Рішення

від 05.03.2019 по справі 205/7878/18

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

05.03.2019 Єдиний унікальний номер 205/7878/18

Провадження №2/205/966/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Шавули В.С.

за участю секретаря Сербена О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: ОСОБА_2 про скасування наказу та поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 30 жовтня 2018 року звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із даним позовом (а.с.1-5), в якому посилаючись на викладені обставини просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 290-к від 26.06.2018 року про звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з посади директора гімназії Київська Русь Дарницького району м. Києва; поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) на посаді директора гімназії Київська Русь Дарницького району м. Києва (код ЄДРПОУ 39143296); стягнути з Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації") (код ЄДРПОУ 02147629) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 57 825,45 грн.; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) на посаді директора гімназії Київська Русь Дарницького району м. Києва (код ЄДРПОУ 39143296) та стягнення з Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 02147629) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць; судові витрати по справі покласти на Відповідача.

Ухвалою суду від 31 жовтня 2018 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.38).

За правилами ч.5 ст.. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідач надав суду відзив на позов та заперечення, в яких посилаючись на викладені обставини просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач у свою чергу надавав відповідь на відзив, де підтримує свої вимоги та просить задовольнити позов у повному обсязі.

Третя особа пояснень щодо вимог позову або відзиву не надавала суду.

У відповідності до ст..2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1,7 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідно до вимог ч.ч.1,6 ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Підставою звернення позивача до суду із позовом є захист прав та майнових інтересів сторони за трудовим правовідношенням, пов'язаних із реалізацією гарантованого ст.43 Конституції України права на працю.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст.55, ст.124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Відповідно до ст.. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, з'ясувавши обставини справи, перевіривши їх доказами, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи із наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі наказу №591к від 31 серпня 2017 року ОСОБА_1 призначено на посаду директора гімназії Київська Русь Дарницького району м. Києва (а.с.53), починаючи з 01 вересня 2017 року по 02 липня 2018 року, уклавши трудовий договір (контракт) на підставі п.2 ч.1 ст. 23 КЗпП України (далі Контракт) (а.с.55-61).

Відповідно до п.4.3. контракту, до закінчення строку дії цього контракту департамент та керівник закладу мають за угодою сторін не пізніше як за два місяці визначитись, чи контракт припиняється, чи укладається на новий термін.

Пунктом 4.4. контракту визначено підстави припинення контракту, однією з яких є закінчення строку дії контракту.

Листом від 26 квітня 2018 року № 063-231к, ОСОБА_1 повідомлено, що у зв'язку із закінченням терміну дії трудового договору (контракту) з 03 липня 2018 року з нею будуть розірвано трудові відносини згідно п.2 ст.36 КЗпП України (а.с.62).

Із вказаним листом ОСОБА_1 ознайомлена 27 квітня 2018 року, про що свідчить її підпис.

Наказом Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради №290к від 26 червня 2018 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади директора гімназії Київська Русь , 02 липня 2018 року у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору (контракту) (а.с.63). Остаточний розрахунок із позивачем після звільнення проведено, про що свідчить розрахунковий листок за липень 2018 року (а.с.74).

Вказаний наказ про звільнення направлявся для відома ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку (а.с.64-67). Крім того, позивачу неодноразово направлено листи, в яких відповідач запрошував останню отримати трудову книжку або надати письмову згоду на направлення її поштою (а.с.68-73).

Із наданих позивачем копій листка непрацездатності №495495 та продовження листа № 185404, вбачається, що вона перебувала на лікарняному в період з 16 червня 2018 року по 06 липня 2018 року (а.с.25-27).

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 23 КЗпП України встановлено, що трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Припинення трудового договору по закінченні строку не потребує заяви чи якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він вже виразив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. Одночасно він виразив і волю на припинення такого трудового договору по закінченні строку, на який він був укладений.

Згідно з пунктом 2 части першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Звільнити працівника у зв'язку із закінченням строку трудового договору можна як у період тимчасової непрацездатності, так і в період перебування його у відпустці, оскільки частиною третьою статті 40 КЗпП України встановлено заборону щодо звільнення працівників у період тимчасової непрацездатності та перебування у відпустці лише з ініціативи роботодавця, тобто з підстав, передбачених у статтях 40, 41 КЗпП України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.12.2018 року у справі № 640/498/17-ц, провадження № 61- 428св18.

Отже, зважаючи на викладене, досліджені докази та матеріали справи, суд приходить до висновку, що при звільненні позивача з роботи, на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України, відповідачем дотримані всі вимоги передбачені трудовим законодавством, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Згідно із ст..263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, за своїм власним переконання із засад законності, зваженості, справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку із чим, не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, згідно із ст.. 141 ЦПК України, суд враховує, що в силу Закону України Про судовий збір , позивач звільнений від сплати судового збору, а його вимоги не належать задоволенню, тому слід віднести судові витрати на рахунок держави.

На підставі викладеного, і керуючись ч.4 ст.55, ст.43, 124 Конституції України, ст.ст. 23, 36 КЗпП України, ст.11, 15, 16 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , ст.ст. 4,6,10,12,13, 81-83, 141, 263-264, 268, 279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: ОСОБА_2 про скасування наказу та поновлення на роботі, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.С. Шавула