Постанова

від 25.02.2020 по справі 387/485/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 387/485/18

провадження № 61-10598св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Згода ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Згода на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04 лютого 2019 року у складі судді Цоток В. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Дьомич Л. М., Карпенко О. Л., Кіселик С. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин, розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Згода (далі - ТОВ Згода )на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04 лютого 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 квітня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ Згода про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позову зазначала, що на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 01 серпня 2001 року вона є власником земельної ділянки загальною площею 7,67 га, розташованої на території Марківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області.

31 грудня 2007 року між нею та відповідачем укладено договір оренди землі строком на 10 років, який зареєстрований у Добровеличківському відділі земельних ресурсів, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09 липня 2008 року № 040836900006.

До закінчення строку дії договору вона звернулась до відповідача із заявою в якій зазначила, що має намір самостійно обробляти землю та не бажає продовжувати дію правочину.

У жовтні 2017 року позивач дізналась про існування додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, якою дію договору оренди продовжено на новий строк - до 08 липня 2028 року.

Позивач зазначала, що зазначену додаткову угоду з відповідачем не укладала, її волевиявлення на укладання додаткової угоди не було, даний правочин не підписувала та нікого не уповноважувала на його підписання від свого імені.

Посилаючись на викладені обставини, просила визнати недійсною додаткову угоду від 17 травня 2017 року до договору оренди земельної ділянки від 31 грудня 2007 року , укладену між нею та відповідачем, а також стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04 лютого 2019 року позов задоволено.

Визнано недійсною додаткову угоду від 17 травня 2017 року до договору оренди землі від 31 грудня 2007 року, зареєстрованого у КРФ ДП ЦДЗК від 09 липня 2008 року за № 040836900006, укладену між ОСОБА_1 та ТОВ Згода , право оренди на підставі якої зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02 квітня 2018 року за № 25545280.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що додаткова угода підлягає визнанню недійсною, оскільки не підписана орендодавцем та не відповідає її внутрішній волі.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ Згода подало до суду апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 25 квітня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ Згода залишено без задоволення, а рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04 лютого 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що додаткову угоду до договору оренди власник земельної ділянки особисто не підписувала, повноваження на це іншій особі не надавала, що свідчить про відсутність волі орендодавця на її укладення.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У травні 2019 року до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ Згода на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04 лютого 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 квітня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять належних доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доводи інших учасників справи

У липні 2019 року представник позивача Мелєзгінов Ю. В. подав відзив на касаційну скаргу, в якому посилається на те, що обставини справи судами попередніх інстанцій встановлені повно та відповідають фактичними обставинам, які склалися між учасниками даної справи. Просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувані рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

20 червня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду .

05 лютого 2020 року справа передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди попередніх інстанцій установили, що позивач є власником земельної ділянки площею 7,67 га, яка розташована на території Марківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, про що свідчить державний акт на право приватної власності на землю серії І-КР № 011790 від 01 серпня 2001 року.

31 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ Згода укладено договір оренди землі строком на 10 років, який зареєстровано у Добровеличківському відділі земельних ресурсів та про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09 липня 2008 року № 040836900006.

До закінчення строку дії договору оренди землі ОСОБА_1 зверталась до ТОВ Згода з письмовим повідомленням про відсутність у неї наміру продовжувати дію договору оренди землі на новий строк.

Відповідач стверджує, що 17 травня 2017 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди землі, за умовами якої було змінено строк дії договору оренди землі до 08 липня 2028 року.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 123084549 від 07 травня 2018 року, в реєстрі 02 квітня 2018 року державним реєстратором зареєстровано право оренди ТОВ Згода на земельну ділянку кадастровий номер 3521783500:02:000:0208 площею 7,67 га на підставі спірної додаткової угоди до договору оренди землі.

ОСОБА_1 оспорює додаткову угоду з підстав відсутності її волевиявлення.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 20 червня 2018 року за клопотанням позивача призначено судову почеркознавчу експертизу.

Згідно з висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 15 січня 2019 року судовими експертами встановлено, що:

1) підпис від імені ОСОБА_1 у досліджуваному документі виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів;

2) підпис від імені ОСОБА_1 у графі Орендодавець у додатковій угоді від 17 травня 2017 року до договору оренди землі від 31 грудня 2007 року, зареєстрованого 09 липня 2008 року у КРФ ДП ЦДЗК за № 040836900006, яка укладена між ОСОБА_1 та ТОВ Згода в особі генерального директора Соловчука І. М., виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суди установили, що згідно з висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 15 січня 2019 року підпис від імені ОСОБА_1 у графі Орендодавець у додатковій угоді від 17 травня 2017 року до договору оренди землі від 31 грудня 2007 року, зареєстрованого 09 липня 2008 року у КРФ ДП ЦДЗК за № 040836900006, яка укладена між ОСОБА_1 та ТОВ Згода в особі генерального директора Соловчука І. М., виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 .

Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку , установивши відсутність волевиявлення позивача на укладання спірної додаткової угоди до договору оренди землі , суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про визнання її недійсною на підставі частини першої статті 215 ЦК України .

Суди надали належну оцінку доводам відповідача щодо обґрунтованості висновку судово-почеркознавчої експертизи від 15 січня 2019 року , складеному Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз , які фактично зводяться до незгоди з висновком експерта.

При цьому відповідач в судах попередніх інстанцій належним чином не обґрунтував наявності підстав для проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи, у зв`язку із чим Верховний Суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги з приводу безпідставності відмови у призначенні повторної судової експертизи.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Колегія суддів погоджується з висновками судів по суті вирішення спору. Судами правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах Пономарьов проти України та Рябих проти Російської Федерації , у справі Нєлюбін проти Російської Федерації ) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Згода залишити без задоволення.

Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04 лютого 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

В. П. Курило