залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 23 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду

від 18 вересня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного підприємства Бастіон , треті особи: Оболонський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський Банк Розвитку , ОСОБА_3 , про стягнення коштів за договором позики у розмірі 384 946,59 грнзалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв