Рішення

від 24.04.2019 по справі 610/1905/18

БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 610/1905/18

Провадження № 2/610/13/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2019 року Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Тімонової В.М.,

за участю: секретарів судового засідання Петрової І.В., Бартєнєвої Ю.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Балаклія Харківської області цивільну справу № 610/1905/18 (пр. № 2/610/13/2019) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 сільськогосподарського підприємства Схід-Авіа-Агро про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та витребування майна з незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

03 липня 2018 року позивач ОСОБА_3, в інтересах якого діє представник за довіреністю ОСОБА_1, звернувся до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_4 сільськогосподарського підприємства Схід-Авіа-Агро (далі - ПСП Схід-Авіа-Агро ), в якій просив: визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 6320255700:01:000:0056, зареєстрований відділом у Балаклійському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області в Книзі записів реєстрації договорів оренди за № 632020004000591 від 26.12.2011 року; витребувати належну йому на праві приватної власності земельну ділянку кадастровий номер 6320255700:01:000:0056 з чужого незаконного володіння відповідача та повернути йому земельну ділянку; стягнути з відповідача на його користь судові витрати зі сплати судового збору у сумі 704,80 грн. та за отримання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у сумі 73 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідно до договору оренди від 01.06.2007 року, позивач як власник земельної ділянки площею 5,9056 га, що розташована на території Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області, кадастровий номер 6320255700:01:000:0056, передав вказану земельну ділянку в оренду для ведення сільськогосподарського виробництва ПСП Схід-Авіа-Агро . Договір був зареєстрований відділом у Балаклійському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області в Книзі записів реєстрації договорів оренди за № 632020004000591 від 26.12.2011 року. Договір був укладений на 10 років, з 01.06.2007 року по 01.06.2017 року. Листом відділу у Балаклійському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 07.06.2018 року позивача повідомлено, що зазначений договір було належним чином зареєстровано, однак сам договір у відділі відсутній. Договір та акт прийому-передачі земельної ділянки він не підписував, підпис виконано невідомою особою і не збігається з його підписом у паспорті. Від імені відповідача акт прийому-передачі було підписано директором ПСП Схід-Авіа-Агро ОСОБА_5, який не мав повноважень на представництво відповідача для підписання вказаного акту з огляду на те, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізитчних осіб-підприємців та громадських формувань за № НОМЕР_1 станом на 27.12.2011 року керівником підприємства та підписантом з 31.10.2011 року визначено ОСОБА_6

Ухвалою судді Балаклійського районного суду Харківської області від 05.07.2018 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3, призначено підготовче засідання.

20.07.2018 року представник відповідача подала до суду заяву про застосування строків позовної давності з тих підстав, що перебіг позовної давності почався з дня набрання чинності договором оренди земельної ділянки, тобто з дня його державної реєстрації - 26.12.2011 року. ОСОБА_3 звернувся із даним позовом до суду більше ніж через шість років з моменту набрання чинності договором оренди земельної ділянки. Тому відповідач просить відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову з підстав пропущення строку позовної давності (а.с. 38, 39). Крім того, 20.07.2018 року представник відповідача подала відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи заперечення проти позову зазначила, що при укладенні договору оренди земельної ділянки та його реєстрації у відділі у Балаклійському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області сторонами договору дотримано усіх вимог ст. 15 Закону України Про оренду землі у чинній на момент укладення договору редакції. Сторони договору дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, договір було зареєстровано у встановленому порядку. При реєстрації договору було перевірено наявність істотних умов та невід 'ємних частин договору. Умови договору виконувалися належним чином, земельну ділянку було передано у користування орендарю, орендар з 2007 року виплачував орендодавцю орендну плату, претензій від орендодавця щодо виконання орендарем умов договору до відповідача не надходило. Виконання у договорі підпису особою, яка не мала повноважень на представництво відповідача при підписанні договору - ОСОБА_5 не є підставою для визнання договору недійсним. Позивач у позовній заяві не зазначив, у чому саме полягає порушення його прав, тому відповідач вважає, що відсутні підстави для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки. Щодо позовної вимоги про витребування земельної ділянки представник відповідача у відзиві зазначила, що витребування майна шляхом віндикації застосовується, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Підстави для витребування у відповідача земельної ділянки відсутні, оскільки відповідач користується нею на підставі договору оренди землі (а.с. 48-50).

10.08.2018 року представник позивача подав відповідь на відзив та заперечення проти застосування позовної давності. У відповіді на відзив зазначив, що позивачем не оспорюється момент вчинення правочину - 01.06.2007 року, однак державна реєстрація договору оренди земельної ділянки є лише офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення у відповідача права оренди за договором. Державний реєстратор не має повноважень щодо перевірки обсягу цивільної дієздатності особи, яка підписала правочин від імені відповідача - ОСОБА_5 Договір оренди земельної ділянки було підписано ОСОБА_5 01.06.2007 року, коли він був директором ПСП Схід-Авіа-Агро . Однак ОСОБА_5 не мав права підписувати акт прийому-передачі від 27.12.2011 року. Відповідачем, крім зареєстрованого договору оренди земельної ділянки та виплати орендної плати, не надано доказів тієї обставини, що він користується земельною ділянкою на умовах оренди за належних правових підстав. Строк дії договору не було продовжено на 10 років, як вважає відповідач. Заперечуючи проти застосування позовної давності, представник позивача зазначив, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У даному випадку перебіг позовної давності має обчислюватися з 01.01.2018 року, тобто після закінчення строку оренди земельної ділянки, з урахуванням незавершеного сільськогосподарського року та незавершеного виробництва, коли відповідач був зобов'язаний повернути йому земельну ділянку (а.с. 61-64).

13.08.2018 року до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив, у яких зазначено, що Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, який діяв на момент укладення договору оренди земельної ділянки, було передбачено, що для здійснення державної реєстрації договору представник орендаря земельної ділянки - юридичної особи пред'являє реєстратору документ, що посвідчує особу, та надає, зокрема, документ, що підтверджує повноваження діяти від імені юридичної особи - орендаря земельної ділянки, а також копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи. Тому відповідач заперечує проти доводів позивача про відсутність у реєстратора повноважень щодо перевірки обсягу цивільної дієздатності особи, яка вчиняє правочин, що підлягає державній реєстрації. Щодо твердження позивача про відсутність доказів, крім зареєстрованого договору оренди земельної ділянки, користування ним земельною ділянкую за належних правових підстав, відповідач зазначив, що саме на підставі цього договору він набув право оренди земельної ділянки, що на даний час належить позивачу (а.с. 69, 70).

Ухвалою від 13.08.2018 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

13.09.2018 року за клопотанням представника позивача призначено судово-почеркознавчу експертизу у справі, зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.

Ухвалою від 28.02.2019 року цивільну справу за позовом ОСОБА_3 прийнято до провадження судді Балаклійського районного суду Харківської області Тімонової В.М., поновлено провадження у справі, призначено судове засідання.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов, посилаючись на доводи позовної заяви. Зазначив, що договір оренди земельної ділянки є недійсним, оскільки позивач договір не підписував, отже було відсутнє його волевиявлення на укладення цього договору.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, просила відмовити у їх задоволенні. Вказала, що між ОСОБА_3 і ПСП Схід-Авіа-Агро був укладений договір оренди земельної ділянки, було проведено державну реєстрацію зазначеного договору. Він є чинним та діє протягом тривалого часу. Умови договору не порушувались і орендодавець ОСОБА_3 претензій до відповідача не мав. Цим договором жодних прав позивача не порушено.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки кадастровий номер 6320255700:01:000:0056, площею 5,9056 га, розташованої на території Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Орендарем зазначеної земельної ділянки є ПСП Схід-Авіа-Агро (а.с.17).

Згідно договору оренди земельної ділянки від 01.06.2007 року, укладеного між ОСОБА_3 (орендодавцем) та ПСП Схід-Авіа-Агро в особі ОСОБА_5 (орендарем), орендодавець зобов'язався передати орендарю, а орендар зобов'язався прийняти у строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку, площею 5,9056 га, розташовану на території Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області. Розділом Строк дії договору передбачено, що договір укладений на 10 років. Відповідно до розділу Прикінцеві положення договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Договір зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Балаклійському районі Харківської області 26.12.2011 року за № 63202000400591 (а.с. 18-21).

Згідно повідомлення Відділу у Балаклійському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 07.06.2018 року, договір оренди земельної ділянки площею 5,9056 га, кадастровий номер 6320255700:01:000:0056, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області, відповідно до Книги записів реєстрації договорів оренди землі зареєстровано 26.12.2011 року за № 63202000400591 на ОСОБА_3, однак зазначений договір у відділі відсутній (а.с. 16).

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 01.06.2007 року вбачається, що керівником і підписантом ПСП Схід-Авіа-Агро був ОСОБА_5 (а.с. 54-56).

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.12.2011 року вбачається, що керівником і підписантом ПСП Схід-Авіа-Агро з 31.10.2011 року був ОСОБА_6 (а.с. 9-14).

Позивачем ОСОБА_3 отримано дохід від передачі земельної ділянки в оренду за договором оренди б/н від 01.06.2007 року, зареєстрованим 26.12.2011 року: за 2014 рік - 3415 грн., за 2015 рік - 4100 грн., за 2016 рік - 4900 грн., за 2017 рік - 9061 грн., що підтверджується довідкою, виданою 19.07.2018 року ПСП Схід-Авіа-Агро (а.с. 57).

Згідно відомостей на виплату грошей, у грудні 2014 року ОСОБА_3 було виплачено орендну плату у сумі 3415 грн., у грудні 2015 року - 4100 грн., у грудні 2016 року 4900 грн., у грудні 2017 року - 8860 грн. (а.с. 40-43).

27 грудня 2018 року Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_7 надав висновок судово-почеркознавчої експертизи № 21957 від 18.12.2018 року, проведеної у зазначеній цивільній справі на підставі ухвали суду від 13.09.2018 року. У висновку зазначено, що підпис у договорі оренди землі від 01 червня 2007 року виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою (а.с. 106-117).

Згідно ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За змістом ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України Про оренду землі від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частин 1, 2 статті 15 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на момент укладення договору), істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки оредарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п 'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, згідно вказаної норми - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із частиною 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Отже, закон виключає дійсність договору, який не підписувався стороною, тобто, за умови відсутності волевиявлення учасника правочину на його укладення.

Суд дійшов висновку, що хоча спірний договір підписаний не керівником ПСП Схід-Авіа-Агро ОСОБА_6, а іншою особою, однак про наявність волевиявлення орендаря на укладення договору та схвалення договору свідчать фактичне користування відповідачем земельною ділянкою та виплата орендодавцю орендної плати з 2014 року по 2017 рік. Акт приймання-передачі земельної ділянки, що є невід'ємною частиною договору, підписано директором Схід-Авіа-Агро ОСОБА_6 Відсутність у договорі підпису ОСОБА_6 не є самостійною підставою для визнання такого договору недійсним, оскільки орендар-юридична особа виявила свою волю на укладення договору оренди земельної ділянки, про що свідчить наступне вчинення ПСП Схід-Авіа-Агро дій, спрямованих на виконання договору.

Згідно з п. 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду № 11 від 29.05.2013 року Про деякі питання практики визнання правочинів (господарських договорів) недійсними наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Пзивач посилався на те, що підпис у договорі оренди землі був виконаний не ним. Вказане також було підтверджено відповідним висновком експертизи, а тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01.06.2007 року між ОСОБА_3 і ПСП Схід-Авіа-Агро .

Оскільки належних та допустимих доказів, які б свідчили про волевиявлення позивача на укладення спірного договору представник відповідача суду не надав, а висновок судової почеркознавчої експертизи свідчить про те, що позивач не підписував оскаржуваний договір оренди землі, факт відсутності волевиявлення позивача на укладання цього договору є доведеним, а тому зазначений договір підлягає визнанню недійсним.

Суд встановив, що підпис в договорі оренди землі від 01 червня 2007 року виконаний не ОСОБА_3, тому наявні підстави, передбачені статтями 203, 215 ЦК України, для визнання спірного договору оренди недійсним та застосування наслідків його недійсності.

Розглядаючи вимогу щодо повернення відповідачем земельної ділянки, суд також вважає її обґрунтованою, і при цьому виходить з наступного.

У судовому засіданні доведено, і представник відповідача не заперечував, що відповідач на даний час користується спірною земельною ділянкою.

За умови визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, використання відповідачем земельної ділянки є безпідставним.

Відповідно до ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Право власності позивача на земельну ділянку підтверджено державним актом на право власності на земельну ділянку та відповідним витягом з Державного земельного кадастру, а тому позовні вимоги щодо витребування земельної ділянки з незаконного володіння відповідача також підлягають задоволенню.

Представником відповідача надано довідку про отримання позивачем орендної плати за оспорюваним договором, що не може бути враховано судом як доказ дійсності оспорюваного договору оренди землі, з огляду на наступне.

Як вбачається з аналізу положень ст.ст. 287, 288 Податкового кодексу України, ст.21 Закону Про оренду землі , за відсутністю у користувача земельної ділянки документів, визначених у ст.126 Земельного кодексу України, які засвідчують право на земельну ділянку у встановленому законом порядку, такий користувач здійснює фактичне користування з зобов'язанням сплатити за період користування податок на землю.

Згідно з п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, не має значення для визнання правочину недійсним.

Спірний договір був укладений без волевиявлення позивача, і тому суд приходить до висновку про його недійсність. Та обставина, що позивач отримував плату за користування землею, відбувалась у подальшому і не може впливати на подію укладення, яка мала місце раніше, та підтвердити наявність волевиявлення на укладення договору у минулому.

Судом з'ясовуються підстави недійсності правочину, які існували на час укладення спірного договору, а оплата належить до стадії виконання договору.

Тому факт отримання позивачем плати за користування землею не може свідчити про погодження з умовами укладеного раніше договору, не спростовує висновку суду про недійсність договору і не створює для нього правових наслідків.

Представником відповідача під час розгляду справи заявлено про застосування до вимог ОСОБА_3 строку позовної давності.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Отже, початок перебігу позовної давності визначається моментом виникнення у особи права на позов, тобто можливості захисту свого права у судовому порядку.

При цьому позивач повинен також довести той факт, що він не міг довідатись про порушення свого цивільного права, а відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Факт отримання орендної плати не є визначальним в обчисленні строків позовної давності, оскільки за встановлених обставин справи ОСОБА_3 не знав про порушення свого права до січня 2018 року, оскільки не підписував договір, що у розумінні частини першої статті 261 ЦК України є початком перебігу позовної давності.

Будь-яких інших обставин, які давали б підстави вважати, що позивач міг довідатись про наявність договору раніше, під час розгляду справи відповідач не вказав, тому суд не знаходить підстав вважати пропущеним строк позовної давності.

Такий висновок суду відповідає постанові Верховного Суду України від 30.01.2019 року у справі № 624/652/16-ц, провадження № 61-19442св18.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат в порядку, передбаченому статтею 141 ЦПК України, суд враховує документально підтверджені витрати позивача ОСОБА_3 на проведення судово-почеркознавчої експертизи в сумі 5 863 грн. (а.с. 91, 146), судово-технічної експертизи в сумі 715 грн. (а.с. 100, 145), на оплату за отримання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських організацій в сумі 73 грн. (а.с. 15) та витрати зі сплати судового збору в сумі 704,80 грн., а всього 7355,80 грн.,та приходить до висновку про стягнення зазначеної суми з ОСОБА_4 сільськогосподарського підприємства Схід-Авіа-Агро на користь позивача .

Керуючись ст.ст. 202, 203, 215, 387, 629, 638, 792 ЦК України, ст.ст. 3, 93 ЗК України, ст.ст. 1, 2, 13, 15 Закону України Про оренду землі , ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 сільськогосподарського підприємства Схід-Авіа-Агро про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та витребування майна з незаконного володіння - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 01 червня 2007 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 сільськогосподарським підприємством Схід-Авіа-Агро , зареєстрований Управлінням Держкомзему у Балаклійському районі Харківської області за № 632020004000591 від 26.12.2011 року.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 сільськогосподарського підприємства Схід-Авіа-Агро земельну ділянку площею 5,9056 га, що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії Р1 № 687569 від 22.02.2002 року, розташовану на території Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області, кадастровий номер 6320255700:01:000:0056, та повернути земельну ділянку ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_4 сільськогосподарського підприємства Схід-Авіа-Агро на користь ОСОБА_3 судові витрати у сумі 7355,80 грн (сім тисяч триста п'ятдесят п'ять гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Позивач: ОСОБА_3, місце проживання: 87019, АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_2.

Відповідач: Приватне сільськогосподарське підприємство Схід-Авіа-Агро , місцезнаходження: 64207, Харківська область, Балаклійський район, смт Савинці, вул. 20-ї Гвардійської дивізії, 34, код ЄДРПОУ 30639787.

Повний текст рішення складено 03.05.2019 року.

Суддя В.М. Тімонова