Постанова

від 11.11.2020 по справі 610/1905/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 610/1905/18

провадження № 61-16691св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство Схід-Авіа-Агро ,

представник відповідача - адвокат Дідик Степан Євгенійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Схід-Авіа-Агро на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 24 квітня 2019 року у складі судді Тімонової В. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Бровченка І. О., Маміної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства Схід-Авіа-Агро (далі - ПСП Схід-Авіа-Агро ) про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та витребування майна з незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що 01 червня 2007 року між ним та ПСП Схід-Авіа-Агро було укладено договір оренди земельної ділянки , яку було передано відповідачу для ведення сільськогосподарського виробництва. Вказаний договір було зареєстровано відділом у Балаклійському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області в Книзі записів реєстрації договорів оренди за № 632020004000591 від 26 грудня 2011 року.

Вказував, що договір оренди укладено на 10 років, тому він діє до 01 червня 2017 року.

Зазначав, що листом відділу в Балаклійському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 07 червня 2018 року його повідомлено, що зазначений договір було зареєстровано, однак сам договір у відділі відсутній. Договір та акт прийому-передачі земельної ділянки він не підписував, підпис виконано невідомою особою і не збігається з його підписом у паспорті. Від імені відповідача акт прийому-передачі було підписано директором ПСП Схід-Авіа-Агро ОСОБА_3 , який не мав повноважень на представництво відповідача для підписання вказаного акту з огляду на те, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 1004135950 станом на 27 грудня 2011 року керівником підприємства та підписантом з 31 жовтня 2011 року визначено ОСОБА_4 .

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд: визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 6320255700:01:000:0056, зареєстрований відділом у Балаклійському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області в Книзі записів реєстрації договорів оренди за № 632020004000591 від 26 грудня 2011 року; витребувати належну йому на праві приватної власності земельну ділянку кадастровий номер 6320255700:01:000:0056 з чужого незаконного володіння відповідача та повернути йому земельну ділянку; стягнути з відповідача на його користь судові витрати: зі сплати судового збору у сумі 704,80 грн, за отримання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у сумі 73 грн та 6 643,78 грн витрат за оплату судово-почеркознавчої експертизи.

Крім того, у заяві про відшкодування збитків ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача реальні збитки, які він понесе для відновлення свого порушеного права, а саме грошові кошти в сумі 506,40 грн, що складаються з 422 грн - штрафні санкції та 84,40 грн - нарахованих штрафів та пені на прострочений платіж.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 24 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 01 червня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ПСП Схід-Авіа-Агро , зареєстрований Управлінням Держкомзему у Балаклійському районі Харківської області за № 632020004000591 від 26 грудня 2011 року.

Витребувано з чужого незаконного володіння ПСП Схід-Авіа-Агро земельну ділянку площею 5,9056 га, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії Р1 № 687569 від 22 лютого 2002 року, розташовану на території Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області, кадастровий номер 6320255700:01:000:0056, та повернуто земельну ділянку ОСОБА_1 .

Стягнуто з ПСП Схід-Авіа-Агро на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 7 355,80 грн.

Рішення районного суду мотивовано тим, що належних та допустимих доказів, які б свідчили про волевиявлення позивача на укладення спірного договору представник відповідача суду не надав, а висновок судової почеркознавчої експертизи свідчить про те, що позивач не підписував оскаржуваний договір оренди землі, факт відсутності волевиявлення позивача на укладання цього договору є доведеним, а тому зазначений договір підлягає визнанню недійсним. За умови визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, використання відповідачем земельної ділянки є безпідставним. Та обставина, що позивач отримував плату за користування землею, відбувалась у подальшому і не може впливати на подію укладення, яка мала місце раніше, та підтвердити наявність волевиявлення на укладення договору в минулому.

Районний суд зазначив, що факт отримання орендної плати не є визначальним в обчисленні строків позовної давності, оскільки за встановлених обставин справи ОСОБА_1 не знав про порушення свого права до січня 2018 року, оскільки не підписував договір, що у розумінні частини першої статті 261 ЦК України є початком перебігу позовної давності.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року апеляційну скаргу ПСП Схід-Авіа-Агро залишено без задоволення.

Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 24 квітня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки районного суду про задоволення позову ОСОБА_1 відповідають статтям 263-265 ЦПК України, оскільки при його ухваленні судом дотримано норми матеріального та процесуального права.

При цьому апеляційний суд відхилив посилання відповідача на те, що початок перебігу позовної давності необхідно обчислювати з моменту державної реєстрації спірного договору, оскільки позивач не знав про наявність цих документів, адже їх не підписував, тому визначальним є саме момент, коли він довідався про порушення свого права.

Крім того, апеляційний суд послався на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПСП Схід-Авіа-Агро , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ПСП Схід-Авіа-Агро мотивована тим, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, оскільки судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Вказує, що питання щодо підпису ОСОБА_1 на акті прийому-передачі земельної ділянки від 27 грудня 2011 року позивач не порушував, суд не призначав жодних експертиз, отже, твердження у позовній заяві про те, що акт прийому-передачі земельної ділянки він не підписував, підпис виконано невідомою особою і не збігається з його підписом у паспорті не підтверджено жодними доказами.

Вважає висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивачем доведено існування підстав для визнання договору недійсним, оскільки оспорюваний договір не підписувався позивачем, є суперечливими та не відповідають положенням законодавства з огляду на те, що недійсним може бути визнано лише укладений договір. При цьому посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 13 грудня 2018 року у справі № 500/2819/16-ц (провадження № 61-20938св18).

Вказує, що якщо право власності на нерухоме майно лишається зареєстрованим за дійсним власником, однак таке майно незаконно використовує інша особа, то необхідно звертатися не з віндикаційним, а з негаторним позовом, оскільки в такому разі усунення перешкод у користуванні власником своїм майном і буде ефективним способом захисту порушеного права, а рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння не матиме жодного ефекту.

Зазначає, що для застосування строку позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною заявленою позовною вимогою.

Вказує, що для позову про витребування майна з чужого незаконного володіння термін позовної давності застосовуються і такий термін становить 3 роки, а початок цього терміну починається з моменту, коли майно вибуло з володіння власника. При цьому посилається на правовий висновок Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі № 6-1047цс17 та правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 20 листопада 2018року у справі № 907/50/16.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що касаційна скарга ПСП Схід-Авіа-Агро задоволенню не підлягає, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що він не мав волевиявлення на укладення оспорюваного договору оренди, не бачив та не підписував його, отже, такий підлягає визнанню недійсним. Вважає, що у зв`язку з державною реєстрацією оспорюваного договору, він є укладеним, відтак, може бути визнаним недійсним.

Вказує, що вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння також є обґрунтована, оскільки його земельною ділянкою без достатніх правових підстав користується відповідач.

Стверджує, що про наявність оспорюваного договору дізнався у 2017 році, що підтверджується його показаннями та не спростовано відповідачем. При цьому вважає, що факт отримання орендної плати не свідчить про його обізнаність щодо існування договору. Отже, підстав для застосування строку позовної давності немає.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У вересні 2019 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В. від 11 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 вересня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Лідовцю Р. А.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 01 червня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПСП Схід-Авіа-Агро в особі ОСОБА_3 , орендодавець зобов`язався передати орендарю, а орендар зобов`язався прийняти у строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку, площею 5,9056 га, розташовану на території Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області.

Розділом договору оренди земельної ділянки Строк дії договору передбачено, що договір укладений строком на 10 років.

У розділі Прикінцеві положення зазначено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Договір зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Балаклійському районі Харківської області 26 грудня 2011 року за № 63202000400591 (а. с. 18-21).

07 червня 2018 року Відділ у Балаклійському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області повідомив представника позивача - ОСОБА_2 про те, що договір оренди земельної ділянки площею 5,9056 га, кадастровий номер 6320255700:01:000:0056, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області, відповідно до Книги записів реєстрації договорів оренди землі зареєстровано 26 грудня 2011 року за № 63202000400591 на ОСОБА_1 , однак зазначений договір у відділі відсутній (а. с. 16).

У витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань від 24 червня 2018 року станом на 27 грудня 2011 року керівником і підписантом ПСП Схід-Авіа-Агро з 31 жовтня 2011 року був ОСОБА_4 (а. с. 9-14).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом від 12 липня 2018 року станом на 01 червня 2007 року керівником і підписантом ПСП Схід-Авіа-Агро був ОСОБА_3 (а. с. 54-56).

Відповідно до висновку експерта № 21957 за результатами проведеної судово-почеркознавчої експертизи у цивільній справі № 610/1905/18 від 18 грудня 2018 року підпис у договорі оренди землі від 01 червня 2007 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а. с. 108-117).

У довідці ПСП Схід-Авіа-Агро від 19 липня 2018 року № 149 зазначено, що ОСОБА_1 отримано дохід від передачі земельної ділянки в оренду за договором оренди б/н від 01 червня 2007 року, зареєстрованим 26 грудня 2011 року: за 2014 рік - 3 415 грн, за 2015 рік -4 100 грн, за 2016 рік - 4 900 грн, за 2017 рік - 9 061 грн (а. с. 57).

Згідно з відомостями на виплату грошей у грудні 2014 року ОСОБА_1 було виплачено орендну плату у сумі 3 415 грн, у грудні 2015 року - 4 100 грн, у грудні 2016 року - 4 900 грн, у грудні 2017 року - 8860 грн (а. с. 40-43).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ПСП Схід-Авіа-Агро підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

У частині першій статті 627 ЦК зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України Про оренду землі .

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі ? це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 Закону України Про оренду землі визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогами статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 19 Закону України Про оренду землі строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Істотні умови договору оренди землі визначені в статті 15 Закону України Про оренду землі , відповідно до частини першої якої істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 18 Закону України Про оренду землі договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

У статті 19 Закону України Про оренду землі строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Частиною четвертою статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, як передбачено у частині першій статті 215 ЦК України.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим .

Предметом позовних вимог ОСОБА_1 є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01 червня 2007 року, зареєстрованого 26 грудня 2011 року, витребування та повернення земельної ділянки.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , районний суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а підстав для застосування строку позовної давності немає.

При цьому суди встановили, що згідно з висновком експерта № 21957 за результатами проведеної судово-почеркознавчої експертизи у цивільній справі № 610/1905/18 від 18 грудня 2018 року підпис у договорі оренди землі від 01 червня 2007 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Колегія суддів не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено (пункт 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/1 б-ц (провадження № 14-499цс19) звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від ЗО січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернувся з вимогою про визнання недійсним договору оренди, посилаюсь на те, що він цей договір не підписував, умови їх не погоджував.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи, що позивач не заявляв негаторного позову про усунення перешкод у користуванні належним йому майном, а просив визнати недійсним договір оренди землі, у задоволенні позову слід відмовити.

За таких обставин договір оренди земельної ділянки від 01 червня 2007 року є неукладеним і не може визнаватися недійсним.

Тому у задоволенні позову в частині визнання недійсним договору оренди землі слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

Вказане узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у пункті 7.27 постанови від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

У зв`язку з наведеним та зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5 в частині визнання недійсним договору оренди землі.

Щодо позовної вимоги про витребування та повернення земельної ділянки

Згідно зі статтями 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до частин першої, третьої статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про повернення земельної ділянки, позивач у цій справі наполягав на поверненні йому земельної ділянки, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки.

Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити позов про повернення земельної ділянки.

Висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах вказаний у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Отже, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги про витребування та повернення земельної ділянки підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Отже, суди попередніх інстанцій з дотриманням статей 263-265 ЦПК України в частині позовних вимог про витребування та повернення земельної ділянки забезпечили повний та всебічний розгляд справи, правильно застосували норми матеріального права та процесуального права, відтак, оскаржувані судові рішення у зазначених частинах слід залишити без змін.

Щодо застосування строків позовної давності

Доводи касаційної скарги про те, що позивачем пропущено строк позовної давності є безпідставними, оскільки відсутні правові підстави для застосування позовної давності у справі.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Оскільки щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди землі позивачем обрано неефективний спосіб захисту, що виключає можливість задоволення позову у цій частині, підстав для застосування наслідків пропуску позовної давності у суду немає.

Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки оскаржувані судові рішення в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та витребування земельної ділянки підлягають скасуванню та ухвалюється нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у цих частинах, тому виконання (дія) рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 24 квітня 2019 року та постанови Харківського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року, які зупинено до закінчення касаційного перегляду, підлягає поновленню у нескасованій частині.

Щодо судових витрат

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до положення підпункту в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, зокрема, із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

У абзаці 2 пункту 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах зазначено, що, якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

За подання апеляційної та касаційної скарг ПСП Схід-Авіа-Агро було сплачено 1 058 грн та 1 410 грн відповідно, що підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями від 28 травня 2019 року (а. с. 175), та від 06 вересня 2019 року, відтак п`ятдесят відсотків цих коштів підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ПСП Схід-Авіа-Агро , оскільки колегія суддів частково задовольняє його касаційну скаргу.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 було понесено судові витрати у розмірі 7 355,80 грн, відтак п`ятдесят відсотків цих коштів підлягають стягненню з ПСП Схід-Авіа-Агро на користь ОСОБА_1 , оскільки його позовні вимоги задоволено частково.

Частиною десятою статті 141 ЦПК України передбачено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З огляду на зазначене, з ПСП Схід-Авіа-Агро слід стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2 443,90 грн.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Схід-Авіа-Агро задовольнити частково.

Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 24 квітня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, витребування із чужого незаконного володіння та стягнення судових витрат скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Схід-Авіа-Агро в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, витребування із чужого незаконного володіння відмовити.

У решті рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 24 квітня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 24 квітня 2019 року та постанови Харківського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року в частині повернення земельної ділянки ОСОБА_1 .

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства Схід-Авіа-Агро на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2 443 (дві тисячі чотириста сорок три) гривні 90 копійок.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк