Рішення

від 25.04.2019 по справі 379/1354/18

РОКИТНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 379/1354/18

Провадження № 2/375/286/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2019 Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Литвина О.В.,

при секретарі - Юрченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Рокитне цивільну справу позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест" до ОСОБА_1, фермерського господарства "ОСОБА_3"

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та визнання поновленим договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Звернувшись до суду із вказаним позовом, ТОВ Інтерагроінвест посилається на те, що воно є сільськогосподарським товаровиробником, спеціалізується на вирощуванні сільськогосподарських культур та у своїй господарській діяльності використовує орендовані земельні ділянки (земельні частки-паї) фізичних осіб.

Зазначає, що 25.09.2012 між Сільськогосподарським підприємством "Світанок" та власником земельної ділянки ОСОБА_1 терміном на 5 років укладено договір № 725 оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим № НОМЕР_1, площею - 4.1494 га, розташованої на території Калиновецької сільської ради Таращанського району Київської області, яка використовувалася СП "Світанок" за цільовим призначенням.

Вказаний договір оренди земельної ділянки зареєстрований 29.12.2012 в Управлінні Держкомзему у Таращанському районі Київської області за № 322440004005197.

07.08.2017 запис про наявність іншого речового права (права оренди) перенесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 21844235. Термін дії договору оренди земельної ділянки з урахуванням дати реєстрації договору закінчився 29.12.2017.

24.03.2017 до СП "Світанок" поштовою кореспонденцією надійшла заява ОСОБА_1 від 22.03.2017, якою він повідомив підприємство про відсутність намірів продовжувати на новий строк договір оренди належної йому земельної ділянки та просив передати останню у його користування.

Відповідно до п. 3.3. зазначеного договору оренди позивач закріпив за собою першочергове право на поновлення договорів оренди на новий строк в порядку та на умовах визначених законодавством.

Зазначає, що СП "Світанок", маючи намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, 27.05.2017 року за вих. №725-231 від 28.04.2017 направило на адресу ОСОБА_1 лист-повідомлення з підписанми зі сторони МП "Світанок" проектом додаткової угоди від 28.04.2017 до договору № 725 оренди земельної ділянки від 25.09.2012 у трьох примірниках, відповідно до умов якої строк дії договору оренди пролонгується до 31.12.2024. Вказаний лист відповідач отримав 14.06.2017.

16.06.2017 ОСОБА_1 повторно звернувся до СП "Світанок" із аналогічною заявою, датованою 24.05.2017. Жодних інших звернень чи повідомлень до підприємства від нього більше не надходило і протягом встановленого строку відповіді на пропозицію орендаря щодо продовження договору оренди ОСОБА_1 не надав.

У жовтні 2018 ТОВ "Інтерагроінвест" отримало з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформацію про належну ОСОБА_1 земельну ділянку, а саме, що 03.01.2018, тобто через декілька днів після закінчення строку дії договору оренди землі з СП "Світанок", ОСОБА_1 уклав з ФГ "ОСОБА_3" договір № 66 оренди належної йому земельної ділянки з кадастровим № НОМЕР_1, площею - 4.1494 га, розташованої на території Калиновецької сільської ради Таращанського району Київської області. Право оренди зареєстровано 12.02.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 24858250.

Вважає, що відповідач ОСОБА_1 надав СП "Світанок" недостовірну інформацію про свої наміри самостійно використовувати за призначенням належну йому на праві власності земельну ділянку і що таким чином він порушив право СП "Світанок" на поновлення з ним договору оренди земельної ділянки на новий строк. Окрім того, СП "Світанок" пропонувало ОСОБА_1 укласти договір оренди землі на значно кращих умовах. А саме, орендна плата за договором мала складати у грошовому виразі 13167.70 грн., що на 2167.70 грн. більше за пропозицію ФГ "ОСОБА_3".

Також позивач зазначає, що СП "Світанок" було реорганізовано, а саме приєднано до ТОВ "Інтерагроінвест" з визначенням останнього правонаступником всіх прав та обовязків СП "Світанок" і що знайшло своє відображення в установчих документах товариства.

Просить суд: визнати недійсним договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Калиновецької сільської ради Таращанського району Київської області, площею 4.1494 га, кадастровий № НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_1 та ФГ ОСОБА_3 ; визнати поновленим договір оренди земельної ділянки №725 оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Калиновецької сільської ради Таращанського району Київської області, площею 4.1494 га, кадастровий № НОМЕР_1, що укладений 25.09.2012 між ОСОБА_1 та СП "Світанок", на умовах, що викладені в додатковій угоді від 28.04.2017 до договору № 725 оренди земельної ділянки від 25.09.2012, строком на 7 років.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав за викладених у позові обставин і підстав. Також суду пояснив, що СП "Світанок" тривалий період часу добросовісно використовувало на умовах оренди земельну ділянку відповідача та вчасно виплачувало йому орендну плату, що підтверджується довідками про виплачену орендну плату. Також підприємство мало намір продовжити з відповідачем орендні стосунки і у звязку із цим направило йому пропозицію пролонгувати договір оренди землі, строк дії якого закінчувався, надавши при цьому проект додаткової угоди. ОСОБА_1 отримав лист-повідомлення з цього приводу, проте відповіді не надав, уклавши договір оренди землі з іншим субєктом, а саме ФГ "ОСОБА_3", та порушивши таким чином першочергове право позивача на укладення такого договору.

Просив позов задовольнити.

У своєму відзиві на позов відповідач ОСОБА_1 та представник ФГ "ОСОБА_3" ОСОБА_3 зазначили, що відповідач ОСОБА_1, не маючи наміру продовжувати дію договору оренди землі з позивачем, повідомив про це останнього більш як за шість місяців до закінчення строку його дії. Таке прохання було виконано орендарем і земельна ділянка була повернута після збору ним врожаю 2017 року. Після цього ОСОБА_1 уклав аналогічний договір з ФГ "ОСОБА_3", де обєктивно були кращі умови. Зокрема, за умовами укладеного договору розмір орендної плати обовязково мав переглядатися кожен рік, тоді як відповідно до наданого проекту додаткової угоди позивача умови договору могли бути переглянутими лише один раз на пять років.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав та поклався на висловлену з цього питанння позицію його представників.

Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідачів ОСОБА_4 позов не визнав за викладених у відзиві на позов обставин і підстав.

Також повідомив суд про укладення на час розгляду спору судом між відповідачами договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітезису) та його державну реєстрацію і що само по собі виключає підстави для задоволення позову.

Представник відповідачів ОСОБА_5 підтримав висловлену представником відповідачів ОСОБА_4 позицію щодо позову і також просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши у судовому засіданні вступне слово учасників справи, пояснення свідків, з`ясувавши обставини справи, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши отримані у справі письмові докази, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено слідуючі факти та відповідні їм правовідносини.

25.09.2012 між Сільськогосподарським підприємством "Світанок" та власником земельної ділянки ОСОБА_1 терміном на 5 років укладено договір № 725 оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим № НОМЕР_1, площею - 4.1494 га, розташованої на території Калиновецької сільської ради Таращанського району Київської області, яка використовувалася СП "Світанок" за цільовим призначенням.

Вказаний договір оренди земельної ділянки зареєстрований 29.12.2012 в Управлінні Держкомзему у Таращанському районі Київської області за № 322440004005197.

07.08.2017 запис про наявність іншого речового права (права оренди) перенесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 21844235. Термін дії договору оренди земельної ділянки з урахуванням дати реєстрації договору закінчився 29.12.2017.

24.03.2017 до СП "Світанок" поштовою кореспонденцією надійшла заява ОСОБА_1 від 22.03.2017, якою він повідомив підприємство про відсутність намірів продовжувати на новий строк договір оренди належної йому земельної ділянки та просив передати останню у його користування.

СП "Світанок", маючи намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, 27.05.2017 року за вих. №725-231 від 28.04.2017 направило на адресу ОСОБА_1 лист-повідомлення з підписаним зі сторони СП "Світанок" проектом додаткової угоди від 28.04.2017 до договору № 725 оренди земельної ділянки від 25.09.2012 у трьох примірниках, відповідно до умов якої строк дії договору оренди мав бути пролонгованим до 31.12.2024. Вказаний лист відповідач отримав 14.06.2017.

16.06.2017 ОСОБА_1 повторно звернувся до СП "Світанок" із аналогічною заявою, датованою 24.05.2017. Жодних інших звернень чи повідомлень до підприємства від нього більше не надходило і протягом встановленого строку відповіді на пропозицію орендаря щодо продовження договору оренди ОСОБА_1 останньому не надав.

Після збору врожаю 2017 року земельна належна ОСОБА_1 земельна ділянка була виділена останньому у натурі, тобто повернута йому СП "Світанок" та за погодженням з останнім і на що вказують наявні у матеріалах справи дані результатів зібрання від 20.08.2017 за участю діючого на той час керівника СП "Світанок" ОСОБА_6, агронома цього підприємства ОСОБА_7, голови ФГ "ОСОБА_13" ОСОБА_8, голови ФГ "ОСОБА_3" ОСОБА_9 та заступника директора СП "Дубівське", порядком денного якого було питанння про кількість земельних ділянок, які повинні були вибути із оренди СП "Світанок" у звязку із закінченням строку дії договорів та визначення єдиним масивом земельних ділянок для їх виділу з метою зручності обробітку. За результатами розгляду питань порядку деннного було оформлено протокол, з якого вбачається, що СП "Світанок" в особі його керівника було достовірно відомо про намір окремих власників земельних ділянок і в тому числі ОСОБА_1, строк дії оренди яких з підприємством закінчувався у 2017 році, не продовжувати останні та намір укласти такі договора з іншими субєктами сільськогосподарського виробництва і керівництво цього підприємства не заперчувало проти цього. Ця обставина чітко вбачається з огляду на додані до протоколу списки власників земельних ділянок, які були підготовлені працівниками СП "Світанок" і що підтвердив у судоовму засіданні свідок ОСОБА_10, і у графі другій якого "Віддаємо у 2017 році:" за № 7 значиться ОСОБА_1.

Вказані обставини також підтверджуються показаннями у судовому засіданні свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8.

Таким чином, слід констатувати, що з вересня 2017 СП "Світанок" земельною ділянкою ОСОБА_11 не користується.

У жовтні 2018 тов "Інтерагроінвест" отримало з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформацію про належну ОСОБА_1 земельну ділянку, а саме, що 03.01.2018, тобто через декілька днів після закінчення договору з СП "Світанок", ОСОБА_1 уклав з ФГ "ОСОБА_3" новий договір № 66 оренди належної йому земельної ділянки з кадастровим № НОМЕР_1, площею - 4.1494 га, розташованої на території Калиновецької сільської ради Таращанського району Київської області. Право оренди зареєстровано 12.02.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 24858250.

Окрім того, судом встановлено, що 12.04.2019 між ОСОБА_1 та ФГ "ОСОБА_3" укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітезису), державна реєстрація якого здійснена 18.04.2019 за № 31283975. Обєктом вказаного договору є та сама земельна ділянка (сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим № НОМЕР_1, площею - 4.1494 га, розташована на території Калиновецької сільської ради Таращанського району Київської області).

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч. 1 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 80 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частина перша статті другої Закону України Про оренду землі передбачає, що відносини, пов'язані з орендою землі регулюються Земельним Кодексом України, Цивільним Кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативними актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним Кодексом України, Законом України Про оренду землі .

Правовою підставою набуття права орендного землекористування є укладення договору оренди земельної ділянки.

За договором оренди земельної ділянки кожна із сторін наділяється певними правами і водночас на неї покладаються певні обов'язки.

Відповідно до ч. 1, 9 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно із ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ч. 1 ст. 626, ст. ст. 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В частині 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 року №1952-IV вказано, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В частині першій статті третьої вказаного Закону передбачено обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Частинами другою та третьою статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов : реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації. В ч. 1 ст. 4 вказаного Закону зазначено, що державній реєстрації прав підлягають, зокрема право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Згідно із ч. 5 ст. 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 17 вказаного Закону об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

В п. 3.4 договору оренди землі сторони встановили обов'язок саме орендаря не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У постанові Великої Палати Верховного Суду України від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц зроблено висновок про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків. Для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення. Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди. Переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору .

Даний висновок суду знайшов своє підтвердження у постанові ВСУ від 10.01.2019 року у справі №594/285/17, провадження №61-31996св18.

Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Відповідно до пункту 3.3 Договору № 725 оренди земельної ділянки від 25.09.2012 після закінчення строку Договору Орендар має першочергове право поновлення його на новий строк в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством. Відповідно до пункту 3.4 вказаного Договору, якщо Орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з Орендарем або продовжувати дію цього договору, він зобов'язаний за 6 (шість місяців) до закінчення строку дії даного Договору повідомити про це Орендаря у письмовій формі, а також за свій рахунок відновити межі земельної ділянки в натурі.

Відповідно до пунктів 7.1, 9.4 договору Договору № 725 оренди земельної ділянки від 25.09.2012 після припинення Договору Орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому, порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Зазначені правовідносини регулюються Конституцією України, ЦК України, Земельним кодексом України та Законом України Про оренду землі .

Статтею 41 Конституції України закріплено принцип непорушності права приватної власності, тобто права власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею.

Відповідно до ч.4 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно ст.13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627ЦК України).

За змістом ч.2 ст.792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, вони регулюються також актами земельного законодавства України, Законом України Про оренду землі .

Відповідно ст.19 Закону України Про оренду землі строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. При передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою.

Згідно ст.31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частинами першою-п'ятою ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, мас переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Як вбачається із встановлених обставин спору, оредар мав намір продовжити строк дії договору оренди землі та надіслав власнику земельної ділянки ОСОБА_1 лист-повідомлення про те, що товариство має намір продовжити дію договору оренди землі шляхом укладення додаткової угоди. Проект додаткової угоди до договору оренди землі додавався до повідомлення.

Позаяк відповідач ОСОБА_1 ще раніше та вже після отримання такої пропозиції орендаря подав останньому заяви про небажання продовжити з ним орендні стосунки.

Відтак, договір оренди землі не було продовжено на підставі частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у встановленому законом порядку, право користування земельною ділянкою за цим договором є припиненим, а нормами діючого законодавства не передбачено внесення змін до договорів, правовідносини за якими припинено та які не є чинними.

Після припинення 29.12.2017 договору оренди землі з позивачем останній уклав 03.01.2018 договір оренди земельної ділянки з ФГ ОСОБА_3 , який 12.02.2018 був зареєстрований в установленому законом порядку і відповідно до умов якого розмір орендної плати на той час був значно вищим, ніж пропонувався позивачем в проекті додаткової угоди (10000.00 грн. проти 8392.00 грн.).

Таким чином, ФГ ОСОБА_3 ОСОБА_1 були запропоновані кращі умови договору оренди, що відповідно до чинного законодавства давало йому право зробити вибір на кращих для себе умовах.

За викладеного суд приходить до висновку, що повідомлення позивача про намір реалізувати переважне право на поновлення договору оренди за наявності заперечень орендодавця не є підставою для поновлення договору оренди землі. Додаткова угода ним не була укладена з позивачем, а тому позивач своє право на переважне укладення договору оренди з ОСОБА_1 не використав.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

За встановлених обставин спору відсутність у орендодавця волевиявлення на поновлення договору оренди землі на переконання суду не надає переважного права позивачу на поновлення договору оренди землі.

Крім того слід зазначити, що станом на 03.01.2018 на час укладення та 12.02.2018 - на час реєстрації договору оренди землі ОСОБА_1 з ФГ ОСОБА_3 не було перешкод для укладення та реєстрації цього договору, так як договір оренди землі з СП Світанок на той період часу вже закінчився (29.12.2017). Такий висновок суду відповідає правовому висновку ВССУ, зроблений ним в ухвалі ВССУ від 04 лютого 2015 року в справі N 6-26608св14.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно визначається як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно; під нерухомим майном розуміються земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Окрім того, встановлена судом обставина укладення між відповідачами у справі договору емфітевзису, який є іншим видом користування чужою земельною ділянкою, також вказує на відсутність переважного права позивача на укладення договору оренди перед відповідачем ФГ ОСОБА_3 .

При цьому суд виходить з того, що порядок укладення договору емфітезису урегульовано Главою 33 ЦК України та Главою 16-1 Земельного кодексу України і він відрізняється від договору оренди земельної ділянки. Зокрема: строк дії договору емфітевзису встановлюється договором, в той час, як договір оренди (в залежності від призначення землі) може становити від 7 до 50 років. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором емфітевзису. На відміну від договору оренди землі, розмір плати за договором емфітевзису не залежить від нормативної грошової оцінки землі. Оплата може здійснюватися як періодично, так і разовим платежем, або ж за будь-яким іншим принципом, визначеним сторонами. На відміну від договору оренди землі, законодавчо не встановлені межі розміру оплати за договором емфітевзису. Також, на відміну від договору оренди землі, емфітевзис може відчужуватися іншій особі землекористувачем (власник земельної ділянки має переважне право на купівлю емфітевзису). Якщо за договором оренди землі сторони можуть бути замінені лише за спільною згодою (крім встановлених законодавством випадків), орендар має право передавати землю в суборенду лише якщо це передбачено в договорі оренди, то у випадку укладення договору емфітевзису землевласник, якщо землекористувач використовує землю за цільовим призначенням і не погіршує характеристик земельної ділянки, має достатньо обмежені засоби впливу на користування землекористувачем земельною ділянкою. Крім того, емфітевзис може передаватися землекористувачем у спадок.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням того, що суд не знайшов підстав вважати наявним у позивача переважного права на поновлення договору оренди землі та відсутність належних та допустимість доказів протилежного, беручи до уваги відсутність підстав для визнання недійсним договору оренди землі укладеного між відповідачами, суд приходить до виснвоку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 526, 626-628, 792 ЦК України, ст. ст. 93, 124 ч. 4, 125 ЗК України, ст. ст. 2 ч. 1; 6, 17, 33 Закону України Про оренду землі від 6 жовтня 1998 року №161-XIV, ст. ст. 2, 3, 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 року №1952-IV, постановою Великої Палати Верховного Суду України від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, постановою ВСУ від 10.01.2019 року у справі №594/285/17, провадження №61-31996св18, ст. ст. 3, 4, 10, 12, 77, 78, 80, 81, 141, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест" до ОСОБА_1, фермерського господарства "ОСОБА_3" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та визнання поновленим договору оренди земельної ділянки - відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання на протязі тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Рокитнянський районний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 02.05.2019.

Суддя О.В. Литвин

Рішення набрало законної сили "____"