Рішення

від 26.04.2019 по справі 540/186/19

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/186/19

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Мельник О.О.,

за участю представників

позивача: Доценко К.С.

відповідача: Цірук Л.М., Козлової Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Фірма "Івітос" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 06.11.2017 р. № 0060041205,

встановив:

29 січня 2019 року Приватне підприємство "Фірма "Івітос" (далі - позивач, ПП "Фірма "Івітос") звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач, ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0060041205 від 06.11.2017 р.

Ухвалою суду від 07.02.2019 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено справу до розгляду на 11.03.2019 р.

Ухвалою суду від 11.03.2019 р. відкладено розгляд справи до 09.04.2019 р.

Ухвалою суду від 09.04.2019 р. зупинено провадження у справі з метою надання часу на примирення до 26.04.2019 р.

Протокольною ухвалою суду від 26.04.2019 р. поновлено провадження у справі.

Вказані вимоги позивач обґрунтовує обставинами, викладеними у змісті позову та додаткових поясненнях від 09.04.2019 р., згідно яким вважає, що у відповідача відсутні законні підстави для встановлення порушення ст. 288 ПК України та донарахування ПП "Фірма "Івітос" грошових зобов'язань за платежем орендна плата з юридичних осіб згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. Позивач вказує, що єдиною підставою для збільшення позивачу грошових зобов'язань за вказаним платежем слугувала технічна документація з нормативної грошової оцінки, затверджена рішенням 24 сесії шостого скликання № 214 Дар'ївської сільської ради Білозерського району від 12 грудня 2012 року, проте, постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі № 821/938/18 визнано протиправним та скасовано рішення Дар'ївської сільської ради Білозерського району Херсонської області 24 сесії шостого скликання № 214 від 12 грудня 2012 року "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Дар'ївка Дар'ївської сільської ради" та рішення Дар'ївської сільської ради Білозерського району Херсонської області 28 сесії шостого скликання № 249 від 22 березня 2013 року "Про внесення змін до рішення 24 сесії сільської ради шостого скликання від 12 грудня 2012 року № 214", що свідчить про відсутність затвердженої в установленому законом порядку нормативно грошової оцінки земельної ділянки, яка є базою оподаткування відповідно до ст. 271 ПК України. Щодо доводу відповідача про донарахування спірної суми грошових зобов'язань з орендної плати до набрання чинності вказаним судовим рішенням, то позивач вважає, що рішення Дар'ївської сільської ради Білозерського району Херсонської області № 214 від 12 грудня 2012 року " та рішення Дар'ївської сільської ради Білозерського району Херсонської області № 249 від 22 березня 2013 року втрачають чинність з дати їх прийняття, оскільки порушення прав ПП " Фірма "Івітос" відбулось з цієї дати, про що зазначено у постанові суду апеляційної інстанції.

23.01.2019 р. відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позовних вимог, вважаючи, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідає п.п. 14.1.125 пункту 14.1 статті 14, п. 288.1. ст. 288, 289 ПК України. Відповідач вказує, що згідно договору оренди земельної ділянки від 19.12.2002 року, зареєстрованого 19.12.2002 № 3-6, укладеного між орендодавцем Дарївською сільською радою та орендарем ПП " Фірма "Івітос", нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 19.12.2002 року складає 138 080,44 грн. ( п. 1 договору), розмір орендної плати складає 136 грн за 1 га на рік ( п. 2.3 договору). З посиланням на вказаний договір, позивачем надано до Білозерського відділення Херсонської ОДПІ податкову декларацію з плати за землю від 30.01.2015 р. №1500001455, згідно з якою на 2015 рік задекларовано податкове зобов'язання за ділянку площею 0,5 га в розмірі 771,89 грн. Натомість, згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, площа земельної ділянки, наданої в оренду Приватному підприємству "Фірма "Івітос" (код 19239873) складає 3,499 га, а нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2015 р. складає 1147686,22 грн. Отже, керуючись підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПКУ (в редакції з 01.04.2014 по 31.12.2016), яким розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та вказаним листом ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, позивачу правомірно було донараховано грошове зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на загальну суму 42 073,37 грн., про що прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Крім того, відповідач вказує, що донарахування спірних сум орендної плати за 2015 рік були проведені 21 вересня 2017 р., тобто до скасування рішення Дар'ївської сільської ради у судовому порядку. При цьому, відповідач вказує, що відповідно п. 10.2 постанови Пленуму ВАСУ про судові рішення в адміністративній справі від 20.05.2013 № 7 рішення про скасування нормативно-правового акта втрачає чинність з моменту набрання законної сили рішенням суду, якщо інше не визначено судоми рішенням, а тому набрання чинності 11.12.2018 р. постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 по справі №821/938/18 про визнання протиправним та скасовування рішення Дар'ївської сільської ради Білозерського району Херсонської області № 214 від 12 грудня 2012 року "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової земель села Дар'ївка Дар'ївської сільської ради" та рішення Дар'ївської сільської ради Білозерського району Херсонської області № 249 від 22 березня 2013 року "Про внесення змін до рішення 24 сесії сільської ради шостого скликання від 12 грудня 2012 року № 214" спростовує довід позивача щодо незаконності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вказує про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства "Фірма "Івітос" з питань повноти обчислення податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на території Дар'ївської сільської ради Білозерського району за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, ГУ ДФС у Херсонській області складено акт від 21.09.2017 № 1/21-22-12-03/1923987, яким встановлено порушення п.288.3 та пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України в частині заниження ПП "Фірма "Івітос" об'єкта оподаткування та розміру податкових зобов'язань за 2015 р. в сумі 33 658,70 грн.

На підставі даного акта перевірки, ГУ ДФС у Херсонській області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0060041205 від 06.11.2017 р., яким ПП "Фірма "Івітос" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "орендна плата з юридичних осіб" у розмірі 42 073,37 грн., у тому числі за основним платежем на суму 33 658,7 грн., за штрафними санкціями на суму 8414,67 грн., пеня 23 247,14 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням ГУ ДФС у Херсонській області, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - ПК України) плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України, - це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, Податковий кодекс України визначив обов'язки орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону №161-XIV.

Справляння плати за землю, в тому числі і орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу XIII ПК України.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII ПК України; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VII, який набрав чинності 01 квітня 2014 року, підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України викладено в такій редакції: розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі. Диспозиція розглядуваної норми чітко розрізняє розмір орендної плати (яка визначається договором) та річну суму платежу (яка, в свою чергу, не може бути меншою від затвердженого законодавцем розміру).

Отже, незалежно від того, чи вносилися зміни до змісту договору оренди в частині встановлення розміру орендної плати, Податковий кодекс України вимагає, аби річний платіж був не менше трикратного розміру земельного податку.

Таким чином, норми Податкового кодексу України застосовують поняття річна сума платежу, яке не є безпосередньо прив'язаним до змісту договору і не є тотожнім поняттю "орендна плата". Відтак, орендна плата може бути однією, а річна сума платежу - іншою. Пріоритет у такому разі варто надавати нормам Податкового кодексу України, які регулюють справляння податків і зборів, адже до них належить і орендна плата.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу (з урахуванням внесених до нього змін Законом України від 27 березня 2014 року №1166-VII) та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 02.12.2014 (справа №21-274а14), 07.04.2015 (справа №21-117а15), 14.04.2015 (справа №21-165а15), 24.04.2015 (справа №131а15), 14.03.2017 (справа №21-2246а16).

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд, розглядаючи подібні правовідносини (постанова від 21.08.2018, справа №814/1622/16, провадження №К/9901/36012/18).

Як вбачається з матеріалів справи, 19.12.2002 року між орендодавцем, в особі Дар'ївської сільської ради, та орендарем, в особі Приватного підприємства "Фірма"Івітос", підписано договір оренди земельної ділянки, згідно якому Орендодавець передає, а Орендар набуває право на оренду земельної ділянки, що знаходиться в селі Дар"ївка Білозерського району Херсонської області загальною площею 3,499 га, з якої 0,5 га - рілля, пасовища - 1,0059 га, під господарськими будівлями і дворами -1,9931 га. Для сільськогосподарського призначення терміном на 49 років. Згідно довідки Білозерської податкової адміністрації № 269815-117 від 28.08.2002 ставка земельного податку по землям сільськогосподарського призначення по Дар'ївській сільській раді становить за 1 га ріллі 4,6 грн., сума земельного податку за 1,0059 га - 7,00 грн. по землям під господарськими будівлями і дворами за 1 кв. метр 0,002 грн. за 19933 кв. м. - 39,00 грн., загальна сума податку складає 46 грн. Грошова оцінка грошова оцінка земельної ділянки складає 138080,44 грн. згідно довідки Білозерського відділу земельних ресурсів № 287 від 23.08.2002 р. (п. 1 Договору).

При цьому, пунктом 2.3 цього договору визначено, що розмір орендної плати складає 136 грн. за 1 га на рік.

Як вбачається з описової частини акту документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Фірма "Івітос від 21.09.2017 № 1/21-22-12-03/1923987, у 2015 році ПП "Фірма" Івітос" (код 19239873) надано до Білозерського відділення Херсонської ОДПІ податкову декларацію з плати за землю від 30.01.2015 р. №1500001455, згідно якої сума самостійно задекларованих податкових зобов'язань за ділянку площею 0,5 га складає 771,89 грн. Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, площа земельної ділянки, наданої в оренду Приватному підприємству "Фірма "Івітос" (код 19239873) складає 3,499 га, а нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2015 р. складає 1 147 686,22 грн.

Отже, керуючись п. 288.3, пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України та вказаною інформацією Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, відповідачем зроблено висновок про заниження ПП " Фірма '' Івітос " об'єкту оподаткування та ставку орендної плати за земельну ділянку на території Дар'ївської сільської ради Білозерського району за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 р. при декларуванні плати за землю за 2015 рік.

Надаючи правову оцінку вказаному висновку відповідача на відповідність вимогам ПК України, суд вказує наступне.

Як встановлено судом та не заперечувалось учасниками справи, що на момент виникнення спірних правовідносин зміни до умов договору оренди земельної ділянки від 19.12.2002 року, укладеного між позивачем та Дар'ївською сільською радою, у частині визначення річної орендної плати або збільшення розміру орендної плати за земельну ділянку у встановленому законом порядку внесені не були.

Як зазначалось вище, підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції з 01 квітня 2014 року) встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Отже, суд погоджується з позицією відповідача, що оскільки до вказаного договору оренди земельної ділянки зміни не вносились, тому при розрахунку орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності слід керуватися положеннями вказаного договору та положеннями Податкового кодексу України (підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288) і визначати розмір орендної плати на рівні 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, враховуючи при цьому відповідний індекс інфляції, та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, статтею 271 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом, а у разі, якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Відтак, розмір орендної плати обумовлюється та ґрунтується виключно на нормативній грошовій оцінці земляної ділянки, що знаходиться в оренді.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, а порядок її проведення визначено статтею 18 Закону України "Про оцінку земель", якою встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів та передбачено, що оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Приписами статей 18 та 20 Закону України "Про оцінку земель" обумовлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій", за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до статті 23 цього Закону технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою; технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

До лютого 2017 року нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів здійснювалась на підставі Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 № 213 (далі - Методика).

Згідно зі статтею 6 Методики для визначення нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення по Україні розраховується диференціальний рентний доход з орних земель за економічною оцінкою по виробництву зернових культур (у центнерах) за визначеною формулою.

Методикою також встановлено особливості визначення нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення під багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами (стаття 10) та окремої земельної ділянки - території сільськогосподарських угідь, що знаходяться у власності або користуванні юридичних та фізичних осіб (стаття 18).

Таким чином, з аналізу наведених нормативних актів вбачається, що розмір орендної плати за землю встановлюється виключно на підставі нормативної грошової оцінки землі проведеної з урахуванням положень Методики вповноваженим на це органом зі складанням відповідної технічної документації яка повинна бути затверджена органом місцевого самоврядування, а розмір такої оцінки зазначається у витягу з технічної документації, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

При цьому, суд вказує, що належними та допустимими доказами, які підтверджують правильність визначення/зміни контролюючим органом розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок є витяг з технічної документації, зроблений уповноваженим органом, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Вказаний висновок суду підтверджується позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у даній категорії справ, яка висловлена у постанові від 31 січня 2019 року, справа №821/54/18, адміністративне провадження № К/9901/58979/18.

Відповідно до ч. 5. ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом та не заперечувалось представниками відповідача, в ході перевірки ПП " Фірма "Івітос"" відповідачем в якості нормативної грошової оцінки земельної ділянки на 2015 рік, як об'єкта оподаткування, використана інформація з листа Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 20.06.2017 вих.№ 11-21-0.63-4936/2-17, яка міститься у додатку до вказаного листа у формі таблиці з визначенням переліку орендарів в межах області, площі земельної ділянки, дати державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок с\г призначення, терміну дії договорів оренди землі, розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок з договорами оренди станом на 01.01.2015, станом на 01.01.2016, станом на 01.01.2017 р. При цьому, у даному додатку, серед іншого, вказано ПП " Фірма "Івітос"" Білозерського району з площею землі 3,499 га., дата реєстрації договору - 19.12.2002 р., № 3-6, 49 років термін дії оренди, станом на 01.01.2015 нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 1 147 686,22 грн. (1 147 686,22 грн. * 3%).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем було покладено лист Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 20.06.2017 вих. № 11-21-0.63-4936/2-17, який у розумінні вищевказаних норм права та правової позиції Верховного Суду не є належним та допустимий доказ при перегляді контролюючим органом встановленого умовами договору розміру орендної плати.

При цьому, суд вказує, що відповідачем не надано доказів того, що розмір нормативної грошової оцінки землі у сумі 1 147 686,22 грн., яку ГУ ДФС у Херсонській області використало при визначенні грошового зобов'язання позивача, визначено у технічній документації, затвердженої відповідним органом місцевого самоврядування, та підтверджується належним чином оформленим витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної землі за 2015 рік.

Натомість, в ході розгляду даної справи судом встановлено, що постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 по справі №821/938/18, яка набрала чинності 11.12.2018 р., визнано протиправним та скасовано рішення Дар'ївської сільської ради Білозерського району Херсонської області № 214 від 12 грудня 2012 року "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової земель села Дар'ївка Дар'ївської сільської ради" та рішення Дар'ївської сільської ради Білозерського району Херсонської області № 249 від 22 березня 2013 року "Про внесення змін до рішення 24 сесії сільської ради шостого скликання від 12 грудня 2012 року № 214".

При цьому, суд зауважує, що довід позивача, що єдиною підставою для збільшення позивачу грошових зобов'язань за вказаним платежем слугувала технічна документація з нормативної грошової оцінки, затверджена рішенням 24 сесії шостого скликання № 214 Дар'ївської сільської ради Білозерського району від 12 грудня 2012 року, не знайшов підтвердження під час розгляду даної справи, оскільки такою підставою є лист Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 20.06.2017 вих. № 11-21-0.63-4936/2-17, який у своєму змісті, а також додаток до нього не містять посилань на вказані рішення Дар'ївської сільської ради.

Аналізуючи оскаржуване рішення відповідача, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

У Рішенні від 20.10.2011 у справі "Rysovskyy v. Ukraine" Суд Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ("Beyeler v. Italy", "Oneryildiz v. Turkey", "Megadat.com S.r.l. v. Moldova", "Moskal v. Poland"). На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Lelas v. Croatia" і "Toscuta and Others v. Romania") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (Oneryildiz v. Turkey", та "Beyeler v. Italy").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Lelas v. Croatia").

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, порушив принцип "належного урядування", а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в сумі 1 921,00 грн., що підтверджується платіжним документом № ПН 1586356 від 29.01.2019 р.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір в сумі 1 921,00 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив :

Позовну заяву Приватного підприємства "Фірма "Івітос" (місце знаходження АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 19239873) до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (місце знаходження м. Херсон, пр.. Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 39394259, e-mail ks.zagvid@sfs.gov.ua) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі № 0060041205 від 06.11.2017 р. про збільшення ПП "Фірма "Івітос" суми грошового зобов'язання за платежем "орендна плата з юридичних осіб" у розмірі 42 073,37 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням у розмірі 33 658,7 грн. та за штрафними санкціями 8414,67 грн., сума нарахованої пені 23 247,14 грн.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (місце знаходження м. Херсон, пр.. Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 39394259, e-mail ks.zagvid@sfs.gov.ua) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства "Фірма "Івітос" (місце знаходження АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 19239873) судовий збір в сумі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна грн. 00 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

У зв'язку з тим, що 27.04.2019 по 01.05.2019 р. святкові дні, повний текст судового рішення виготовлено та підписано 02 травня 2019 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 111031200