Постанова

від 13.08.2019 по справі 379/1354/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №379/1354/18 головуючий у І інстанції: Литвин О.В.

провадження 22-ц/824/9897/2019 доповідач: Сліпченко О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 серпня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Сліпченка О.І., суддів Сержанюка А.С., Сушко Л.П.

за участю секретаря: Ярмак О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерагроінвест на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 25 квітня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерагроінвест до ОСОБА_1 , Фермерського господарства Даценко про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та визнання поновленням договору оренди земельної ділянки.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Інтерагроінвест (далі ТОВ Інтерагроінвест та/або позивач) звернулась з вищевказаним позовом, який обґрунтовувало тим, що 25 вересня 2012 року між Сільськогосподарським підприємством "Світанок" та власником земельної ділянки ОСОБА_1 терміном на 5 років укладено договір оренди земельної ділянки площею - 4.1494 га., якийзареєстровано 29 грудня 2012 року в Управлінні Держкомзему у Таращанському районі Київської області.

Термін дії договору оренди земельної ділянки з урахуванням дати реєстрації договору закінчився 29грудня 2017року.

24 березня 2017 року до СП "Світанок" надійшла заява ОСОБА_1 від 22 березня 2017 року, якою він повідомив підприємство про відсутність намірів продовжувати на новий строк договір оренди та просив передати останню у його користування.

Зазначає, що СП "Світанок", маючи намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, 27 травня 2017 року направило на адресу ОСОБА_1 лист-повідомлення проектом додаткової угоди оренди земельної ділянки до 31 грудня 2024 року.

16 червня 2017 року ОСОБА_1 повторно звернувся до СП "Світанок" із аналогічною заявою, датованою 24 травня 2017 року.

У жовтні 2018 ТОВ "Інтерагроінвест" отримало з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформацію про належну ОСОБА_1 земельну ділянку, а саме, що 03 січня 2018 року, тобто через декілька днів після закінчення строку дії договору оренди землі з СП "Світанок", ОСОБА_1 уклав з ФГ "Даценко" договір оренди належної йому земельної ділянки.

Вважає, що відповідач ОСОБА_1 надав СП "Світанок" недостовірну інформацію про свої наміри самостійно використовувати належну йому земельну ділянку і що таким чином він порушив право СП "Світанок" на поновлення з ним договору оренди земельної ділянки на новий строк. Окрім того, СП "Світанок" пропонувало ОСОБА_1 укласти договір оренди землі на значно кращих умовах.

Позивач зазначав, що СП "Світанок" було реорганізовано, а саме приєднано до ТОВ "Інтерагроінвест".

Позивач просив:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий № НОМЕР_1 0017, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Даценко ;

- визнати поновленим договір оренди земельної ділянки, кадастровий № НОМЕР_2 , що укладений між ОСОБА_1 та СП "Світанок", на умовах, що викладені в додатковій угоді .

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 25 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ТОВ Інтерагроінвест подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовано тим, що місцевий суд неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права та допустився порушення норм процесуального права.

Зазначає, що ОСОБА_1 надав недостовірну інформацію про свої наміри самостійно використовувати належну йому земельну ділянку, оскільки мав намір укласти договір з іншим орендарем, попри переважне право на поновлення договору позивача.

Зауважує, що умови оренди які пропонувались ОСОБА_1 є кращими ніж умови договору оренди з ФГ Даценко .

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачів ОСОБА_2 вказує, що позивач не скористався своїм правом на поновлення договору, оскільки не повідомив у письмовій формі орендодавця, як того вимагав укладений договір.

Крім того, зауважує, що позивач ще в вересні 2017 року після збору урожаю передав спірну земельну ділянку її майбутньому землекористувачу.

Зазначає, що позивач неналежно виконував умови договору оренди, оскільки не дотримувався сівозміни та нормативів періодичності культур, що позбавляє його права на поновлення договору, крім того, відхиляє посилання апелянта на те, що запропоновані ним умови договору є кращими для орендодавця, оскільки орендна плата не є єдиною підставою, яка потребує узгодження.

Зауважує, що факт укладення договору емфітевзису щодо спірної земельної ділянки та державної реєстрації цього права унеможливлює поновлення договору оренди із позивачем.

В судовому засіданні представники сторін підтримали позиції своїх довірителів.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами;

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів

3) показань свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає в повній мірі.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутнє переважне права на поновлення договору оренди землі та матеріали справи не містять доказів які б вказували на наявність підстав для визнання недійсним договору оренди землі укладеного між відповідачами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 вересня 2012 року між Сільськогосподарським підприємством "Світанок" та власником земельної ділянки ОСОБА_1 терміном на 5 років укладено договір № 725 оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим № НОМЕР_2 , площею - 4.1494 га, розташованої на території Калиновецької сільської ради Таращанського району Київської області, яка використовувалася СП "Світанок" за цільовим призначенням.

Вказаний договір оренди земельної ділянки зареєстрований 29 грудня 2012 року в Управлінні Держкомзему у Таращанському районі Київської області за № 322440004005197.

07 серпня 2017 року запис про наявність іншого речового права (права оренди) перенесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 21844235. Термін дії договору оренди земельної ділянки з урахуванням дати реєстрації договору закінчився 29 грудня 2017 року.

24 березня 2017 року до СП "Світанок" поштовою кореспонденцією надійшла заява ОСОБА_1 від 22 березня 2017 року, якою він повідомив підприємство про відсутність намірів продовжувати на новий строк договір оренди належної йому земельної ділянки та просив передати останню у його користування.

СП "Світанок", маючи намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, 27 травня 2017 року за вих. №725-231 від 28.04.2017 направило на адресу ОСОБА_1 лист-повідомлення з підписаним зі сторони СП "Світанок" проектом додаткової угоди від 28.04.2017 до договору № 725 оренди земельної ділянки від 25 вересня 2012 року у трьох примірниках, відповідно до умов якої строк дії договору оренди мав бути пролонгованим до 31 грудня 2024 року. Вказаний лист відповідач отримав 14 червня 2017 року.

16 червня 2017 року ОСОБА_1 повторно звернувся до СП "Світанок" із аналогічною заявою, датованою 24.05.2017. Жодних інших звернень чи повідомлень до підприємства від нього більше не надходило і протягом встановленого строку відповіді на пропозицію орендаря щодо продовження договору оренди ОСОБА_1 останньому не надав.

Після збору врожаю 2017 року земельна належна ОСОБА_1 земельна ділянка була виділена останньому у натурі, тобто повернута йому СП "Світанок" та за погодженням з останнім і на що вказують наявні у матеріалах справи дані результатів зібрання від 20 серпня 2017 року за участю діючого на той час керівника СП "Світанок" ОСОБА_3 , агронома цього підприємства ОСОБА_4 , голови ФГ "Тікич" ОСОБА_5 , голови ФГ "Даценко" ОСОБА_6 та заступника директора СП "Дубівське", порядком денного якого було питанння про кількість земельних ділянок, які повинні були вибути із оренди СП "Світанок" у звязку із закінченням строку дії договорів та визначення єдиним масивом земельних ділянок для їх виділу з метою зручності обробітку. За результатами розгляду питань порядку деннного було оформлено протокол, з якого вбачається, що СП "Світанок" в особі його керівника було достовірно відомо про намір окремих власників земельних ділянок і в тому числі ОСОБА_1 , строк дії оренди яких з підприємством закінчувався у 2017 році, не продовжувати останні та намір укласти такі договора з іншими субєктами сільськогосподарського виробництва і керівництво цього підприємства не заперчувало проти цього. Ця обставина чітко вбачається з огляду на додані до протоколу списки власників земельних ділянок, які були підготовлені працівниками СП "Світанок", у графі другій якого "Віддаємо у 2017 році:" за № 7 значиться ОСОБА_1 ..

Місцевий суд встановив, що з вересня 2017 року СП "Світанок" земельною ділянкою ОСОБА_1 не користується.

У жовтні 2018 року ТОВ "Інтерагроінвест" отримало з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформацію про належну ОСОБА_1 земельну ділянку, а саме, що 03 січня 2018 року, ОСОБА_1 уклав з ФГ "Даценко" новий договір № 66 оренди належної йому земельної ділянки з кадастровим № НОМЕР_2 , площею - 4.1494 га, розташованої на території Калиновецької сільської ради Таращанського району Київської області. Право оренди зареєстровано 12.02.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 24858250.

Встановлено, що 12 квітня 2019 року між ОСОБА_1 та ФГ "Даценко" укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітезису), державна реєстрація якого здійснена 18.04.2019 за № 31283975. Обєктом вказаного договору є та сама земельна ділянка (сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим № НОМЕР_2 , площею - 4.1494 га, розташована на території Калиновецької сільської ради Таращанського району Київської області).

Відповідно до ч.2. ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Частинами 1, 3, 5, 6 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі визнання недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За приписами частини 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Статтею 152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень свого прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною.

Відповідно до пункту 3.3 Договору № 725 оренди земельної ділянки від 25.09.2012 після закінчення строку Договору Орендар має першочергове право поновлення його на новий строк в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством. Відповідно до пункту 3.4 вказаного Договору, якщо Орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з Орендарем або продовжувати дію цього договору, він зобов`язаний за 6 (шість місяців) до закінчення строку дії даного Договору повідомити про це Орендаря у письмовій формі, а також за свій рахунок відновити межі земельної ділянки в натурі.

Відповідно до пунктів 7.1, 9.4 договору Договору № 725 оренди земельної ділянки від 25.09.2012 після припинення Договору Орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому, порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Місцевий суд вірно зазначив, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц зроблено висновок про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків. Для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення. Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди. Переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору .

Відповідно до положень ст. 33 Закону України "Про оренду землі" реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Згідно ст.13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Суд першої інстанції вірно вказав, що орендар мав намір продовжити строк дії договору оренди землі та надіслав ОСОБА_1 лист-повідомлення про те, що товариство має намір продовжити дію договору оренди землі шляхом укладення додаткової угоди. Проект додаткової угоди до договору оренди землі додавався до повідомлення.

ОСОБА_1 ще раніше та вже після отримання такої пропозиції орендаря подав останньому заяви про небажання продовжити з ним орендні стосунки.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком про те, що договір оренди землі не було продовжено на підставі частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у встановленому законом порядку, право користування земельною ділянкою за цим договором є припиненим.

Варто зазначити, що позивачу було відомо про небажання ОСОБА_1 продовжувати дію договору та в вересні 2017 після збору урожаю земельна ділянка була передана новому землекористувачу.

Таким чином, ОСОБА_1 належним чином повідомив орендаря про небажання продовжувати дію договору, а тому останній у вересні 2017 передав спірну земельну ділянку із свого користування.

Після припинення 29 грудня 2017 року договору оренди землі з позивачем ОСОБА_1 уклав 03 січня 2018 року договір оренди земельної ділянки з ФГ Даценко , який 12 лютого 2018 року був зареєстрований в установленому законом порядку.

За викладеного місцевий суд прийшов до правильного висновку, що повідомлення позивача про намір реалізувати переважне право на поновлення договору оренди за наявності заперечень орендодавця не є підставою для поновлення договору оренди землі. Додаткова угода ним не була укладена з позивачем, а тому позивач своє право на переважне укладення договору оренди з ОСОБА_1 не використав.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку.

Апеляційна скарга переповнена оцінкою доказів апелянтом, при цьому не вказується, які з доказів неправомірно були судом першої інстанції не прийняті, чи досліджувались із порушенням установленого законом порядку.

Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Згідно правил п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

В судовому засіданні представник відповідача надав розрахунок витрат на правничу допомогу.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

З наданого розрахунку вбачається, що розмір витрат на правничу допомогу складає 12 550 грн., однак відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження понесених витрат в зазначеному обсязі, а саме не надано обґрунтування розрахунку суми 6500 грн., які були заявлені, як понесені за участь представника в судовому засіданні, крім того не надано підтвердження понесених транспортних витрат у зазначеному розмірі.

Таким чином належним чином обґрунтованими є витрати в розмірі 3500 грн., які розраховані відповідно до умов договору, за 3.5 години витраченого часу на правову допомогу.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність стягнення з позивача на користь відповідача 3500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерагроінвест залишити без задоволення.

Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 25 квітня 2019 року залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерагроінвест (ЄДРПОУ 32855584) на користь Фермерського господарства Даценко (ЄДРПОУ 40769592) витрати на правничу допомогу в розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: