Рішення

від 23.04.2019 по справі 500/93/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/93/19

23 квітня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Мірінович У.А.

за участю:

секретаря судового засідання Хоменко Л.В.

представника позивача Корінь П.В.,

представника відповідача Федорів Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Державної установи "Копичинська виправна колонія (№112)" до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державної установи "Копичинська виправна колонія (№112)" до Головного управління ДФС у Тернопільській області, в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 05.03.2019 № 759, просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області № 00221291303 від 19.12.2018, вимоги про сплату боргу № Ю-0221321303 від 19.12.2018, та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0221331303 від 19.12.2018.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що працівниками ГУ ДФС у Тернопільській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державної установи "Копичинська виправна колонія (№112)" з питань правильності обчислення, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, та військового збору за період з 01.01.2015 по 30.09.2018. За результатами перевірки складено акт від 28.11.2018 № 2512/19-00-13-03/08564475, на підставі якого та з урахуванням заперечення № 10727/10 від 07.12.2018, та доповнення до заперечення № 10947/10 від 13.12.2018 на зазначений акт перевірки, відповідач прийняв:

- податкове повідомлення - рішення № 00221291303 від 19.12.2018, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені в розмірі 795190,34 грн., з них: 642755,30 грн. за основним платежем, 51790,04 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та 100645 грн. пені;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0221331303 від 19.12.2018, яким застосовано до позивача штрафні санкції зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 66103,32 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0221321303 від 19.12.2018, якою зобов'язано позивача сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 133341,82 грн.

Прийняте оскаржене податкове повідомлення - рішення позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки Гусятинська МДПІ Тернопільської області ДПС на підставі акта перевірки від 08.11.2012 № 585/17-08564475 вже приймала податкове повідомлення - рішення № 0017191700 від 22.11.2012, яким було збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 1229884,19 грн. з них: 1000413,17 грн. за основним платежем та 229471,02 грн. за штрафними санкціями. Однак, постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 у справі № 2-а/1970/4349/12, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.11.2015 у справі № К/800/19601/15, скасовано податкове повідомлення - рішення № 0017191700 від 22.11.2012 в частині визначення грошового зобов'язання за платежем: податок з доходів найманих працівників на суму 819820,85 грн., з яких: 655856,68 грн. за основним платежем та 163964,17 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Таким чином, відповідач протиправно прийняв оскаржене податкове повідомлення - рішення, яким повторно збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, однак у меншому розмірі в зв'язку із переплатою в минулих роках, в сумі 642755,30 грн. за основним платежем, як наслідок невірно нарахував штрафні санкції та пеню.

Водночас, позивач зазначив, що перевіряємий період - це період, протягом якого платником податків вчинені порушення податкового законодавства, що характеризується активною винною поведінкою платника податків в певний період, в певний час, а тому сума податкового зобов'язання в розмірі 642755,30 грн., протиправно включена контролюючим органом до розрахунку, оскільки така сума зазначена в акті перевірки як кредиторська заборгованість станом на 01.01.2015, тобто виходить за межі періоду, що перевіряється.

Щодо протиправності винесення оскаржених рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимоги про сплату боргу (недоїмки), позивач зазначив, що пункт 6.3 Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 07.03.2013 № 396/5, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.03.2013 за № 387/22919 (далі - Інструкція № 396/5), який регулює відрахування та відшкодування із заробітної плати засуджених до позбавлення волі, не визначає нарахування єдиного соціального внеску на фонд оплати праці засуджених, а тому суми виплат, отримані фізичними особами під час відбування покарання в місцях позбавлення волі не є базою нарахування єдиного соціального внеску.

Ухвалою суду від 14.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 08.02.2019.

Тернопільським окружним адміністративним судом у підготовчих засіданнях у даній справі, які проводилися 08.02.2019 та 07.03.2019 оголошувалась перерва на підставі статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (далі - КАС).

Ухвалою суду від 15.03.2019 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 03.04.2019 відповідно до статті 181 КАС.

Тернопільським окружним адміністративним судом у судових засіданнях у даній справі, які проводилися 03.04.2019 та 11.04.2019 оголошувалась перерва на підставі статті 223 КАС України.

Водночас, ухвалою суду від 11.04.2019 продовжено процесуальні строки розгляду справи на 30 днів.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив (арк. справи 82-86), просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову, суду пояснила, що оскаржені дії відповідача щодо прийняття на підставі акта перевірки від 28.11.2018 № 2512/19-00-13-03/08564475, з урахуванням заперечення № 10727/10 від 07.12.2018 та доповнення до заперечення № 10947/10 від 13.12.2018 на зазначений акт перевірки, оскаржених податкового повідомлення - рішення, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, вимоги про сплату боргу (недоїмки) здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та посилаючись на пояснення викладені у відзиві на позовну заяву (арк. справи 69-78) просила у задоволені позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до вимог пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Суд встановив, що з 14.11.2018 по 27.11.2018 працівниками Головного управління ДФС у Тернопільської області згідно наказу № 2205 від 13.11.2018 та на підставі направлень №№ 3583, 3584 від 14.11.2018 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державної установи "Копичинська виправна колонія (№112)" з питань правильності обчислення, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, та військового збору за період з 01.01.2015 по 30.09.2018.

За результатами перевірки складено акт від 28.11.2018 № 2512/19-00-13-03/08564475, у якому встановлено наступні порушення (арк. справи 13-25):

- підпункт 162.1.3 пункту 162.1 статті 162, пункт 171.1 статті 171, підпункт "а" пункту 176.2 статті 176 ПК, а саме несвоєчасна сплата податку на доходи фізичних осіб до бюджету за період з 01.01.2015 по 30.09.2018 в результаті чого донараховано пені в сумі 100645 грн.;

- підпунктів 14.1.156, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункт 31.1 статті 31, пункт 54.2 статті 54, підпункт 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, абзац другий пункту 57.1 статті 57, пункт 131.2 статті 131, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5, 168.1.6 пункту 168.1 статті 168, підпунктів "а", "г" пункту 176.2 статті 176 розділу IV ПК, а саме встановлено не сплачене податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб до бюджету в сумі (987943,07- 631,28) = 987311,79 грн . ;

- підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5, 168.1.6 пункту 168.1 статті 168, підпунктів "а", "г" пункту 176.2 статті 176 розділу IV ПК, а саме встановлено несвоєчасно перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, внаслідок чого застосовуються штрафні санкції;

- підпункт "а" пункту 176.2 статті 176 розділу IV ПК, пункт 3.1 розділу III наказу Міністерства фінансів України № 4 від 13.01.2015 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку" за III кв. 2015р. поданий до ГУ ДФС у Тернопільській області, в якому встановлено методологічні помилки, а саме: відображено виплату доходу за ознакою доходу "101" з невірними (РНОКПП 3311901779), (РНОКПП 3444209752);

- правильності нарахування та утримання єдиного внеску із сум винагород за виконані роботи (надані послуги) за цивільно-правовими договорами встановлено: у порушення статті 7, пунктів 1, 4, 5, 6, 8, 10 статті 8, пунктів 9.2, 9.8, 9.11 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VІ від 08.07.2010 із змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464-VІ) за період перевірки встановлено не нарахування та неутримання єдиного внеску із сум винагород за виконані роботи (надані послуги) за цивільно-правовими договорами із засудженим в сумі 133341,82 грн., в т.ч. з 08.10.2016 по 31.12.2016 - 14917 грн., 2017р. - 61231,07 грн., 9 місяців 2018 р. - 57193,75 грн.

- несвоєчасність подання звітності по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за червень 2016р., останній день подання 20.07.2016р., фактично подано 22.07.2016р., за лютий 2018р., останній день подання 20.03.2018р., фактично подано 02.05.2018р., чим порушено пункт 4 частини другої статті 6 Закону № 2464-VІ.

Не погоджуючись із висновками, які викладені у зазначеному акті перевірки, позивач подав до Головного управління ДФС у Тернопільській області заперечення до зазначеного акта перевірки та доповнення до заперечення (арк. справи 26-28).

Листом від 18.12.2018 "Про розгляд заперечення" відповідач повідомив позивача, що Головним управлінням ДФС у Тернопільській області 14.12.2018 проведено засідання постійної комісії з розгляду спірних питань, на якому вирішено частково врахувати вимоги позивача викладені в запереченні та доповненні до заперечення на висновки акта перевірки від 28.11.2018 № 2512/19-00-13-03/08564475, а саме при здійсненні розрахунку штрафних санкцій, донарахованих сум податків, зборів за порушення податкового законодавства за результатами перевірки та прийнятті податкового повідомлення - рішення з податку на доходи фізичних осіб суму кредитового сальдо слід зменшити на суму основного платежу на 344556,49 грн., яка ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.07.2017 у справі № 819/503/16 на виконання постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 № 819/503/16 розстрочена терміном на 10 років (арк. справи 30).

Надалі, на підставі акта перевірки від 28.11.2018 № 2512/19-00-13-03/08564475, з урахуванням заперечення № 10727/10 від 07.12.2018 та доповнення до заперечення № 10947/10 від 13.12.2018 на зазначений акт перевірки, відповідач прийняв (арк. справи 31-33):

- податкове повідомлення - рішення № 00221291303 від 19.12.2018, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені в розмірі 795190,34 грн., з них: 642755,30 грн. за основним платежем, 51790,04 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та 100645 грн. пені;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0221331303 від 19.12.2018, яким застосовано до позивача штрафні санкції зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 66103,32 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0221321303 від 19.12.2018, якою зобов'язано позивача сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 133341,82 грн.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно правової позиції, що міститься у постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі № 21-237а13 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 33770792) акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Як слідує із зазначеного акта перевірки, в тому числі з листа від 18.12.2018 "Про розгляд заперечення" та не заперечується сторонами у справі, що відповідач включив до розрахунку кредиторську заборгованість станом на 01.01.2015 в розмірі 642755,30 грн., яка відображається в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні.

Однак, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно включив до розрахунку зазначену кредиторську заборгованість, з огляду на наступне.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету врегульовано розділом ІV Податкового кодексу України.

В свою чергу, оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податків податковим агентом регламентується пунктом 168.1 статті 168 ПК.

Так, відповідно до пункту 168.1 статті 168 ПК податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Пунктом 54.2 статті 54 ПК визначено, що грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

З акта перевірки слідує та не заперечується сторонами у справі, що перевіряємий період визначено з 01.01.2015 по 30.09.2018.

Слід зазначити, що перевіряємий період - це період, протягом якого платником податків вчинені порушення податкового законодавства, що характеризується активною винною поведінкою платника податків в певний період, в певний час.

Отже, якщо контролюючий орган чітко встановлює період перевірки, в даному випадку з 01.01.2015 по 30.09.2018, то він позбавлений права перевіряти період, який не визначений наказом про проведення перевірки та направленням на перевірку.

Однак, як слідує з матеріалів справи, в тому числі з акта перевірки від 28.11.2018 № 2512/19-00-13-03/08564475 та не заперечується сторонами у справі, незважаючи на зазначене, відповідач вийшов за межі вказаного періоду та при обчисленні грошового зобов'язання врахував суму 642755,30 грн., яка виникла до 01.01.2015. Більше того, підстави її виникнення та період контролюючим органом не досліджувались.

Згідно з пунктом 78.7 статті 78 ПК перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 83.1 статті 83 ПК для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

В свою чергу, згідно положень пункту 44.1 статті 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Проте, відповідач первинні документи, які би підтверджували суму грошового зобов'язання, яке існувало станом на 01.01.2015 та період його виникнення не досліджував. Отже, зазначена в акті сума (кредиторська заборгованість станом на 01.01.2015) не може вважатись доведеною, а враховуючи період, що входить за межі перевірки - є безпідставно визначеною контролюючим органом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки контролюючий орган чітко встановив період перевірки, а саме з 01.01.2015 по 30.09.2018, період, який не визначений наказом про проведення перевірки та направленням на перевірку, відповідач позбавлений можливості перевіряти його. Тобто, контролюючий орган протиправно включив до розрахунку суму кредитового сальдо у розмірі 642755,30 грн., а тому така сума не являється наслідком порушення позивачем норм законодавства станом на 01.01.2015.

Слід відмітити, що підчас розгляду справи судом відповідач не надав обґрунтованих пояснень та належних доказів на підтвердження, який саме період брався до уваги при розрахунку кредитового сальдо даним підприємством та під час прийняття податкового повідомлення - рішення, а також відповідачем не доведено правомірність визначення податковим органом граничного строку для сплати такого зобов"язання - "30.01.2015", та як наслідок не доведено правомірності визначення кількості днів прострочення такого зобов'язання для визначення сум штрафних санкцій (арк. справи 16).

Таким чином, висновки відповідача щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені в розмірі 795190,34 грн., з них: 642755,30 грн. за основним платежем, 51790,04 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та 100645 грн. пені (нарахованих контролюючим органом за результатами розгляду акта перевірки, з урахуванням заперечення № 10727/10 від 07.12.2018 та доповнення до заперечення № 10947/10 від 13.12.2018 на зазначений акт перевірки, згідно розрахунку штрафних (фінансових) санкцій на суму 642755,30 грн., що виникла за період до 01.01.2015), є необґрунтованими та безпідставними, як наслідок податкове повідомлення-рішення № 00221291303 від 19.12.2018 є протиправним.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.11.2015 у справі № К/800/19601/15 (арк. справи 43-44).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 00221291303 від 19.12.2018 в порушення статті 2 КАС, тобто не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Податковим кодексом України, а тому позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу № Ю-0221321303 від 19.12.2018, та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0221331303 від 19.12.2018, суд дійшов висновку, що в цій частині позовних вимог слід відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України від 11.07.2003 № 1129-IV (далі - КВК) засуджені до позбавлення волі мають право працювати. Праця здійснюється на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг. Такі договори погоджуються адміністрацією колонії та повинні містити порядок їх виконання. Адміністрація зобов'язана створювати умови для праці засуджених за договорами цивільно-правового характеру та трудовими договорами.

Частиною першою статті 120 КВК визначено, що праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

Згідно з частинами першою та другою статті 122 КВК засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Засуджені мають право на загальних підставах на призначення та отримання пенсії за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законодавством про пенсійне забезпечення.

Преамбула Закону № 2464-VІ визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пунктів 2, 3, 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VІ єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (пункт 1 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ).

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 6 Закону № 2464-VІ платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Частиною дванадцятою статті 9 Закону № 2464-VІ визначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Аналізуючи зазначені норми КВК та Закону № 2464-VІ, суд дійшов висновку, що твердження позивача на те, що відповідно до Інструкції № 396/5 суми виплат, отримані фізичними особами під час відбування покарання в місцях позбавлення волі не є базою нарахування єдиного соціального внеску, є хибним, оскільки засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Водночас, позивач є платником єдиного внеску та зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок із сум винагород за виконанні роботи (надані послуги) за цивільно - правовими договорами засудженим незалежно від фінансового стану. Також, суд звертає увагу на те, що зазначені КВК та Закон № 2464-VІ мають вищу юридичну силу ніж Інструкція № 396/5.

Як слідує із зазначеного акта перевірки та не заперечується сторонами у справі, що контролюючим органом встановлено ненарахування та неутримання позивачем єдиного внеску із сум винагород за виконані роботи (надані послуги) за цивільно-правовими договорами із засудженим в сумі 133341,82 грн., в т.ч. з 08.10.2016 по 31.12.2016 - 14917 грн., 2017р. - 61231,07 грн., 9 місяців 2018 р. - 57193,75 грн.

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску до 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми, а після 01 січня 2015 року - 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Частиною четвертою статті 25 Закону № 2464-VІ визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржені вимогу про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску відповідач прийняв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги позивача в цій частині є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд дійшов висновку, що слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 13471,94 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державної установи "Копичинська виправна колонія (№112)" (місцезнаходження: вул. Шевченка, 96, м. Копичинці, Гусятинський район, Тернопільська область, 48260, код ЄДРПОУ: 08564475) до Головного управління ДФС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ: 39403535) про визнання протиправними та скасування рішення, - задовольнити частково.

Податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області № 00221291303 від 19 грудня 2018 року визнати протиправним та скасувати повністю.

В задоволені позовних вимог Державної установи "Копичинська виправна колонія (№112)" до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0221321303 від 19 грудня 2018 року, - відмовити повністю.

В задоволені позовних вимог Державної установи "Копичинська виправна колонія (№112)" до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0221331303 від 19 грудня 2018 року, - відмовити повністю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області в користь Державної установи "Копичинська виправна колонія (№112)" судові витрати на суму 13 471 (тринадцять тисяч чотириста сімдесят одна) гривня 94 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06.05.2019.

Головуючий суддя Мірінович У.А.

копія вірна

Суддя Мірінович У.А.