Постанова

від 25.04.2019 по справі 387/485/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2019 року м. Кропивницький

справа № 387/485/18

провадження № 22-ц/4809/677/19

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючий - Дьомич Л.М. (суддя доповідач),

судді - Карпенко О.Л., Кіселик С.А.,

за участю секретаря: Сорокіної Н.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, представник - адвокат Мелєзгінов Ю.В.;

відповідач - ТОВ Згода , представник - адвокат Булахов В.Д.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Згода про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Згода на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04 лютого 2019 року.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Згода (далі - ТОВ Згода ) про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 17 травня 2017 року площею 7,6733 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Марківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ Згода .

В обґрунтування вимог зазначила, що на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 01 серпня 2001 року вона є власником земельної ділянки загальною площею 7,67 га, розташованої на території Марківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області.

31 грудня 2007 року між нею та відповідачем укладено договір оренди землі строком на 10 років, який зареєстрований у Добровеличківському відділі земельних ресурсів, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09 липня 2008 року №040836900006.

До закінчення строку дії договору, звернулася до товариства із заявою в якій зазначила, що має намір самостійно обробляти землю та не бажає продовжувати дію правочину.

У жовтні 2017 року довідалася про існування додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, якою дію договору оренди продовжено на новий строк - до 08 липня 2028 р.

Однак, додаткова угода нею не укладалась, її волевиявлення не було, правочин не підписувала і нікого не уповноважувала на його підписання від свого імені.

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04 лютого 2019 року позовні вимоги задоволено повністю; визнано недійсною додаткову угоду від 17 травня 2017 року до договору оренди землі від 31 грудня 2007 року, зареєстрованого у КРФ ДП ЦДЗК від 09 липня 2008 року за № 040836900006, укладену між ОСОБА_1 та ТОВ Згода , право оренди на підставі якої зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02 квітня 2018 року за № 25545280; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що спірний правочин укладено за відсутності волевиявлення власника землі на його укладення, що є підставою для визнання правочину недійсним.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

ТОВ Згода оскаржило в апеляційному порядку рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04 лютого 2019 року, яким задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ Згода про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі.

Зазначає, що суд першої інстанції приймаючи рішення неповно з'ясував обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосував норми матеріального і процесуального права.

Рішення суду ґрунтується на одному доказі, а саме на висновку судово-почеркознавчої експертизи, який викликає сумніви в його правильності. Разом з тим, судом безпідставно відмовлено ТОВ Згода у задоволенні заявленого останнім клопотання про призначення у справі повторної судової почеркознавчої експертизи.

За доводами апеляційної скарги, позивачем не доведено належними та допустимими доказами своїх мотивів про відсутність волевиявлення при підписанні спірної додаткової угоди.

Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу (а.с. 143-145), згідно з яким стверджує, що судом повно і всебічно встановлені фактичні обставини справи. Висновок експерта є обґрунтованим та містить категоричну відповідь на поставлене питання, а тому є належним доказом у справі. Враховуючи наведене, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно з ухвалою від 26 лютого 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі.

19 березня 2019 року закінчено підготовчі дії у справі за апеляційною скаргою ТОВ Згода на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04 лютого 2019 року; справу призначено до розгляду у судовому засіданні апеляційного суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за наступного.

Судом встановлено такі обставини:

Позивач є власником земельної ділянки площею 7,67 га, яка розташована на території Марківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, про що свідчить державний акт на право приватної власності на землю серії І-КР № 011790 від 01 серпня 2001 року (а.с. 12).

31 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ Згода (сторонами у справі) укладено договір оренди землі, строком на 10 років, який зареєстровано у Добровеличківському відділі земельних ресурсів, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09 липня 2008 року за №040836900006 (а.с 31).

17 травня 2017 року між цими ж сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди землі, за якою, зокрема, змінено строк дії договору оренди землі до 08 липня 2028 року (а.с.13).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 123084549 від 07 травня 2018 року, в реєстрі 02 квітня 2018 року державним реєстратором зареєстровано право оренди ТОВ Згода на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 7,67 га на підставі спірної додаткової угоди до договору оренди землі (а.с.16).

За твердженням ОСОБА_1, до закінчення строку дії договору оренди землі вона звернулась до ТОВ Згода з письмовим повідомленням про відсутність у неї наміру продовжувати дію договору оренди землі на новий строк (а.с. 37).

Власник землі оспорює додаткову угоду до договору оренди землі з підстав відсутності його волевиявлення.

З метою повного і всебічного з'ясування обставин справи та об'єктивного дослідження доказів, на які посилаються сторони, ухвалою суду першої інстанції від 20 червня 2018 року за клопотанням сторони позивача призначено судову почеркознавчу експертизу.

Згідно з висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 15 січня 2019 року, за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у даній справі судовими експертами встановлено, що:

1) підпис від імені ОСОБА_1 у досліджуваному документі виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів;

2) підпис від імені ОСОБА_1 у графі Орендодавець у додатковій угоді від 17.05.2017 до договору оренди землі від 31.12.2007 зареєстрованого у КРФ ДП ЦДЗК № 040836900006 від 09.07.2008, яка укладена між ОСОБА_1 та ТОВ Згода в особі генерального директора Соловчука І.М., виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 (а.с. 95).

Ухвалою суду першої інстанції від 04 лютого 2019 року відповідачу було відмовлено у задоволенні клопотання про призначення у справі повторної судової почеркознавчої експертизи.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Відповідно до ст.1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та іншої діяльності.

Зобов'язання орендодавця і орендаря земельної ділянки виникають на підставі укладеного договору оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі (далі - Закон), договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За статтею 14 Закону, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

В порядку ст. 16 Закону, укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка за законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

За ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 статті); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 статті); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 статті); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 статті).

В порядку ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 статті); якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 15 січня 2019 року, за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у даній справі судовими експертами встановлено, що:

1) підпис від імені ОСОБА_1 у досліджуваному документі виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів;

2) підпис від імені ОСОБА_1 у графі Орендодавець у додатковій угоді від 17.05.2017 до договору оренди землі від 31.12.2007 зареєстрованого у КРФ ДП ЦДЗК № 040836900006 від 09.07.2008, яка укладена між ОСОБА_1 та ТОВ Згода в особі генерального директора Соловчука І.М., виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1.

В дослідницькій частині висновку зазначено, що оцінка результатів порівняльного дослідження дозволяє стверджувати, що розбіжні ознаки стійкі, у сукупності своїй достатні для висновку про те, що досліджуваний підпис від імені ОСОБА_1 у спірній додатковій угоді виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою. Що стосується збіжних ознак, то вони не суттєві, на категоричний негативний висновок експертів не впливають і пояснюються виконанням підпису від імені ОСОБА_1 у графі Орендодавець у додатковій угоді від 17 травня 2017 року до договору оренди землі від 31 грудня 2007 року зареєстрованого у КРФ ДП ЦДЗК № 040836900006 від 09 липня 2008 року, яка укладена між ОСОБА_1 та ТОВ Згода в особі генерального директора Соловчука І.М. з наслідуванням підпису ОСОБА_1

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими цивільно-процесуальним законодавством, зокрема ст. 110 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обов'язок надання доказів покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі.

Цивільним процесуальним законодавством не передбачено збирання доказів судом, за власної ініціативи і визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів) який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Колегія суддів врахувавши докази досліджені судом першої інстанції, погоджується з висновком суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Висновком судово-почеркознавчої експертизи, який є належним доказом у справі, встановлено факт підписання спірної додаткової угоди не позивачем, а іншою особою.

Судом першої інстанції та колегією суддів апеляційного суду відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про призначення у справі повторної судової почеркознавчої експертизи на предмет дослідження підпису на додатковій угоді, оскільки не встановлена обґрунтованість такої вимоги та її доцільність.

Матеріалами справи підтверджено, що при проведені експертизи у експерта було достатньо порівняльного матеріалу. Експертиза призначена та проведена у відповідності до вимог закону. Доказів того, що експертний висновок є недостатньо обґрунтованим та суперечить іншим матеріалам справи, викликає сумніви в його правильності, або що при призначенні та проведенні експертизи істотно порушено процесуальні норми, які регламентують порядок її призначення та проведення, суду не надано. Експерту наданий необхідний обсяг документів з вільними підписами сторони для дослідження.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, позивачем доведено, що вона як власник земельної ділянки, спірну додаткову угоду особисто не підписувала, повноваження на це іншій особі не надавала, що свідчить про відсутність її вільного волевиявлення на укладення з відповідачем оспорюваного правочину.

Підписання договору особою, яка не має на це повноважень та відсутність волевиявлення одного з учасників, є підставою для визнання договору недійсним (ст.ст. 203,215 ЦК України).

Відповідачем належних та допустимих доказів, які б спростували доводи позивача суду не надано.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статтей 317, 319 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).

Враховуючи викладені обставини справи та доведення відсутності волевиявлення позивача на підписання спірної додаткової угоди, суд приходить до висновку, що відповідач в договірних відносинах діяв недобросовісно, тому рішення яким визнано додаткову угоду недійсною є законним та справедливим, направленим на ефективний захист порушеного права позивача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що рішення суду ухвалене з порушенням норм права, а відтак є незаконним.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Згода залишити без задоволення, а рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04 лютого 2019 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст складено 06.05.2019.

Головуючий суддя: Л.М. Дьомич

Судді: О.Л. Карпенко

С.А. Кіселик