Ухвала

від 07.05.2019 по справі 2240/3032/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

Справа № 2240/3032/18

07 травня 2019 року

м. Вінниця

Суддя-доповідач Сьомого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1, перевіривши матеріали апеляційної скарги Державної фіскальної служби України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталлер" до Державної фіскальної служби України про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Перевіривши додержання особою, яка подала апеляційну скаргу, вимог статей 295, 296 КАС України, суд дійшов висновку про залишення поданої апеляційної скарги без руху з таких підстав.

Положеннями статті 293 КАС України визначено право на апеляційне оскарження.

Відповідно до ч.1 вказаної статті, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 296 КАС України передбачено вимоги до форми та змісту апеляційної скарги.

Частиною 5 вищезазначеної статті зазначається, що до апеляційної скарги додаються:

1) документ про сплату судового збору;

2) копії апеляційної скарги відповідно до кількості учасників справи;

3) копії доданих до апеляційної скарги письмових матеріалів, що відсутні в учасників справи, відповідно до кількості учасників справи;

4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.

З аналізу вищевказаної статті слідує, що саме на апелянта покладається обов'язок дотримання вищезазначених положень.

Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), якою встановлені загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів.

Відповідно до пункту 1.4. Інструкції визначено, що платник - особа, з рахунку якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання до банку або іншої установи - члена платіжної системи документа на переказ готівки разом з відповідною сумою коштів.

Відповідно до роз'яснень Державної судової адміністрації від 10.11.2011 року щодо процедури сплати судового збору, - документом про сплату судового збору є квитанція установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення. Документ про сплату судового збору додається до позовної заяви, апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови суду, до інших заяв щодо здійснення судом певних дій, за які передбачено сплату судового збору відповідно до Закону України "Про судовий збір". При сплаті судового збору готівкою до документа, щодо якого вчинюється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж.

Під час вивчення матеріалів справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що до апеляційної скарги Державною фіскальною службою України на підтвердження сплати судового збору додано копію платіжного доручення №836 від 09 квітня 2019 року про сплату судового збору за подання апеляційної скарги, що не узгоджується з вищезазначеними положеннями.

Суд наголошує, що доказом сплати судового збору є виключно оригінал платіжного документу.

За вказаних обставин вважаю, що апелянтом належним чином не підтверджено сплати судового збору за подання апеляційної скарги по даній адміністративній справі.

Зазначені недоліки можуть бути усунуті апелянтом, зокрема, шляхом надання оригіналу документу про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у порядку, визначеному Законом України "Про судовий збір" з підтвердженням зарахування його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно з ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Оскільки вказані судом обставини щодо невідповідності апеляційної скарги вимогам статті 296 КАС України створюють перешкоди для відкриття апеляційного провадження, апеляційну скаргу необхідно залишити без руху з наданням особі, яка подала апеляційну скаргу, строку для усунення виявлених недоліків.

Керуючись ст.ст. 169, 295, 296, 298, 325, 328, 329 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

1. Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталлер" до Державної фіскальної служби України про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.

2. Запропонувати особі, яка подала апеляційну скаргу, п'ятиденний термін для усунення недоліків апеляційної скарги з моменту отримання даної ухвали шляхом надання доказів сплати судового збору у визначеному розмірі.

3. Роз`яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що в разі неусунення недоліків, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, апеляційна скарга буде повернута особі, яка подала апеляційну скаргу.

4. Копію цієї ухвали надіслати на адресу особі, яка подала апеляційну скаргу, рекомендованим листом.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач ОСОБА_1