Постанова

від 06.05.2019 по справі 475/454/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

06.05.19

22-ц/812/436/19

Справа № 475/454/17Суддя суду першої інстанції Вадовська А.В.

Провадження № 22-ц/812/436/19Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

Категорія - 39

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2019 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Бондаренко Т.З., Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання - Лептугою С.С.,

за участю: представника скаржника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 19 червня 2017 року, ухвалене під головуванням судді Вадовської А.В., в залі судового засідання в смт. Доманівка, повний текст якого складений 19 червня 2017 року, за позовом ОСОБА_5 до Прибузької сільської ради Доманівського району Миколаївської області про визнання права власності на спадкове майно за законом,

В С Т А Н О В И В:

27 квітня 2017 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до територіальної громади в особі Акмечетської сільської ради, правонаступником якої є Прибузька сільська рада Доманівського району Миколаївської області, де просила визнати за нею право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме земельні ділянки розміром: 5.09 га, 0.77 га та 0.64 га, що разом складає 6.50 га та знаходяться в межах території зазначеної сільської ради Доманівського району Миколаївської області.

Доводи позовної заяви обґрунтовувала тим, що ОСОБА_7 є її бабусею по батьковій лінії споріднення.

За життя ОСОБА_7 склала заповіт, в якому дану земельну ділянку заповіла своєму онуку - її двоюрідному брату ОСОБА_4 Проте останній у визначений шестимісячний строк спадщину не прийняв, а у визначенні додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини судовим рішенням йому відмовлено.

На момент смерті бабусі вона була неповнолітньою, від спадщини не відмовлялася, а тому прийняла спадщину, як спадкоємець п'ятої черги.

При зверненні до нотаріуса для оформлення спадкових прав їй було відмовлено через відсутність у неї правовстановлюючого документа - Державного акта на право приватної власності на землю.

Враховуючи зазначене, ОСОБА_5 просила визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку, що належала її померлій бабусі ОСОБА_7

Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 19 червня 2017 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_5, спадкоємицею п'ятої черги, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Прибужжя Доманівського району Миколаївської області, право власності на земельні ділянки розміром: 5.09 га кадастровий № НОМЕР_2; 0.64 га кадастровий № НОМЕР_3; 0.77 га кадастровий № НОМЕР_4 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані в межах території Акмечетської сільської ради Доманівського району Миколаївської області.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий суд виходив із того, що єдиною спадкоємицею, яка звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини є ОСОБА_5, інші спадкоємці з заявою про прийняття чи відмову від прийняття спадщини не зверталися.

Перешкодою для оформлення спадкових прав спадкоємцем в нотаріальній конторі є відсутність правовстановлюючого документа на спадкове майно - земельну ділянку.

Отже, оскільки оригінал державного акта на право приватної власності на землю серія НОМЕР_5, виданий 02 серпня 2004 року на підставі розпорядження Доманівської райдержадміністрації від 30 червня 2004 року № 417 на ім'я ОСОБА_7, втрачений, районний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання за ОСОБА_5 права на земельну ділянку у порядку спадкування за законом.

Не погодившись із вказаним рішенням місцевого суду, ОСОБА_4 - особа, яка не брала участь у справі, проте вказаним рішенням суду вирішено питання про його права та обов'язки з огляду на те, що він має право на спадкове майно відповідно до заповіту, оскаржив його шляхом подання апеляційної скарги, в якій, посилаючись на однобічність судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним даним справи, неправильне тлумачення цивільного закону, просив рішення скасувати та направити справу для розгляду до Доманівського районного суду.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовував тим, що саме він як спадкоємець першої черги відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України є належним відповідачем у даній справі, оскільки спірна спадщина в судовому порядку відумерлою не визнавалася та саме у нього знаходяться оригінали усіх правовстановлюючих документів на землю. Між тим, йому взагалі не було відомо про розгляд цієї справи.

Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку на ім'я померлої ОСОБА_7, серії НОМЕР_5, нібито втрачений позивачкою, знаходиться у нього як спадкоємця першої черги після смерті його бабусі, яка за життя склала на його ім'я заповіт стосовно вказаної земельно ділянки, а тому оголошення про втрату вказаного оригінала державного акта, розміщене в районній газеті Трибуна хлібороба № 12 від 16 березня 2017 року, з боку ОСОБА_5 є введенням суду в оману та неправдивим доказом.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_5- ОСОБА_8 доводи апеляційної скарги не визнала, вказувала, що оскаржене рішення є обґрунтованим та постановленим із дотриманням всіх норм матеріального права, у зв'язку з чим просила залишити його в силі, а апеляційну скаргу без задоволення.

Доводи відзиву обґрунтовувала тим, що ОСОБА_4 не має права на апеляційне оскарження цього рішення суду з тих підстав, що не підпадає під жодну категорію вищезазначених осіб, оскільки він не брав участі у справі та суд не вирішував питання про його права та обов'язки у зв'язку з тим, що ці питання були вирішені в іншому провадженні за позовом ОСОБА_4 до Акмечетської сільської ради та ОСОБА_5 про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 20 лютого 2017 року ОСОБА_4 було відмовлено у наданні додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

На момент розгляду даної справи, вказане рішення місцевого суду набрало законної сили, а тому при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами у справах про спадкування є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 26 квітня 2019 року відповідача Акмечетську сільську раду у спірних правовідносинах було замінено правонаступником, яким є Прибузька сільська рада Доманівського району Миколаївської області.

Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши думки осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до пункту 9 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України N 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ЦПК України) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із ч. 3 ст. 3 Цивільного процесуального Кодексу України в редакції Закону України № 2147-УШ від 3 жовтня 2017 року, що набув чинності 15 грудня 2017 року, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За приписами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права ( ч. 2 ст. 263 ЦПК України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 5 ст. 263 ЦПК України).

Такі вимоги до судового рішення містилися й у приписах ст. 213 ЦКП України в редакції 2004 року чинній на час ухвалення судового рішення.

Проте таким вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7, яка за життя, 20 серпня 2004 року, склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Прибузької сільської ради Доманівського району Миколаївської області та зареєстрований за № 160, за яким заповідала своєму онукові ОСОБА_4 належну їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_5 земельну ділянку площею 6.50 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Акмечетської сільської ради Доманівського району Миколаївської області.

На час смерті ОСОБА_7 проживала одна, спадкова справа після її смерті не заводилась. ОСОБА_4 у встановлений законом шестимісячний строк спадщину після її смерті не прийняв.

Померла ОСОБА_7 мала двох синів - ОСОБА_9 (батько скаржника), який помер до смерті матері - ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 (батько позивача) який помер після смерті матері - ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.12,13).

20 лютого 2017 року рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області ОСОБА_4 відмовлено в задоволені позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с. 49).

Позивач ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 та 29 березня 2017 року звернулася із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті бабусі ОСОБА_7 у зв'язку з чим в той же день була заведена спадкова справа № 53/2017.

Між тим постановою нотаріуса від 07 квітня 2017 року ОСОБА_5 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану земельну ділянку з підстав відсутності у останньої документів, що посвідчують право власності на майно спадкодавця (а.с. 45).

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 14 березня 2019 року рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 20 лютого 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 до Акмечетської сільської ради Доманівського району Миколаївської області, ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задоволені. Визначено ОСОБА_4 додатковий строк два місяці для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, що відкрилася після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

05 квітня 2019 року ОСОБА_4 звернувся до Доманівської державної нотаріальної контори Миколаївської області із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 Ця заява була зареєстрована в книзі обліку спадкових справ за № 165, спадкова справа № 53/17.

За змістом положень ст. 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі утрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За приписами цих правових норм позивачем у зазначених спорах може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог ст.ст. 1268-1270 ЦК України, а належним відповідачем особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно, зокрема на земельні ділянки.

З доводів апеляційної скарги вбачається, що з часу смерті спадкодавця спірною земельною ділянкою фактично користувався ОСОБА_4, оскільки зазначена земельна ділянка перебувала в оренді в с. Великі Ставки, а останній отримував всі ці роки (2005-2017) орендну плату у зв'язку з чим саме у нього зберігався оригінал правовстановлюючого документа на спірну земельну ділянку, що належала на праві власності померлій бабусі.

При розгляді справи у суді апеляційної інстанції ОСОБА_4 надано оригінал державного акту на спірну земельну ділянку.

Таким чиним, з встановлених обставин справи вбачається, що ОСОБА_5 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті її бабусі, тобто остання відповідно до ст.ст. 1268-1270 ЦК України прийняла спадщину, звернувшись до нотаріальної контори, а спадкоємець за заповітом - ОСОБА_4 не визнає права позивача на спадщину, у зв'язку з чим останній фактично користується спірним майном протягом тривалого часу та зберігає у себе правовстановлюючий документ на спадкове майно, а саме державний акт на право власності на спірну земельну ділянку.

Між тим, суд першої інстанції при розгляді позову ОСОБА_5, незважаючи на те, що предметом спору у цій справі є право власності на земельну ділянку, що входить до складу спадкового майна, не з'ясував обставин про наявність спірного майна, його правовий статус, перебування у користуванні інших осіб, правові підстави такого користування з моменту смерті власника цього майна, тобто протягом дванадцяти років, а відтак і наявність правовстановлюючого документу.

За таких обставин районний суд допустив неповноту у з'ясуванні обставин справи, що мають значення для вирішення спору та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

З урахуванням встановлених обставин та наведених правових норм, а також враховуючи, що постановою апеляційного суду від 14 березня 2019 року ОСОБА_4 визначено додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилася після смерті його бабусі ОСОБА_7, у справі слід ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5

Відповідно до приписів ч. 13 ст. 141 ЦПК України підлягають перерозподілу судові витрати у справі. Оскільки у задоволенні позову відмовлено, то витрати по сплаті судового збору при зверненні до суду покладаються на ОСОБА_5 При подачі апеляційної скарги ОСОБА_4 був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ст. 5 Закону України Про судовий збір , а тому сума судового збору, що підлягала сплаті при зверненні з апеляційною скаргою, у розмірі 2 432,83 грн., підлягає стягненню з ОСОБА_5 в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 19 червня 2017 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Прибузької сільської ради Доманівського району Миколаївської області про визнання права власності на земельні ділянки розмірами 5.09 га, 0.77 га та 0.64 га, що розташовані в межах території Акмечетської сільської ради Доманівського району Миколаївської області у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5, проживаючої за місцем реєстрації по АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 в дохід держави в особі Управління казначейства у м. Миколаєві, яке знаходиться за адресою: м. Миколаїв пр. Центральний, буд. № 97, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37992781 судовий збір у розмірі 2 432 ( дві тисячі чотириста тридцять дві) грн. 83 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту в порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді Т.З. Бондаренко

Н.В. Самчишина

Повний текст постанови складено 06 травня 2019 року.