Постанова

від 22.07.2019 по справі 387/484/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 липня 2019 року

м. Київ

справа № 387/484/18

провадження № 61-10600св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Згода ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Згода на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04 лютого 2019 року у складі судді Цоток В. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Єгорової С. М., Дьомич Л. М., Кіселика С. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Згода (далі - ТОВ Згода ) про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною.

Позовна заява мотивована тим, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 7,6613 га, яка розташована на території Марківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку. Вказана земельна ділянка перебувала в оренді у ТОВ Згода на підставі договору оренди землі від 31 грудня 2007 року, терміном на 10 років.

У жовтні 2017 року йому стало відомо про те, що нібито між ним та ТОВ Згода була укладена додаткова угода до вказаного договору, якою продовжено термін дії договору оренди до 08 липня 2028 року. Зазначав, що волевиявлення на укладення зазначеної додаткової угоди він не мав, не підписував її, тому вважає, що є підстави для визнання додаткової угоди недійсною.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 17 травня 2017 року площею 7,6613 га - кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 , яка розташована на території Марківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ Згода .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсною додаткову угоду від 17 травня 2017 року до договору оренди землі від 31 грудня 2007 року, укладену між ОСОБА_1 та ТОВ Згода , право оренди на підставі якої зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08 серпня 2017 року за № 21863229.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна додаткова угода суперечить волі позивача та ним не підписувалася. Будь-яких доказів, які б підтверджували факт надання ОСОБА_1 в установленому законом порядку повноважень іншій особі на укладення та підписання оспорюваного правочину, стороною відповідача не надано.

При цьому районний суд взяв до уваги висновок судової почеркознавчої експертизи від 15 січня 2019 року, проведеної на підставі ухвали Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 20 червня 2018 року, відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_1 у графі Орендодавець у додатковій угоді від 17 травня 2017 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 25 квітня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ Згода залишено без задоволення, а рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04 лютого 2019 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального і процесуального права, правильно визначився із спірними правовідносинами та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

При цьому апеляційний суд відхилив усі доводи апеляційного скарги відповідача, зокрема й щодо неналежного проведення судової почеркознавчої експертизи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року до Верховного Суду, ТОВ Згода ,посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки висновку судової почеркознавчої експертизи від 15 січня 2019 року та не врахували, що він викликає сумніви у його правильності. При цьому, на думку заявника, суди безпідставно відмовили йому у задоволенні клопотання про проведення повторної експертизи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мелєзгінов Ю. В., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ Згода , в якому вказує на те, що її доводи є безпідставними, оскільки суди попередніх інстанцій забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків судів не спростовують.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ТОВ Згода задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Статтею 208 ЦК України встановлено, що правочини між фізичною та юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно із частинами першою - третьої, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

Відповідно до статті 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Вирішуючи спір, суди, з дотриманням вказаних норм матеріального та процесуального права, а також вимог статей 263-264, 382 ЦПК України забезпечили повний та всебічний розгляд справи, надали оцінку усім наявним у справі доказам, а також доводам сторін, правильно визначились із правовідносинами та законом що їх регулює, обґрунтовано задовольнивши позов ОСОБА_1 про визнання додаткової угоди від 17 травня 2017 року до договору оренди землі від 31 грудня 2007 року, укладеного між ним та ТОВ Згода недійсною. Позивачем доведено, що він вказану додаткову угоду не підписував. Це підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи від 15 січня 2019 року, проведеної на підставі ухвали Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 20 червня 2018 року, який був належним чином досліджений, оцінений судами на рівні з усіма доказами у справі та взятий до уваги. Відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б його спростували, або підтвердили, що спірний договір підписав ОСОБА_1 , а це є його процесуальним обов`язком відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки висновку судової почеркознавчої експертизи від 15 січня 2019 року, який викликає сумнів у його правильності, є необґрунтованими, не можуть бути підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні представником відповідача норм процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Апеляційний суд, відхиляючи аналогічний довід апеляційної скарги ТОВ Згода , вірно вказав, що при проведені експертизи у експерта було достатньо порівняльного матеріалу, йому наданий необхідний обсяг документів з вільними підписами позивача для дослідження. Експертиза призначена та проведена відповідно до вимог закону. Докази того, що експертний висновок є недостатньо обґрунтованим і суперечить іншим матеріалам справи, викликає сумніви в його правильності, при призначенні та проведенні експертизи істотно порушено процесуальні норми, які регламентують порядок її призначення та проведення, відсутні.

З огляду на вказане, не заслуговують на увагу й доводи касаційної скарги відповідача про те, що суди безпідставно відмовили йому у задоволенні клопотання про проведення повторної експертизи. Висновок експерта від 15 січня 2019 року не було визнано неповним або неясним,необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності.

Інших доводів щодо незаконності чи необґрунтованості судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій касаційна скарга не містить.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Згідно із частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Згода залишити без задоволення.

Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04 лютого 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 квітня 2019 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04 лютого 2019 року та постанови Кропивницького апеляційного суду від 25 квітня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк