Постанова

від 25.04.2019 по справі 387/484/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2019 року м. Кропивницький

справа № 387/484/18

провадження № 22-ц/4809/678/19

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С.М., суддів: Дьомич Л.М., Кіселика С.А.,

секретар судового засідання Кравченко Я.С.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - адвокат Мелєзгінов Юрій Валерійович,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Згода",

представник відповідача - адвокат Булахов Віктор Дмитрович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Булахова Віктора Дмитровича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Згода", на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04 лютого 2019 року у складі головуючого судді Цоток В.В. за позовом адвоката Мелєзгінова Юрія Валерійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

07.062018 року адвокат Мелєзгінов Ю.В., який діє в інтересах ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" (далі ТОВ "Згода") про визнання недійсною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 17.05.2017 року площею 7,6613 га - кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, яка розташована території Марківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ Згода .

Позовні вимоги мотивував тим, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 7,6613 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Марківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2 від 01.08.2001 року.

Вказана земельна ділянка перебувала в оренді у ТОВ "Згода", на підставі договору оренди землі від 31.12.2007 року, терміном на 10 років.

18.10.2017 року з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, ОСОБА_1 з'ясував, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.08.2017 року зареєстровано право оренди на підставі додаткової угоди від 17.05.2017 року до зазначеного вище договору оренди землі, якою продовжено термін дії договору оренди до 08.07.2028 року. З огляду на те, що волевиявлення на укладення зазначеної вище угоди він не мав, вказаний правочин не підписував, вважає, що є підстави для визнання додаткової угоди недійсною.

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04 лютого 2019 рокупозов задоволено.

Визнано недійсною додаткову угоду від 17.05.2017 року до договору оренди землі від 31.12.2007 року, зареєстрованого у КРФ ДП "ЦДЗК" від 09.07.2008 року за №040836900007, укладену між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Згода", право оренди на підставі якої зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.08.2017 року за №21863229.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що спірна додаткова угода суперечить волі позивача та ним не підписувалася. Будь-яких доказів, які б підтверджували факт надання ОСОБА_1 в установленому законом порядку повноважень іншій особі на укладення та підписання оспорюваного правочину, стороною відповідача не надано.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Представник відповідача адвокат Булахов В.Д. подав апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зазначив, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Вказав, що 17.05.2017 року, до закінчення дії договору оренди, сторони уклали додаткову угоду до основного договору оренди землі, згідно якої домовились про продовження терміну дії договору оренди землі до 08.07.2028 року та збільшення орендної плати до розміру, що відповідає 4,5 відсоткам грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи № 16842-16844/18-32 від 15.012019 року, яка призначалась судом за клопотанням позивача, вбачається, що підпис від імені ОСОБА_1 у графі орендодавець у додатковій угоді від 17.05.2017 року до договору оренди землі від 31.12.2007 року, зареєстрованого у КРВ ДП ЦДЗК за № 040836900007 від 09.07.2008 року, яка укладена між ОСОБА_1 та ТОВ Згода , виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

Представником відповідача в суді першої інстанції заявлялось клопотання про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи, оскільки висновок експерта виконаний з порушенням вимог Інструкції, вільні зразки підпису позивача максимально не наближені по часу до дати підписання додаткової угоди.

Проте судом було відмовлено у задоволенні того клопотання з тих підстав, що висновок експерта містить категоричну відповідь і зразків підписів позивача виявилось достатньо для надання висновку.

З урахуванням вказаного висновку судової почеркознавчої експертизи суд першої інстанції прийшов до висновку, що спірна додаткова угода є недійсною, оскільки вона не підписана орендодавцем та не відповідає його внутрішній волі.

Відповідач вважає, що матеріали справи не містять жодних належних та обґрунтованих доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування, стороною позивача не надано письмового або іншого доказу, яким би підтверджувались обставини, викладені у позовній заяві.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Представник позивача адвокат Мелєзгінов Ю.В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Вважає апеляційну скаргу безпідставною, а рішення суду законним і обґрунтованим.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника відповідача адвоката Булахова В.Д., який підтримав доводи апеляційної скарги, представника позивача адвоката Мелєзгінова Ю.В., який заперечував проти задоволення скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини та обставини, встановлені апеляційним судом.

ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_2, виданого Марківською сільською радою Добровеличківського району Кіровоградської області 01.08.2001 року, належить земельна ділянка площею 7,66 га, розташована на території Марківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області (а.с.13).

З додаткової угоди від 17.05.2017 року до договору оренди землі від 31.12.2007 року зареєстрованого Добровеличківському відділі земельних ресурсів, про що у КРФ ДП "ЦДЗК" вчинено запис від 09.07.2008 року № 040836900007, укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ "Згода", право оренди на підставі якої зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.08.2017 року за №21863229, встановлено, що сторони домовилися про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки до 08.07.2028 року. За користування об'єктом оренди встановлена орендна плата в розмірі 4,5 % від нормативної грошової оцінки (а.с.14-18,61).

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статті 13 Закону України " Про оренду землі " (далі Закон) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до положень статті 14 Закону договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно статті 16 Закону укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частини друга, третя, п'ята статті 203 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема висновком експерта (ч. 1, п. 2 ч.2 ст. 76 ЦПК).

Згідно висновку експертів № 16842-16844/18-32 від 15.01.2019 року судової почеркознавчої експертизи, проведеної на підставі ухвали Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 20.06.2018 року, підпис від імені ОСОБА_1 у графі "Орендодавець" у додатковій угоді від 17.05.2017 року до договору оренди землі від 31.12.2007 року, зареєстрованого у КРФ ДП "ЦДЗК" № 040836900007 від 09.07.2008 року, яка укладена між ОСОБА_1 та ТОВ "Згода" в особі генерального директора ОСОБА_4, виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою (а.с.79-84 ).

Будь-яких доказів, які б підтверджували факт підписання ОСОБА_1 особисто або надання ним у встановленому законом порядку повноважень іншій особі на укладення та підписання оспорюваного правочину, стороною відповідача не надано.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірна додаткова угода ОСОБА_1 (орендодавцем) не підписувалась і суперечить його волі.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів) який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими цивільно-процесуальним законодавством, ст. 110 ЦПК України.

Колегія суддів, враховуючи зібрані у справі докази, які були досліджені і належно оцінені судом першої інстанції, погоджується з висновком суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди від 17.05.2017 року до договору оренди землі від 31.12.2007 року.

Висновком судово-почеркознавчої експертизи від 15.01.2019 року за №16842-16844/18-32, який є належним доказом по справі, встановлено факт підписання додаткової угоди від 17.05.2017 року іншою особою, а не ОСОБА_1, що спростовує правомірність укладеного між сторонами правочину.

Судом першої інстанції та апеляційним судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі повторної судової почеркознавчої експертизи на предмет дослідження підпису на додатковій угоді, за необґрунтованістю такої заяви.

Матеріалами справи підтверджено, що при проведені експертизи у експерта було достатньо порівняльного матеріалу, експерту наданий необхідний обсяг документів з вільними підписами позивача для дослідження. Експертиза призначена та проведена у відповідності до вимог закону. Докази того, що експертний висновок є недостатньо обґрунтованим та суперечить іншим матеріалам справи, викликає сумніви в його правильності, або що при призначенні та проведенні експертизи істотно порушено процесуальні норми, які регламентують порядок її призначення та проведення, відсутні.

Відповідно до положень частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Виходячи з вищевикладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Наведені в апеляційній скарзі доводи, які зводяться до переоцінки доказів у справі, що знайшли свою належну оцінку у мотивувальній частині оскарженого судового рішення, та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, колегією суддів відхиляються, оскільки судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України.

Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, і поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Булахова Віктора Дмитровича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Згода", залишити без задоволення.

Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С.М. Єгорова

Судді Л.М. Дьомич

С.А. Кіселик