Рішення

від 25.04.2019 по справі 635/3825/17

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №635/3825/17

Провадження по справі №2/635/957/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2019 року Харківський районний суд Харківської області у складі :

головуючого судді - Панас Н.Л.

при секретарі - Крилєвській І.А.

за участю відповідача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.Покотилівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: м.Харків, вул.Барабашова, 36 "а"/42 до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 "а"/42, мешкає за адресою: Харківська область, Харківський район, с/т "Аква", треті особи - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, юридична адреса: м.Харків, вул.23-го Серпня, 51/2, приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_5, юридична адреса: Харківська область, Харківський район, с.Пісочин, вул.Крупської, 15, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний альянс "Моноліт", код ЄДРПОУ 37190924, юридична адреса: м.Харків, пров.Малопанасівський, 4/7, про визнання недійсним шлюбного договору, договору про поділ спільного майна подружжя, поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року позивач звернулась до суду з позовом де вказує, що в період з 16 травня 2003 року по 28 лютого 2017 року перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі. Від цього шлюбу спільних дітей не мали. 02.04.2013 року ними було укладено шлюбний договір, який був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 За умовами цього договору до спільної сумісної власності подружжя було віднесено наступне майно:

- квартира №42 будинку №36 "а" по вулиці Барабашова в місті Харкові;

- нежитлові приміщення №1-1-:-1-5, загальною площею 37,5 кв.м., в літер А-5 за адресою: м.Харків, вул.23 серпня, 20;

- земельна ділянка №306 площею 0,0561 га, кадастровий №6325183500:02:005:04448, яка розташована у Садівничому товаристві "Аква", на території Русько-Тишківської сільської ради Харківського району Харківської області.

До особистої власності відповідача договором було віднесено наступне майно:

- земельна ділянка площею 0,0200 га, кадастровий №6310137500:06:002:0024, яка розташована за адресою: м.Харків, Салтівське шосе, 147 "г";

- нежитлова будівля літер А-1 площею 145,9 кв.м., яка розташована за адресою: м.Харків, Салтівське шосе, 147 "г";

- автомобіль "Volkswagen Passat B7", тип - легковий седан В, номер шассі (кузов, рама, коляска) WVWZZZ3CZCP000503, сірого кольору, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3;

- нежитлове приміщення №4, яке розташоване не відмітці 0,00 метри, загальною будівельною площею 149,1 кв.м.; нежитлове приміщення №4, яке розташоване на відмітці 2,800 метри, загальною будівельною площею 170,18 кв.м.

До її особистої власності було віднесено наступне майно:

- земельна ділянка площею 0,1500 га, яка розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, с.Циркуни, вул.Лугова, 2, 4;

- земельна ділянка площею 0,1500 га, яка розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, с.Циркуни, вул.Лугова, 2, 26.

Вважає, що уклала зазначений шлюбний договір на невигідних для себе умовах, оскільки на час його укладання вона, через хворобу та смерть матері та племінниці, перебувала у дуже напруженому моральному становищі та психічно нестійкому стані, через що не мала можливості ознайомитися з умовами зазначеного договору належним чином.

Тому просила визнати зазначений договір недійсним.

Крім того, зазначила, що після укладання шлюбного договору і до 31 грудня 2016 року вона постійно перебувала під психологічним тиском відповідача, який періодично погрожував їй розправою, а в нічь з 31 грудня 2016 року на 01 січня 2017 року вчинив бійку, заподіявши їй тілесні ушкодження.

Після того, як загоїлись тілесні ушкодження, а саме - 27 лютого 2017 року, відповідач силоміць привіз її до приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_5, де між ними був укладений договір поділу спільного майна подружжя.

За цим договором в її особисту приватну власність відійшло наступне майно:

- квартира №42 будинку №36 "а" по вулиці Барабашова в місті Харкові;

- нежитлові приміщення №1-1-:-1-5 загальною площею 37,5 кв.м. в літер А-5 за адресою: м.Харків, вул.23 серпня, 20;

- земельна ділянка площею 0,1500 га, кадастровий №6310136600:14:013:0154, яка розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, с.Циркуни, вул.Лугова, 26.

В особисту приватну власність відповідача відійшло наступне майно:

- нежитлова будівля літер А-1 площею 145,9 кв.м., яка розташована за адресою: м.Харків, Салтівське шосе, 147 "г";

- автомобіль "Volkswagen Passat B7", тип - легковий седан В, номер шассі (кузов, рама, коляска) WVWZZZ3CZCP000503, сірого кольору, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3;

- земельна ділянка площею 0,0200 га, кадастровий №6310137500:06:002:0024, яка розташована за адресою: м.Харків, Салтівське шосе, 147 "г";

- земельна ділянка №306 площею 0,0561 га, кадастровий №6325183500:02:005:04448, та розташований на ній садовий будинок №306, які розташовані у Садівничому товаристві "Аква", на території Русько-Тишківської сільської ради Харківського району Харківської області.

Вважає, що зазначений договір був укладений з грубим порушенням діючого законодавства, під психологічним тиском відповідача і тому просила його скасувати.

Також просила поділити майно, яке було нажито ними з відповідачем під час шлюбу.

Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області від 14 липня 2017 року позов було прийнято до провадження суду і призначено у підготовче судове засідання на 15 серпня 2017 року.

16 серпня 2017 року відповідачем на зазначену ухвалу була подана апеляційна скарга.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 11 жовтня 2017 року апеляційна скарга ОСОБА_1 була залишена без задоволення.

14 вересня 2017 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_5 до суду були надані заперечення проти позову, в якому вона зазначила, що договір про поділ спільного майна подружжя, укладений між позивачем та відповідачем, та посвідчений нею 27 січня 2017 року, відповідає усім норамам діючого законодавства, а тому просила в задоволенні позову відмовити.

07 грудня 2017 року відповідачем до суду були надані письмові заперечення проти позову, в яких він визнав позовні вимоги ОСОБА_3 частково, а саме - в частині визнання договору про поділ майна подружжя в частині встановлення правового режиму майна недійсним, в іншій частині в задоволенні позову просив відмовити.

22 січня 2018 року позивачем до суду було подано відповідь на відзив, в який вона наполягала на викладених раніш доводах і просила позов задовольнити.

20 лютого 2018 року відповідачем до суду були надані письмові заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач наполягав на раніш викладених доводах.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 20 лютого 2018 року підготовче судове засідання було закрито і справу було призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Позивач та її представник у судових засіданнях заявлені позовні вимоги підтримали і просили задовольнити у повному обсязі.

У судові засідання, призначені на 12 березня 2019 року та 25 квітня 2019 року позивач не з'явилась, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суду не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у її відсутність суду не надавала.

Представник позивача у судові засідання, призначені на 12 березня 2019 року та 25 квітня 2019 року також не з'явилась, надала суду письмові заяви з проханням відкласти судові засідання, у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому процесі та у зв'язку з поганим самопочуттям.

Однак, до зазначених заяв суд ставиться критично з огляду на наступне.

Статтею 43 ЦПК України встановлено наступне - учасники справи мають право:

1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень;

2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам;

3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб;

4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти;

5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках;

6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Учасники справи зобов'язані:

1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу;

2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи;

3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою;

4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;

5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні;

6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки;

7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Згідно з вимогами ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Згідно з вимогами ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження;

5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки;

3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;

4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Наслідки, визначені частинами третьою - п'ятою цієї статті, настають і в разі, якщо учасник справи (його представник) залишить залу судового засідання.

У разі розгляду справи за відсутності позивача або відповідача суддя-доповідач оголошує стислий зміст позовної заяви або відзиву відповідно.

У разі відкладення розгляду справи суд повинен допитати свідків, які з'явилися. Тільки у виняткових випадках за ухвалою суду свідки не допитуються і викликаються знову.

Про відкладення розгляду справи постановляється ухвала.

Враховуючи повторну неявку у судове засідання позивача та її представника, відсутність поважних причин для відкладення розгляду справи, тривалість розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність позивача та її представника.

Відповідач та його представник у судовому засіданні заявлені позовні вимоги визнали частково, надали суду пояснення аналогічні викладеним в наданих ними письмових заявах та відзивах.

Третя особа - приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, надала суду пояснення аналогічні викладеним у наданих нею письмових запереченнях проти позову.

Третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та представник третьої особи - ТОВ "Будівельний альянс "Моноліт" у судове засідання не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суду не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не надавали. Тому суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши сторони, свідків, перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з положеннями ст.64 Сімейного кодексу (надалі - СК) України, дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до статей 92, 93 СК України, особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям, може бути укладено шлюбний договір, яким регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов'язки, а також можуть бути визначені майнові права та обов'язки подружжя як батьків.

Виходячи зі змісту статей 9, 103 СК України, статей 203, 215 ЦК України, підставою недійсності шлюбного договору є недотримання в момент вчинення стороною (сторонами) таких вимог:

1) зміст шлюбного договору не може суперечити законодавству України, а також моральним засадам суспільства;

2) волевиявлення кожного із подружжя при укладенні шлюбного договору має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

3) шлюбний договір має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У судовому засіданні встановлено, що 02 квітня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено шлюбний договір, який було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №696. Зазначеним договором було встановлено наступне:

до спільної сумісної власності подружжя було віднесено наступне майно:

- квартира №42 будинку №36 "а" по вулиці Барабашова в місті Харкові;

- нежитлові приміщення №1-1-:-1-5 загальною площею 37,5 кв.м., в літер А-5 за адресою: м.Харків, вул.23 серпня, 20;

- земельна ділянка №306 площею 0,0561 га, кадастровий №6325183500:02:005:04448, яка розташована у Садівничому товаристві "Аква", на території Русько-Тишківської сільської ради Харківського району Харківської області.

До особистої власності ОСОБА_1 договором було віднесено наступне майно:

- земельна ділянка площею 0,0200 га, кадастровий №6310137500:06:002:0024, яка розташована за адресою: м.Харків, Салтівське шосе, 147 "г";

- нежитлова будівля літер А-1 площею 145,9 кв.м., яка розташована за адресою: м.Харків, Салтівське шосе, 147 "г";

- автомобіль "Volkswagen Passat B7", тип - легковий седан В, номер шассі (кузов, рама, коляска) WVWZZZ3CZCP000503, сірого кольору, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3.

До особистої власності ОСОБА_3 було віднесено наступне майно:

- земельна ділянка площею 0,1500 га, яка розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, с.Циркуни, вул.Лугова, 2, 4;

- земельна ділянка площею 0,1500 га, яка розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, с.Циркуни, вул.Лугова, 2, 26.

Згідно з пунктом 6.6 договору сторони підтвердили, що цей договір відповідає їхнім дійсним намірам і не носить характеру удаваного чи фіктивного правочину, укладається ними у відповідності зі справжньою їхнею волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску та на вигідних для них умовах і не є результатом тяжких обставин. Також зазначено, що договір укладається ними без застосування обману чи приховування фактів, які мають істотне значення, вони однаково розуміють значення, умови договору, його природу і правові наслідки, бажають настання саме тих правових наслідків, що створюються даним договором, а також свідчать, що договором визначені всі істотні умови, про що свідчать їхні особисті підписи на договорі.

У пункті 6.8 вказаного договору зазначено, що нотаріусом роз'яснено сторонам правові наслідки укладеного правочину, у тому числі положення статей 215-236, 319 Цивільного кодексу України, статей 57-74, 92-103 Сімейного кодексу України. Цей договір чоловіком та дружиною вголос прочитаний, зміст статей зрозумілий та відповідає їхньому волевиявленню.

Суд не приймає до уваги доводи позивача стосовно того, що на час укладання оскаржуваного договору вона перебувала під впливом тяжких обставин і уклала зазначений договір на невигідних для себе умовах. До такого висновку суд приходить з огляду на наступне.

Позивач посилається на те, що уклала зазначений договір перебуваючи у пригніченому стані, оскільки дізналась про тяжку хворобу своєї матері - ОСОБА_7 Однак, ці доводи спростовуються наданою позивачем копією рішення лікарської комісії Приморського крайового онкологічного диспансеру №1596 від 07.06.2013 року, згідно з якою мати позивача захворіла, як найменш у квітні 2012 року, тобто за рік до підписання шлюбного договору, випискою з медичної картки №1259, відкритої на ім'я ОСОБА_7 у Харківському обласному клінічному онкологічному центрі, з якої вбачається, що мати позивача з діагнозом - онкологічне захворювання перебувала на лікуванні у зазначеному лікувальному закладі з 07 травня по 25 червня 2012 року.

Крім того, як вбачається з листа Головного центру обробки спеціальної інформації №0.184-6881/0/15-18 від 07.02.2018 року, позивач в період з 13.05.2013 року по 20.05.2013 року, з 13.09.2013 року по 18.09.2013 року, відвідувала місто ОСОБА_2 (Турречина) з метою відпочинку, що не може розцінюватися судом, як перебування позивача в стані, який перешкоджав їй належним чином усвідомлювати свої вчинки та їх наслідки і розуміти значення укладених нею договорів.

Крім того, як вбачається з копії свідоцтва про смерть ОСОБА_7, серії ІІ-ВС №573047, виданого 04 грудня 2013 року відділом запису актів громадського стану адміністрації Партизанського міського округу Приморського краю Російської Федерації, мати позивача померла 25 листопада 2013 року, тобто практично через дев'ять місяців після укладання шлюбного договору.

Що стосується посилань позивача на перебування на день укладення договору у край важкому стані через смерть племінниці, то суд зазначає наступне.

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії ІІ-ВС №610340, виданого 21 жовтня 2014 року Управління записів актів цивільного стану адміністрації Уссурійського міського округу Приморського краю РФ, ОСОБА_8, племінниця позивача, померла 18 жовтня 2014 року.

Тобто зі дня укладання шлюбного договору до дня смерті ОСОБА_8 пройшло майже півтора роки.

Крім того, як вбачається з листа Головного центру обробки спеціальної інформації №0.184-6881/0/15-18 від 07.02.2018 року, позивач в період з 13.09.2014 року по 20.09.2014 року, тобто за місяць до смерті племінниці, знов відвідувала місто ОСОБА_2 (Турречина) з метою відпочинку, що, знов таки, не може розцінюватися судом, як перебування позивача в стані, який перешкоджав їй належним чином усвідомлювати свої вчинки та їх наслідки і розуміти значення укладених нею договорів.

Крім того, суд зазначає, що за своєю формою та змістом шлюбний договір, укладений сторонами, відповідає вимогам діючого законодавства.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів щодо введення відповідачем в оману під час укладання шлюбного договору, перебування у важкому фізичному чи психічному стані через смерть матері та племінниці, позивач у судовому засіданні не надала.

Що стосується тверджень позивача про те, що відповідач, включивши до шлюбного договору пункт 2.2.11, поставив її вкрай невигідне становище, зменшивши обсяг майна подружжя, яке підлягає поділу, то суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ст.627 Цивільного Кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного Кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Крім того, статтею 7 СК України закріплена можливість урегулювання шлюбних відносин за домовленістю (договором), а відповідно до статей 6, 627 ЦК України принцип свободи договору є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше, можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом і сторони не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини, лише у випадках якщо:існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства;заборона випливає із змісту акта законодавства; така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.

Відповідно до частини п'ятої статті 93 СК України за шлюбним договором не може передаватись у власність одному із подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.

Частинами другою, третьою та п'ятою статті 97 СК України встановлено, що сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 цього Кодексу і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них.

Сторони можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу.

Сторони можуть включити до шлюбного договору будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства.

У судовому засіданні встановлено, що пунктом 2.2.11 шлюбного договору встановлено, наступне: "Сторони домовились, що майно, набуте чоловіком або дружиною за договорами про участь у будівництві (іншими договорами що передбачають набуття права власності на об'єкти матеріального стану), укладеними під час шлюбу є особистим майном і належить на праві особистої приватної власності тому з подружжя, хто є стороною таких договорів.

Зокрема, цим сторони засвідчують,, що за додатковою угодою №5 від 15.01.2013 року до договору №127/2 про участь у будівництві, укладеним 09.01.2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ "МОНОЛІТ" будівельний альянс", новостворене майно, а саме: нежитлове приміщення під номером 4 (чотири), яке розташоване на відмітці 0.00 м, загальною будівельною площею 149,1 кв.м.; нежитлове приміщення під номерном 4 (чотири), розташоване не відмітці - 2.800 м., загальною будівельною площею 170,18 кв.м. - після прийняття об'єкта в експлуатацію буде особистим майном чоловіка і належатиме йому на праві особистої приватної власності, а у випадку розірвання договору №127/2, грошові кошти, повернуті забудовником, будуть також особистою приватною власністю чоловіка".

Аналізуючі наведені норми закону та вказаний вище пункт шлюбного договору в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що він не суперечить частині п'ятій статті 93 СК України, так як за договором не передбачена перереєстрація нерухомого майна та укладення цивільно-правових угод на його виконання.

Також суд зазначає, що згідно з вимогами ст.ст.256, 257 ЦК України - позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства.

Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.

Судом встановлено, що про існування шлюбного договору і про його умови позивач дізналась 02 квітня 2013 року, тобто в день його підписання. Доказів того, що позивач про існування оскаржуваного договору та про наявні в ньому умови дізналась пізніш, суду не надано і ці доводи спростовуються поясненнями, наданими у судовому засіданні свідками ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

Таким чином, оголошена та досліджена в судовому засіданні сукупність доказів призводить суд до висновку про те, що в цій частині позов задоволенню не підлягає, оскільки шлюбний договір, укладений між сторонами 02 квітня 2013 року, відповідає вимогам діючого законодавства, а позивачем був пропущений строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про оскарження договору.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про поділ спільного майна подружжя, укладеного сторонами 27.01.2017 року, то суд зазначає наступне.

Абзацем 2 частини 2 статті 69 Сімейного кодексу України встановлено, що договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має посвідчуватися нотаріально.

Згідно з вищезгаданою нормою, якщо договір стосується поділу нерухомого майна, він обов'язково має бути нотаріально посвідчений.

Що стосується істотних умов договору про поділ майна подружжя, то законодавство не врегульовує питання щодо обов'язкових умов для такого договору. Відповідно до Цивільного кодексу України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Істотною умовою договору про поділ майна подружжя є предмет договору. Під час укладення договору необхідно встановити обсяг спільного нажитого майна, джерела його придбання та вартість. У договорі зазначається перелік майна, яке переходить в особисту приватну власність до кожного з подружжя, яким чином буде здійснюватися та оформлятися (у разі потреби) передача майна, терміни його передачі тощо.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з положеннями ст.204 ЦК України, правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5-6 ст.203 Кодексу.

Позивач, як на підставу недійсності оспорюваного договору, посилалась на затосування до неї з боку відповідача фізичного та психологічного насильства, що призвело до того, що на момент підписання договору її волевиявлення не було вільним і не відповідало внутрішній волі.

Однак, ці доводи спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, наданими у судовому засіданні, листами начальника Київського ВП ГУНП в Харківській області №61/145аз від 16.08.2017 року та начальника Харківського ВП ГУНП в Харківській області №53аз/119-90/01/25-2017 від 19.08.2017 року.

У той же час, у судовому засіданні встановлено, що пунктом 1 Договору про поділ спільного майна подружжя від 27 січня 2017 року до спільного майна подружжя було віднесено майно, яке шлюбним договором від 03.04.2013 року було визанане, як майно, яке належить кожному з подружжя на праві особистої приватної власності, зокрема, це:

- земельна ділянка площею 0,0200 га, кадастровий №6310137500:06:002:0024, яка розташована за адресою: м.Харків, Салтівське шосе, 147 "г";

- нежитлова будівля літер А-1 площею 145,9 кв.м., яка розташована за адресою: м.Харків, Салтівське шосе, 147 "г";

- автомобіль "Volkswagen Passat B7", тип - легковий седан В, номер шассі (кузов, рама, коляска) WVWZZZ3CZCP000503, сірого кольору, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3;

- земельна ділянка площею 0,1500 га, яка розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, с.Циркуни, вул.Лугова, 26;

- садовий будинок №306 з господарськими будівлями і спорудами, який розташований у Садівничому товаристві "Аква", на території Русько-Тишківської сільської ради Харківського району Харківської області.

Оскільки в цій частині договір про поділ спільного майна подружжя не відповідає вимогами ст.ст.93, 97 СК України, ст.202 ЦК України, то саме пункт 1 зазначеного договору підлягає визнанню недійсним. В іншій частині договір підлягає залишенню без змін.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, то в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки поділ майна між сторонами був проведений шлюбним договором та договором про поділ спільного майна подружжя і ці договори не були визнані недійсними.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.7, 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: м.Харків, вул.Барабашова, 36 "а"/42 до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 "а"/42, мешкає за адресою: Харківська область, Харківський район, с/т "Аква", треті особи - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, юридична адреса: м.Харків, вул.23-го Серпня, 51/2, приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_5, юридична адреса: Харківська область, Харківський район, с.Пісочин, вул.Крупської, 15, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний альянс "Моноліт", код ЄДРПОУ 37190924, юридична адреса: м.Харків, пров.Малопанасівський, 4/7, про визнання недійсним шлюбного договору, договору про поділ спільного майна подружжя, поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати недійсним п.1 договору про поділ спільного майна подружжя, укладений між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 "а"/42, мешкає за адресою: Харківська область, Харківський район, с/т "Аква" та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: м.Харків, вул.Барабашова, 36 "а"/42, посвідчений 27 січня 2017 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_5 за реєстровим №696, в частині визначення статусу майна - нежитлової будівлі літер А-1, загальною площею 145,9 кв.м., яка розташована за адресою: м.Харків, Салтівське шосе, 147 "г"; земельної ділянки площею 0,02 га, склад угід - землі під культурними об'єктами, кадастровий №6310137500:06:002:0024, з цільовим призначенням - для обслуговування нежитлової будівлі літер А-1, загальною площею 145,9 кв.м., яка розташована за адресою: м.Харків, Салтівське шосе, 147 "г"; земельної ділянки площею 0,15 га, склад угідь - малоповерхова забудова, кадастровий номер 6310136600:14:013:0154, яка розташована за адресою: м.Харків, вул.Лугова, 26; садового будинку №306 літер А-1, загальною площею 204,9 кв.м., житловою площею 33,8 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами: вбиральня літер Б, свердловина літер С, вигрібна яма літер Я, огорожа, які розташовані за адресою: Харківська область, Харківський район, Русько-тишківська селищна рада Харківського району Харківської області, садівниче товариство "Аква"; автомобіля "Volkswagen Passat B7", ти - легковий седан В, номер шассі (кузов, рама, коляска) WVWZZZ3CZCP000503, сірого кольору, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 - як такого, що є спільною сумісною власністю подружжя, як такого, що не відповідає вимогам Шлюбного договору, укладеного між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 "а"/42, мешкає за адресою: Харківська область, Харківський район, с/т "ОСОБА_2" та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: м.Харків, вул.Барабашова, 36 "а"/42 і посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №696, і вимогам ст.ст.93, 97 Сімейного кодексу України.

В задоволенні позову ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: м.Харків, вул.Барабашова, 36 "а"/42 до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 "а"/42, мешкає за адресою: Харківська область, Харківський район, с/т "Аква", треті особи - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, юридична адреса: м.Харків, вул.23-го Серпня, 51/2, приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_5, юридична адреса: Харківська область, Харківський район, с.Пісочин, вул.Крупської, 15, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний альянс "Моноліт", код ЄДРПОУ 37190924, юридична адреса: м.Харків, пров.Малопанасівський, 4/7, про визнання недійсним договору про поділ спільного майна подружжя, в іншій частині - відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: м.Харків, вул.Барабашова, 36 "а"/42 до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 "а"/42, мешкає за адресою: Харківська область, Харківський район, с/т "Аква", треті особи - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, юридична адреса: м.Харків, вул.23-го Серпня, 51/2, приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_5, юридична адреса: Харківська область, Харківський район, с.Пісочин, вул.Крупської, 15, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний альянс "Моноліт", код ЄДРПОУ 37190924, юридична адреса: м.Харків, пров.Малопанасівський, 4/7, про визнання недійсним шлюбного договору - відмовити, у зв'язку з пропуском строків позовної давності.

В задоволенні позову ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: м.Харків, вул.Барабашова, 36 "а"/42 до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 "а"/42, мешкає за адресою: Харківська область, Харківський район, с/т "Аква", треті особи - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, юридична адреса: м.Харків, вул.23-го Серпня, 51/2, приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_5, юридична адреса: Харківська область, Харківський район, с.Пісочин, вул.Крупської, 15, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний альянс "Моноліт", код ЄДРПОУ 37190924, юридична адреса: м.Харків, пров.Малопанасівський, 4/7, про поділ майна подружжя - відмовити.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: hr.hr.court.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет.

Рішення може бути оскаржено сторонами в апеляційному порядку.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення через Харківський районний суд Харківської області до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 03 травня 2019 року.

Суддя Н.Л.Панас