Постанова

від 18.09.2019 по справі 369/4669/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/9818/2019

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2019 року м. Київ

Унікальний номер справи 369/4669/15-ц

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шахової О.В., суддів: Вербової І.В., Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання Пащенко О.П.

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 ,

Приватне підприємство Бастіон (далі - ПП Бастіон ),

треті особи: Оболонський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції в м. Києві,

Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський Банк Розвитку (далі-ПАТ ВБР ),

ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_4 ,

на рішення Києво-Святошинськог районного суду Київської області, ухваленого 23 квітня 2019 року в приміщенні суду під головуванням судді Пінкевич Н.С.,-

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ПП Бастіон ,треті особи: Оболонський районний відділ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві, ПАТ ВБР , про стягнення заборгованості та звернення стягнення на майно.

Свої вимоги мотивував тим, враховуючи заяву про уточнення позовних вимог, що між ним та ОСОБА_2 18 листопада 2013 року укладено договір позики, за яким останній отримав у борг грошові кошти в розмірі 239 790 грн., що на момент укладення було еквівалентно 30 000 дол. США, які зобов`язувався повертати частинами: до 25 грудня 2013 року - 15000 дол.США, до 15 травня 2014 року - 5000 дол.США, до 15 вересня 2014 року - 10 000 дол. США. Договором передбачалося, що сума коштів, що повертається в гривнях має бути еквівалента вказаним сумам в доларах США. У будь-якому випадку остаточний розрахунок має бути проведений не пізніше 15 вересня 2014 року.

Сторонами у договорі погоджено, що у разі порушення строків повернення позики, боржник зобов`язувався сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три відсотки річних від простроченої суми, що станом на 24 березня 2015 року становило 845,12 дол.США, та додатково сплатити штраф у розмірі 5% від простроченої суми за кожні 10 календарних днів такого прострочення, але не більше 50% від розміру відповідного прострочення, що становить 15 000 дол.США.

Станом на 24 березня 2015 року заборгованість ОСОБА_2 становила 45 845,12 дол.США, що в еквіваленті за курсом Національного банк України, складало 1 061 308,75 грн.

Кошти у строк не були повернуті, тому він звернувся до нотаріуса, яким 25 лютого 2014 року вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_2 коштів в розмірі 135 565,50грн. Виконавчий напис було пред`явлено для примусового виконання до Оболонського РВ ДВС в м.Києві. Через відсутність рухомого і не рухомого майна, державний виконавцем було накладено арешт на частки в статутних капіталах, а саме в ПП Бастіон в розмірі 1 183 500 грн.

Оскільки відповідач ухилявся від виконання грошового зобов`язання, остаточно просив стягнути на його користь борг за договором позики в розмірі 29 416,61 дол. США, що станом на 27.08.2018 становило 819 346,63 грн; виділити для звернення стягнення частину майна в натурі пропорційну частці учасника ОСОБА_2 у статутному капіталі ПП Бастіон , що становить 50%.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 квітня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 штраф за неналежне виконання умов договору в розмірі 392 435,49 грн, 3 % річних в розмірі 41 964,55 грн, а всього 434 400,04 грн. В задоволенні решти вимог - відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині незадоволених вимог стосовно стягнення з ОСОБА_2 384 946,59 грн .

В іншій частині рішення суду по справі не оскаржується та судом апеляційної інстанції не переглядається.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 , через свого представника, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом процесуального та невірне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається, зокрема на те, що суд неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, та дійшов висновків, які не відповідають матеріалам справи.

Вважав, що з червня 2018 року відповідач мав повернути йому 10 869,13 дол. США та сплатити штраф в розмірі 15 000 дол. США. Проте, суд, не врахував позицію ВП ВС від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц та стягнув кошти у національній валюті.

Також неправильно визначив 3% річних, яку вирахував, обчислюючи суму еквівалентну в національній валюті.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вказувала, що судом першої інстанції вірно встановлено, що вимоги про повернення суми боргу в розмірі 10 869,13 дол. США є необґрунтованими, оскільки позивач обрав спосіб захисту свого порушеного прав та звернувся до приватного нотаріуса за вчиненням виконавчих написів, на підставі яких боржником було погашено всю суму заборгованості.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача - ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги підтримав, з підстав в ній викладених, просив скасувати рішення у частині відмови у стягненні з відповідача 384 946,59 грн. та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в цій частині.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 заперечувала проти доводів апеляційної скарги. Просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача ПП Бастіон та треті особи у судове засідання не з`явилися. Про розгляд справи повідомлені належно, проте про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач визнавав часткове повернення коштів. Разом з тим, зазначав, що позивач на власний розсуд обрав спосіб захисту права через вчинення нотаріусом виконавчого напису про стягнення заборгованості, сплати боржником цієї заборгованості у повному обсязі, тому у задоволенні позовних вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 10 869,13 відмовив. Щодо стягнення штрафу в розмірі 392 435,49 грн., то суд дійшов висновку про обгрнтованість позовних вимог в цій частині.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає його законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 18 листопада 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики. Відповідно до умов договору позичальник отримує в борг грошові кошти в сумі 239 790 грн., що на момент передачі позики за курсом НБУ становить 30 000 дол. США.

У договорі позики сторони погодили, що позика передана готівкою в день укладення цього договору до підписання сторонами та нотаріального посвідчення. Підписанням цього договору позичальник підтверджує факт одержання ним від позикодавця позики. Підписаний та нотаріально посвідчений договір є доказом передання грошей (п. п.1, 2, 3).

П.5 договору передбачено, що позичальник зобов`язується повернути позикодавцю позику в гривнах за наступним графіком: до 25 грудня 2013 року - суму у гривнях, що на момент повернення за курсом Національного банку України становитиме еквівалент 15 000 дол. США; до 15 травня 2014 року - суму у гривнях, що на момент повернення за курсом Національного банку України становитиме еквівалент 5 000 дол. США; до 15 вересня 2014 року - суму у гривнях, що на момент повернення за курсом Національного банку України становитиме еквівалент 10 000 дол. США. У будь-якому випадку остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути виконано не пізніше 15 вересня 2014 року.

Умовами укладеного договору, п.11, передбачено, що у разі неповернення позичальником суми позики, позикодавець має право звернути стягнення одним із способів: шляхом звернення до нотаріуса та одержання виконавчого напису на договорі відповідно до законодавства за умов безспірності; або шляхом звернення до суду.

25 лютого 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Л.А. вчинено виконавчий напис, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в сумі 135 565,50 грн. (за курсом НБУ станом на вчинення виконавчого напису становило 15 000 дол. США).

Постановою державного виконавця ВДВС Оболонського районного управління юстиції в м.Києві від 02 червня 2014 року відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса та постановою від 12 червня 2014 року накладено арешт, в тому числі й на належну боржнику частку в статутному капіталі в ПП Бастіон (ВП 43510827).

13 жовтня 2016 року ОСОБА_2 сплатив заборгованість за вказаним виконавчим написом в розмірі 150 000 грн., що підтверджено копією квитанції №0.0.633010293.1.

Постановою державного виконавця ВДВС Оболонського районного управління юстиції в м.Києві від 15 листопада 2016 року виконавче провадження закінчено на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України Про виконавче провадження через фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно виконавчого документа (ВП 43510827).

04 листопада 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Л.А. вчинено виконавчий напис, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 383 922 грн. (за курсом НБУ станом на вчинення виконавчого напису становило 15 000 дол. США).

Постановою державного виконавця Оболонського районного ВДВС м.Києва Головного територіального управління юстиції в м.Києві від 07 листопада 2016 року відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса 04 листопада 2016 року та постановою накладено арешт, в тому числі й на належну боржнику частку в статутному капіталі в ПП Бастіон (ВП 52828152).

Згідно поданих ОСОБА_2 квитанцій, ним в рахунок погашення заборгованості було сплачено: 20 жовтня 2017 року - 20 000 грн., 17 травня 2018 року - 7 136,72 грн., 07 червня 2018 року - 260 000 грн., 07 червня 2018 року - 101 000 грн.

Постановою державного виконавця Оболонського районного ВДВС м.Києва Головного територіального управління юстиції в м.Києві від 02 листопада 2018 року виконавче провадження закінчено на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України Про виконавче провадження через сплату боргу в повному обсязі з врахуванням виконавчого збору (ВП 52828152).

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином у відповідності до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Стаття 1047 ЦК України передбачає, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Судом вірно встановлено та не заперечувалося відповідачем, що між сторонами дійсно було укладено договір позики.

За ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповіно до умов договору, гроші передавалися в гривнях еквівалентно до курсу НБУ (т.1 ас. 10).

Отже, згідно з умовами договору, грошові зобов`язання позичальника виражені в національній валюті України - гривні з визначенням грошового еквівалента - долара США. З тексту договору вбачається, що гроші були отримані у гривні.

Враховуючи, що умовами договору чітко передбачено надання грошей в позику в національній валюті України, а саме 239 790 грн., вказана сума і підлягала б стягненню.

Як вбачається, позивач ОСОБА_1 на власний розсуд обрав спосіб захисту свого порушеного права шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості, за яким в подальшому борг було погашено повністю.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині неправильного застосуванням матеріального права щодо незадоволення позовних вимог про стягнення суми боргу в розмірі 10 869,13 дол. США підлягають відхиленню, як такі, що спростовані матеріалами справи.

Такі доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ухваленим рішенням суду по суті спору.

Разом з тим, суд першої інстанції вірно встановив, що кошти не були повернуті в строк, тому вважав обґрунтованими вимоги щодо стягнення трьох відсотків річних.

Пунктами 8 та 9 договору позики сторони погодили, що позичальник несе відповідальність по встановлених в цьому договорі зобов`язаннях. У разі прострочення виконання зобов`язань позичальником за даним договором, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексі інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми та додатково сплатити штраф у розмірі 5% від простроченої грошової суми за кожні 10 календарних днів такого прострочення. Сторони погодили, що загалом зазначений у цьому пункті договору штраф не може перевищувати 50% від розміру відповідного прострочення.

Оскільки відповідач порушив умови договору щодо повернення позики у строк не пізніше 14 вересня 2014 року, тому позивач також просив стягнути з відповідача штраф у розмірі 15 000 дол. США.

При визначенні розмірі неустойки відповідач просив врахувати положення ст. 551 ЦК України, за якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають значення для справи.

Так, за ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Відповідно до роз`яснень п. 27 постанови №5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду з розгляду цивільних та кримінальних справ Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин від 30 березня 2012 року істотними обставинами в розумінні ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на вагу (відсутність негативних наслідків для позивача через просторочене виконання зобов`язань).

При вирішенні питання про стягнення штрафу судом правильно враховано наступні встановлені обставини.

Отримуючи грошові кошти в борг ОСОБА_2 зобов`язувався їх повернути у строк у будь-якому разі не пізніше 15 вересня 2014 року. Частково почав повертати борг, починаючи з 13 жовтня 2016 року, а повернув стягнений борг 07 червня 2018 року, тобто порушив взятий на себе обов`язок майже на чотири роки. При цьому стягнена частина позики за виконавчим написом 25 лютого 2014 року на час його вчинення складала 15000 дол. США по курсу 799,30 грн. за 100 дол.США. Але на час фактичного виконання курс значно зріс та відповідно позикодавець зазнав збитків щодо фактично повернутих грошових коштів, оскільки сама позика була безвідсотковою.

Суд вірно провів розрахунок сум до стягнення, з яким погоджується апеляційний суд, оскільки грошовою одиницею є гривня, нарахування штрафних санкцій має відбуватись на грошову одиницю - гривню.

Тому, доводи апеляційної скарги стосовно неправильного проведення розрахунку трьох відсотків річних суперечать наявним матеріалам справи та поданим сторонами доказам і підлягають відхиленню, як такі, що не знайшли свого підтвердження.

Посилання в апеляційній скарзі на постанову ВП ВС від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц є безпідставними, оскільки підстави та предмет позову у вказаній справі інші. Зокрема, не вбачається, що позивач, як позикодавець, реалізував своє право на стягнення заборгованості шляхом звернення до нотаріуса і вчинення виконавчого напису.

Інші доводи апеляційної скарги щодо неправильного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильного надання оцінки доказам у справі не заслуговують на увагу, оскільки такі твердження позивача не доведені належними та допустимими доказами.

Таким чином, виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Положеннями ч.1 ст.375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставини справи, оцінені надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спору по суті, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 квітня 2019 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_4 - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня її проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 вересня 2019 року.

Суддя-доповідач

Судді: