Рішення

від 03.05.2019 по справі 923/129/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2019 року Справа № 923/129/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д., за участі секретаря Литвиненко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника керівника Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі:

позивача-1: Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, код ЄДРПОУ 39766281,вул. Університетська, 136-а, м. Херсон,

позивача-2: Асканія-Нова селищна рада Херсонської області, код ЄДРПОУ 26186098, вул. Соборна, 28, смт. Асканія Нова Чаплинського району Херсонської області,

до: відповідача-1: Комунального підприємства "КОЛОС", код ЄДРПОУ 36350491, вул. Миру, 4, с. Долинське Чаплинського району Херсонської області,

відповідача-2: Приватного підприємства "Чаплинське Агро", код ЄДРПОУ 38687822, вул. Паркова, 40, смт. Чаплинка Херсонської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Чаплинська районна рада Херсонської області, код ЄДРПОУ 24749257, вул. Паркова, 40, смт. Чаплинка Херсонської області,

про визнання договору недійсним та вилучення земельних ділянок,

за участю прокурора відділу прокуратури Херсонської області Хамідової Е.Ф., посвідчення № 040721 видане 22.01.2016,

представників сторін:

від позивача-1: Єхвая М.Т., довіреність № 32-21-0.62-85/62-19 від 18.04.2019,

від позивача-2: не з'явився,

від відповідача-1: не з'явився,

від відповідача-2: не з'явився,

від третьої особи: не з'явився,

в с т а н о в и в:

Ухвалою від 25.03.2019 суд прийняв справу до свого провадження, призначив підготовче засідання на 09 квітня 2019 року, запропонував прокурору надати пояснення стосовно обставин та мотивів звернення з цим позовом та заміни позивача (участі у справі двох позивачів), запропонував третій особі без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Асканія-Нова селищній раді Херсонської області надати суду письмово свої міркування (заяви) щодо зміни процесуального статусу у цій справі на статус позивача.

Ухвалою від 09.04.2019 господарський суд заяву прокурора про зміну процесуального статусу Асканія-Нова селищної ради Херсонської області з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - на статус позивача - задовольнив. Суд залучив Асканія-Нова селищну раду Херсонської області до участі у справі у процесуальному статусі позивача поряд з позивачем Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області на правах процесуальної співучасті відповідно до приписів ст. 47 ГПК України.

Суд погодився з аргументами прокурора щодо наявності підстав для представництва прокурором у справі інтересів держави в особі як ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, так і в особі Асканія-Нова селищної ради Херсонської області, виходячи з того, що участь у справі цих двох позивачів у формі процесуальної співучасті зумовлюється такими обставинами як: предметом спору є спільні права та обов'язки обох позивачів - дотримання законності у земельних відносинах; права та обов'язки обох позивачів виникли з однієї підстави, про яку стверджує прокурор, - порушення відповідачами законодавства при укладанні оспореного договору для прикриття передачі земельної ділянки у користування всупереч вимогам закону; предметом спору є однорідні права і обов'язки - дотримання господарського правопорядку у відносинах з власниками земельних ділянок державної та комунальної власності.

В судовому засіданні 03.05.2019 позивач-1 Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, через свого представника особисто представила свої інтереси, надавши суду обґрунтування підстав представництва прокурора, вважає, що такі підстави були наявними з дня укладання відповідачами оспореного договору від 15.05.2015 року та зберігаються у відносинах сторін до цього часу станом на травень 2019 року, оскільки позивач-1 як уповноважений державою орган протягом тривалого часу не здійснював з 15.05.2015 захист інтересів держави та не звертався з позовом, хоча про таку необхідність ГУ Держгеокадастру стало відомо листопаді-грудні 2016 року, а позовна заява подана прокурором в інтересах держави лише в лютому 2017 року. Окрім того, представник зазначив, що однією з причин невиконання ГУ Держгеокадастру свого обов'язку щодо звернення до суду з позовною заявою щодо виявлених спірних відносин відповідачів була відсутність коштів для сплати судового збору. Отже, з підстав нездійснення ГУ Держгеокадастру захисту інтересів держави прокурор подав позов, проявивши в такому випадку субсидіарну роль у забезпеченні доступу до суду, а в подальшому позивач-1 відстоює інтереси держави особисто.

В судовому засіданні 03.05.2019 Асканія-Нова селищна рада Херсонської області в особі її представника позовні вимоги представила особисто, виклавши перед судом обставини справи та обґрунтувавши правові підстави позову, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з метою захисту прав місцевого самоврядування на отримання доходів бюджету як матеріальної і фінансової основи існування та діяльності громади. Представник зазначив, що порушення матеріальних основ існування громади підтверджується належними доказами, що з часу укладання спірного договору від 15.05.2015 доходи місцевого бюджету скоротилися. З набуттям права власності позивачем-2 на земельні ділянки, що передані в користування за спірним договором відповідачам, інтерес позивача-2 до відновлення правопорядку має безпосереднє відношення не лише як отримувача коштів (плати) за користування землею, а і як власника, який має повноваження щодо регулювання земельних відносин.

Прокурор в судовому засіданні також підкреслив свою субсидіарну роль у цій справі, зазначивши, що підставою для звернення прокурора до суду була виключна обставина, а саме тривале нездійснення позивачем-1 заходів щодо захисту інтересів держави, які полягали у відновленні законності у земельних правовідносинах, що виражалися за оцінками прокурора у незаконному наданні в користування земель державної власності землекористувачем відповідачем-1 на користь відповідача-2 та оформлення цих відносин у формі договору про спільну діяльність.

За цих обставин суд зазначає, що у цій справі прокурор не виступає як альтернативний суб'єкт звернення до суду, а здійснює саме субсидіарну роль, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними. Подавши позовну заяву прокурор фактично відкрив доступ позивачам до правосуддя, які в подальшому самостійно здійснюють захист інтересів держави та місцевого самоврядування і роблять це відповідно до процесуального закону як позивачі та згідно своїх законних повноважень у земельних відносинах.

Отже, у цій справі, як то визначено у приписах ст. 53 ГПК України прокурор лише звернувся до суду з позовною заявою, а також бере участь у розгляді справи не замінюючи сторони у справі. Оскільки позивачі самостійно здійснюють захист інтересів держави та місцевого самоврядування в суді, то на думку суду, у цій справі забезпечується дія принципу диспозитивності та рівності сторін у судовому процесі.

Для дотримання принципу рівності сторін та принципу змагальності сторін судом було створено відповідачам та іншим учасникам справи усі умови для реалізації їх прав та інтересів, виконання процесуальних прав при розгляді справи.

Відповідаючи на питання наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави суд зазначає, що договір про спільну діяльність, який прокурор просить визнати недійсним укладено 15.05.2015 року, прокурором встановлено ознаки удаваності договору в листопаді-грудні 2016 року, а позовну заяву подано до суду 17.02.2017 року. Ці обставини вказують на те, що уповноважений орган Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області тривалий час не здійснював захисту інтересів держави та, опосередковано, інтереси місцевого самоврядування, які залишалися незахищеними. Отже, виходячи з оцінки цих фактів суд приходить до переконання, що прокурор у цій справі діє відповідно до Конституції України, а випадок, що встановлено прокурором є виключний, що зумовлює правомірність звернення прокурора з цим позовом.

І) Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1.1. Стислий виклад позиції позивача-1 Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області.

Позивач-1 підтвердив наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі, вважає, що оспорений договір між відповідачами є удаваним, приховує передачу в користування земельної ділянки (том 1 а.с. 112).

Позивач, з урахуванням уточнень прокурором позовних вимог від 02.03.2017 № 101/968вих17 (том 1 а.с. 147-152) просить:

- визнати недійсним на майбутнє договір про спільну діяльність, укладений 19.05.2015 між Комунальним підприємством "КОЛОС" та Приватним підприємством "Чаплинське Агро", який погоджено рішенням сесії Чаплинської районної ради Херсонської області (третя особа) VI скликання від 15 травня 2015 року № 751 та посвідчений 24 липня 2015 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіним М.М.

- вилучити із користування Приватного підприємства "Чаплинське Агро" на користь Комунального підприємства "КОЛОС" земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що належать на праві постійного користування Комунальному підприємству "КОЛОС", загальною площею 2377,0 га, що розташовані в адміністративних межах Асканія-Нова селищної ради Чаплинського району Херсонської області (позивач-2) у складі - (кадастрові номери та площі ділянок згідно переліку) вартістю 82 479 190,2 грн.

Позивач-1 зазначає, що зміст укладеного між сторонами правочину суперечить вимогам, передбаченим ЦК України та ЗК України, ЗУ Про оренду землі , не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин укладений з перевищенням повноважень, а тому підлягає визнанню недійсним.

1.2. Виклад позиції позивача-2 Асканія-Нова селищна рада Херсонської області.

Позивач-2 Асканія-Нова селищна рада у повному обсязі підтримує позов Генічеської місцевої прокуратури, вважає його обґрунтованим і таким, що спрямований на реальний захист та відновлення порушених інтересів держави.

15.05.2015 Чаплинською районною радою схвалено договір про спільну діяльність, який 19.05.2015 укладено між КП Колос та ПП Чаплинське агро .

Зазначений договір є удаваним правочином. Насправді між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки. Такий висновок випливає зі змісту договору.

Так, пунктом 2.1 договору передбачено внесок сторони-1 (КП Колос ) - право користування земельними ділянками площею 2377 га, що розташовані в межах адміністративної території Асканія-Нова селищної ради і перебувають у постійному користуванні сторони-1 згідно з державними актами.

Саме відповідно до вимог ст. 13 Закону України Про оренду землі за договором оренди землі виникає таке речове право як право користування земельною ділянкою. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарського виробництва не може виникати за договором про спільну діяльність.

Пунктами 4.1, 4.2 договору передбачено, що він починає діяти з моменту його підписання до 30.08.2025. Також цими пунктами визначено порядок пролонгації договору. Так, договір може бути пролонгований за взаємною згодою на визначений строк. У цьому разі сторона-2 (ПП Чаплинське Агро ) повинна не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово сторону-1 (КП Колос ) про намір продовжити його дію. До листа-повідомлення про поновлення договору сторона-2 додає проект додаткової угоди.

Такі самі вимоги передбачено для процедури поновлення договору оренди землі ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Пунктом 5.1 спірного правочину передбачено, що сторона-1 за цим договором зобов'язується здійснити внесок у спільну діяльність у порядку та розмірі, встановлені розділом 2.1 договору, тобто передати право користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення. Пунктом 6.1 договору визначено - після набрання чинності цим договором та внесення внеску за ним у спільну діяльність строною-1, негайно приступити до використання земельної ділянки згідно з цільовим призначенням. Аналогічні вимоги щодо моменту початку використання земельної ділянки передбачено ст. ст. 24, 25 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до п.п. 10.1, 10.2 договору незалежно від результатів спільної діяльності сторона-2 щорічно у грошовій формі здійснює грошові внески, які є частиною внеску сторони-2, обумовлену п.2.2 цього договору, а саме: грошові кошти в обсязі 150 грн. за 1 га ріллі у перший рік, а у подальшому за погодженням сторін, відповідно до додаткової угоди до договору - не менше 1,5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, тобто, 434 грн. При цьому грошові внески здійснюються з урахуванням індексів інфляції.

Суд зазначає, що визначення розміру орендної плати у відсотковому відношенні від нормативної грошової оцінки земельної ділянки передбачено Податковим кодексом України (ст.ст. 288, 289). Крім того, відповідно до вимог ст.ст. 21, 22 Закону України Про оренду землі орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендареві за користування земельною ділянкою. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Відповідно до вимог ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Спірний договір містить усі умови, які є необхідними для договору оренди земельної ділянки.

За таких обставин, враховуючи зміст спірного правочину, справжнє волевиявлення сторін спрямоване на укладення саме договору оренди земельної ділянки.

Особливістю договору про спільну діяльність є те, що сторони отримують блага в результаті спільної діяльності, а не від іншої сторони за договором.

Разом з тим, відповідачами не надано доказів про отримання певних благ в результаті спільної діяльності за договором, зокрема щодо розподілу прибутку. Тобто, обов'язок сплати коштів на користь КП Колос не поставлено у залежність від отримання прибутку за результатами ведення господарської діяльності на спірній земельній ділянці.

Враховуючи вищевикладене, спірний правочин є удаваним. Зазначений висновок підтверджено і Верховним Судом при перегляді справи, а саме: у постанові суд касаційної інстанції погодився з позицією судів попередніх інстанцій, зазначивши про удаваність правочину.

Відповідно до вимог ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який сторони насправді вчинили. У такому випадку відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який вони насправді вчинили.

Згідно з вимогами ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності без встановлення строку.

Пунктом 5.6 рішення Конституційного Суду України у справі № 5-рп/2005 від 22.09.2005 визначено, що суб'єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб'єктивного права власності на землю та суб'єктивного права оренди. Так, хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками, постійні користувачі такої правомочності позбавлені.

КП Колос є постійним користувачем спірної земельної ділянки, а не власником. Разом з тим, надати у користування, розпорядитися землею може лише власник.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України Про оренду землі орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності є органи виконавчої влади. Повноваженнями щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної форми власності на території Херсонської області, з огляду на приписи ч. 4 ст. 122 ЗК України наділено ГУ Держгеокадастру в Херсонській області. У свою чергу, ГУ Держгеокадастру в Херсонській області зазначена земельна ділянка будь-яким суб'єктам господарювання у користування не надавалась. Тобто, правочин вчинено КП Колос без належної правосуб'єктності.

Крім того, відповідно до вимог ст. 289 ПК України, ст. 13 Закону України Про оцінку земель для визначення розміру орендної плати для земель державної так комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка земельної ділянки. За даними ГУ Держгеокадастру в Херсонській області нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 2377 га, яка перебуває на праві постійного користування у КП Колос , не проводилась.

Тобто, правочин вчинено з порушенням вимог земельного та податкового законодавства, що є підставою, з огляду на приписи ст. 203, 215 ЦК України, ст. 207 ГК України для визнання його недійсним.

Крім того, Асканія-Нова селищна рада вважає обґрунтованим звернення прокурором із цим позовом в інтересах держави в особі ради, оскільки за змістом пп. 14.1.147, пп. 265.1.3, пп. 10.1.1 Податкового кодексу України плата за землю є місцевим податком, який відповідно до приписів ст. 69 Бюджетного кодексу України зараховується до відповідного місцевого бюджету за місцем розташування земельних ділянок. Землі, надані у користування ПП Чаплинське агро за оскаржуваним договором перебувають на адміністративній території Асканія-Нова селищної ради, яка з огляду на вищезазначені вимоги податкового законодавства, є отримувачем коштів за її використання.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади вирішувати питання місцевого управління в межах Конституції і Законів України, спільного майна територіальних громад. Кожне порушення закону та незаконне користування об'єктами комунальної власності є порушенням законних інтересів територіальної громади, що в свою чергу завдає суттєвої шкоди інтересам держави, спричиняє підрив основ фінансово-економічної діяльності селища та держави в цілому.

Згідно зі ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до вимог ст. ст. 16, 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Протягом 2016 року за земельну ділянку, надану за оскаржуваним договором у тимчасове користування приватному підприємству, сплачено 482 105, 42 грн. земельного податку. Однак, при наданні в оренду земельної ділянки такої площі з урахуванням мінімальної орендної ставки - 3%, визначеної податковим законодавством (чинним на той час), сплаті підлягало 2 474 375, 71 грн. У 2017 році було сплачено лише 208 526, 10 грн. земельного податку, а у 2018 - 170 грн.

Безумовно такі обставини порушують інтереси територіальної громади, оскільки бюджет недоотримує значні кошти. Водночас радою не вжито дієвих заходів до захисту порушених інтересів держави.

Таким чином, позивач-2 вважає, що у даному випадку у прокурора наявні правові підстави для здійснення представництва інтересів держави, а вимоги про визнання недійсним правочину та повернення земельної ділянки є обґрунтованими.

1.3. Стислий виклад позиції прокурора.

Прокурор підкреслив свою субсидіарну роль у цій справі, зазначивши, що підставою для звернення прокурора до суду була виключна обставина, а саме тривале нездійснення позивачем-1 заходів щодо захисту інтересів держави, які полягали у відновленні законності у земельних правовідносинах, що виражалися за оцінками прокурора у незаконному наданні відповідачем-1 в користування відповідачеві-2 земель державної власності, що знаходяться в постійному користуванні відповідача-1 та оформлення цих відносин у формі договору про спільну діяльність, що призвело як до порушення закону так і до реальної шкоди матеріальним інтересам місцевого самоврядування.

Прокурор звернувся з цим позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (позивач-1) та в інтерсах Асканія-Нова селищної ради Чаплинського району Херсонської області (позивач-2) до відповідача-1 - Комунального підприємства "Колос", відповідача-2 - Приватного підприємства "Чаплинське Агро" в якому просить суд, з урахуванням уточнень позовних вимог:

- визнати недійсним на майбутнє договір про спільну діяльність, укладений 19.05.2015 між Комунальним підприємством "Колос" та Приватним підприємством "Чаплинське Агро", який погоджено рішенням XLVIII сесії Чаплинської районної ради Херсонської області (третя особа-2) VI скликання від 15 травня 2015р. № 751 та посвідчено 24.07.2015 приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіним М.М.;

- вилучити із користування Приватного підприємства "Чаплинське Агро" на користь Комунального підприємства "Колос" земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що належать на праві постійного користування Комунальному підприємству "Колос", загальною площею 2377,0 га, розташовані в адміністративних межах Асканія-Нова селищної ради Чаплинського району Херсонської області (позивач-2) у складі - (кадастрові номери та площі ділянок згідно переліку) вартістю 82 479 190,20 грн.

1.4. Стислий виклад заперечень відповідача-1 Комунального підприємства "КОЛОС", відповідача-2ПП "Чаплинське Агро" та третьої особи - Чаплинської районної ради Херсонської області.

Відповідач-1 та відповідач-2 згідно відзивів на позовну заяву позовні вимоги не визнають, мотивуючи відсутністю правових підстав для їх задоволення, позовну заяву вважають такою, що не відповідає фактичним обставинам, що склалися між сторонами, просять суд у позові відмовити.

Зазначають, що оспорюваний договір укладено з дотриманням вимог чинного законодавства, він містить усі істотні умови, визначені розділом 77 ЦК України для договорів про спільну діяльність, що свідчить про дійсність та реальність намірів сторін.

Окрім того, стверджують, що до спірного договору сторонами тричі вносилися зміни та доповнення, яким взаємовідносини врегульовано у відповідності до вимог статей 1130, 1131 ЦК України щодо правил і умов здійснення спільної діяльності учасниками господарських відносин. Зокрема відповідач-1 зробив свій внесок у спільну діяльність правом користування земельної ділянки, не передаючи земельної ділянки у володіння відповідача-2.

В свою чергу відповідача-2 ПП "Чаплинське Агро" зобов'язався здійснювати внески у вигляді особистої трудової участі в організації виробництва вирощування сільськогосподарської продукції, професійних знань, навичок та вмінь, ділової репутації та ділових зв'язків, грошових коштів.

Відповідачі звертають увагу суду на те, що договір про спільну діяльність не містить істотних умов, притаманних договору оренди, оскільки за оспорюваним договором для здійснення спільної діяльності земельні ділянки ПП "Чаплинське Агро" як об'єкт цивільно-правових відносин не передавались, а передбачено право їх використання в якості внеску відповідача-1 - КП "Колос" у спільну діяльність, між сторонами не складались акти приймання-передачі цих земельних ділянок; не проводилась державна реєстрація оспорюваного договору, яка є обов'язковою для договорів оренди землі.

Відповідачі та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Чаплинська районна рада Херсонської області заперечують наявність порушення відповідачами інтересів держави або місцевого самоврядування, отже заперечують наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом, просять у позові відмовити.

ІІІ. Мотивувальна частина рішення.

Судом встановлено, що на підставі розпорядження голови Чаплинської районної державної адміністрації №73 від 10.03.2010 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право постійного користування земельними ділянками та передано у постійне користування КП "Колос" земельну ділянку загальною площею - 1525,15 га, в тому числі 1511,06 га ріллі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу Асканія-Нова селищної ради (т. 1, а.с. 27).

Розпорядженням голови Чаплинської районної державної адміністрації № 414 від 19.10.2010 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право постійного користування земельними ділянками та передано у постійне користування КП "Колос" земельну ділянку загальною площею - 878,6881 га, в тому числі 865,96 га ріллі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу Асканія-Нова селищної ради (т. 1, а.с. 28).

На виконання цих розпоряджень було видано 30 державних актів на право постійного користування земельними ділянками. Цільове призначення земельних ділянок згідно державних актів - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1, а.с. 29-58).

19 травня 2015 року між КП "Колос" Чаплинської районної ради Херсонської області (сторона-1) та ПП "Чаплинське Агро" (сторона-2), було укладено договір про спільну діяльність, який погоджено рішенням XLVIII сесії Чаплинської районної ради Херсонської області (третя особа-2) VI скликання від 15 травня 2015 року № 751 та посвідчено 24 липня 2015 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіним М.М. ( т. 1, а.с. 22-26).

За умовами розділу 1 договору, сторони зобов'язались шляхом об'єднання майна, коштів, що належать сторонам на відповідних правових підставах, та зусиль спільно діяти в сфері сільського господарства без створення юридичної особи для вирощування та реалізації сільськогосподарської продукції, підвищення ефективності ведення сільськогосподарського виробництва, раціонального використання та охорони земель, збереження і відтворення їхньої родючості, відновлення зрошувальної мережі, зменшення сукупних витрат матеріально-технічних та інших ресурсів, впровадження технології точного землеробства для отримання максимального прибутку.

Внеском КП "Колос" є право користування земельними ділянками (рілля), загальною площею 2377 га, що розташовані в межах адміністративної території Асканія-Нова селищної ради Херсонської області та знаходяться в постійному користуванні КП "Колос" згідно державних актів на право постійного користування у кількості 30 штук за кадастровими номерами згідно переліку. За погодженням сторін визначена частка Сторони-1 (відповідача-1) у спільній діяльності у 13,7% загального внеску. Грошова оцінка внеску Сторони-1 визначена сторонами в розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Херсонській області (п. 2.1. договору).

Пунктом 2.2 договору сторони узгодили, що внесок ПП "Чаплинське Агро" - особиста трудова участь в організації виробництва вирощування сільськогосподарської продукції, професійні знання, навички та вміння, ділова репутація, ділові зв'язки та грошові кошти. Загальна оцінка внеску Сторони-2 складає за домовленістю сторін 86,3% частки у спільній діяльності або 6 500 000,00грн., яка має змінюватися при зміні обсягу та вартості робіт.

Відповідно до п. 4.1 договір починає діяти з моменту його підписання та діє до 30 серпня 2025 року.

Згідно з п. 10.1 договору, незалежно від результатів спільної діяльності ПП "Чаплинське Агро" щорічно у грошовій формі здійснює грошові внески, які є частиною внеску ПП "Чаплинське Агро", обумовленого п. 2.2 договору, а саме - грошові кошти в сумі 150 грн. за один гектар ріллі в перший рік, в подальшому за погодженням сторін, відповідно до додаткової угоди, яка повинна бути укладена кожного року не пізніш, як до 20 травня, але не менше 1,5 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Херсонській області, що становить 434 грн.

01.06.2016 між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 (том 1 а.с. 62), додаткову угоду № 2 (том 1 а.с. 63) та додаткову угоду № 3 (том 2 а.с. 221) до договору про спільну діяльність від 24.07.2015.

Додаткові угоди схвалені рішенням VIII сесії районної ради VII скликання від 01.06.2016 № 117 (том 1 а.с. 61).

Додатковою угодою №1 сторони, зокрема, узгодили, що виплати сторони-2 стороні-1 за червень-жовтень 2016 року проводяться наступним чином:

До 20.05.16 року - повна сума земельного податку, а саме 417 052,03 грн..

До 07.06.16 року (за період з 01.06 по 01.11.2016 року) - залишок суми в обсязі 98442,91 грн.

Сума виплат враховує суму земельного податку, але не враховує суму штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату земельного податку. Сума штрафних санкцій та пені сплачується стороною-2 додатково.

У додатковій угоді № 2 серед інших змін було викладено в новій редакції п.10.1 договору: "Незалежно від загального розміру доходу , отриманого від спільної діяльності, виплати стороні -1 (КП "Колос") не можуть бути меншими, ніж 1,5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Херсонській області, які виплачуються в строки, визначені додатковою угодою №1 до договору про спільну діяльність. Із зазначених коштів не утримується прибутковий податок, який сторона -2 (ПП "Чаплинське Агро") перераховує до бюджетів всіх рівнів згідно чинного законодавства. При цьому утримуються витрати, які понесла сторона-2 на сплату податку до бюджету Асканія-Нова селищної ради, без врахування пені та штрафних санкцій, які сторона-2 зобов'язується сплачувати за сторону - 1 в установленого законом порядку".

Доповнено Договір пунктом 10.3. в редакції Прибуток, що отримується Сторонами від спільної діяльності підлягає розподілу пропорційно до внесків, визначених у пункті 2.1. цього Договору .

Відповідачами як сторонами договору, після подачі позову, укладено Додаткову угоду № 3 від 14.04.2017 року до спірного Договору про спільну діяльність, яка є невід'ємною частиною оспорюваного Договору.

Сторони доповнили Договір умовами про строк дії Договору до 30 серпня 2040 року, доповнено умови і порядок припинення договору, що відображені в формулюваннях умов пунктів 2.2, 4.1, 4.4, 10.3 договору, проте не змінено самої суті спірного договору, який укладався Сторонами саме як договір про надання іншій особі права користування земельною ділянкою, яке належить землекористувачеві - відповідачеві-1.

Зокрема, пунктом 10.3. Договору про спільну діяльність у редакції Додаткового договору № 3 встановлено, що прибуток, який отримується Сторонами від спільної діяльності підлягає розподілу пропорційно до внесків, визначених у п. 2.1., 2.2. Договору (т.2 а.с.221).

Суд відхиляє доводи відповідачів, що співпадіння умов договору про спільну діяльність з істотними умовами договору оренди не вказує на те, що цей договір укладено з порушенням цивільного законодавства. Суд зазначає, що неналежне оформлення відносин оренди земельної ділянки і є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки через набір подібних умов, що регулюють схожі правовідносини.

Отже, враховуючи викладене, суд доходить висновку, що заперечення, що викладені сторонами у цій справі ПП Чаплинське Агро та у відзивах КП Колос та Чаплинської районної ради, щодо законності спірного договору, щодо визначення спірного договору як договору про спільну діяльність, щодо відсутності підстав для визнання договору від 19.05.2015 року недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України спростовуються матеріалами справи та встановленими судом обставинами, а саме, що спірний договір за своєю суттю є договором оренди землі.

Зокрема, статтею 1130 ЦК України визначено поняття договору про спільну діяльність.

Так, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до положень статті 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Отже, зі змісту вказаних законодавчих приписів вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об'єднання осіб для досягнення спільної мети.

Водночас, згідно зі ст. 2 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом статті 13 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на момент укладення спірного договору) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Таким чином, на відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.

При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Дослідивши умови укладеного між сторонами правочину, суд доходить наступних висновків.

Так, п. 2.1 договору встановлено, що внеском сторони-1 у спільну діяльність є право користування земельними ділянками; п. 2.2 - внесок сторони-2 - особиста трудова участь в організації виробництва вирощування сільськогосподарської продукції, професійні знання, навички та вміння, ділова репутація, ділові зв'язки та грошові кошти; п.10.1 в редакції додаткової угоди - незалежно від загального розміру доходу отриманого від спільної діяльності, виплати стороні-1 не можуть бути меншими, ніж 1,5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Херсонській області, які виплачуються в строки, визначені додатковою угодою № 1 до Договору про спільну діяльність. Із зазначених коштів не утримується прибутковий податок, яку сторона-2 перераховує до бюджетів усіх рівнів згідно чинного законодавства. При цьому, утримуються всі трати, які понесла сторона-2 на сплату податку на землю до бюджету Асканія-Нова селищної ради, без урахування пені та штрафних санкцій, який сторона-2 зобов'язується сплачувати за сторону-1 в установленому законом порядку.

Суд погоджується з твердженнями позивачів та прокурора, що оспорюваний договір містить всі основні умови договору оренди земельної ділянки, в яких вказано об'єкт оренди, його загальну площу з посиланням на державні акти, кадастрові номери земельних ділянок їх розташування, строк договору, плату за користування, а також мету використання земельних ділянок (для вирощування товарної сільгосппродукції, ведення садівництва, п. 8.2), умови збереження стану об'єкта (п. 8.3), цільове призначення (п.8.2) та відповідальність (розд.9), а також внесення плати за користування земельною ділянкою не залежно від результатів господарювання основного користувача, яким відначено за договором відповідача-2.

Грошові кошти сторони-2, які є, ніби то, частиною її внеску у спільну діяльність, спрямовується не на досягнення мети спільної діяльності, передбаченої п. 1.1 договору, а для обов'язкових виплат сторони-1 в зафіксованих у п. 10.1 договору розмірах незалежно від результатів спільної діяльності, отже, є твердою платою за користування землею.

При цьому, за погодженням сторін, частка сторони-2 у спільній діяльності складає 86,3% загального внеску сторін (п. 2.2).

Водночас, судом встановлено, що незважаючи на те, що внеском сторони-2 в спільну діяльність є її особиста трудова участь в організації вирощування сільськогосподарської продукції, з наявних в матеріалах справи актів надання послуг, виставлених рахунків для їх оплати та платіжних доручень на перерахування коштів вбачається, що усі роботи щодо обробку землі та вирощування врожаю виконувались залученими фермерськими господарствами (т.1, а.с. 206-226).

Тобто, фактично сторони у договорі про спільну діяльність погодили, що відповідач-1 надає в якості внеску право користування земельними ділянками, а відповідач-2 - організовує на переданих йому земельних ділянках вирощування сільськогосподарської продукції, та вносить грошові кошти; при цьому грошовий внесок сторони-2 залежить від нормативної грошової оцінки, прибуткового податку, земельного податку.

Оспорюваний договір взагалі не містить в собі елементів координації або ведення спільних справ контрагентами, не визначає правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій тощо. Загальний зміст Договору передбачає, що в результаті виконання умов Договору лише одна сторона відповідач-1 в будь-якому разі отримає відповідний доход без понесення фінансових витрат, що свідчить про те, що Договір про спільну діяльність за своєю суттю і за правовою природою є договором оренди землі, з огляду на те, що основною ознакою даного договору є надання за плату земельної ділянки у володіння і користування на певний строк.

Отже, суд доходить висновку, що відповідач-2 на підставі цього договору фактично отримав на платній основі право користування земельною ділянкою для вирощування сільськогосподарських культур, а відповідача-1 фактично отримує плату за користування цією земельною ділянкою відповідачем-2.

Тобто правочин, який вчинено сторонами при укладенні договору від 19.05.2015, спрямовано на приховання іншого правочину - договору оренди земельної ділянки, який сторони насправді вчинили, а тому спірний договір є удаваним правочином згідно з частиною 1 статті 235 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно зі статтею 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до приписів статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства

Частиною 1 статті 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом частини 1 статті 124 Земельного кодексу України, статті 4 Закону України "Про оренду землі" передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади; орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Таким чином, для передачі земельної ділянки державної власності за Договором, а на час розгляду справи - комунальної власності, в оренду необхідне рішення відповідного органу місцевого самоврядування.

Як встановлено судом, державні акти, видані КП "Колос" виключно на підтвердження права постійного користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В свою чергу, ані земельне законодавство України, ані інші нормативні акти не передбачають права постійного користувача земельної ділянки розпоряджатись нею шляхом передачі її іншим особам у платне або безоплатне користування.

Також відсутні в матеріалах справи рішення відповідного органу місцевого самоврядування щодо передачі в оренду спірних земельних ділянок, установленого нормами земельного законодавства порядку передачі їх в оренду сторонами дотримано не було.

Отже, суд доходить висновків, що володіючи на підставі державних актів правом постійного користування земельними ділянками, відповідач-1 КП "Колос" без укладення у встановленому порядку договору оренди землі, передало їх за оспорюваним удаваним правочином оренди на певний строк у користування (в оренду) ПП "Чаплинське Агро", фактично самостійно розпорядившись цими земельними ділянками шляхом передачі в користування третім особам, права розпоряджатися якими він як постійний землекористувач, не має.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.

У разі якщо за змістом зобов'язання може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

З огляду на зазначені обставини, суд дійшов висновку, що передача КП "Колос" в користування ПП "Чаплинське Агро" земельних ділянок державної форми власності і укладення оспорюваного договору суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки вчинені за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності, що є підставою для визнання його недійсним відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Суд враховує, що Верховний Суд, здійснюючи перегляд судових рішень у цій справі № 923/129/17 постановою від 05 грудня 2018 року на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів та вимог касаційної скарги, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову про визнання недійсним на майбутнє договору про спільну діяльність, укладений між КП "КОЛОС" та ПП "Чаплинське Агро", та вилучення із користування ПП "Чаплинське Агро" на користь КП "КОЛОС" спірної земельної ділянки.

Розглядаючи вимогу прокурора про вилучення із користування відповідача на користь позивача-2 земельної ділянки, суд вважає що ця вимога також підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд зазначає, що зазначення сторонами у п. 2.4. Додаткової угоди №2 від 01.06.2016 року, що майно сторін залишається їх власністю та відображається в їхньому балансі, не означає, що Сторона-1 не передавала у володіння і користування земельні ділянки, що є об'єктами Договору, право користування якими перейшло до Сторони-2.

Судом встановлено, що фактично відповідно до умов договору відповідач-2 без оформлення акту приймання земельної ділянки в користування отримав її та здійснює господарську діяльність на цій землі.

Суд зазначає, що в даному випадку через зміст п. 2.4. Договору сторонами оформлено відносини так, щоби увести в оману сторонніх осіб, що передавання земельної ділянки в користування іншій стороні не відбулося. Саме ця обставина на переконання суду і є тим способом, завдяки якому сторони спірного договору мали на меті досягнути мети приховати факт передачі в користування земельної ділянки, а видати його за іншу форму договірних відносин.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Так, згідно ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Встановивши у цій справі, що спільної діяльності за Договором відбувалось платне користування відповідачем земельною ділянкою, наданою позивачем-1 у користування для отримання прибутку, суд приходить до висновку, що до спірного правочину слід застосовувати правила, передбачені для договору оренди земельної ділянки, зокрема, щодо наслідків недійсності такого договору.

Так, відносини пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами.

Вказаними законодавчими актами визначено істотні умови та порядок укладання договору оренди, якого, як встановлено судом, в даному випадку сторонами дотримано не було.

Державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки (позивачу-1) надавати третім особам земельну ділянку, тобто, розпоряджатися нею шляхом надання в оренду, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Згідно ст. 235 ЦК України відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Судові витрати згідно із п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, пов'язані із сплатою судового збору прокурором у сумі 15 360,00 грн. покладаються на відповідачів.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-1 КП "Колос" сплачено судовий збір на користь прокуратури у сумі 7680,00 грн. на підставі платіжного доручення № 2174 від 04.09.2018 року, який було присуджено на підставі постанови Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2018.

Відповідачем-2, присуджений постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2018 судовий збір сплачений не був, судовий наказ був повернутий до суду без виконання у зв'язку із скасуванням Верховним Судом зазначеної постанови Одеського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір про спільну діяльність, укладений 19.05.2015 між Комунальним підприємством "КОЛОС" (код ЄДРПОУ 36350491, вул. Миру, 4, с. Долинське Чаплинського району Херсонської області) та Приватним підприємством "Чаплинське Агро" (код ЄДРПОУ 38687822, вул. Паркова, 40, смт. Чаплинка Херсонської області), який погоджено рішенням XLVIII сесії Чаплинської районної ради Херсонської області (третя особа) VI скликання від 15 травня 2015 р. № 751, посвідчений 24.07.2015 приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу п. Воєводіним М.М.

3. Вилучити із користування Приватного підприємства "Чаплинське Агро" (код ЄДРПОУ 38687822, вул. Паркова, 40, смт. Чаплинка Херсонської області) та передати Комунальному підприємству "КОЛОС" (код ЄДРПОУ 36350491, вул. Миру, 4, с. Долинське Чаплинського району Херсонської області), земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що належать на праві постійного користування Комунальному підприємству "Колос" Чаплинської районної ради Херсонської області, загальною площею 2377,0 га, розташовані в адміністративних межах Асканія-Нова селищної ради Чаплинського району Херсонської області у складі - (кадастрові номери та площі ділянок згідно переліку):

кадастровий номер 6525455300:13:019:0001 та площею 344,4388 га,

кадастровий номер 6525455300:13:023:0002 та площею 3,07 га,

кадастровий номер 6525455300:13:017:0001 та площею 185,8431 га,

кадастровий номер 6525455300:13:016:0001 та площею 165,1699 га,

кадастровий номер 6525455300:13:019:0002 та площею 2,1501 га,

кадастровий номер 6525455300:13:013:0002 та площею 1,7968 га,

кадастровий номер 6525455300:13:013:0003 та площею 0,7405 га,

кадастровий номер 6525455300:13:016:0002 та площею 1,6414 га,

кадастровий номер 6525455300:13:016:0003 та площею 2,3792 га,

кадастровий номер 6525455300:13:017:0003 та площею 0,5092 га,

кадастровий номер 6525455300:13:017:0002 та площею 0,7155 га,

кадастровий номер 6525455300:13:017:0004 та площею 2,7923 га,

кадастровий номер 6525455300:13:015:0001 та площею 206,28 га,

кадастровий номер 6525455300:13:015:0002 та площею 1,82 га,

кадастровий номер 6525455300:13:015:0003 та площею 0,91 га,

кадастровий номер 6525455300:13:014:0001 та площею 136,34 га,

кадастровий номер 6525455300:13:014:0002 та площею 0,68 га,

кадастровий номер 6525455300:13:014:0003 та площею 1,21 га,

кадастровий номер 6525455300:13:010:0001 та площею 173,32 га,

кадастровий номер 6525455300:13:010:0002 та площею 1,35 га,

кадастровий номер 6525455300:13:010:0003 та площею 0,36 га,

кадастровий номер 6525455300:13:009:0001 та площею 174,51 га,

кадастровий номер 6525455300:13:009:0002 та площею 2,46 га,

кадастровий номер 6525455300:13:008:0001 та площею 174,55 га,

кадастровий номер 6525455300:13:008:0002 та площею 1,30 га,

кадастровий номер 6525455300:13:008:0003 та площею 0,81 га,

кадастровий номер 6525455300:13:007:0001 та площею 384,38 га,

кадастровий номер 6525455300:13:007:0002 та площею 0,14 га,

кадастровий номер 6525455300:13:023:0001 та площею 261,66 га,

кадастровий номер 6525455300:13:013:0001 та площею 170,5106 га,

загальною вартістю 82479190,20 грн.

4. Судові витрати покласти на відповідачів.

5. Стягнути з Приватного підприємства "Чаплинське Агро", Херсонська область, смт.Чаплинка, вул. Паркова, 40, код ЄДРПОУ 38687822) на користь Прокуратури Херсонської області, м. Херсон, вул. Михайлівська, 33, код ЄДРПОУ 04851120, - 7680,00 (сім тисяч шістсот вісімдесят) грн. витрат по оплаті судового збору.

Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 07.05.2019

Суддя П.Д. Пригуза