Постанова

від 19.09.2019 по справі 540/186/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2019 р. Категорія: 111038200м.ОдесаСправа № 540/186/19 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

час і місце ухвалення: 12:23:46, м. Херсон

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Семенюка Г.В.

суддів: Потапчука В.О. , Шляхтицького О.І.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року по справі за позовом Приватного підприємства "Фірма "Івітос" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 06.11.2017 р. № 0060041205, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач, ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0060041205 від 06.11.2017 р., мотивуючи його тим, що у відповідача відсутні законні підстави для встановлення порушення ст. 288 ПК України та донарахування ПП "Фірма "Івітос" грошових зобов`язань за платежем орендна плата з юридичних осіб згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі № 0060041205 від 06.11.2017 р. про збільшення ПП "Фірма "Івітос" суми грошового зобов`язання за платежем "орендна плата з юридичних осіб" у розмірі 42 073,37 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням у розмірі 33 658,7 грн. та за штрафними санкціями 8414,67 грн., сума нарахованої пені 23 247,14 грн.

Не погодившись з Рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та листом ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, позивачу правомірно було донараховано грошове зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на загальну суму 42 073,37 грн., про що прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Учасники справи сповіщались належним чином про час, дату та місце проведення судового засідання, однак своїм правом на участь в розгляді апеляційної скарги не скористались та у судове засідання не з`явилися, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження згідно ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства "Фірма "Івітос" з питань повноти обчислення податкових зобов`язань з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на території Дар`ївської сільської ради Білозерського району за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, ГУ ДФС у Херсонській області складено акт від 21.09.2017 № 1/21-22-12-03/1923987, яким встановлено порушення п.288.3 та пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України в частині заниження ПП "Фірма "Івітос" об`єкта оподаткування та розміру податкових зобов`язань за 2015 р. в сумі 33 658,70 грн.

На підставі даного акта перевірки, ГУ ДФС у Херсонській області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0060041205 від 06.11.2017 р., яким ПП "Фірма "Івітос" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "орендна плата з юридичних осіб" у розмірі 42 073,37 грн., у тому числі за основним платежем на суму 33 658,7 грн., за штрафними санкціями на суму 8414,67 грн., пеня 23 247,14 грн.

Не погоджуючись із вищевказаним, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів того, що розмір нормативної грошової оцінки землі у сумі 1 147 686,22 грн., яку ГУ ДФС у Херсонській області використало при визначенні грошового зобов`язання позивача, визначено у технічній документації, затвердженої відповідним органом місцевого самоврядування, та підтверджується належним чином оформленим витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної землі за 2015 рік, а тому податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

П`ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:

Як убачається з матеріалів справи, 19.12.2002 року між орендодавцем, в особі Дар`ївської сільської ради, та орендарем, в особі Приватного підприємства "Фірма"Івітос", підписано договір оренди земельної ділянки, згідно якому Орендодавець передає, а Орендар набуває право на оренду земельної ділянки, що знаходиться в селі Дар"ївка Білозерського району Херсонської області загальною площею 3,499 га, з якої 0,5 га - рілля, пасовища - 1,0059 га, під господарськими будівлями і дворами -1,9931 га. Для сільськогосподарського призначення терміном на 49 років. Згідно довідки Білозерської податкової адміністрації № 269815-117 від 28.08.2002 ставка земельного податку по землям сільськогосподарського призначення по Дар`ївській сільській раді становить за 1 га ріллі 4,6 грн., сума земельного податку за 1,0059 га - 7,00 грн. по землям під господарськими будівлями і дворами за 1 кв. метр 0,002 грн. за 19933 кв. м. - 39,00 грн., загальна сума податку складає 46 грн. Грошова оцінка грошова оцінка земельної ділянки складає 138080,44 грн. згідно довідки Білозерського відділу земельних ресурсів № 287 від 23.08.2002 р. (п. 1 Договору).

Так, зі змісту Земельного кодексу України та Закону України від 6.10.1998 №161-XIV "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 161-XIV) убачається, що користування землею в Україні є платним.

З 01.01.2011 року набрав чинності ПК України, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, ПК визначив обов`язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136. пункту 14.1 статті 14 ПК України). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону № 161-XIV.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII ПК; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування зазначених вище норм матеріального права у спорах цієї категорії, міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22 травня 2018 року (справа №809/3756/15), від 19 червня 2018 року (справа №818/1998/14), 18 червня 2018 року (справа №815/4925/15).

Тобто, підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції з 01 квітня 2014 року) встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Отже, колегія суддів погоджується з позицією апелянта, що оскільки до вказаного договору оренди земельної ділянки зміни не вносились, тому при розрахунку орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності слід керуватися положеннями вказаного договору та положеннями Податкового кодексу України (підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288) і визначати розмір орендної плати на рівні 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, враховуючи при цьому відповідний індекс інфляції, та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, статтею 271 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом, а у разі, якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Відтак, розмір орендної плати обумовлюється та ґрунтується виключно на нормативній грошовій оцінці земляної ділянки, що знаходиться в оренді.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, а порядок її проведення визначено статтею 18 Закону України "Про оцінку земель", якою встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів та передбачено, що оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Приписами статей 18 та 20 Закону України "Про оцінку земель" обумовлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій", за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до статті 23 цього Закону технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою; технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

До лютого 2017 року нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів здійснювалась на підставі Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 № 213 (далі - Методика).

Згідно зі статтею 6 Методики для визначення нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення по Україні розраховується диференціальний рентний доход з орних земель за економічною оцінкою по виробництву зернових культур (у центнерах) за визначеною формулою.

Методикою також встановлено особливості визначення нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення під багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами (стаття 10) та окремої земельної ділянки - території сільськогосподарських угідь, що знаходяться у власності або користуванні юридичних та фізичних осіб (стаття 18).

Таким чином, з аналізу наведених нормативних актів вбачається, що розмір орендної плати за землю встановлюється виключно на підставі нормативної грошової оцінки землі проведеної з урахуванням положень Методики вповноваженим на це органом зі складанням відповідної технічної документації яка повинна бути затверджена органом місцевого самоврядування, а розмір такої оцінки зазначається у витягу з технічної документації, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

При цьому, колегія суддів зазначає, що належними та допустимими доказами, які підтверджують правильність визначення/зміни контролюючим органом розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок є витяг з технічної документації, зроблений уповноваженим органом, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Аналогічна позиція зазначена в у постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 821/54/18.

Як встановлено судом першої інстанції, в ході перевірки ПП " Фірма "Івітос"" відповідачем в якості нормативної грошової оцінки земельної ділянки на 2015 рік, як об`єкта оподаткування, використана інформація з листа Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 20.06.2017 вих. № 11-21-0.63-4936/2-17, яка міститься у додатку до вказаного листа у формі таблиці з визначенням переліку орендарів в межах області, площі земельної ділянки, дати державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок с\г призначення, терміну дії договорів оренди землі, розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок з договорами оренди станом на 01.01.2015, станом на 01.01.2016, станом на 01.01.2017 р. При цьому, у даному додатку, серед іншого, вказано ПП " Фірма "Івітос"" Білозерського району з площею землі 3,499 га., дата реєстрації договору - 19.12.2002 р., № 3-6, 49 років термін дії оренди, станом на 01.01.2015 нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 1 147 686,22 грн. (1 147 686,22 грн. * 3%).

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем було покладено лист Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 20.06.2017 вих. № 11-21-0.63-4936/2-17, який у розумінні вищевказаних норм права та правової позиції Верховного Суду не є належним та допустимий доказ при перегляді контролюючим органом встановленого умовами договору розміру орендної плати.

Однак, апелянтом не надано доказів того, що розмір нормативної грошової оцінки землі у сумі 1 147 686, 22 грн., яку ГУ ДФС у Херсонській області використало при визначенні грошового зобов`язання позивача, визначено у технічній документації, затвердженої відповідним органом місцевого самоврядування, та підтверджується належним чином оформленим витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної землі за 2015 рік.

Також, слід зазначити, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 по справі № 821/938/18, яка набрала чинності 11.12.2018 р., визнано протиправним та скасовано рішення Дар`ївської сільської ради Білозерського району Херсонської області № 214 від 12 грудня 2012 року "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової земель села Дар`ївка Дар`ївської сільської ради" та рішення Дар`ївської сільської ради Білозерського району Херсонської області № 249 від 22 березня 2013 року "Про внесення змін до рішення 24 сесії сільської ради шостого скликання від 12 грудня 2012 року № 214".

При цьому, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що довід позивача, що єдиною підставою для збільшення позивачу грошових зобов`язань за вказаним платежем слугувала технічна документація з нормативної грошової оцінки, затверджена рішенням 24 сесії шостого скликання № 214 Дар`ївської сільської ради Білозерського району від 12 грудня 2012 року, не знайшов підтвердження під час розгляду даної справи, оскільки такою підставою є лист Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 20.06.2017 вих. № 11-21-0.63-4936/2-17, який у своєму змісті, а також додаток до нього не містять посилань на вказані рішення Дар`ївської сільської ради.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, - залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року по справі № 540/186/19, - залишити без змін.

Стягнути до Державного бюджету (стягувачем є Державна судова адміністрація, отримувач коштів УК в м. Одесі/Приморський район/22030101, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок 34315206081007, код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір в розмірі 2881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн. 50 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 39394259, місцезнаходження: 73026, м. Херсон, пр-кт. Ушакова, 75).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Семенюк Г.В. Судді Потапчук В.О. Шляхтицький О.І.